Економічна основа оподаткування доходів фізичних осіб та його роль в умовах ринкових відносин

Зміст.

TOC o «1−2 «.

Вступ PAGEREF _Toc468454015 h 3.

1. Сутність податків і їх функції PAGEREF _Toc468454016 h 4.

2. Система оподаткування та її становлення в Україні PAGEREF _Toc468454017 h 7.

3. Основні податки, які сплачують фізичні особи PAGEREF _Toc468454018 h 10.

3.1. Загальнодержавні податки PAGEREF _Toc468454019 h 10.

3.2. Місцеві податки та збори PAGEREF _Toc468454020 h 15.

Висновки PAGEREF _Toc468454021 h 19.

Література.

Вступ Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподаткування, перелік податків, зборів та обов «язкових платежів, платники та об «єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було прийнято другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього Закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.

В останньому варіанті Закону дається більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об «єкта оподаткування; обов «язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

1. Сутність податків і їх функції.

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві. Податки як форма фінансових відносин виникли з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки — це обов «язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов «язкові платежі перераховуються в бюджет держави, а також в інші цільові державні фонди. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі різні автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції— фіскальну та регулювальну.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави, формуванні централізованих фінансових ресурсів для виконання державних функцій. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їх суспільного призначення. Для здійснення цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулювальної функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб «єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань.

1. Визначення об «єкта оподаткування. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (при стягненні податків на землю, на транспортні засоби, на прибуток, на майно); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата акцизного збору, податку на додану вартість, мита).

3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Ставки податків є дуже складною проблемою оподаткування. Вони істотно впливають на регулювальну функцію податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування, а також у відсотках до об «єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об «єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об «єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об «єкта оподаткування).

4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об «єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для здійснення регулювальної функції податків важливе значення має запобігання іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на регулювальну функцію податків і можуть надаватися окремим платникам податків щодо окремих об «єктів оподаткування.

6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб «єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов «язкових платежів державі; приховування об «єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулювальна функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

У процесі реалізації регулювальної функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, балансовий прибуток, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг отриманих кредитів.

2. Система оподаткування та її становлення в Україні.

Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподаткування, перелік податків, зборів та обов «язкових платежів, платники та об «єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було прийнято другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього Закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.

В останньому варіанті Закону дається більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об «єкта оподаткування; обов «язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, тобто обов «язкових платежів у бюджети різних рівнів, а також у державні цільові фонди.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:

— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

— обов «язковість;

— рівнозначність і пропорційність;

— рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

— соціальна справедливість;

— стабільність;

— економічна обгрунтованість;

— рівномірність сплати;

— компетентність;

— єдиний підхід;

—доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковій політиці, у практичній реалізації законодавчих актів щодо окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.(див. рис. 1.) суб «єкти господарювання сплачують загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:

— прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

— непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];

— збори (на обов «язкове державне пенсійне страхування, на обов «язкове соціальне страхування, до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори);

— відрахування на фінансування дорожнього господарства, державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:

— два податки (комунальний податок і податок з реклами);

— різні збори (за право використання місцевої символіки, за па-рковку автотранспорту, за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що прямує за кордон, за видачу дозволу на розміщення об «єктів торгівлі та сфери послуг, за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, за право проведення кіноі телезйомок та ін.).

Рис. 1. Підсистема оподаткування суб «єктів підприємницької діяльності (підприємств) в Україні.

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення і розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатня регулювальна функція основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнені.

3. Основні податки, які сплачують фізичні особи.

3.1. Загальнодержавні податки Прибутковий податок з громадян — є одним з найбільш розповсюджених прямих податків, який стягується з доходів фізичних осіб. До складу таких доходів, в першу чергу, входять доходи, одержані за місцем основної роботи, за сумісництвом, за виконання робіт по договорах-підряду, від здачі житла у найм, від підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Ставки використовуються прогресивні, з більших доходів податок сплачується по більш високих ставках.

