Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів твариництва

Для ветеринарно-санітарної експертизи і санітарної оцінки м’яса й інших продуктів забою тварин, що отруїлися сполуками міді, має значення характер отруєння. Це залежить від токсичності, дози і кратності надходження сполук міді в організм.

Патологоанатомічні зміни в тушах і органах від тварин, що отруїлися сполуками міді мають загальні ознаки з тими що в м’ясі хворих тварин. У туш хворих тварин, так само як і у вбитих при важких формах отруєння, місце зарізу може бути рівним, слабко інфільтроване кров’ю, що не змінює фарбування цієї ділянки в порівнянні з іншими м’язами туши. Ступінь знекровлювання в тушах тварин, що отруїлися, буває задовільний, поганий або дуже поганий. У зв’язку з цим м’ясо буде мати темно-червоний колір, на розрізі м’язів виявляють окремі кров’янисті ділянки, жирова тканина здобуває рожевий колір, у кровоносних судинах можуть бути залишки крові, помітне кровонаповнення внутрішніх органів.

Крововиливи різної інтенсивності на слизових оболонках ротової порожнини і серозних покривів часто зв’язані з розвитком секундарного захворювання у тварин, що отруїлися, унаслідок проникнення в кров кишкової мікрофлори, у тому числі з групи збудників харчових токсикоінфекцій. При отруєннях і розвитку секундарного захворювання лімфатичні вузли набряклі і збільшені в розмірі, на розрізі видно бузково-рожеве фарбування, спостерігають ділянки крововиливів, запальні процеси. У більшості випадків отруєнь сполуками міді печінка збільшена, в’яла, глинистого або темно-коричневого кольору. Жовчний міхур збільшений, на слизовій оболонці жовчного міхура крапкові крововиливи. У печінці, нирках, серці, легенях, головному і спинному мозку виявляють явища застійної гіперемії і крововиливи, при отруєннях препаратами міді - збільшення нирок з напругою капсули і зміною кольору від сіро-червоного до темно-червоного, фарбування слизових у жовтяничний колір М’ясо і субпродукти тварин, що піддалися отруєнню сполуками міді і вимушено убитих у стані агонії, у всіх випадках визнають непридатними до використання на харчові цілі. Таке м’ясо і усі внутрішні органи підлягають технічної утилізації або з урахуванням ступеня отруєння їх можна використовувати на корм звірам, але тільки після бактеріологічного дослідження і постановки біопроби шляхом згодовування спочатку невеликій групі тварин. Так само роблять, якщо м’ясо має невластивий йому колір і запах, а біохімічні показники вказують на те, що тварина убита в атональному або важкому патологічному стані.

При виявленні в м’язовій тканині вимушено забитих тварин отрут, що послужили причиною отруєнь, у межах максимально припустимих залишкових кількостей, установлених Міністерством охорони здоров’я м’ясо випускають тільки після проварки, а усі внутрішні органи, у тому числі шлунково-кишковий тракт, а також вим’я і мозок направляють на утилізацію.

Максимально допустимі рівні (МДР.) на 1 кг маси м’яса встановлені наступні (мг): бордоської рідини (сірчанокислої міді) — 2,0.

При отруєннях сполуками міді що не перевищують МДР м’ясо випускають для харчових цілей, але реалізують його після знезаражування проварки або направляють на виготовлення м’ясних хлібів. Шкіра і інша технічна сировина у всіх випадках випускається на загальних підставах.

При отруєннях тварин солями міді та барію та одержанні негативних результатів бактеріологічного дослідження м’ясо підлягає проварюванню за загальним режимом, передбаченим для знешкодження умовно-придатного м’яса.