Із спостереження над ротацизмом в українській мові

Із спостереження над ротацизмом в українській мові.

Ротацизм [1], тобто вживання вібранта р на місці інших приголосних, широко відомий у багатьох мовах, зокрема в латинській [2], санскриті, ряді говорів грецької мови, германських мовах тощо. Наприклад: дінд. vx0155kah, авест. v hrka ‘вовк', прсл. *vьlkъ, Yajurveda з Yajus, лат. flos, але floris, нім. Frost ‘мороз', але frieren ‘мерзнути' та ін.

Ротацизм в українській мові досі ще не був предметом дослідження, поки матеріал навіть не зібраний. Лише Є.В.Кротевич та Н. С. Родзевич у своєму «Словнику лінгвістичних термінів», подаючи словникову статтю «Ротацизм», зауважили: «Спорадично ротацизм зустрічається в слов’янських мовах (неборе замість небоже в бойківському діалекті української мови, пор. такі ж укр. небіж — неборак)» [3].

У кожній мові явище ротацизму має свою специфіку як у кількісному, так і в якісному (які саме приголосні зазнають заміщення вібрантом р/ відношенні.

Український ротацизм спостерігається частіше y словах іншомовного походження та непрозорої етимології. Матеріали для цієї статті зібрані в діалектних словниках та інших друкованих, а також доступних рукописних джерелах. Представлений фактаж свідчить, що в українській мові зазнають переходу в р приголосні б, в, д, ж, й, л, н та ін.

Метою цієї публікації є передусім якомога докладніше констатування українського ротацизму у супроводі лаконічних відповідних коментарів.

Для зручності користування фактаж подається (звичайно у графіці використаних джерел) за алфавітом у межах кожної букви-звука, що зазнає ротацизму.

І. р < б Йeдвар ‘шовк' - говірка с. Сильно Ківерцівського р-ну Вл. (АСГ 89). З діал. йедваб іd., що з пол. jedwab іd., яке є взагалі германізмом, що поширився сюди через чеське посередництво. Первісно це композит, складові частини якого відповідають сучасним нім. Gott ‘бог' і Webe ‘тканина' із початковим значенням ‘божа тканина, тканина для церковних, літургічних відправ'.

У формах єдвабъ, єдвабь українськими пам’ятками фіксується з ХУІ ст., а його дериват єдвабный ‘шовковий' - з ХУ ст. (Тимченко 879) [4].

ІІ. р<�в Дзяркате ‘дорікати' - с. Бужанка Іваничівського р-ну Вл. (КСЗВГ І07). З дз’aвкати іd.

ІІІ. р<�д Репутaт поряд із депутaт ‘господар, орендар полонини' окремі говірки Рахівщини Зк. (Грицак).

ІV. р<�ж Неборaк, неборaка ‘людина, становище або вчинки, дії якої викликають співчуття', неборaчка жін. до неборaк (СУМ У, 250; Грін. II, 537; Жел. 50І), діал. неборяк, неборачuще, неборачaско, нeбір ‘небіж', змен. неборeйко, небiрка ‘небога', кл. від. небiрко ‘небого' - звертання до жінки (ВхЗС 41; Жел. 501; Грін. II, 537; Онишкевич П, 482), бойк. небoре і небoже — кл. від. від нeбіг ‘неборак'(Онишкевич II, 481).

Такі ж утворення з ротацизмом (р<�ж) мають місце і в інших східнослов'янських та в західнослов'янських мовах; пор. біл. небарaк ч.р., небарaка ч. і ж. р. ‘няшчасны чалавек, які выклікае спачуванне, жаль і спагаду' [5], діал. няборaк [6], небарачка, небарачок [7], рос. діал. неборaк ‘бедняжка, горемыка, сирота', ‘неповоротливый человек'‚ ‘рохля', пол. nieborak ‘o czx0142owieku lub zwierzx0119ciu z wyrazem litox015Bci‚ wspox0142czucia' письмово фіксується з ХV ст. [9], nieboraka, nieboraczka, nieboraczek, nieboraczysko, nieboraczy, nieboractwo, діал. nieboraczx0105tko, nieburak, nieboras, nieborax015B, nieborasek, nieboraska, nieborastwo (SW III 259), borak, boraka, boraczek, boraczka, boractwo, boraczko, boraczysko, borasko (SGPA II, 377−379), словац. neborak ‘chudak ubox017Eiak‚ pol’utovaniahodny x010Dlovek' (niekedy i o zvierati), neborka‚ neborky (SSJ II‚ 315), діал. neborka‚ neborka ‘neboha' [10], чес. діал. neborak ‘nebohy x010Dlovx011Bk, ubox017Eak' (PSJx010C III, 306).

Територіальне виявлення вказує на глибоку давнину явища.

V. р

Вускобyрн’а ‘воскобійня' - говірка с. Нанково Хустського р-ну Зк. З діал < вускобуйн’а id., де у<�о у новозакритому складі.

Лишuр ‘лишай' [ВхЗС 35; див. також Жел. 407; Грін. II, 366], л'іш'eр, л'іш'iр id. — займає суцільний компактний ареал у говірках Верхнього Черемоша [11] .

С’н’iтир ‘головня на кукурудзі' - вживається зрідка окремими мовцями поряд зі с’н’iтий id. у говірці с. Зубівка /Фогараш) Мукачівського р-ну Зк. /ДЛАЗ 202 коментар].

VІ. р<�л Аркоголік ‘алкоголік, п’яниця' - говірки сс. Балки, Єлисаветівка Василівського р-ну Зп. [ЧСНН І, 5І]. Дистактна дисиміляція л — л > р — л.