При нарахуванні прибуткового податку з громадян застосовується система пільг, яка включає:

1) зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на один неоподатковуваний мінімум доходів;

2) зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на певну кількість неоподатковуваних мінімумів (одному з батьків на кожну дитину віком до 16 років, для учасників бойових дій, інвалідам війни, особам, що постраждали віл аварії на ЧАЕС, реабілітованим);

3) не включаються, до сукупного оподатковуваною доходу допомоги по соціальному страхуванню і забезпеченню, аліменти, пенсії, компенсаційні виплати, доходи від продажу вирощеної продукції у власному підсобному господарстві тощо.

Мито — ще один непрямий податок, який сплачується з товарів, які перетинають митний кордон України. Об «єктом оподаткування с митна вартість ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України.

Державне мито — це плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного значення уповноваженими на те органами. Державне мито справляється із позивних заяв, за вчинення нотаріальних дій, за реєстрацію актів громадського стану, за видачу документів, віз, дозволів. за прописку, за операції з цінними паперами, за проведення аукціонів тощо.

Ставки державного мита можуть бути:

— в твердому розмірі (по відношенню до неоподатковуваного доходу громадян);

— пропорційні (у % до певної суми). При стягненні державного мита застосовуються пільги для неповнолітніх, інвалідів Великої Вітчизняної війни, реабілітованих, громадян, що постраждали від Чорнобильської катастрофи тощо. Від сплати державного мита звільняються позивачі — робітники та службовці за позовами про стягнення зарплати, з авторських прав, прав винаходу, відкриття, позивачі — за стягнення аліментів, про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином та ін. Від сплати звільняються деякі установи та організації, такі як Національний банк України. Пенсійний фонд України, Фонд України соціального захисту інвалідів, Генеральна прокуратура, ряд доброчинних товариств і об «єднань.

Плата за землю. Використання землі в Україні є платним. Плаї а за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається в залежності від грошової оцінки земель. Земельний податок сплачують власники землі та землекористувачі (крім орендарів). За земельні ділянки, здані в оренду, справляється орендна плата. Важливим елементом у механізмі стягнення плати за землю є те, що розмір її не залежить від результатів господарської діяльності на земельній ділянці.

L.

¶.

x00BA.

AE.

B.

D.

H.

J.

^.

" .

".

-.

x02DC.

x0153.

x017E.

¶.

x00B8.

x00BA.

AE.

. Всі землі діляться на землі сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення (населених пунктів). Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їхньої грошової оцінки для:

— ріллі, сіножатей, пасовищ — 0,1.

— багаторічних насаджень — 0,03.

За земельні ділянки, що знаходяться в населених пунктах, земельний податок стягується по ставках в грошових одиницях за 1 кв. метр площі. Ставки диференційовані по групах населених пунктів в залежності від чисельності населення. Для міст обласного підпорядкування, Києва, Симферополя, Севастополя, курортних міст при обчисленні податку за землю застосовуються збільшуючі коефіцієнти, встановлені діючим законодавством.

Пільги щодо плати за землю у вигляді звільнення від податку надаються заповідникам, ботанічним садам, пам «яткам природи та садово-паркового мистецтва, бюджетним установам, зареєстрованим релігійним та благодійним організаціям, що не займаються підприємницькою діяльністю. Не справляється плата за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивного забруднення і хімічно забруднених територій. за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування. Для фізичних осіб — платників податку, пільги встановлені для інвалідів І і II груп, громадян, що пострадали від Чорнобильської катастрофи тощо.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачують як фізичні, так і юридичні особи. Об «єктами оподаткування є трактори, автомобілі, мотоцикли, човни, яхти та інші транспортні засоби, що є у власності громадян або належать юридичним особам.

Ставки податку встановлюються на рік з 100 см куб. об «єму циліндра двигуна, з 1 кВт. потужності двигуна або 1 см довжини — в твердих розмірах (ЕКЮ).

