Статистика ринку праці

Найважливішою складовою соціально-економічного потенціалу є трудовий потенціал. Статистика ринку праці включає статистику економічно активного населення, зайнятості і безробіття, статистику робочого дня, статистику трудових конфліктів. Інформації про ринку праці є важливим інструментом розробки економічної та соціальній політики государства.

Основними завданнями статистики ринку праці в етапі являются:

— вивчення поточних даних про економічно активному населенні, зайнятості, безробіттю, структури зайнятості за галузями і профессиям;

— дослідження даних про рух робочої силы;

— вивчення даних про витрати на робочої сили, їх структури та динамики;

— вивчення даних про фондах часу, структурі, і навіть розрахунок показників використання робочого времени;

— вивчення даних трудові конфліктах, і навіть розрахунок показників, характеризуючих трудові конфлікти за галузями, причин виникнення і др.

Ринок праці - система економічних, соціальних, організованих і правових заходів та інститутів, координуючих і регулюючих розподіл і використання робочої силы.

При статистичному вивченні ринку праці виділяють категорії економічно активного й економічно неактивного населения.

Економічно активне населення — це більшість населення, яка пропонує свою працю для товарів хороших і услуг.

У міжнародних статистичних стандартах говоритися у тому, що термін «економічно активне населення» може мати два значення залежність від тривалістю періоду, якого воно застосовується. Якщо визначається економічно активне населення у період, рівний тижню чи дня, то мається на увазі населення, активне у цей період, до якому застосовується також термін «робоча сила», якщо на період — то мається на увазі зазвичай активне население.

Населення, активне у цей період (чи робоча сила), — це найчастіше використовуваний показник, що характеризує чисельність економічно активного населення. Коефіцієнт економічної активності населення окреслюється співвідношення між чисельністю економічно активного населення Криму і чисельністю від населення страны:

Кэ.ак. =[pic].

Де Рэ.эк. — чисельність економічно активного населення в tю дату;

Рt — чисельність від населення на tю дату.

Економічно активне населення включає дві категорії - зайнятих і безработных.

До зайнятим ставляться особи обоего статі віком від 16 років і старше, і навіть особи молодших вікових груп, які у аналізований период:

А) виконували роботу з найму за винагороду, гроші із нею розплачувалися у натуральній формі, і навіть іншу роботу, що дохід, самостійно чи з компаньйонами, і з залученням, і без залучення найманих працівників незалежно від термінів отримання безпосередньої оплати чи доходу упродовж свого деятельность;

Б) тимчасово були відсутні на роботу з причини: хвороби чи травми; вихідних днів; щорічного відпустки; різноманітних відпусток і з збереженням змісту, і без збереження змісту, відгулів; відпустки з ініціативи адміністрації; страйки та інших причин;

У) виконували роботу безоплатно на сімейному предприятии.

Коефіцієнт зайнятість населення обчислюється как:

Кз = [pic].

До безробітних відносяться особи від 16 років і більше, які у перебігу аналізованого периода:

А) або не мали роботи (або заняття, що дає доход);

Б) шукали работу;

У) готові були йти розпочати работе.

При віднесення тієї чи іншої особи до категорії безробітних повинні враховуватися все три критерия.

Рівень безробіття можна визначити двома способами:

1) за методологією МОТ.

КБ = [pic].

2) Коефіцієнт офіційно зареєстрованого безробіття (за даними державної служби занятости).

КБ = [pic].

Дані про безробіття розробляються підлогою, віку й сімейному становищу. Вивчається також розподіл чисельності безробітних по освіті, професійної приналежності. У цьому враховується тривалість безробіття, яка дорівнює проміжку часу, протягом якого обличчя шукає роботу, т. е. з початку пошуку праці та до аналізованого периода.

Економічно неактивне населення — це населення, яке входить до складу робочої сили в (зокрема й осіб, молодший віку, встановленого для обліку економічно активного населення). Чисельність економічно неактивного населення може бути оцінена як різницю між чисельністю від населення і чисельністю робочої сили в. Економічно неактивне населення вимірюється стосовно обстежуваному періоду і входять такі категории:

— учні і студенти, слухачі і курсанти денний форми обучения.

(включаючи магістратуру і аспирантуру);

— пенсіонери від старості, на на пільгових умовах й обличчя, отримують пенсії із нагоди втрати годувальника під час досягнення ними віку; ё.

— особи, зайняті веденням домашнього господарства, відходом дітей і т.п.