Балагyра ‘гурт, натовп', ‘єврейський візник' [МСП 72]. Зі значенням ‘єврейський візник' балагyра, балаґyра відоме також у говірках Кривоозерського, Савронського та, очевидно, суміжних р-нів Мк. З балагyла, балаґyла id. < ідиш balagole ‘візник'. Можливо, під впливом балагур ‘балакун, жартівник, байкар'/ЕСУМ I, І23]. Пор. з ротацизмом пол. діал. /з Кам’янцяПодільського в Україні на Поділлі) baragux0142a поряд з bax0142agux0142a ‘x017Eydowski wox017Anica'‚ ‘furman trudnix0105ncy six0119 wynajmowaniе koni' [SGPA 1,325], де — x0142 >r — x0142.

Барабyрка ‘картопля', Solanum tuberosum L.' [СГГ 146; ГСУМ 360]. З пест.-змен. від діал. барабуля id.; пор. ще діал. бараболя, барабіль, барабій; барабін та ін. [ЕСУМ І, 137]. Дистактна гармонійна асиміляція р — л > р — р.

Бiбр’ашки мн. ‘заячий послід' - говірки сс. Єливаветівка, Петриківка Царичанського р-ну, Лобойківка Дніпропетровського р-ну Днп, Новоданилівка, Новоіванівка Оріхівського р-ну Зп [ЧСНН І, 8І]. З бібляшки id., що пов’язується з біб, р.од. бобу [ЕСУМ І, І89].

Бідорaка < бідолаха — окремі говірки Пл. Може, під впливом неборaка.

Бiрше див. бyрше.

Бретнaр ‘великий цвях' - говірка с. Верховина Верховинського р-ну ІФ [СГГ 238]. З діал. бретнaль ‘тесовий цвях', що є германізмом (нім. Brettnagel з Brett ‘дошка' і Nagel ‘цвях') через посередництво пол. bretnal [ЕСУМ І, 253]. Дистактна асиміляція рл>р — р.

Бургaри ‘болгари', бургaрин ‘болгарин', бургaрка, бургaрочка ‘болгарка', бургaрський ‘болгарський' - говірки ряду сіл Василівського р-ну Зп. та Солонського р-ну Днп. [ЧСНН І, ІІ4]. Результат гармонійної асиміляції л — р > р — р. Звук у в першому складі, можливо, слід зіставити з с-х. Бугарин, Бугарка, Бугари а, бугарски (у цьому регіоні з 1762 р. існує Нова Сербія, першими (після звільнення краю від турків) осадниками якої були угорські серби).

Бурше, буршеи, бурш присл. ‘більше' - вищий ступінь від богaто ‘багато', бyрший ‘більший', мaйбурший ‘найбільший', мaйбурше, мaйбурш ‘найбільше'. Засвідчується суцільним ареалом у говірках Тячівщини, Хустщини, півд-сх. Рахівщини та півд-зах. Виноградівщини Зк. [ДЛАЗ рукопис]. Звук у<�о у новозакритому складі /пор. у сусідніх говірках бyл’ше, бyлше). Ізоглосу продовжують гуцул. бiрше, бeирше 'більше' [12], бuрше id. — говірки сс. Бабин, Яворів Косівського р-ну ІФ, Виженка Вижнецького р-ну Чрв, бiрше-менче 'у якійсь мірі, приблизно, більш-менш' /Гуцульський календар на 1937, 1939 р. [СГГ І83], бiрший 'більший' - с. Тюдів Косівського р-ну ІФ, біршіст 'більшість' - с. Замагорів Верховинського р-ну ІФ, біршiти 'збільшуватися, більшати', біршeнький пестл. до бірший — с. Гринява Верховинського р-ну ІФ [СГГ 197 — 198]. Переважно зах. буковинські б’iрше, бuыршеи id. [13] та півд. буковинське бирше id. [14]. Отже, ротацизм у бірше (бурше) та ін. має досить значний ареал, що займає і закарпатські марамороські, гуцульські та зах. буковинські говірки.

Постання р /<�л) у бiрше, бeирше В. Кобилянський допускає можливістю аналогії до гiрше, гeирше, шiрше — шeирше, щiрше — щeирше [15]. У закарпатських пам’ятках ротацизм у бурше, бурший, буршій, майбурше засвідчується з ХVІ ст. Наприклад, у Нягівських повчаннях: Овунъ бурше ище кликавъ; Объмылъ насъ бурше выдъ снhгу и ухомъ нашимъ далъ радусть и веселые; И не грhши у перецh родителюмъ своимъ и каждому, кто естъ буршій; Люди май полюбили потемокъ, чомъ ся смhютъ и глумлятъ ся слову божому, май бурше тоты буршіи, владыци, судеве [16].

Вайбрик 'лейбик, чоловічий чи жіночий верхній одяг' - говірка с. Бехерів на Східній Словаччині [ВхЗн II, 50]. З лайбик id.< нім. Leibchen [ЕСУМ Ш, 214].

Верблюд 'велика жуйна тварина, одноабо двогорба' і його деривати верблюдиця, верблюдиня, верблюдячий, верблюжий, верблюжина, верблюдка [СУМ І, 326]. З велблюд, яке й досі відоме в говорах [Жел 60]; прсл. *velьbodъ *vъlъbodъ ст-сл. що є давнім запозиченням із готської мови [ЕСУМ І, 35І]. Дисиміляція л — л >р — л. З ротацизмом українськими пам’ятками верблюдъ, верблюдица, верблюжый відзначається з ХУІІ ст., верблюдовый — з ХVIII ст. [Тимченко 2І5], хоч у ХVІІ ст. нерідко вживалися ще й давніші структури велблюдъ, велблудъ, велбудъ [Тимченко 205]. Пор. рос. верблюд (з ХV ст.), біл. вярблюд (ХVІ ст.), пол. діал. і заст. wielbrx0105d, wielbrunt [SW VП, 565], в останньому l — l >l — r).