З нарахованої суми податку:

— 90% використовується на покриття витрат з експлуатації та утримання автомобільних доріг, на проведення природоохоронних заходів на водоймищах;

— 10% для зміцнення матеріально-технічної бази органів, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд цих транспортних засобів.

Податок сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним оглядом транспортних засобів.

Від сплати податку звільняються: підприємства автомобільного транспорту загального користування, бюджетні організації, а також громадяни, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, інваліди І і II груп, ветерани війни та ін.

Податок на промисел сплачують громадяни, які не зареєстровані як суб «єкти підприємницької діяльності і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів. Об «єктом оподаткування є сумарна вартість товару за ринковими цінами, що зазначається громадянином у поданій в податкові органи декларації.

Ставки податку:

— 10% вказаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів (але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати);

— 20% вартості у випадку збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів.

Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразової о патенту на торгівлю. Не оподатковується продаж продуктів, вирощених в особистому підсобному і господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках.

Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальною захисту населення. Платниками збору є суб «єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, громадські та інші установи (крім бюджетннх), які проводять діяльність, спрямовану на огриманя прибутку і здійснюють оплату праці. Об «єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці, які перебувають у трудових відносинах з платником збору. Ставка становить 10% від об «єкта оподаткування з віднесенням затрат на валові витрати.

Збір на обов «язкове соціальне страхування. Платниками збору є суб «єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об «єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об «єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб «єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб.

Ставку збору встановлено в розмірі 4,0% від фактичних витрат на оплату праці. Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів не менше за 50% від загальної чисельності працюючих, збір визначається за ставкою 1% фактичних витрат на оплату праці всіх працівників цих підприємств.

Збір на обов «язкове державне пенсійне страхування. Платниками збору є юридичні особи всіх форм власності, їх філії і підрозділи; фізичні особи — суб «єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; адвокати, приватні нотаріуси; фізичні особи, які працюють на умовах контракту або згідно з цивільно-правовими договорами.

Ставки збору:

— для юридичних осіб, їх філій, відділень; фізичних осіб-суб «єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників — 32% фактичних витрат на оплату праці;

— для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів не менше за 50% працюючих — 4% фактичних витрат на оплату праці;

— для фізичних осіб-суб «єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, приватних нотаріусів, адвокатів — 32% оподатковуваного доходу;

— 32% суми винагород, які виплачуються фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру;

— для фізичних осіб — 1% сукупного оподатковуваного доходу.

Збір на обов «язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Платники і об «єкти оподаткування — такі ж як і в зборах на обов «язкове соціальне страхування та обов «язкове державне пенсійне страхування.

Ставки збру:

— для юридичних осіб, їх філій, відділень — 1,5% фактичних витрат на оплату праці;

— для фізичних осіб-суб «єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокатів, приватних нотаріусів — 0,5% суми оподатковуваного доходу (прибутку);

— для фізичних осіб, які працюють на умовах контракту або згідно з цивільно-правовими договорами — 0,5% від сукупного оподатковуваного доходу.

Збір до державного інноваційного фонду відраховують підприємства, об «єднання, організації в розмірі 1% обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) з віднесенням на собівартість. З нарахованих сум 30% надходять у Державний інноваційний фонд, а 70% залишається в галузевих чи корпоративних фондах, або (для державних підприємств) безпосередньо у самого підприємства.

Збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування. Підприємства всіх форм власності відраховують кошти на дорожні роботи у розмірі від 0.4 до 1,2% обсягу виробництва продукції, виконуваних робіт (послуг), а заготівельні, торговельні (в тому числі оптові) та постачальницько-збутові організації — у розмірі від 0,03 до 0,06% річного обороту. Підприємства і організації, які займаються посередницькою діяльністю відраховують кошти на дорожні роботи у розмірі від 0,4 до 1,2% суми валового доходу, одержаного від наданих послуг.

3.2. Місцеві податки та збори Податок з реклами сплачують юридичні особи та громадяни. Об «єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Граничні ставки податку: 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами, 0,5% — за розміщення реклами на тривалий час.

