Транспорт. 
Географія Японії

Транспорт Японії виконує великий обсяг роботи як у внутрішніх, так і в міжнародних перевезеннях. Практично всі внутрішні перевезення забезпечуються трьома видами транспорту: автомобільним, залізничним та морським каботажним; зовнішні вантажні — винятково морським, а пасажирські — повітряним.

Особливість формування та використання транспортної мережі на Японських островах — труднощі під час будівництва: дорого коштує земля, потрібно будувати велику кількість тунелів (довжина окремих перевищує 10 км), мостів, у тому числі й багатокілометрових мостів між островами, підводних тунелів (найбільший між Хонсю і Хоккайдо — 53 км) та ін. Але, незважаючи на труднощі, мережа залізниць зі швидкостями руху 200—250 км/год та швидкісних шосейних доріг поступово зв’язала всі основні економічні центри країни.

На зовнішні перевезення морського транспорту припадає понад 0,5 млрд тонн вантажів (імпорт — 9/10). Найбільші порти: в затоці Ісе-Кобе, Осака та Сакаї; у Токійській затоці — Йокогама, Тіба, Кавасакі, Токіо; інші важливі — Наґоя, Сімідзу, Хіросіма, Фукуока, Нагасакі тощо.

Зовнішньоекономічні зв’язки

На Японію припадає понад 6% імпорту та понад 9% експорту, 15% прямих зарубіжних інвестицій світу. Найважливішою тенденцією зовнішньоекономічної діяльності країни є перехід її від опори переважно на зовнішню торгівлю до опори переважно на інвестиційну діяльність.

Країна в основному довозить сировину, напівфабрикати, деякі види хімікатів та промислового устаткування з усіх кінців світу, а вивозить промислові товари, науково-технічну інформацію та капітал.

На світовому ринку науково-технічних знань Японія, яка раніше залежала від залучення зарубіжних технологій, нині сама стала значним постачальником наукових розробок, особливо в галузях електроніки, автомобілеі суднобудування, хімії, матеріалознавства, біотехнологій тощо. На світовому ринку інвестицій японські корпорації активно займаються створенням спільних підприємств, їх скуповуванням в економічно розвинутих країнах. Територіальні відмінності. В економіці Японії надзвичайно розвинуті внутрішні господарські зв’язки: основні виробничі потужності країни розташовані досить компактно, а їх взаємозв'язки забезпечуються розвинутою мережею комунікацій. Разом з тим, у країні спостерігаються значні відмінності в територіальній структурі господарства.

Ядрами територіальної структури господарства є сталі регіональні територіально-господарські системи, що сформувалися на базі провідних групових систем розселення: Токіо, Осака, Нагоя, Фукуока, Хіросіма, Саппоро, Сендай. Токіо й Осака виконують економічні та політичні функції в масштабах держави. Сфери впливу інших центрів здебільшого збігаються з межами своїх економічних районів.

У країні склалася така схема районування. У центральній частині о. Хонсю знаходяться Столичний район (рівнина Канто та прилеглі гірські райони), Кінкі (ядро — агломерація Осака-Кобе-Кіото), Токай (найбільший центр Нагоя) та Хо-куріку (узбережжя Японського моря). На південному заході — Тюґоку (південний захід о. Хонсю), Сікоку та Кюсю. На північному сході — Тохоку (північний схід о. Хонсю) та Хоккайдо.