Веретюрніца 'веретільниця, Anguis fragilis L'. — говірка с. Липник на Південній Лемківщині [ВхЗн П, 39], веретюрниця id. — с. Криниця на Північній Лемківщині [ВхЛ 79]. Дистактна прогресивна гармонійна асиміляція р — л > р -р.

Выкаркулювати < выкалькулювати [ВхЛ 78]. Асиміляція л — л > р — л; пор. фран. calkuler 'вираховувати, рахувати, розраховувати'.

Быкарюшити < выкалюшити 'выпотрошить, вычистить'; выкарюшитися < выкалюшитися 'выпотрошиться, испражниться' - Гуцульщина [ГСУМ 445]. Выкалюшити, выкалюшитися етимологічно пов’язується з кал.

Вискирятися 'вискалюватися (про сонце, місяць, зорі)' (ЧСНН Т, 165 з посиланням на твори 1.1. Манжури).

Віярня 'віялка' - говірки Західної Волині [КСЗВГ 87]. З *війалн'а id. Ґoвр'а 'чорногуз, Сісопіа сісопіа L.' - говірки зах. Хустщини Зк., у с. Березово Хустського р-ну Зк. ґoвр'а побутує поряд із бyз’ок [ДЛАЗ І28]. У рукописному словнику говорів Закарпатської області М. Грицак гoвр’а відзначається як 'висока жінка чи дівчина' (с. Осій Іршавського р-ну Зк.), 'неповоротливий хлопець' (с. Білки Тршавського р-ну Зк.), 'кличка курки' (с. Кошелево Хустського р-ну Зк.). З діал. ґoвл'а id., що вживається в сусідніх селах (з угор. golyla id.; в угорських говорах цього слова з ротацизмом не виявлено).

Гoмoр’а 'набита на голові ґуля' - фіксується у ряді, говірок півд.-зах. Перечинщини Зк., зокрема, у сс. Перечин (факультативно з гuр’а id.), Ворочово (паралельно з гомыр’а), Вільшанки (факультативно з бoвдыр’а, гомыр’а) с. Новоселиця Перечинського р-ну Зк. (поряд з гoмoл’а), с. Смерекова Перечинського р-ну Зк. (поряд з бoвдыр’а), с. Сімерки Перечинського р-ну Зк. (паралельно з цiмр’а ж.р., цiмір', цiмір ч.р., гoмбыр’а), с. Тур'ї Ремети Перечинського р-ну Зк. (факультативно з гoмoл’а, гoнд’р’а) [ДЛАЗ ЗЗО]. Очевидно, з уживаного в суміжних говірках гoмoл «а, гoмул’а, а id., яке, вірогідно, пов’язується із зметатезованим діал. гомuла 'могила', 'брила', 'глиба' чи діал. гомuла. 'висока незграбна людина', 'висока довготелеса людина' [ЕСУМ І, 558].

Гр’адило 'дзеркало' - становить східну частину (схід. Ужгородщина, півд.-зах. Мукачівщина, схід. Перечинщина Зк.) широкого ареалу гл’адuло id. На окраїнах субареалу гр’адuло ця назва на південному заході виступає факультативно з гл’адuло id., а на південному сході - звеирeдло, дзвеирuдло [ДЛАЗ 28]. З гл’адuло 'дзеркало'.

Грuвый, гривeнький 'глывытй' - у пісні із Закарпаття [ГСУМ 492].

Жорвa, журвa 'вид дятла (зелений дятел), Picus Sprecht.' [ВхНз 19,20], 'вівсянка сіра, Emberiza calandra L.' [Шарлемань Т9]. Укр. жoвна, діал. жонвa, жонa та ін., прсл. *x017Eьlna.

Закопiрч’увать, закопiрчить 'закопилювати, закоп’iрчуваться, закопiрчиться 'закопилюватися', закопiрч’еиний 'закопилений': закоп’iрчив губу і сидит' - говірки сс. Балки, Єлисаветівка, Приморське Василівського р-ну, Кушугум Запорізького р-ну Зп. [ЧСНН ТІ, 37−38]. Пов «язується з копилити 'напинати, надувати (губи)' [ЕСУМ П, 567].

Зармутuти 'засмутити, зармyчений 'засмучений', зармyток 'смуток' [ВхЗн ІІ, 40]. Слова зармутитися, зармуток у такому ж значенні з посиланням на Я. Ф. Головацького відзначають у своїх словниках Є.Желехівський (с. 267 та Б. Грінченко [11, 90]. Я. Ф. Головацький у пісні з Угорської Русі (зокрема, Лемківщини) фіксує: Журилася попадонька та своёвъ бhдою, Же достала хлопа Попа съ длуговъ бородою… Зазвали на веселя, бы 'мь ся веселила, Что посмотрю на бороду, та 'мь ся зармутила /Нар. пhсни Галицкой й Угорской Руси, І, 190]; Ци на жалость, на жалость, Ци на вельки зармуток; Шкода, Боже, шкода, Сесь Кошутовъ вербунокъ! [11, 132]. Вважаються словакізмами, а ймовірніше, мабуть, слід було б кваліфікувати словакізмами чи чехізмами. Пов’язуються з давнім композитом * kala-mutiti (чес. kal- 'каламуть, осад'); пор. укр. каламутити, ст.чес.kolo-mutiti). Як в експресивному слові у компоненті kolo друге о занепало, а l>r. Структури з r.

Звіздyр'а 'кличка кози, що має зірку на лобі' - говірка с. Брід Іршавського р-ну Зк. Із звіздyл'а, що широко відоме в сусідніх селах.