Комунальний податок сплачують юридичні особи, крім бюджетних установ та організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Об «єктом оподаткування є річний фонд оплати праці, обчислений виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та середньоспискової чисельності працівників. Гранична ставка податку: 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у місяць за кожного середньоспискового працівника.

Готельний збір сплачують особи, що проживають у готелях. Об «єктом оподаткування є добова вартість найманого житла (без додаткових послуг). Гранична ставка збору — 20% добової вартості найманого житла без додаткових послуг.

Збір за припаркування автотранспорту сплачують юридичні особи та громадяни, які припарковують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Збір стягується в залежності від часу припаркування автотранспорту. Гранична ставка — 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ринковий збір стягується з юридичних осіб та громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Збір береться за торгове місце на ринках за кожний день торгівлі. Гранична ставка — 20% мінімальної заробітної плати — для громадян, 3 мінімальні заробітні плати — з юридичних осіб.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачують особи, які отримують документи, що дають право на заселення квартири. Гранична ставка збору — 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Збір з власників собак сплачують громадяни, які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Збір стягується за кожну собаку (крім службових), гранична ставка — 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щорічно.

Курортний збір сплачують особи, які прибувають у курортну місцевість (крім деяких категорій громадян) в розмірі 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одну особу.

Збір за участь у бігах на іподромі сплачують юридичні особи, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Збір стягується за кожного коня в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за виграш на бігах сплачують особи, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі. Збір сплачується в розмірі 6% від суми виграшу в грі на тоталізаторі на іподромі.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, сплачують в розмірі 5% від суми плати, яка визначена за участь у грі на тоталізаторі на іподромі.

Збір за право використання місцевої символіки, сплачують юридичні особи та громадяни, які використовують місцеву символіку з комерційною метою. В розмірі 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг — для юридичних осіб, 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — для громадян-підприємців.

Збір за право на проведення кіноі телезйомок сплачують комерційні кіноі телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо). Збір стягують в розмірі фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотереї стягують з юридичних осіб та громадян, які мають дозвіл на проведення таких заходів. Об «єктом оподаткування є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або сума, на яку випускається лотерея. Гранична ставка збору — 0,1% вартості товарів або суми, на яку випускається лотерея.

Збір за проїзд на території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон сплачують юридичні особи та громадяни, що прямують за кордон. Об «єктом оподаткування є автотранспорт, що прямує, залежно від марки і потужності автомобіля. Ставки збору встановлюються обласними Радами народних депутатів.

Збір за видачу дозволу на розміщення об «єктів торгівлі та сфери послуг сплачують юридичні особи та громадяни, які реалізують сільськогосподарську та промислову продукцію та інші товари. Розмір збору: 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб «єктів, що постійно здійснюють торгівлю і один неоподатковуваний мінімум доходів громадян в день за одноразову торгівлю.

Висновки Отже, можна зробити висновки, що податки виконують дві основні функції— фіскальну та регулювальну.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави, формуванні централізованих фінансових ресурсів для виконання державних функцій. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їх суспільного призначення. Для здійснення цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулювальної функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб «єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:

— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

— обов «язковість;

— рівнозначність і пропорційність;

— рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

— соціальна справедливість;

— стабільність;

— економічна обгрунтованість;

— рівномірність сплати;

— компетентність;

— єдиний підхід;

—доступність.

Література Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту.- К: Молодь, 1997р.

Закон України «Про систему оподаткування «.

Фінанси підприємств. /За ред. проф. А.М.Поддєрьогіна.-К.: КНЕУ, 1998.

Міністерство освіти України Тернопільська академія народного господарства.

Інститут аграрного бізнесу на тему:

«Економічна основа оподаткування доходів фізичних осіб та його роль в умовах ринкових відносин».

Тернопіль 1999.

Виконала:

Студентка гр. АМ-21.

Козак Н.

Перевірила:

Дишкант О.В.