Спрямованість історичного розвитку в сучасній західній соц. 
філософії

РЕФЕРАТ по філософії.

СПРЯМОВАНІСТЬ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ В СУЧАСНІЙ ЗАХІДНІЙ СОЦІАЛЬНІЙ ФІЛОСОФІЇ.

На сьо­го­дні оче­ви­д­но, що ін­ду­с­т­рі­а­ль­но роз­ви­ну­ті кра­ї­ни За­хо­ду зро­би­ли зна­ч­ний по­ступ як у сфе­рі тех­но­ло­гії про­ми­с­ло­во­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва, йо­го стру­к­ту­рі, так і в га­лу­зі со­ці­о­ку­ль­ту­р­них від­но­син.

Ці змі­ни на­сті­ль­ки ра­ди­ка­ль­ні, що ба­га­то хто із за­хі­д­них фі­ло­со­фів го­во­рить те­пер про пе­ре­хід до но­во­го ти­пу роз­ви­т­ку люд­сь­кої ци­ві­лі­за­ці­ї. Цей пе­ре­хід, у свою чер­гу, сти­ка­єть­ся з про­бле­мою ста­но­в­лен­ня но­вої лю­ди­ни, бут­тя якої бу­ло б аде­к­ва­т­ним но­вим со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ним умо­вам.

Вза­га­лі су­час­ний іс­то­ри­ч­ний роз­ви­ток вче­ні ха­ра­к­те­ри­зу­ють як та­кий, в яко­му ос­та­то­ч­но роз­па­ла­ся си­с­те­ма вза­є­мо­зв'я­з­ків між со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­ни­ми, по­лі­тич­ни­ми і со­ці­о­ку­ль­ту­р­ни­ми стру­к­ту­ра­ми. По­пе­ре­дні фо­р­ми за­ле­ж­но­с­ті осо­би від су­с­пі­ль­с­т­ва та­кож втра­ти­ли свою од­но­зна­ч­ність. Ви­ни­ка­ють но­ві мо­ж­ли­во­с­ті для вза­є­мо­дії рі­з­них сфер су­с­пі­ль­но­го жит­тя. Все це ак­ту­а­лі­зує пи­тан­ня про по­да­ль­шу спря­мо­ва­ність іс­то­ри­ч­но­го роз­ви­т­ку, про мі­с­це і роль лю­ди­ни, осо­би­с­то­с­ті в за­га­ль­но­му іс­то­ри­ч­но­му про­це­сі.

Се­ред ба­га­тьох сце­на­рі­їв по­да­ль­шо­го су­с­пі­ль­но­го роз­ви­т­ку ва­го­ме мі­с­це по­сі­дає кон­це­п­ція «і­н­фо­р­ма­цій­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва». В цьо­му су­с­пі­ль­с­т­ві май­бу­т­ні змі­ни по­в'я­зу­ють­ся з по­явою і роз­ви­т­ком но­вої ін­фо­р­ма­цій­ної тех­но­ло­гі­ї. В кон­це­п­ці­ях «і­н­фо­р­ма­цій­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва» вра­хо­ву­ють­ся змі­ни як тех­но­ло­гі­ч­ної ба­зи су­с­пі­ль­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва, так і со­ці­а­ль­ні пе­ре­тво­рен­ня. Зо­к­ре­ма, на­го­ло­шу­єть­ся, що в май­бу­т­ньо­му має від­бу­ти­ся пе­ре­оці­ню­ван­ня мі­с­ця і ро­лі осо­би в су­с­пі­ль­но-­іс­то­ри­ч­них та при­ро­д­них про­це­сах. Но­ві від­но­шен­ня по­ви­нні вста­но­ви­ти­ся і в пла­не­та­р­но­му ма­с­ш­та­бі. Та­кі про­гно­зи ро­би­ли­ся за­хі­д­ни­ми до­слі­д­ни­ка­ми і ра­ні­ше, але в умо­вах «і­н­ду­с­т­рі­а­ль­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва» во­ни сприй­ма­ли­ся як уто­пі­я. І ли­ше в умо­вах «і­н­фо­р­ма­цій­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва» на­дії на вста­но­в­лен­ня но­во­го ти­пу вза­є­мо­від­но­син між лю­ди­ною і су­с­пі­ль­с­т­вом ста­ли ре­а­ль­ні­ши­ми.

Тех­но­ло­гі­ч­ні но­во­вве­ден­ня та мо­ж­ли­во­с­ті, що про­яв­ля­ють­ся в «і­н­фо­р­ма­цій­но­му су­с­пі­ль­с­т­ві», мо­ж­на ска­за­ти, ви­хо­дять на за­га­ль­но­люд­сь­кі про­бле­ми і цін­но­с­ті. Бі­ль­шість за­хі­д­них со­ці­о­ло­гів ус­ві­до­м­лює те, що не­об­хід­но змі­ни­ти на­прям ді­я­ль­но­с­ті фу­н­да­ме­н­та­ль­них со­ці­а­ль­них ін­сти­ту­тів від­по­ві­д­но до мо­ж­ли­во­с­тей ін­фо­р­ма­цій­ної до­би. Адже но­ва ін­фо­р­ма­цій­на сфе­ра ста­вить пе­в­ні ви­мо­ги до со­ці­а­ль­них стру­к­тур.

