Задачі обліку фінансових результатів та характеристика облікової політики підприємства

В умовах ринкових відносин істотно підвищуються вимоги до бухгалтерський обліку фінансових результатів діяльності підприємства, тому що обліком фінансових результатів охоплюються практично всі сторони діяльності підприємства, та визначається ефективність цієї діяльності.

Насамперед, облік фінансових повинен ґрунтуватися на основних принципах бухгалтерського обліку й фінансової звітності та встановити контроль за додержання цих принципів. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність повинні ґрунтуються на таких основних принципах:

принцип обачності, який означає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

принцип повного висвітлення, який означає, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

принцип автономності, який означає, що кожне підприємство повинно розглядається як окрема юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

принцип послідовність, яким встановлюється постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

принцип безперервність, який передбачає, що оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

принцип нарахування та відповідність доходів і витрат, який означає, що визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

принцип превалювання сутності над формою, який встановлює, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

принцип історичної (фактичної) собівартості, який означає, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

принцип єдиного грошового вимірника, яким встановлюється, що вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

принцип періодичності, який означає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Облік фінансових результатів повинний також забезпечити:

додержання чинного законодавства, та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

облік, аналіз та контроль загальної ефективності використання необоротних активів;

облік, аналіз та контроль ефективності використання оборотних активів підприємства, економічною доцільністю витрат ресурсів;

облік, аналіз та загальний контроль за виконанням завдань виробництва та дотримання планових показників;

облік та аналіз власного капіталу підприємства, контроль формування та використання забезпечень наступних витрат і платежів;

облік, аналіз та контроль витрат підприємства;

облік, аналіз та контроль формуванням доходів і результатів діяльності підприємства;

аналіз і контроль показників рентабельності виробництва, та своєчасне інформування керівництва про відхилення від плану;

виявлення внутрішніх резервів збільшення обсягів виробництва;

забезпечення повного відображення всіх витрат й доходів підприємства, виявлення результатів від кожного з видів діяльності підприємства та визначення загальних фінансових результатів;

контроль за правильністю визначення прибутку підприємства та розрахунків виплат по облігаціям, відрахувань до резервного капіталу, нарахування дивідендів;

своєчасне, достовірне та повне відображення у фінансовій звітності інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

загальний контроль за дотриманням положень облікової політики підприємства.

Зазначені положення облікової політики були затверджені наказом від 01.01.2000р. № 525 «Про облікову політику підприємства». Отже, цим наказом визначені основні принципи й методи бухгалтерського обліку, які повинні бути застосовані на підприємство для складання облікових регістрів та фінансової звітності.

Відповідно до пункту 2 цього наказу тривалість операційного циклу для виробництва, робіт та послуг встановлена 1 місяць. (Згідно з НП (С)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», операційного цикл — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснювання діяльності та отримування грошових коштів від реалізації виготовленої з них продукції або товарів та послуг).

Крім того наказом «Про облікову політику підприємства» також визначені наступні засади облікової політики:

Основними засобами вважати матеріальні активи, які утримуються на підприємстві з метою використання їх в процесі виробництва або поставки товарів та послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Основні засоби класифікувати відповідно до класифікаційних груп, які встановленим П (С)БО 7 «Основні засоби» .

Для нарахування амортизації на підприємстві слід здійснювати за прямолінійним методом з розрахунком ліквідаційної вартості основних засобів. Ліквідаційну вартість визначати як залишкову вартість об'єкту основних засобів. Амортизаційні відрахування нараховувати пооб'єктно.

Нематеріальні активи амортизувати протягом встановленого строку їх корисного використання за прямолінійним методом.

Малоцінними та швидкозношуваними предметами вважати об'єкти, вартість яких не перевищує 2000 грн. Облік МШП зі строком служби менше одного року вести на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», а зі строком служби більше року обліковувати у складі необоротних активів (на рахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»).

