Туберкульоз – глобальна проблема людства

Відколи існує людство на нашій планеті, відтоді існує і туберкульоз. Багато тисячоліть туберкульоз косив людство і заганяв їх у могили.

Туберкульоз, як відомо, захворювання хронічне. Через те, у всьому світі туберкульоз перебігає хвилеподібно, тобто спалахи випадків туберкульозу, то збільшуються, то зменшуються.

Зараз світ переживає новий, черговий наступ туберкульозу. Вперше в історії ВООЗ ця міжнародна організація проголосила туберкульоз «глобальною небезпекою» і заявила, якщо «уряди країн не включать туберкульоз до пріоритетних напрямків своєї політики, то ситуацію з туберкульозу не вдасться утримати під контролем».

Річ у тому, що туберкульоз, як соціальна хвороба, є дзеркалом соціально-економічного благополуччя в країні. Туберкульоз віддзеркалює освіченість і добробут народу. Адже в тих країнах, у яких є соціально-економічні кризи, де низький рівень життя народу, там процвітає туберкульоз. Ось чому, уряди високорозвинених країн вважають боротьбу з туберкульозом першочерговим напрямком своєї політики і фінансують протитуберкульозні заходи.

Туберкульоз — хвороба планетарного масштабу, щорічно у світі 3 млн. людей помирають від туберкульозу, 9−10 млн. людей захворюють на бацилярні форми туберкульозу, 16−20 млн. хворіють на всі форми туберкульозу. Це більше ніж від СНІДу, малярії, грипу та інших інфекцій разом узятих. Загальна кількість хворих на туберкульоз сягає 50−60 млн. людей, що є еквівалентом такої країни, як Франція. Слід зазначити, що 95% усіх нових випадків туберкульозу та 80% усіх смертей від цієї небезпечної хвороби припадає на людей працездатного віку. За одну годину в Україні інфікується 4 людини, вмирає одна.

Погіршення епідемічної ситуації наприкінці минулого тисячоліття примусило Всесвітню організацію охорони здоров’я у 1993 році заявити про туберкульоз як глобальну небезпеку. Епідемія туберкульозу в Україні почалась у 1995 році. На сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз тастаном на 2011 рік Україна посідає 7-ме місце у Європі за рівнем захворюваності на туберкульоз. ВООЗ віднесла Україну у 2011 році до третьої категорії країн Європи — це країни з високим показником захворюваності на туберкульоз. Ситуація, що склалася на сьогодні, є загрозою національній безпеці країни. Ця хвороба перестала бути захворюванням бідних та соціально-незахищених людей. Як бачимо, туберкульоз — трагедія світового масштабу…

Туберкульоз на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. Згідно світової статистики щорік в усьому світі від туберкульозу гине 2 мільйони людей. Згідно з прогнозами експертів ВООЗ очікується, що у 2002;2020 рр. приблизно 1 млрд осіб будуть інфіковані туберкульозом, з них понад 150 млн захворіють, а 36 млн — помруть від цього захворювання, якщо контроль за епідемією не буде посилено Необхідно пам’ятати, що туберкульоз виліковний. Якщо інфікована людина не лікується, то вона щорічно заражає в середньому 10−15 людей. Прогалини в роботі систем охорони здоров’я багатьох країн, значне поширення ВІЛ/СНІДу та хіміорезистентних форм туберкульозу погіршують ситуацію… туберкульоз хвороба епідемічний здоров’я Загальновідомо, що поширеність туберкульозу у будь-якій країні безпосередньо залежить від ефективності його виявлення і лікування. Так, згідно з критеріями ВООЗ, відсоток виявлення нових випадків туберкульозу, позитивних за мазком, повинен становити не менше 70%, а ефективність лікування нових випадків туберкульозу, позитивних за мазком, — не менше 85%, — адже лише за таких обставин переривається ланцюг передачі інфекції, що призводить до зниження захворюваності та смертності від туберкульозу. Відсутність ефективних соціально-економічних перетворень, скорочення державою соціальних витрат, зубожіння великого прошарку населення, безробіття, нелегальна міграція, недостатній рівень інформованості громадян про туберкульоз сприяють поширенню інфекції.

За критеріями ВООЗ, відповідно до рівня захворюваності на туберкульоз Європа поділена на три категорії:

країни з низьким рівнем поширення, де рівень захворюваності нижчий за 10 випадків на 100 тис. населення (Австрія, Німеччина, Греція, Данія, Норвегія, Франція, Швеція, Швейцарія, Чеська Республіка та інші);

країни з середнім рівнем поширення, де рівень захворюваності становить від 10 до 30 випадків на 100 тис. населення (Болгарія, Угорщина, Польща, Туреччина, Іспанія, Португалія);

країни з високим рівнем поширення, де показник захворюваності вищий за 30 випадків на 100 тис. населення (15 колишніх республік СРСР та Румунія). До третьої категорії належить і Україна.