Аме­ри­кан­сь­кий со­ці­а­ль­ний пси­хо­лог Д. Белл, роз­ви­ва­ю­чи кон­це­п­цію пост­ін­ду­с­т­рі­а­ль­но­го су­с­пі­ль­с­т­ва, на­го­ло­шує на то­му, що ви­рі­ша­ль­ною змін­ною та­ко­го су­с­пі­ль­с­т­ва ста­не ін­фо­р­ма­ція і знан­ня. При­бли­з­но в та­ко­му ж ра­ку­р­сі оці­ню­ють роль ін­фо­р­ма­ції у май­бу­т­ньо­му су­с­пі­ль­с­т­ві і ба­га­то ін­ших за­хі­д­них до­слі­д­ни­ків.

Д. Белл за­ува­жує, що змі­на ро­лі знан­ня в су­с­пі­ль­но­му жит­ті при­ве­де до пе­ре­фо­р­му­ван­ня со­ці­а­ль­ної стру­к­ту­ри су­с­пі­ль­с­т­ва. За­мість кла­сів з їх рі­з­ким роз­ме­жу­ван­ням со­ці­а­ль­но­го ста­ну, ви­ни­к­не більш роз­пли­в­ча­тий по­діл на елі­ту і ма­су.

В май­бу­т­ньо­му су­с­пі­ль­с­т­ві, тоб­то в ін­фо­р­ма­цій­но­му су­с­пі­ль­с­т­ві, най­ви­щою цін­ні­с­тю ста­не ін­фо­р­ма­ці­я. А от­же, ви­ща вла­да по­сту­по­во пе­ре­хо­ди­ти­ме до ін­фо­р­ма­цій­ної елі­ти. Са­ме ін­фо­р­ма­ція по­ви­нна бу­де при­ве­с­ти су­с­пі­ль­с­т­во до йо­го за­га­ль­ної гу­ма­ні­за­ції на ос­но­ві ство­рен­ня умов для під­ви­щен­ня су­с­пі­ль­но­го до­б­ро­бу­ту, по­ліп­шен­ня всіх форм спі­л­ку­ван­ня лі­к­ві­да­ції мо­в­них і куль­ту­р­них ба­р'є­рів то­що.

Ін­фо­р­ма­цій­ний се­к­тор ви­ро­б­ни­ц­т­ва у май­бу­т­ньо­му ста­не ви­рі­ша­ль­ним. Це не озна­чає, що зни­к­не ви­ро­б­ни­ц­т­во то­ва­рів або ма­ши­но­бу­ду­ван­ня, але їх ча­с­т­ка у су­ку­п­ній сфе­рі су­с­пі­ль­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва бу­де на­ба­га­то ме­н­шою по­рі­в­ня­но з ін­фо­р­ма­цій­ним се­к­то­ром ви­ро­б­ни­ц­т­ва.

Ві­до­мий до­слі­д­ник Й. Масуда оці­нює май­бу­т­нє су­с­пі­ль­с­т­во як пе­в­ний со­ці­а­ль­ний ор­га­нізм і го­во­рить про мо­ж­ли­ве ство­рен­ня іде­а­ль­ної фо­р­ми су­с­пі­ль­них від­но­син. На йо­го ду­м­ку, су­с­пі­ль­с­т­во фу­н­к­ці­о­ну­ва­ти­ме на ос­но­ві прин­ци­пу си­не­ргі­з­му, суть яко­го по­ля­гає в то­му, що лю­ди­на і при­ро­да ма­ють іс­ну­ва­ти і спра­в­ж­ньо­му си­м­бі­о­зі.

Звід­си мо­ж­на зро­би­ти ви­сно­вок, що в май­бу­т­ньо­му змі­нить­ся са­ме ста­но­ви­ще лю­ди­ни в на­вко­ли­ш­ньо­му сві­ті. Во­на ста­не спів­уча­с­ни­ком при­ро­д­но­го про­це­су роз­ви­т­ку жит­тя на Зе­м­лі. Лю­ди­на і при­ро­да ді­я­ти­муть спі­ль­но, як од­на при­ро­д­на си­ла.

Де­які за­хі­д­ні вче­ні ви­сло­в­лю­ють пе­в­ні за­сте­ре­жен­ня що­до мо­ж­ли­во­с­ті «а­в­то­ма­ти­ч­но­го» пе­ре­тво­рен­ня ін­ду­с­т­рі­а­ль­ної си­с­те­ми в «і­н­фо­р­ма­цій­не су­с­пі­ль­с­т­во­». Адже не мо­ж­на спо­ді­ва­тись тіль­ки на те, що сам роз­ви­ток но­ві­т­ньої тех­но­ло­гії та ін­фо­р­ма­цій­них си­с­тем при­ве­де до по­яви но­во­го су­с­пі­ль­с­т­ва. Са­ме в пе­рі­од зро­с­тан­ня мо­ж­ли­во­с­тей тех­ні­ки, ком­п'ю­те­р­ної тех­но­ло­гії ін­фо­р­ма­ції ви­ни­кає не­об­хід­ність та­кої цін­ні­с­ної орі­є­н­та­ції ін­ди­ві­да, яка мо­г­ла б ком­пе­н­су­ва­ти де­гу­ма­ні­зу­ю­чий вплив тех­но­ло­гі­ї.

