Правова діяльність органів самоврядування при формуванні місцевих податків і зборів (обов"язкових платежів) (реферат)

Реферат на тему:

Правова діяльність органів самоврядування при формуванні місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) Місцеві податки і збори повинні втілювати в собі ту частину дохідної бази місцевих бюджетів, щодо якої центральні органи влади не мають жодних повноважень стосовно вилучення і навіть урахування в складі доходів при складанні проектів місцевих бюджетів. Ці кошти повною мірою повинні бути власністю місцевого самоврядування, на яке вони опираються при виконанні своїх завдань і функцій [6, с. 185].

Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори» органам місцевого самоврядування надавалося право самостійно встановлювати і визначати порядок сплати місцевих податків і зборів, відповідно до переліку і в межах граничних ставок, а також запроваджувати пільгові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори чи звільняти від сплати певні категорії платників і надавати відстрочки в оплаті [4].

Під самоврядуванням розуміється відносно автономне функціонування певного колективу людей, що забезпечується самостійним прийняттям ним відповідних норм і рішень, які стосуються його діяльності [5, с. 5].

У статті 140 Конституції України зазначено, що «місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України» [1, с. 66].

Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників і надавати відстрочки при сплаті місцевих податків і зборів. Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів, яким вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством [10, с. 45].

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що місцеве самоврядування — це «гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста, самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України» [2].

На нашу думку, позитивним прикладом щодо цього є державно-правовий експеримент з питань зміцнення та розвитку місцевого самоврядування, який проходив в Ірпінському регіоні Київської області. Ним передбачалося створення сучасної ефективної моделі місцевого самоврядування.

Згідно з цим Законом Ірпінській міській і перерахованим селищним радам надається право встановлювати відповідні місцеві податки і збори, кошти від яких зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Крім того, до міського і селищного бюджетів також зараховуються в повному обсязі податки на промисел, на доходи фізичних осіб тощо.

Ці положення закріплені в Законі України «Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в м. Ірпінь, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області» від 5 квітня 2001 року № 2352-III [3].

Як позитивний результат проведеного державно-правового експерименту, доходи від місцевих податків і зборів Ірпінського регіону складали: у 2000 році - 76,5% планового показника, у 2001 році - 98,9%, в 2002 році - 105,3%1.

Місцеві податки і збори підлягають вдосконаленню за рахунок їх реформування.

До основних напрямів реформування необхідно віднести:

1. Розширення прав органів місцевого самоврядування у податковій сфері, які, зокрема, повинні отримати право впроваджувати на своїй території власні податки та збори, не передбачені державним законодавством про оподаткування на місцевому рівні за умови подання фінансово-економічного обґрунтування і проекту відповідного рішення на затвердження у вищий представницький орган, для того щоб уникнути податкового свавілля органів самоврядування. На місцях завжди знаходяться об'єкти, що можуть поповнити місцевий бюджет, але їх оподаткування не врегульоване законодавством.

економічний розвиток відповідних самоврядних одиниць. Йдеться про запровадження регіональних податків на рівні районів і областей.

3. Майнові податки, а саме: на нерухомість (будівлі, споруди, приміщення, землі) і її рух (успадкування, подарунки), на транспортні засоби — повинні стати важливим джерелом місцевих бюджетів, як у країнах з розвиненою економікою, причому держава повинна затвердити стандарти оцінки об'єктів майнового оподаткування, щоб уникнути зловживань органами самоврядування, а також гарантувати обґрунтовану систему пільг.

4. Розширення переліку місцевих податків і зборів за рахунок включення до їх складу таких, що є платою за місцеві послуги, відображають політику місцевої влади, а також цільових зборів і зборів фіскального характеру. Серед них податки і збори на розваги і видовища, екологічні, ресурсні, на благоустрій населених пунктів, на туристів, на мисливство і рибальство, на торгівлю спиртними напоями на розлив тощо [9, с. 224].

Узагальнюючи викладене не можна не погодитись з наступними висновками:

1. У сучасних умовах місцеві податки і збори відіграють незначну роль у формуванні місцевих бюджетів.

2. Сучасні органи місцевого самоврядування мають право вводити лише ті податки і збори, які визначені законодавством.

3. У сучасних умовах практично відсутнє оподаткування на рівні регіонального самоврядування (обласного, районного) за винятком збору за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

4. У наш час основні об'єкти оподатковуються державою, а на місцевий рівень передані незначні податки і збори. Не маючи впливу на основні об'єкти оподаткування, органи місцевого самоврядування не мають достатньо фіскальних важелів впливу на місцеві соціально-економічні процеси: створення нових робочих місць, розвиток і розміщення окремих галузей і виробництва, стимулювання інвестиційної і інноваційної діяльності, використання природних ресурсів, охорони довкілля [9, с. 223].

