Тлумач

Тлумач Тлумачмісто районного підпорядкування (з 1939 p.), районний центр. Розташований на березі річки Тлумачику, за 25 км від обласного центру та залізничної станції Івано-Франківськ. Через місто проходить автомагістраль Івано-Франківськ-Городенка. Населення — 5085 чоловік.

На території району — 59 населених пунктів. Вони входять до складу 23 сіль­ських, міської та селищної Рад депутатів трудящих. Населення — 61,6 тис. чоловік, з нього — 8,8 тис. міського.

Район багатий на поклади будівельних матеріалів.

У районі працює 45 загальноосвітніх шкіл. Є 37 клубів, 14 будинків культури, 64 бібліотеки, 7 лікарень.

Під час розкопок, що проводились на околиці міста в 30-х роках XX ст., вияв­лено поховання доби ранньої та пізньої бронзи.

Виникнення міста Тлумач належить до XII ст. За князювання Ярослава Осмомисла недалеко від Дністра, поблизу важливих торгових шляхів, що йшли з Га­лича на схід, було засновано поселенця товмачів. Тут жили князівські люди, які несли митну службу. Вони оформляли торговельні справи князівського двору, були перекладачами під час переговорів з представниками іноземних держав. Саме цим і пояснюється назва поселення Товмач (польською мовоюТлумач)1. Він зга­дується в Іпатіївському літопису під 1213 роком.

В 1370 році Тлумачем володіють рідні великого феодала Миколи Коритка, а в 1396 році всі землі його околиць король передає шляхтичу Владиславу Опольському. Кожний новий власник використовував тимча­сове право володіння містом для посилення експлуатації селян та ремісників.

В кінці XIV-XV ст. ст. у Тлумачі розвивалися ремесла. Серед жителів з’являють я ковалі, сідлярі, цирульники, муляри. Міщани займалися також землеробством. У 1448 році Тлумач дістав магдебурзьке право, а 1511 року король дарує йому право щорічного й щотижневого ярмарку.

Наприкінці XVI ст. становище міщан ще більше погіршується в зв’язку з напа­дами іноземних загарбників — татар і турків. У 1594 році Тлумач спалили татари. Не встигла місто відбудувати, як у 1617−1618 роках знову воно було спалене під час нового татарського набігу. Люстрація 1621 року свідчить про занепад економіч­ного життя й значне зменшення населення міста.

В період визвольної війни українського народу, восени 1648 року, повстали міщани Тлумача, які об'єдналися з селянами навколишніх сіл. Полковником обрали міщанина Ярему Поповича. Місто опинилося в руках повстанців і було перетворене на їх опорний пункт. Загін захоплює панський маєток і замки у селах Палагичах, Живачеві, замок і костьол у Тлумачі, двір шляхтича Яблоповського.

В ході визвольної війни місто кілька разів переходило з рук у руки. Тлумач був зовсім зруйнований. Протягом другої половини XVII ст. місто поступово відбу­довується. Помітно розвивається Тлумач у XVIII ст., зростає його населення: 1775 року в місті було вже 860 жителів, а 1786 року — 1014 жителів.

З першої половини XVIII ст. Тлумачем володіли магнати Потоцькі. Вони мали тут два фільварки, сади й парки, їм належало 1223 морги землі. А тим часом у роз­порядженні 504 дворів міщан було 1397 моргів орної землі, 1035 моргів сіножатей, 287 моргів лісу. Але господарства міщан не були рівноцінними: поруч із замож­ними існували й такі, що мали тільки городи до морга, або 250−300 кв. сажнів під будинком та садом, 14 проц. були зовсім безземельними3. Бідніші верстви населення відчували основний тягар всіляких податків, платили феодалам безліч чиншів. В 1789 році населення міста заплатило 1258 флоринів 59 крейцарів податків.