На вартість МШП, які обліковуються на рахунку 112, щомісячно нараховувати знос у розмірі 50% від їх первісної вартості. Суму зносу цих МШП відображати за кредитом рахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів». фінансовий результат облік політика МШП, які обліковуються за рахунком 22, у разі передачі до експлуатації, повністю виключати зі складу активів та відображати за дебетом відповідних рахунків обліку витрат.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів вважати найменування або однорідна групу запасів. Початкову вартість запасів визначати за собівартістю запасів, відповідно до принципу фактичної історичної собівартості. Не включати до первинної вартості запасів, а відносити до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:

• — позанормативні втрати та нестачі запасів;
• — відсотки за користування кредитом;
• — витрати на збут;
• — загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням та доставкою і приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

У разі відпуску запасів у виробництво, продажу, або іншого вибуття оцінку запасів здійснювати за методом середньозваженої собівартості, яка повинна розраховуватися щодо кожної одиниці запасів, шляхом відношення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця та запасів, що отримані у звітному місяці.

Запаси, від яких підприємство не зможе отримати економічної вигоди в майбутньому, вважати неліквідними та визнавати такими, що підлягають списанню. Під час складання фінансової звітності ці не відображати в балансі, а обліковувати за позабалансовими рахунками.

Доходи та витрати включати до складу Звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності та відображати в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності тих періодів, до яких вони належать.

До виробничої собівартості продукції включати: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати.

Облік витрат вести з використанням тільки 9 класу рахунків.

Повна собівартість визначати як суму виробничої собівартості, адміністративні витрати та витрат на збут.

Прийняти за базу розподілу загальновиробничих витрат:

• — між витратами і собівартістю — обсяг виробництва;
• — між об'єктами витрат — заробітну плату.

За нормальну потужність прийняти обсяг випуску продукції, що дорівнює 4000 метрів умовної продукції, при якому загальна сума загальновиробничих витрат дорівнює 50 000 грн., з яких 40 000 грн. — змінні витрати, 10 000 грн. — постійні.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за наступними статтями:

а) змінні загальновиробничі витрати:

витрати на поточний ремонт основних засобів;

витрати на охорону праці;

витрати на електроенергію;

знос малоцінних і швидкозношуваних предметів;

комунальні послуги;

страхування ризиків;

інформаційні послуги;

витрати матеріалів;

заробітна плата працівників, які займаються ремонтом обладнання, і відрахування на соціальні заходи;

компенсаційні та заохочувальні виплати робітникам основного виробництва;

витрати на відрядження робітників цехового персоналу;

інші витрати;

б) постійні загальновиробничі витрати:

амортизація основних засобів;

заробітна плата робітників, які обслуговують виробниче обладнання;

відрахування на соціальні заходи;

опалення;

витрати на гігієну і санітарію;

медичне страхування працівників;

витрати на операційну оренду;

амортизація нематеріальних активів;

інші витрати.

Облік адміністративних витрат здійснювати за таким переліком статей:

зарплата адміністративно-управлінського персоналу;

відрахування на соціальне страхування;

амортизація основних засобів загальногосподарського призначення;

витрати на операційну оренду об'єктів основних засобів;

амортизація нематеріальних активів, які мають загальногосподарське призначення;

витрати на відрядження працівників адміністративної сфери;

витрати на банківські послуги;

витрати на аудиторські і юридичні послуги;

утримання автотранспорту загальногосподарського призначення;

витрати на охорону;

податки, обов’язкові збори та платежі;

поштові і канцелярські витрати;

інші витрати.

Облік витрат на збут здійснювати за такими статтями:

заробітна плата персоналу, який займається збутом продукції;

відрахування на соціальні заходи;

транспортні витрати;

претензії, збитки покупців;

створення гарантійного резерву;

витрати на рекламу, пов’язану зі збутом;

інші витрати.

Дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо існує імовірність отримання підприємством економічної вигоди та може бути достовірно визначена сума цієї дебіторської заборгованості. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги вносити у підсумок балансу за чистою реалізаційною вартістю, яка дорівнює сумі дебіторської заборгованості за відніманням безнадійних боргів.

Резерв сумнівних боргів визначати виходячи з платоспроможності окремих дебіторів.

Грошовими коштами та їхніми еквівалентами в фінансовій звітності, вважати грошові кошти на розрахунковому рахунку, в касі підприємства, грошові кошти у русі.

Резерви майбутніх витрат і платежів створювати за наступними витратами: попередньо сплачена орендна плата, суми за підписки на періодичні видання, попередньо сплачені рекламні послуги та всі інші витрати, які стосуються наступного звітного періоду.

До складу доходів наступних періодів включати суми доходів, які нараховані протягом поточного або попередніх звітних періодів, а також ті, що будуть визначені в наступних звітних періодах.

Здійснювати облік податків та відрахувань відповідно до діючого законодавства України.