Цікавою є пропозиція про збільшення місцевих податків і зборів до місцевих податків і зборів до 28 видів. При цьому пропонуються такі їх види: туристичнийекологічнийза в'їзд і транзит іногороднього транспортуза ветеринарне обслуговування тваринза право отримання дозволу на будівництво в міській зоні об'єктів виробничого та невиробничого призначенняза надання земельної ділянки для будівництва індивідуального житла в міській зоніза право розташування офісів суб'єктів підприємницької діяльності в центральній та історико-архітектурній частинах містаз юридичних та фізичних осіб за право перерозподілу квартир, гаражів, дачних ділянок і будинків, іншого нерухомого майна та транспортних засобівіз суб'єктів підприємницької діяльності на благоустрій території населених пунктівз власників квартир і квартиронаймачів за прибирання дворів житлових будинківз власників двох і більше квартир, дачних будинків у межах містаза торгівлю алкогольними напоями на розлив у ресторанах, барах, кафе та інших торговельних організаціяхза реєстрацію транспортних засобів іноземного виробництваза проведення розважальних заходів у містах та інших населених пунктахза користування спеціально облаштованими зонами відпочинкуза використання незабудованої земельної ділянки в межах міста та іншого населеного пунктуадміністративні збори [8, с. 248].

Заслуговує на увагу пропозиція про введення місцевого збору за реєстрацію філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємств, організацій банків, страхових організацій та інших юридичних осіб в певній адміністративно-територіальній одиниці [7, с. 92].

В.І. Кравченко зауважує, що при вдосконаленні законодавства про місцеві податки і збори доцільно передбачити дві групи таких податків. До першої потрібно віднести ті, які повністю регламентуються центральною владою і місцеві органи влади матимуть право на встановлення на них відповідних пільг. Друга група місцевих податків і зборів може самостійно встановлюватися місцевою владою [8, с. 237].

На думку деяких авторів, місцеве оподаткування повинно відповідати ряду вимог, основні з яких полягають у тому, що місцеві податки і збори:

— повинні складати стабільну, надійну основу відповідного місцевого бюджету;

— повинні підпорядковуватися до тієї ланки місцевих органів, які найкраще можуть їх справляти;

— повинна бути забезпечена дешевизна в затратах зі справляння при передачі їх до певного бюджету;

— повинні бути пов’язані з повноваженнями відповідних місцевих рад;

— повинні бути пов’язані з місцевим виробництвом, майном і власністю місцевих рад і з відповідним природним середовищем;

— не повинні занадто впливати на соціальну сферу [7, с. 103].

Для зміцнення системи місцевих податків і зборів пропонується:

— передати до місцевих бюджетів податки і збори екологічного характеру;

— надати право місцевим радам отримувати доходи від частини плати за землю;

— запровадити і передати повністю в місцеві бюджети податок на доходи розважальних закладів і податок на відкриття шинкових закладів;

— запровадити так званий «муніципальний» платіж для сплати всім населенням [7, с. 106].

До основних недоліків наповнення місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків і зборів відносять:

— незначну фіскальну роль місцевих податків і зборів;

— невеликий перелік місцевих податків і зборів порівняно з іншими країнами;

— відсутність самостійних прав у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків і зборів;

— незацікавленість місцевої влади у додатковому залученні коштів від справляння місцевих податків і зборів;

Література:

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К.: Преса України, 1997. — 80 с.

2. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року № 280−97 ВР// Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст. 170.

3. Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в м. Ірпінь, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2352-III// Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 29. — Ст. 138.

4. Про місцеві податки і збори: Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56−93// Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 30. — Ст. 336.

5. Институты самоуправления — историко-правовое исследование. — М.: Наука, 1995. — 301с.

6. Кофлан В. Місцеве оподаткування в Україні// Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України. — Ірпінь, 2004. — № 3 (25). — С. 182−186.

7. Кофлан В. М. Правове регулювання місцевих податків і зборів в Україні: Монографія. — Ірпінь: НАДПСУ. — 2004. — 176 с.

8. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. — К.: Знання, 1999. — 487 с.

9. Лаврів М. Місцеве оподаткування в Україні в умовах земського самоврядування / Регіональна економіка. — 2001. — № 3. — С. 213−224.

10. Словник-довідник для працівників органів державної податкової служби / Автори упорядники: Бондаренко М. О., Ляшенко Ю.І., Савченко Л. А. та іншіза ред. М.Я. Дем’янка, П. В. Мельника. — К.: Дія, 2001. — 344 с.