На кінець XVIII ст. Тлумач мав вигляд типового феодального містечка з окре­мими вулицями: Тисменицькою, Палагицькою, Войтівською та кількома меншими вуличками. Працювали дві школи, будинок убогих (так називалась лікарня). В 1810 році Тлумацьке староство (Тлумач, села Падорожна, Долина, Озеряни, Грушка, Бортники тощо) передасться графам Дзедушицьким, які й володіли ним до 50-х років XIX століття.

На поміщицьких полях вирощувалася картопля, її збирання вимагало одно­часно великої кількості робочих рук, а тому ставала необхідною праця за вільним наймом. У 3-х фільварках Тлумацького ключа, при яких було всього 477 господарств, в 1833 році на збиранні картоплі працювало 1016 найманих робітників.

Великі землевласники активно включаються у торгово-підприємницьку діяль­ність. З річного доходу Тлумацького ключа за 1807 рік, який становив 108,5 тис. злотих, 88,9 тис. злотих давали продукти панщинної праці кріпаків. Поміщик про­давав зерно, худобу, продукти тваринництва, лісові матеріали та інше.

У 1838 році граф Дзедушицышй у Тлумачі будує цукровий завод. Уже в 1843 році тут була парова машина, столярно-теслярські майстерні, цегельні і т. н. В сезон цукроваріння на заводі працювало до 800 чоловік, а річний оборот під­приємства сягав 2,5 млн. злотих. 1844 року в усій Галичині перероблялося 550 тис. цнт цукрових буряків, з них 510 тис. цнт — у Тлумачі. Але вихід цукру на той час становив лише 5 проц. Тому в одному з найкращих років-1844 — завод виробляв лише 30 тис. цнт цукру. В 50-х роках створюється акціонерне об'єднання цукрови­ків, яке здійснило реконструкцію підприємства, завдяки чому зросла його потуж­ність до 43−70 тис. цнт рафінованого цукру на рік. В тон період завод досяг най­більшої продуктивності і став одним з найпотужніших цукрових підприємств у Європі. Він проіснував до 1882 року і через нерентабельність був закритий.

На цукроварні протягом сезону працювало 4−5 тис. робітників, переважно з навколишніх сіл. Пролетаріат, що зосереджувався тут, включається у револю­ційну боротьбу. Відгуком на повстання польських буржуазних демократів у Кра­кові та антифеодальне повстання селян Західної Галичини (лютий 1846 року) було заворушення робітників Тлумацького цукрового заводу, де вели агітацію емісари польських повстанців. Виступом керувала організована група робітників. Австрій­ські власті характеризували його як «політичну змову». Було заарештовано та ув’язнено чимало робітників та агітаторів польських повстанців. Арештовані, як показувало слідство, «робили революцію» і закликали до повалення влади австрій­ської монархії, знищення шляхти і звільнення селян від кріпацтва. На завод для придушення виступів робітників прибув військовий загін. Навесні 1846 року в Тлумачі та його околицях діяли групи польських повстанців. Місцева влада зму­шена була посилити військовий гарнізон та провести арешти серед співчуваючих повстанцям. У числі 13 в’язнів були організатори змови — Фелікс Томчинський, Згурський і Пужанський.

Після реформи 1848 року дещо пожвавлюється економічний розвиток Тлумача.

На початку XX ст. розгортається страйковий рух на підприємствах Тлумача, який особливо посилюється під впливом першої російської революції. Селяни Тлу­мача й повіту брали участь у селянських вічах в Коломиї, де вони висували ряд політичним та економічних вимог.

У роки першої світової війни цей район дуже потерпів. Протягом лютого-червня 1915 року тут йшли вперті бої між російськими та австро-угорськими військами. Тлумач неодноразово переходив з рук у руки. В лютому 1917 року його знов за­йняли російські війська, але невдовзі змушені були відступити. Тлумач зруйнували, залишилися тільки окремі кам’яні будинки. Занепали промисловість, транспорт, торгівля.