Йaтеир', йaтір' 'дятел' - завжди факультативно з йaтеил', йaтеил, д’aтеил, д’aтеил' відзначається в різних регіонах ареалу першого тому АУМ, зокрема, в сс. Свидовець Бобровицького р-ну Чрг., Великий Острожок Хмільницького р-ну, Люлинці Калинівського р-ну Вн., Мехедівка Драбівського р-ну Чрк., Козельщина Козельщинського р-ну Пл., Софіївка Первомайського р-ну Мк., 'йaтер, йaтер' - Усівка Пирятинського р-ну Пл., йaтир с. Алтинівка Кролевецького р-ну См. (АУМ І, 1ІЗ і коментар), йaтір — сс. Накваша Бродівського р-ну Лв., Кудлаївка Шумського р-ну Тр., Давидківці Хмельницького р-ну, Суслівці Летичівського р-ну, Стара Гута Деражнянського р-ну Хм. (АУМ ІІ, 337, коментар), дятер [Шарлемань 18].

Йoроп лайл. 'дурень, телепень, йолоп' - вживається зрідка в говірці с. Снячів Сторожницького р-ну Чрв [МСБГ III, 85], йоропuца 'дівчина, жінка-дурень ' - там само.

Карвaрія<�Калварія 'гора, де відбувалися муки Христа, євр. Голгофа' - говірка с. Воля Нижня Яслинського повіту (тепер Польща) [ВхЛ 78]. З лат. calvaria, що з calva 'череп, черепна коробка'. Дистактна чи гармонійна регресивна асиміляція л — р>р — р.

Карганeц' 'вид рослини'(?) — Поділля. Очевидно, пов’язується з калгaн <�сер.лат. або сер. грец. galanga [ЕСУМ II, 349].

Карганка 'вид квасолі' (СБН III з посиланням на Н. Анненкова «Ботанический словарь », СПб., І878). Див. попереднє слово.

Карімарь 'чорнильниця' - говірка с. Липовець на Північній Лемківщині (тепер Польща) [ВхЛ 78]. З каламар, коломар, калімарь id. <�пол. kax0142amarz < лат. calamarius (calamarium) 'шкатулка для приладів до писання' [ЕСУМ II, 346]. Дистактна асиміляція л — р>р — р.

Карарaд 'колорадський картопляний жук, Leptinotarsa decemlinesta Say' - говірки сс. Попівка, Прокопівка Новгород-Сіверського р-ну Чрг. [ДЗЛ 38, 39]. З кадарaд, колорaд id., що широко відоме в навколішніх селах. Як недавнє іншомовне переймання у говорах зазнає й інших змін: королaд id. метатеза, караяд id. — [ДЗЛ 38, 44].

Козeрнік 'ситняг, Heleocharis R. Br.' - говірка с. Лучанки Овруцького р-ну Жт. (ЛСПГ). Можливо, з *козелник, козелек, козелек, козелці та ін., що широко знані в ботанічній народній номенклатурі (СБН 224).

Кuчиериенок, кuш’иериенок, киш’иерuнок, кычірінок, кuч’иериник, кuч’иерник 'суглоб пальця руки' займає суцільний арел західнота середньоверховинсьих говірок [ДЛАЗ 309]. Ізоглосу продовжують бойк. кыч’еренок, кыч’еринок, к’uечеринок, мн. кыч’еринкыо 'пальцевий суглоб', кuчиринка [Онишкевич І, 35І]. Постало з кычеилиенок id., що поширено в сусідніх говірках [ДЛАЗ 309]. Останнє, очевидно, є результатом метатези структури чuколонок 'кісточка, щиколотка' і вторинного зближення її з челенок та дальшої деетимологізації [БСУМ ІІ, 440].

Ковaрн’а 'кузня' - говірка с. Тросник (Шашвар) Виноградівського р-ну Зк., ковaрн’а поряд з ковaл’н’а, шмuтн’а id. у говірці с. Тур'ї Ремети Перечинського р-ну Зк [ДЛАЗ 248 коментар]. З ковал’н’а 'кузня'.

Кoрокіл 'дзвінок' - деякі говірки Гуцульщини. З діал. колокіл id.

Кримінaр 'в'язниця' - говірка с. Зеленів Кіцманського р-ну Чрв., кримінaрник 'арештант, в’язень' - говірка с. Снячів Сторожинецького р-ну Чрв. [МСБГ ІV, 97]. З кримінал, кримінальник id. Дистактна прогресивна асиміляція р — л > р — р.

Крoнцaти < клонцати 'кусати, розгризати горіхи та ін.' - деякі говірки Рахівщини (Грицак). Пор. клонцати, кланцати, клацати, кламцати ономапоетичного походження [ЕСУМ ІІ, 453, 455−456].

Кропіткuй < клопіткий, кропітка робота 'клопітка робота' (Грицак).

Крoхмaрь 'крохмаль', крохмaрити, крохмaрю 'крохмалити, 'крохмалю' - говірка с. Лохово Мукачівського р-ну Зк. [ВхЗн І, 29], крохмaр 'крохмаль' - говірка с. Чапаєвка Чорнобильського р-ну Кв. [ЛСПГ І08]. З крохмаль, що з нім. Kraftmehl id. через посередництво пол. krochmal id. Результат прогресивної дистактної асиміляції р-л>р-р.

Крумцaнґер 'криві зігнуті кліщі тримати розпечене залізо' с. Малинці Хотинського р-ну Чрв [МСБГ ТУ, 101]. З уживаного в сусідніх говірках крумцaнґель id., що з нім.Krummzange де krumm 'кривий' і Zange 'кліщі' [ЕСУМ, Ш, 109]. Прогресивна дистактна асиміляція р — л >рр.