— особи, які припинили пошуки роботи, вичерпавши всі можливості її отримання, проте вони можуть бути готові работать;

— інші особи, яким не потрібно працювати незалежно джерела їх дохода.

Відомості про економічно неактивном населенні розробляються також із підлозі, віку, рівнем освіти та інших признакам.

Класифікація населення за статусу в занятости.

Економічно активне населення класифікується статусом зайнятості, яким визначається становище індивідуума у суспільстві. Критерієм щодо статусу є вид взаємовідносини особи, наділеного певними повноваженнями коїться з іншими працівниками предприятия.

Класифікація статусом в зайнятості входять такі группы:

1)Наемные працівники — особи, виконують роботу з найму, які уклали письмовий трудового договору, контракт чи усне угоди з керівниками підприємства будь-який форми власності, чи певним обличчям щодо умов праці, яку вони мають обумовлену при найманні оплату готівкою, або у натуральному вигляді. По тривалості найму наймані робочі діляться на постійні, тимчасові, сезонні і найняті на випадкову встречу.

2)Лица, працюючі за найму. До них относятся:

— Роботодавці - особи, постійно працівники власному приватному предприятии;

— Особи, займаються профспілкової діяльністю чи ремеслом на самостійної основе;

— Особи, працюючі самостійно або з однією або кількох партнерами, здійснюють діяльність, що прибуток і не котрі використовують працю найманих робітників на постійних условиях;

— Неоплачувані працівники сімейних предприятий;

— Члени колективних предприятий.

3) Особи, непідвладні класифікації статусом занятости.

Система показників ринку праці та статистичні показники робочої силы.

Основні показники функціонування ринку праці розраховуються по даним звітів державної федеральної служби зайнятості. Вирізняють такі показатели:

1) Показники попиту робочу силу:

— заявлена потреба підприємств та організацій у працівників наприкінці звітного периода;

— рівень вакантности. Визначається як ставлення зайнятих трудових ресурсів кількості вакантних мест.

2) Показники пропозиції робочої силы:

— чисельність незайнятих, шукають роботу наприкінці звітного периода;

— кількість працівників, які підлягають вивільненню на найближчий квартал.

3) Показники задоволення потреби у робочої силе:

— працевлаштовано людина через державну федеральну службу зайнятості загалом протягом місяця у тому числі незанятых;

— коефіцієнт трудоустраемости. Визначається за такою формуле:

КТР. = Кількість працевлаштованих осіб / Кількість, які звернулися до службу занятости.

4) Показники співвідношення попиту й пропозиції робочої силы:

— коефіцієнт напруженості ринку праці. Визначається як ставлення незайнятого населення до робочих мест;

— коефіцієнт кон’юнктури ринку праці. Визначається і кількість вакантних робочих місць до безработных.

Рух робочої сили в — це процес зміни чисельності працівників, що призводить перерозподілу робочої сили в між окремими підприємствами, галузями, регионами.

Рух робочої сили в викликається як негативними причинами, а й постійним технічним прогресом, змінами територіального розміщення виробництва, появою нових галузей економіки, розвитком процесів спеціалізації і кооперування та інших виробничих факторов.

При статистичному вивченні руху робочої сили в обчислюються показатели:

Абсолютные:

— оборот по приему;

— оборот по выбытию;

— загальний оборот робочої силы.

Относительные:

1) Індекс чисельності зайнятих работников:

[pic].

2) Коефіцієнт оборотів по приему:

До = Кількість працівників, прийнятих у період часу / Середня кількість працівників за период.

3) Коефіцієнт обороту по выбытию:

До = Оборот по выбытию / Середня кількість працівників за период.

4) Коефіцієнт загального обороту робочої силы:

До = Загальний оборот робочої сили в / Середня кількість працівників за период.

5) Коефіцієнт заміщення робочої силы:

До = Оборот з прийому / Оборот по выбытию.

Дані про рух робочої сили в розробляються на підприємствах і організаціям, за галузями, територіальним одиницям й економіці в целом.

Міністерство загального образования.

Оренбургский державний университет.

Фінансово — економічний факультет.

Кафедра статистики.

Реферат з дисципліни Макроекономічна Статистика.

На тему: Статистика ринку труда.

Керівник работы.

______Дьяконова З. В.

«__"___________2001 г.

Виконавець студент.

_______Бесєдіна Є. А.

«__"___________2001 г.

Оренбург, 2001 г.