Стан лізингу в сучасних умовах розвитку економіки України

Стан лізингу в сучасних умовах розвитку економіки України

Широке розповсюдження лізингового бізнесу на формуючому вітчи-зняному ринку лізингових послуг в значній мірі залежить від рівня ефективності лізингових операцій.

Визначення ефективності лізингу необхідно, поперше, для обозначен-ня вигідності лізингу в порівнянні з іншими формами фінансовогоспо-дарських операцій, подруге, для глибокого економічного аналізу відновшень доходів від проведення лізингової угоди к єдиночасовим і поточним затратам на іх одержання.

Ефективність лізингових операцій предвизначається впливом біль-шого числа факторів.фактори ефективності наводяться в додат-ку (Додаток № 2).

Многогранність лізингу як економічної категорії, вплив значної біль-шості факторів на його ефективність, в теперишній час ускладнює за-дачу визначення економічної вигідності лізингу.

Якщо після закінчення договору можна здостатнею точністю визна-чити сумарний ефект і ефективність лізингової операції то вначальній стадії, на етапі прооботки альтернативних варіантів субєктами лізингу буде ускладненно.

Методика визначення ефективності лізингових операцій повинна носити науково-прикладний характер.

Основою економічного механізму взаємивигідних відносин між лізингодавачем і лізингоодержувачем являється розмір лізингових платежів.

Лізиногові платежі виплачуються в період дії лізинговоі угоди і вклю-чають в себе амортизаційні відрахування на повне відтворення переданого в лізинг майна і лізинговий відсоток.

Лізинговий відсоток повинен покривати лізингодавачеві накладні витрати по лізингової угоди, а також забезпечити лізингодачу прибуток Джерело виплати лізингового відсотка-сукупний дохід лізингоодержувача, який зявляється в періоді використання майна.

Крім того, по визначенню фактичного розміру лізингових платежів необхідно враховувати коефіцієнт дисконтування-очикувану норму доходу від капітальних вкладеннь в лізингову операцію в розглядає-мому році:

αt=1/(1+і)ⁿ (2.1).

і - розрахунковий розмір ставки дисконту.

n — поточний рік, по якому роблять коректировку.

Таким чином, закінченому виляді реальна сума лізингового плате-жу за весь період дії лізингового договору буде:

Т.

Пл=∑(Аt+Лпрt)Иtαt (2.2).

t=0.

Пл -обща сума лізингового платежу, грн.

Аt -річна сума амортизованих відрахувань на повне відтворення обєкту, грн.

Лпрt -річна величина лізингового відсотку, грн.

Иt -індекс інфляції в році t.

Т -період дії лізингового договору.

Інтегральний економічний ефект лізингодавача від реалізації.

конкретної лізингвої операції визначається:

Т.

Эл=Пл — ∑(Реt+РТt+Нt — Вt)αt (2.3).

t=1.

Пл -обща сума лізингових платежів за період дії лізингового до-говору приведена к першому року лізингу.

Реt -єдиночасові витрати лізингодавача в році t, грн.

РТt -поточні витрати лізингодавача в році t, грн.

Нt -податки виплачувані лізингодавачем в році t, грн.

Вt -виручка від реалізації майна, повертаєма лізингодавачу в році t, грн.

Ефективність лізингової операції для лізингодавача можна визна-чити шляхом зіставлення общої суми, виплачуваноє по лізиноговій уго-ді, з ціною придбання майна в кредит чи ні.Вираховується це за формулою:

Т.

Сл=Пл+∑ (ПДВt — Нлt)αt (2.4).

t=1.

Пдвt -сума ПДВ, нараховуєма лізингоодерхувачем в t році, грн.

Нлt -налогові пільги лізингоодержувача в році t, грн.

Використання на практиці предложених методичних підходів при визначенні ефективності лізингу позволе правильно визначати ефек-тивність лізингу, як методу інвестування.

2.2. Проблеми лізингових відносин.

В міжнародній практиці в правовому відношенні лізинг отримав оформлення 10 років тому в Оттаві.В ній прийняли участь 44 держави включаючи Росію та Україну.Прогнозуючи, що до кінця століття, доля лізингу в обсязі світового експорту-імпорту тільки в машинотехнічній продукції досягає 20%.Так, наприклад, в Японії щорічний приріст обся-гу лізингових платежів складає 25−40%, а річний обсяг лізингових дого-ворів Китаю перевищує 1млрд.дол.До 25% загального обсягу інвес-тицій в США, Японії та інших країн фінансується на умовах лізингу; в розвивающихся країнах темпи росту операцій по лізингу досягають 50% и більше. [ ].

Жорстка економічна криза, в якій перебуває Україна, посилення фіскальної функції податків, штучна стабілізація гривні, призводить до зменшення фінансових ресурсів підприємств і зниження палатоспро-можності населення. Усвою чергу це не тілбки не допомагає розвитку власного виробництва, навпаки -ще більше руйнує його.

Без реальних інвестицій у новітні технології наші вітчизняні підприє-мства не зможуть вийти з економічної скрути. Пошук інвестиційних джерел за кордоном покищо не дає бажаного результату. Непев-ненність у стабільності політики держави, висока корумпованність усіх рівнів влади, та інші чинники стоять на заваді припливу реальних коштів в Україну.