Курaстра 'молозиво' говірки сс. Іршава Іршавського р-ну, Виноградово (Севлюш) Виноградівського р-ну Зк. [ВхЗн І, 29], ряду Лемківщини [ВхЛ 60, 78; ВхЗн II, 39], Бойківщини курaстра, курaйстра id. [Онишкевич І, 369; див. також Жел 390], курaства id. [ВхД 54; ВхЗн, 49, 54]. З рум. colastrx01CE, діал. corastra, curastra, corasta, curasta та ін. id. лат. colostra (colostrum) [ЕСУМ II, 508]. Хвилею колонізації на волоському праві у названі українські говори могло бути занесене уже з ротацизмом. Без ротацизму колястра, кулястра, кувастра id. широко відоме у говорах південно-західного наріччя [Грін ІІ, 274; МСП 84].

Маримoнська, мармoнська мукa < малімонська мука — говірка с. Ласки Народицького р-ну Жт. [ЛСПГ 122, 123].

Мармазiя 'мальвезія', 'мускатне вино' (ЧСНН ІІ, 273 з посиланням на: І.Бассараба «Материалы для этнографии Херсонской губернии»). Мальвазія 'сорт раннього винограду', 'солодке вино з винограду цього сорту' < італ. malwasia 'сорт червоного винограду та вина з нього' [ЕСУМ ІІІ, 374].

Нuч'ірниц'і 'пристрій у ткацькому верстаті, за допомогою якого піднімається частина основи' - говірка с. Липча Хустського р-ну Зк. (вживається окремими мовцями поряд з основною формою нич'ілниц'і); нuчирниці і факультативно ничилниц'і id. — говірка с. Красне (Красні Шори) Тячівського р-ну Зк. [ДЛАЗ 109 коментар].

Пaскрін' 'плішка, за допомогою якої кріпиться коса на кіссі ' - с. Жденієво Воловецького р-ну Зк. факультативно з пaсклин' [ДЛАЗ 373 коментар], з якого й утворилося. Пaскрин < пасклин — говірка с. Яблуневе Лубенського р-ну Пл. /ВЛГ 189].

Пірyра, мн. > пірyри 'пілюля, пігулька' - ряд говірок Пл. З пілюля, котре з фран. pilule < лат. pilule.

Переперuця — факультативно з перепелиця 'перепелиця, Coturnich coturnich L' - говірка с. Білки Іршавського р-ну Зк. [ЗхЗн І, ЗІ; див. також Шарлемань І7]. Асиміляція р — л>р — р.

Понuбр’а 'піднебіння'. Виявляються двома невеликими ареалами у говірках півд-сх. Виноградівщини та півд. Берегівщини (ДЛАЗ ЗОЗ). З понuбл’а id., що вживаються в сусідніх селах.

Рапорuця. І.Верхратський зауважує: «місто рапониця сf. рапоньіти. З рапониця повстало перше: раполиця, а відтак через уподобненє рапориця. Качька-рапориця» — говірка с. Дунковиця Іршавського р-ну Зк. [ВхЗн І, 29].

Рибaрити 'рибалити, рибачити' [ВхЗС 59; Жел 80І], рuбaрити id. [Онишкевич II, І72], рибaрня 'Fischerhuette' рибaрський 'рибальський' [Жел. 80І], рыборівка, рыбарівка < рыболівка — ряд говірок Лемківщини [ВхЛ 60, 78; ВхЗн ІІ, 39]. Можливо, під впливом рыбaр 'рибалка, рибак' [ВхЗн ТІ, 39], або ж результат прогресивної дистактної асиміляції р — л р — р.

Роскотaти 'лоскотати' - утворює суцільний ареал у говірках Західної Мукачівщини, який є частиною ширшого ареалу лоскотaти, що охоплює ужанські та західну частину верховинських говорів на Закарпатті [ДЛАЗ 434]. Можливо, сюди ж належить і рoскoчовати 'лоскотати', що засвідчується в говірці с. Коритняни Ужгородського р-ну Зк (ДЛАЗ 435 коментар); див. також [ВхЗн І, 29].

Рулi 'ліра' (музичний інструмент) — говірка м. Остер Козелецького р-ну Чрг. Очевидно, дистактна метатеза л — р>р — л.

Рунa 'луна, відзвук — відбиття звукових коливань'. Відзначається у говірках Лохвицького та Лубенського повітів [Грін. ІV, 88]. У творах Т. Шевченка 10 разів засвідчується слово луна, з них 6 випадків з ротацизмом: Защебетав соловейко — пішла руна гаєм [18]. Очевидно, у говірках Середньої Наддніпрянщини рунa< лунa досить поширене явище.

Свaр’ба 'весілля' - говірка с. Меджилабірці Гуменської округи на Південній Лемківщині [ЗАL мапа 255; ВхЗн II, 39]. З діал. свaл’ба id., що поширено в сусідніх селах; пор. сварьбяны співанкы 'весільні пісні' [ВхЗн ІІ, 39].

Себiр 'риба верховодка, Alburnus charusini Hezzenstein / Alburnus аlburnus L.' - говірка с. Зноб-Новгородське Середньобудського р-ну См. [ДЗЛ 8І]. З себeль, сeбель, шо фіксується в інших селах цієї місцевості. Як назва риби Alburnus lucidus себeль, сeбель, сибuль відоме і в російській мові. М. Фасмер [III, 587] допускає прсл. *вьсебhль від весь і белый.

Сорможaк 'солом'яний матрац' /< угор. szalmazsak id. Утворює невеликий ареал, який локалізується на півд.-сх. Іршавщині та півд.-зх. Хустщині Зк. Завжди факультативно з солможaк id., подекуди зі стружaк id. [ДЛАЗ 348].