Агентство охорони здоров’я ООН оголосило туберкульоз глобальною небезпекою для людства. Були, зокрема, названі 22 країни, в яких становище виглядає найбільш загрозливо. Це Афганістан, Бангладеш, Бразилія, Китай, Конго, Ефіопія, Індія, Індонезія, Іран, Мексика, Нігерія, Пакистан, Перу, Філіппіни, Росія, Південна Африка, Судан, Танзанія, Таїланд, Уганда та В'єтнам.

Щорічно в європейських країнах реєструються 80 тисяч нових випадків захворювання. Особливо тяжка ситуація склалася у Східній Європі, зокрема в Росії, Україні та Азербайджані.

Ситуація з туберкульозом в Україні невпинно прогресує та набуває загрозливих масштабів. Щороку від цієї хвороби помирає близько 11 тисяч хворих на туберкульоз, що становить більше 30 чоловік в день. Статистика свідчить про те, що в Україні щоденно реєструється 82 нових хворих на туберкульоз, а 30 хворих помирає. Туберкульоз є найчастішою причиною смерті від інфекційних захворювань. Загальна тривалість життя хворих на хронічні форми туберкульозу складає 3−7 років.

Кожен десятий хворий на туберкульоз в Європі — українець, констатують експерти. Рівень захворюваності туберкульозом в Україні у 8−10 разів перевищує показники розвинутих країн. За кількістю випадків захворювання на туберкульоз Україна стабільно займає друге місце в Європі слідом за Росією.

За останніми даними захворюваність туберкульозом більшою мірою зафіксована в східних і південних областях України. Найвищий рівень в Херсонській, Донецькій, Дніпропетровській і Луганській. Там же хворіють і на найбільш небезпечні форми туберкульозу, стійкі. Цей факт говорить ще і про те, що до сьогоднішнього дня не всі області України в достатній мірі укомплектовані необхідним діагностичним устаткуванням. Найбільший рівень захворюваності на туберкульоз відзначають у Донецькій області (на 15−25% вищий за пересічний показник). Це пояснюють тим, що Донеччина найбільшою мірою урбанізована, а відтак люди живуть там дуже щільно.

Кожен сотий громадян України, який їде в годину пік у метро або автобусі, є потенційним джерелом зараження оточуючих туберкульозом, і варто йому кашлянути, як паличка Коха знаходить нові жертви, оскільки механізм передачі цієї інфекції - повітряно-крапельний.Улітку нерідко можна бачити, як на дитячих майданчиках відпочивають громадяни без певного місця проживання, котрі часто є джерелом туберкульозної інфекції. Поруч малята граються у пісочниці. Гарантія зараження дітей майже стовідсоткова. Увечері після прогулянки з дитиною мама по телевізору бачить, як медична сестра відчиняє холодильник і демонструє порожню холодильну камеру — вакцин немає. А вже пізніше, коли дитя спить, вона чує у випуску новин, як прем'єр-міністр влаштовує рознос міністрові охорони здоров’я, а далі — по спадній.

Затверджені у встановленому порядку дві програми імунопрофілактики населення до 2015 р. власного виробництва вакцин та сироваток уже не передбачали, все звелося до їх закупівлі по імпорту. Тим часом одеський завод бакпрепаратів, на якому раніше вироблялися надзвичайно складні вірусні вакцини, закрили, а київське підприємство з виробництва бакпрепаратів «Біофарма» і харківське підприємство з виробництва імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолек», що раніше входили до переліку стратегічних, приватизували.

Нині у світі створено й виробляється понад 100 вакцин для боротьби з понад 40 інфекційними хворобами. Звісно, виробляти в Україні таку кількість вакцин не потрібно, цього не робить жодна країна у світі. Але налагодити виробництво 10—15 вакцин для профілактики найбільш прогнозованих інфекцій просто необхідно. Все це має здійснюватися на державному рівні з обов’язковою участю науково-дослідних інститутів відповідного профілю.

Отже, проблема боротьби з туберкульозом у світі і в Україні надто актуальна і для її вирішення необхідно значні зусилля, перш за все, зі сторони держави, громадськості, медичної служби.

Список використаних джерел

1. Борткевич С., Горбасенко І., Руденко В. Загадкова арифметика туберкульозу/ С. Борткевич, І. Горбасенко, В. Руденко// - Дзеркало тижня. — 2010. — № 26. -С.1, С. 12.

2. Волощенко Ю. Привіт від палички Коха, або Зворотний бік медалі/ Ю. Волошенко// - Дзеркало тижня. — 2011. — № 43. -С.13.

3. Долина Н. Здолаємо туберкульоз разом/ Н. Долина// - Урядовий кур'єр. — 2011. — 30 березня. — С.4.

4. 4. Фещенко Ю.І., Мельник В. М. Сучасні погляди на епідситуацію з туберкульозу в Україні // Укр. пульмонол. журнал — 2003 — № 2 — С. 75−80.

5. П’ятночка І. Т., Корнога С. І., П’ятночка В. І., Мазур П.Є. -Туберкульоз: Підручник. -Тернопіль, ТДМУ, 2005. 280 с.