Але якщо сподіватися тільки на іноземні інвестиції, то проблеми оновлення виробничого апарату і виходу з кризи ніколи не буде розвязано Відомо, що інвестиційні потреби України оцінюються в 50 мільярдів доларів.Необхідно шукати і внутришні джерела. Ця пробле-ма може бути розвязана внедрінняи нової форми фінансових відно-син — лізингу. Справді, основні фонди на наших підприємствах спра-цьовані, на них практично неможливо виготовляти якісну і конкурен-тноздатну продукцію.Так, по групі великих машинобудівних підпри-ємств спрацювання основних фондів становить 40−55%, а по найваж-ливішій для виробництва третій групі -робочі й силові машини та об-ладнання -ще більше:64−87%.Ці підприємства збиткові та малорен-табельні і через це вони неможуть оновити основні виробничі фонди.

Спрацювання основних засобів обумовлено острою нехваткою засобів і мізерно малими розмірами отриманих підприємствами при-бутками.Аналіз показує, що останній етап сучасного оновлення основ-них засобів підприємств міського господарства був здійснений 10 ро-ків тому. В результаті на початок 1997 року знос його основних засобів складає около 80%. ].

Так, спрацювання основних засобів на підприємствах є реальною причиною того, що підприємства позбавлені можливостей нарощу-вання своїх виробничих потужностей, тобто для вирішення цієї проб-леми необхідно переходити на систему лізингових відносин.

Про необхідність активізації процесу відтворення основних фондів свідчать статистичні дані.На підприємствах галузей народного господарства України від 60−80% обладнання фізично зношене чи морально устаріле, 40% основних засобів функціонує більше 20 років, ще 40%-від 10−20 років.Аналіз тенденцій структурних перетворень економіки свідчить, що без всебічно обгрунтованих інвестицій у пріо-ритетні галузі народного господарства не обійтись.Для модернізації неефективних виробництв, за різними оцінками, потрібно від 170−300 млрд. доларів.

Так, у 1997 році на замовлення та під гарантію уряду України захід-ною компанією було надано 300 комбайнів на умовах фінансового лізингу.

При цьому вона зробила розрахунки мінімального строку дії договорів виходячи з того, що амортизація 60% вартості комбайнів досягається протягом 5 років при застосуванні прискореної амор-тизації.Договір фінансового лізингу був укладений 1.12.97р. Отже, очикувалось, що 1грудня 2002 року 300 комбайнів буде викуплено за залишковою вартістю як такі, що були у фінансовому лізингу.Але при затвердженні бюджету на 1998р. Верховна Рада прийняла коефіцієнт амортизації 0,6.Це означає, що тепер 60% вартості комбайнів амортизується протягом 7,8р. (замість 5).Одже, всі договори, укладені на 5 років як договори по фінансовому лізингу на відповідають вимозі законустрок дії їх коротший, ніж строк, за який амортизується 60% вартості об′єкта лізингу.Це дає право податковій інспекції вважати такі договори недійсними та незаконними. Виникає питання: як бути в цій ситуації?.Лізингодавець стверджує, що він не може очикувати повного викупу комбайнів додатково 2,8 років, бо це йому фінансово вкрай не вигідно і відмовляється від продовження терміну дії договору. Текст діючого закону не передбачає ніяких рішень, тому можна ствер-джувати, що ситуація не врегульована законом та некерована.

Таким чином, враховуючи нестабільність у визначенні строків амор-тизації, не можна брати строки за основу для визначення виду договорів фінансового чи оперативного лізингу.Тому пропонується обрати більш стабільну та економічно обгрунтовану ознаку і виходити з того, яка сторона договору несе ризики втрати об′єкта лізингу протя-гом дії договору. Така практика поширена в розвинутих країнах і визначається Конвенцією про міжнародний фінансовий лізинг.Також необхідно надати лізингоотримувачу право вирішувати, чи бажає він придбати об′єкт фінансового лізингу по залишковій вартості після закінчення дії угоди. Така пропозиція базується на тому, що в момент закінчення строку ринкова ціна об′єкту лізингу може змінитися настільки, що ′′залишкова вартість′′ буде більшою ніж ринкова нового подібного майна.

Отже, краще не вимагати від лізингоодержувача обов′язкового викупу об′єкту, а залишити за ним право на відмовлення.

Також необхідні доповнення до закону ′′Про лізинг′′.Так, згідно з ста-ттєю № 3, тільки суб′єкти підприємницької діяльності можуть укладати.

угоди фінансового та оперативого лізингу.Незрозуміло, чому такі види юридичних осіб, як органи законодавчої та виконавчої влади і бюджетні установи, що не є суб′єктами підприємницької діяльності, не можуть укладати договори лізингу з метою придбання високо-вартічних основних фондів (легкових, вантажних автомобілів, устатку-вання для лікарнь, меблів та обладнання для навчальних закладів) з поступовою випла-тою вартості такого майна. Тобто потребується роз-ширення кола суб′єктів лізингу, дозволивши його необмежене викори-стання фізичними та зареєстрованими юридчними особами. Таке роз-ширення надасть рівних прав щодо використання можливостей та переваг фінансового й оперативного лізингу підприємствами різних видів та різних форм власності.

Інша проблема, яка не дає підняти економіку, так це, дуже низька роль банків у сфері лізингового бізнесу.

Процес становлення лізингового бізнесу в Україні можна умовно поді;

лити на два періоди.Перший припадає на 1989;1995 рр., коли такі опе-рації здійснювали лише комерційні банки. У другому -з 1995 року й по сьогодні -у цій сфері працюють також спеціалізовані лізингові компанії створеніяк за участі банківського капіталу так і без нього.

Переломним етапом становлення та розвитку лізингових відносин стало друге піврічча 1997 року та січень 1998 року, коли було прийнято основнізаконодавчі акти, що регулюють цей вид діяльності.

Розвиток лізингу в Україні стримується через багато причин загаль-ного характеру.