Восени 1918 року в Тлумачі відбулося віче, на якому прийнято резолюцію про возз'єднання всіх українських земель в єдиній Українській Радянській державі.

Більшість жителів Тлумача не мала можливості користуватися медичною допо­могою, вчити своїх дітей у школах. На весь Тлумач були лише 6 приватних лікарів і аптека. І хоч тут працювали 7-класні чоловіча та жіноча українські школи, почат­кова українська школа, польська державна гімназія та польська приватна жіноча семінарія5, проте значна частина дітей трудящих лишалася поза навчанням. Не до­сить дбали місцеві власті і про розвиток культурних закладів: у Тлумачі було неве­личке польське театральне товариство та культурно-освітні товариства «Просвіта» і «Каменяр».

У 1940 році Тлумач стає районним центром. Трудящі району обрали 3 депу­татів до обласної Ради, 50 — до районної. Першим головою райвиконкому був об­раний посланець донецьких шахтарів І. І. Шептекіта. Головою Тлумацької міської Ради, до складу якої ввійшли 35 представників трудящих міста, став колишній член КПЗУ, депутат Народних Зборів С. І. Сорока. Уродженець с. Буківної Тлумацького повіту С. І. Сорока перед першою світовою війною виїхав на заробітки до США, звідки у 1926 році був висланий за комуністичну діяльність. Повернувшись на батьківщину, він очолював осередок КПЗУ в Буківній1. У квітні 1940 року ство­рюється Тлумацька районна партійна організація. На відповідальні посади ви­сунули 793 місцевих батраків та бідняків, серед них 239 жінок.

Тлумачани активно взялися будувати нове життя, вони одразу ж відчули тур­боту Радянської влади про трудову людину. В місті запрацювали десятирічна школа з українською мовою викладання, районна лікарня, поліклініка, пологовий буди­нок. Почала виходити газета (в 1939 році-«Селянська газета», з 1940 року — «За соціалістичну перемогу»). Відкрились широкі можливості для розвитку народних талантів — створили артіль художньої вишивки ім. Крупської. Вона об'єднала 250 вишивальниць міста і району.

Перші соціалістичні перетворення в місті перервав напад фашистів. 2 липня 1941 року до Тлумача вдерлися гітлерівські загарбники5. За роки окупації місто зазнало жахливих руйнувань. Було знищено залізничну колію Тлумач-Станіслав, понад 660 житлових та адміністративних будинків, залізничну станцію, електро­станцію, пошту, школу, млин, лікарню, поліклініку, районний будинок культури, цегельний завод, розграбовано МТС тощо. Окупанти розстріляли понад 400 жите­лів міста та 274 чоловіка вивезли в рабство до Німеччини6. Кількість населення міста за час окупації скоротилась у 2 рази.

29 березня частини 8-го гвардійського механізованого корпусу Червоної Армії зав’язали бій за місто Тлумач. Протягом дня знищили понад 300, взяли в полон до 250 гітлерівських солдатів і офіцерів, спалили 150 автомашин, 13 гармат, танк.

До фонду Червоної Армії трудящі району здали 6100 цнт зерна.

З перших же днів після визво­лення почалася відбудова зруйнова­ного міста. 29 липня відновила діяльність міська Рада. Дістали до­помогу господарства, що потерпіли під час війни, асигнували кошти на придбання худоби, відбудову жител. Родини червоноармійців одержали пенсію.

Для боротьби з бандами україн­ських буржуазних націоналістів тру­дящі міста створили винищувальний батальйон. Проти банд ОУН боро­лись близько 500 активістів — пред­ставників місцевого населення. Вод­ночас вони вели в селах роз’ясню­вальну роботу серед обдурених на­ціоналістичною пропагандою людей.