Тенґер 'залізна вісь воза ' - говірки сс. Верхнє Водяне (паралельно з вуст’a ж.р.), (Великий Бичків) поряд з вус' ж.р., дрик, Косівська Поляна (факультативно з оса), Рахівського р-ну Зк. [ДЛАЗ 413]. З тeнґил', тuнґил' id., що відоме в сусідніх селах < угор. tengely id.

Фіярка 'фіялка, Viola' - говірка с. Нове Давидково Мукачівського р-ну Зк. [ВхЗн І, 29], фярка id. говірка с. Меджилабірці Гуменської округи на Східній Словаччині [ВхЗн ІІ, 39].

Хряки 'свинячі або телячі тельбухи, порізані на шматочки і зварені в пшоняній каші' - окремі говірки Пл., См. З хляки, фляки id.< пол. Flaki 'тельбухи, кендюхи', нім. Fleck.

Шаравuло 'людина, яка робить якусь справу швидко, але абияк, при цьому розкидає та губить інструменти' - говірка с. Сильно Ківерцівського р-ну Вл [АСГ І54]. З шалавuло id. Дистактна регресивна асиміляція: л — л > р — л.

Шереснaтый і поряд шелеснaтый; листя шерестuть і шелестuть — говірка с. Пузняківці Мукачівського р-ну Зк. [ВхЗн І, 29].

Ятер 'дятел' - говірка с. Пустотине Носівського р-ну Чрг. [ДЗЛ 110]. Див. йaтеир'.

VІІ. р<�н Волочeрник 'подарунок хрещеникам на Великодні свята' - говірка с. Ворокомле Камінь-Каширського р-ну Вл. [19]. Може, з волочeнник чи волочuлник id., шо вживаються в суміжних селах; пор. засвідчені в цьому регіоні з таким же значенням волочeбник, волочeдне тощо [20] .

Глyхмар 'глушман, глуха людина' - говірка с. Музиківка Білозерського р-ну Хрк. [ЧСНН І, 235]. З глyхман id., проте не виключено впливу утворень із суфіксомар.

Ірвалiд, ірмалiд, ирмалiда 'інвалід' - говірка с. Ясіня Рахівського р-ну Зк. Інвалід — запозичення із західноєвропейських мов.

Йафuры 'чорниці, Vaccinium myrtillus L.' - говірка с. Брустури Тячівського р-ну Зк. [ДЛАЗ 238]. Ізоглосу продовжують бойк. йaфора, мн. йaфорыо, йaфурыо, ч.р. йaфер id. [Онишкевич II, 406], лемк. яфора id. [ВхНз 60], яфиры id. [ВхЛ 488], яфири id. [ВхПч II, 37], іafыrы, іafуrы, іafоrы, іafыrкы, іafіеrкы id. [SAx0141 188], пол. діал. (півд. гуцульські говірки) lafery і з метатезою fajery id. [MAGP ІУ, 188], словац. діал. jafira, afira, hafira, hafura, jafura id. [SSN 533]. Зі значенням 'кущик, — зарослі чорниці' відомі: укр. діал. яфірнuк, яфирнuк [ВхПч ІІ, 37; Мельник 320], лемк. (с. Явірки) jawыrnik [AJPP 292], пол. діал. jafernx0144ik, xaferx0144ik, lafer id. [AJPP 292], слов. діал. hafirnik, hafirnіаk, jafirx0144ik, hafirx0144ak [SSN 533].

Йафира < йафина, що з рум. afina id.; йафирнuк < йафиннuк. Лемк. Jawыrnik, можливо, езультат зближення із явір.

Карас’iр 'керосин' - деякі говірки Лубенщини Пл. [ВЛГ 189]. Дистактна асиміляція р — н> р — р.

Комарuчина 'конюшина, Trifolium' - говірки р-ну Рави-Руської [ВхНз59]. З діал. команuчина id.

Лушпеирa 'шкаралупа яйця', 'лушпиння цибулі' - говірка с. Лопухово Тячівського р-ну Зк., лушпеирuна 'шкаралупа яйця' - говірки сс. Колочава, Синевир Міжгірського р-ну, Кушниця Іршавського р-ну Зк. 21] З лушпинa 'шкаралупа'.

Плоск'ір < плоскін 'чоловічі стебла конопель' - говірки Полісся [22].

VІІІ. р < т Достарчaти, достaрчити 'доставляти, постачати' [сум II, 387; Жел. 201; Грін. І, 431; ВхБ 27], достарчання 'постачання'. Як і біл. дастарчaць id., вважається полонізмом, з пол. dostarczax0107, що є дериватом від starczax0107, де r постало внаслідок дисиміляції t — t > t — r: statczyx0107 > starczyx0107 id. [ЕСУМ II, ІІ4]. В українських писемних пам’ятках достарчити 'достачати, доставати, доставити, дати' - з ХVІІІ ст. [Тимченко 802]. Пор. також діал. вистaрчати, вuстарчити 'вистачити' [СУМ І, 500], яке відоме з ХУІ ст. [Тимченко 455], выстарчатися, выстарчитися — з ХVІІ, а выстарченье — з ХVІІІ ст. (там само). Настaрчите 'постачати, задовольняючи чиї-небудь потреби' - говірка с. Млинище Іваничівського р-ну Вл. [КСЗВГ І70].