От­же, в цих умо­вах по­трі­бен обо­пі­ль­ний роз­ви­ток як тех­но­ло­гії, так і люд­сь­ко­го по­те­н­ці­а­лу. Адже без ба­ла­н­су між скла­д­ною тех­ні­кою і осо­би­с­ти­ми яко­с­тя­ми лю­ди­ни не мо­же бу­ти ус­пі­ш­но­го пе­ре­хо­ду до но­во­го су­с­пі­ль­с­т­ва.

Но­ве су­с­пі­ль­с­т­во пе­ред­ба­ча­ти­ме про­гра­му ор­га­ні­за­ції і ко­н­т­ро­лю про­це­сів, які від­бу­ва­ють­ся у ньо­му. Люд­с­т­во по­ви­нно бу­де ви­рі­ши­ти су­пе­ре­ч­ність по­єд­нан­ня ево­лю­ції ро­зу­му, тех­но­ло­гії, прак­ти­ч­ної ді­я­ль­но­с­ті і біо­сфе­ри. Са­ме люд­с­т­ву до­ве­деть­ся взя­ти на се­бе від­по­ві­да­ль­ність за по­да­ль­шу ево­лю­цію люд­сь­кої ци­ві­лі­за­ці­ї.

В су­час­них за­хі­д­них су­с­пі­ль­с­т­вах, де тех­но­ген­на ци­ві­лі­за­ція до­ся­г­ла най­ви­що­го роз­кві­ту, про­яв­ля­ють­ся де­які озна­ки її роз­кла­ду. Це по­яс­ню­єть­ся тим, що тех­но­ло­гі­ч­ний роз­ви­ток су­с­пі­ль­с­т­ва не­про­по­р­цій­но й од­но­бі­ч­но ви­пе­ре­джає йо­го со­ці­а­ль­но-­ку­ль­ту­р­ний та мо­ра­ль­ний роз­ви­ток. У зв’я­з­ку з цим, мо­ра­ль­на не­до­с­ко­на­лість бі­ль­шо­с­ті люд­с­т­ва пе­ре­тво­рює йо­го на мо­н­с­т­ра, який хо­ча і має де­які яко­с­ті ге­ні­а­ль­но­с­ті, але мо­же вре­ш­ті-­решт ста­ти же­р­т­вою вла­с­них злих справ. Вна­слі­док цьо­го ство­рю­єть­ся аб­су­р­д­на си­ту­а­ція в іс­то­рії люд­с­т­ва, ко­ли са­ма люд­сь­ка при­ро­да діє про­ти нас.

Зви­чай­но, не­до­с­ко­на­лість при­ро­ди лю­ди­ни не ви­ни­к­ла впе­р­ше в іс­то­рії, во­на ви­яв­ля­ла­ся і в по­пе­ре­дні сто­літ­тя і ти­ся­чо­літ­тя, але са­ме на­при­кі­н­ці XX сто­літ­тя остан­ня на­бу­ла за­гро­з­ли­во­го ха­ра­к­те­ру че­рез вплив тех­но­ген­ної ци­ві­лі­за­ції на на­вко­ли­ш­нє се­ре­до­ви­ще, від яко­го за­ле­жить жит­тя лю­дей.

От­же, як­що для епо­хи ін­ду­с­т­рі­а­лі­з­му бу­ло при­та­ман­не пра­г­нен­ня ви­со­ко­го рі­в­ня жит­тя, то су­час­ний пе­ре­хід до пост­ін­ду­с­т­рі­а­лі­з­му ви­ма­гає обе­ре­ж­ної пе­ре­орі­є­н­та­ції ба­зо­вих цін­но­с­тей со­ці­у­му на по­сту­по­ве до­ся­г­нен­ня ви­со­кої яко­с­ті жит­тя, від­тво­рен­ня на­вко­ли­ш­ньої при­ро­ди.

Та­ким чи­ном, су­с­пі­ль­с­т­ва зму­ше­ні бу­дуть про­хо­ди­ти че­рез за­сво­єн­ня до­ся­г­нень тех­но­ген­ної ци­ві­лі­за­ції і пе­ре­хо­ду до ан­тро­по­ген­но­ї. Са­ме ан­тро­по­ген­на ци­ві­лі­за­ція під­не­се лю­ди­ну над її его­ї­с­ти­ч­ни­ми ці­ля­ми і до­по­мо­же ви­й­ти на рі­вень сві­то­гля­д­них па­радигм. Іс­то­ри­ч­ний роз­ви­ток, у свою чер­гу, бу­де ре­а­лі­зу­ва­тись ли­ше в про­це­сі транс­фо­р­ма­ції со­ці­а­ль­но-­сві­то­г­ля­д­них на­ста­нов, що ви­зна­ча­ють ста­в­лен­ня лю­ди­ни до сві­ту за­га­лом.