Вже 10 серпня 1944 року в місті працювало багато підприємств, в т. ч. млин, пекарняпідготували до пуску спиртовий завод, закінчувалась відбудова другого млина з добовим виробництвом 12 тонн борошна. Відкрилися шевська й кравецька май­стерні, розпочав роботу райпобуткомбінат з механічною майстернею та ковальським цехом. Відроджували МТС. В цьому ж році відбудували лікарню, поліклініку, санстанцію, відкрили інфекційну та районну лікарні. Для них не вистачало білизни, посуду тощо. В місті та районі був проведений збір необхідних речей, і за кілька днів лікарні одержали найпотрібніше.

Велика увага приділялась народній освіті, закладам культури. Для шкіл виді­лили найкращі приміщення. Відновили роботу українська та польська школи, районна бібліотека. З листопада 1944 року почала виходити районна газета.

Селянам району було повернуто 2450 га поміщицької та куркульської землі. Під час весняної сівби 1945 року на полях працювало 1300 супряг, які допомогли у сівбі безкінним господарствам, в т. ч. 986 господарствам червоноармійців.

З великим піднесенням святкували трудящі Тлумача 10-річчя возз'єднання українських земель. На честь цієї знаменної дати підприємства міста розгорнули соціалістичне змагання за дострокове використання виробничих планів. По всіх видах перевиконала план весняних тракторних робіт МТС. На 190 проц. виконали свої планові завдання трактористи П. О. Савчук та В. С. Прокоп. Дали надпланові нагромадження маслозавод та спиртовий завод.

До 1919 року у Тлумачі завершили колективізацію і створили колгосп ім. Вер­ховної Ради СРСР. Артіль вирощувала озимі пшеницю та ячмінь, кукурудзу, цук­ровий буряк, картоплю, розвивала м’ясо-молочне тваринництво. Велику допомогу новоствореному колгоспу подавала Тлумацька МТС, що працювала з 1945 року. Вона не тільки забезпечувала тракторні роботи, але й здійснювала масово-полі­тичні заходи. Для колгоспників читали лекції, проводили бесіди.

В Тлумачі найбільш розвиненими галузями промисловості є харчова і будівель­них матеріалів. Вони працюють на місцевій сировині. Харчокомбінат мас в своєму складі ковбасний, хлібобулочний цехи, цех безалкогольних напоїв і виготовлення фруктових соків, 2 млини, олійницю. Продукція комбінату, зокрема фруктові соки, надходить в інші місця республіки. Добре устаткований найновішими машинами молокозавод переробляє щорічно 50−70 тис. цнт молока. Одним з великих під­приємств будівельної промисловості с Тлумацький міжколгоспний комбінат буді­вельних матеріалів, створений 1956 року. Це підприємство об'єднує дві цегельні, вапняний та гіпсовий заводи. За рік комбінат виробляє понад 7 мли. штук цегли, 7,3 тис. тонн вапна, 4,3 тис. тонн гіпсу, 18 тис. тонн вапняного порошку, понад 3700 кв. м мозаїчних плиток.

В авангарді трудящих Тлумача йдуть комуністи: 24 первинні організації міста об'єднують 410 членів партії.

Змінилися матеріальні й побутові умови життя трудящих Тлумача. В місті виросли нові вулиці, зведено триповерхове приміщення для установ, двоповерхові будинки готелю, магазину, нового ресторану. Значно збільшилася житлова площа комунальних будинків. Тільки за 1960;1967 роки споруджено 5 двоповерхових житлових будинків, 6 будинків фінського типу тощо. У післявоєнний період з до­помогло держави збудовано понад 150 добротних індивідуальних жител. Береги річки Тлумачик з'єднав залізобетонний міст. Місто прикрашає добре впорядкова­ний парк, де височить пам’ятник радянським воїнам, які загинули під час визво­лення Тлумача від німецько-фашистських окупантів.

За роки Радянської влади Тлумач став благоустроєним районним центроммістом розвиненої місцевої промисловості та високої культури.