Як видно з приведеного вище аналізу, ротацизм засвідчується в усіх говорах української мови. У кількісному відношенні він найчастіше виявляється в говорах району Карпат, нерідко на Волині, Чернігівщині, Полтавщині, Дніпропетровщині, Сумщині; лише по одному випадку зафіксовано на Тернопільщині, Київщині, Харківщині, Кіровоградщині, Миколаївщині; жодного разу не відзначено на Рівненщині, Донеччині, Луганщині. Однак це, вірогідно, швидше зумовлено все ще надто бідними відомостями про діалектну лексику значних масивів наших говорів. Що стосується говорів району Українських Карпат, де супроти інших регіонів України ротацизм найбільш поширений (на Закарпатті, наприклад, близько 30 слів), то тут слід мати на увазі, по-перше, те, що діалектна лексика цих говорів непогано (хоч у цьому плані тут ще багато роботи) вивчена, а по-друге, те, що це район давніх інтенсивних контактів з сусідніми, зокрема, й неслов’янськими мовами.

Український ротацизм взагалі не відноситься до фонетичних закономірностей типу першої чи другої палаталізації задньоязикових або в галузі вокалізму чергування давніх о, е з і, е з о у відомих позиціях тощо, проте все ж це не якесь зовсім довільне явище.

Поданий опис свідчить, що український ротацизм зумовлений різними обставинами: комбінаторними звуковими змінами, народною етимологією, аналогією. У ряді випадків українські слова з ротацизмом є перейманнями з чужих мов. Проте в усіх випадках це не виходить за межі властивих українській мові норм сполучення фонем.

На цей час засвідчено (не беручи до уваги дериватів) 77 слів ротацизмом. Переважну більшість випадків заміни вібрантом р зазнає звук л (61 випадок) і значно рідше н (7 слів) та j (3 слова), і лише по одному випадку звуки б, в, д, ж та т. Отже, ротацизм переважно зазнають сонанти л, н, j (71 випадок із 76 засвідчених), тобто приголосні з найбільшою звучністю. Іноді дзвінкі приголосні б, в, д, ж. Глухим приголосним це явище зовсім не властиве. Поодинокий випадок з т>р у полонізмі достарчати до уваги можна не брати, бо ротацизм тут постав не на українському ґрунті.

Щодо місця в слові та фонетичного оточення досліджуване явище відзначаеться: а) в інтервокальній позиції - 23 випадки: балагyра, бідорaка, выкарюшити, выскарaтися, гoмoр’а, звіздyр'а, йoроп, карімар', карарaд, кuчиринки, комарuчина, кoрокіл, курaстра, лушперa, маримoнська, неборaк, пірyра, переперuця, рапорuця, рибaрити, шаравuло, шереснaтий, яфири; б) у кінці слова — 14: бретнaр, глухмар, йaтер, йедвар, карасір, кримінaр, крохмaрь, крумцaнґер, плoскір, снiтер, себір, лишир, снiтир, тeнґер; в) на початку слова — 4: репутaт, роскотaти, рулї, рунa; г) між голосним (вокалом v) та н — 8: веретюрніца, віярня, волочeрник, вускобурн’а, ковaрн’а, козeрнік, ничірнuці; ґ) між v і к — 5: аркогoлік, барабyрка, выкаркулювати, дзяркате, фіярка; д) між v і б — 2: верблюд, свaрба; е) між v і м — 3: зармутuти, мармазiя, сорможaк; є) між v і г — 3: бургaри, калганeц', каргaнка; ж) між v і ч: достарчaти, закопiрчувати; з) між v і ш: — І: бyрше; и) між приголосним б і v — 2: бiбрашки, понuбр’а; і) між к і v — 3: крoнцати, кропіткuй, пaскрин'; ї) між в і v — І: гoвр’а; й) між х і v — 1: хр’aки.

Наголос: у ненаголошених складах 48, а в наголошених 28 випадків. Проте в деяких діалектизмах наголос не відзначено, а в деяких має місце подвійний наголос.

Із погляду територіального виявлення більшість засвідчених слів з ротацизмом є локальними чи навіть вузьколокальними діалектизмами, які властиві лише окремим говіркам, причому нерідко факультативними варіантами загальновживаних слів або слів з ширшим чи вужчим поширенням, частина ж діалектизмів з ротацизмом мають більші чи менші невеликі ареали, причому деякі з них досить компактні, а самі форми є єдиними засобами вираження означуваних понять (кuчиериенок… 'суглоб пальця руки', гр’адuло 'дзеркало', роскотaти 'лоскотати' тощо). Деякі слова з ротацизмом стали нормою української літературної мови (верблюд, неборaк, достарчaти).

Оскільки українські слова з ротацизмом у переважній своїй більшості є вузьколокальними діалектизмами, то писаними пам’ятками вони звичайно не фіксуються. Однак це явище в українській мові не нове: верблюд відзначається з ХVІІ ст., вистарчaти, бyрше — ХVІ ст., а неборaк, можливо, сягає ще й доісторичних часів.

Додаток Думаємо, що з ротацизмом якось пов’язується поява вставного приголосного р, що порівняно часто засвідчується в українській мові. К. Михальчук у своїй діалектологічній програмі у підрозділі «Зникнення і з’явлення шелестівок» поряд з питаннями про інші неетимологічні приголосні окремо виділяє питання і про вставний р у словах бристрий, дорщ, пошерсть, жерсть та жорстокий [23]. Відображено це явище і в АУМ [І, 336; II, 132].

Слова жерсть і жорстокий уже в 20-их роках уведені в українську літературну мову [24].

Розглянемо засвідчений матеріал.

Aршів, aршу (в), aршy (в), р. aршова — боржавські та східноужанські говірки, аршiв, аршy (в), р.од. аршoва — східномарамороські, східноужанські та частина західноверховинських говірок, гаршiв, гаршy (в), гаршy (в), р. од. гаршoва, aршoв — ряд східноужанських говірок, иершyв, р. од. иершoва — західноужанські говірки, aршин, гaршин — середньоверховинські говірки 'заступ, лопата для копання' [ДЛАЗ, 185]. Деривати: аршoвик — зменш. від aршiв, аршовuшче — згруб. від aршiв, аршовaти, аршувaти 'копати заступом', aршован’а 'копання заступом', аршiвка, аршyвка 'вид мотики', 'дрібні поліна', 'колотвиці'(Грицак). З угор. aso id. Форми з р, очевидно, постали уже на українському ґрунті; в усякому разі, в угорських говорах вони не фіксуються.

Брuстрий 'швидкий'; див. Жел 44.

Вaйбрик; див. лaйбрик.

Гат’иернuк 'робітник, який відає лісосплавною греблею', 'майстер, що споруджує греблю для лісосплаву' - говірка с. Богдан Рахівського р-ну Зк. (факультативно з гат’иенuк, гат’иер) [25]. З гат’иенuк під впливом гатuер', що окреслює суцільний ареал у говірках Гуцульщини та Буковини. Пор. деривати: гат’uерити 'працювати гат’uерником', гат’uерин’ие, гат’aрин’а 'праця гат’иерника'.

Дoршка < дошка говірки — сс. Патюти, Моровське Козелецького р-ну Чрг. [ВЛГ 2Т5].

Доршч <�дощ. Займає досить компактний ареал у східнополіських та півд.-схід. частині середньополіських говірок [АУМ І, І32], невеличкий ареал на території Надсяння, ряді говірок Перемищини, окремих говірках Західного Полісся [АУМ II, III]; див. також Жел. 199; Грін. І, 427; ВхВ 27; ЛСПГ 68; ВЛГ 2І5 [26].

Каржaн (діал. кaржан, куржaн, куржєн) — ряд поліських, слобожанських, середньонаддніпрянських, волинських, подільських та ін. говірок [АУМ 1,132; ІІ, 336; ВхПр І, 16; Жел. 391; Грін. ІІ, 329; ДЗЛ 40]. З кожан, що пов «язується з кожа.

Куршч ‘кущ' - говірки сс. Кучинівка Щорського р-ну, Патюти Козелецького р-ну Чрг [ЛСПГ ІІІ; ВЛГ 215].

Кучиергyра < кучугyра — говірка с. Нижній Іржавець Лубенського р-ну Пл [ВЛГ 215].

Лaйбрик (вaйбрик) < лaйбик (нім. Leibchen) [ВхЗн ІІ, 50].

Маршuна, мaршина < машина — говірка с. Пітелич (ВхБ 27) [27].

Мyштрук 'мундштук люльки' [АСГ ІІ5]. З діал. муштук<�мундштук; пор. пол. musztuk 'мундштук' < нім. Mundstueck [СУМ III, 534].

Одeржа 'одяг, одежа' - говірки сс. Дубіївка Смілянського р-ну Чрк., Червоні Пологи Лубенського р-ну Пл. [ВЛГ 2І5].

Пoшерсть<�пoшесть [Грін ІІІ, 395 з посиланням на Номиса].

Пурхель <�пу-р-хель 'Engerling, Lаrve des Maiкaefers', з пухель, пу-р-хель, «за то ся называт, бо пукастый; бывают пурхльі в земняках» — говірка с. Бонарівка (тепер Польща) [29].

Спyрза 'гарячий попіл з жаром, жар, присок', 'попіл з сажею', 'попіл з вогнем', 'угл'а, йак огн’у нема', 'виснажене поле', 'попіл'; спyрдз’анка 'виснажене поле' [Онишкевич ІІ, 246]. З діал. спyдза, спyза 'гарячий попіл', 'жар' та ін. < рум. spuzx0103.

Треньк 'штукатурка, тиньк' - говірка с. Шахтарське (Дорогиничі) Іваничівського р-ну Вл. [КСЗЗГ 240]. Пор. пол. діал. trynk id. [SW VII, 137, І89]. Тринковaти 'штукатурити, тинькувати' [30]. Пор. пол. діал. trynkovax0107, trenkovax0107 id. [SW УІІ, 108, 137, 189]. Зважаючи на територію виявлення, укр. діал. трин’к, трин’кувaти засвоєно з польської мови, очевидно, уже зі вставним р.

Харщ 'хащ' (р.мн. від хаща) — говірка с. Дев’ятер Жовківськівського р-ну Льв. [ВхБ 27].

Христорыя 'історія' - говірка с. Бонарівка-Замішанці (тепер Польща) [31]. З діал. хистория id., можливо, під впливом хрест.

Шмырґнутися 'смикнутися' - говірка с. Фльоринка на Північній Лемківщині [ВхЛ 80]. На Західному Поліссі [32] занотовано: йерж діал. йеж 'їжак' - с. Велика Осниця Маневицького р-ну Вл., йіржак<�їжак — с. Велике Селище Березнівсько-го р-ну Рв., кошмaрний < кошманий 'пожмаканий, помервлений' - с Купичів Турійського р-ну Вл., пошерст' 'пошесть, хвороба' - с. Буяни Луцького р-ну Вл., прoс’л’а 'після' - с. Сильно Ківерцівського р-ну Вл, прyс’л’а id. — с. Підріччя Камінь-Каширського р-ну Вл., прохм’iл':є 'похмілля' - с. Положево Шацького р-ну Вл., спромагaти< спомагати 'давати гроші, коли молодий вирушає до молодої' - с. Сильно Ківерцівського р-ну Вл.

Список прийнятих скорочень АСГ — Аркушин Г. Л. Силенська говірка. Топоніміка, люди, мова. — Мельбурн (Австалія), 1994.

АУМ — Атлас української мови. Т. І.: Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі.- К., 1984; Т.ІІ.: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі.- К., 1988.

ВЛГ — Варченко Т. О. Лубенські говірки і діалектна суміжність.- К., 1953.

ВхВ — Верхратський І. Говір батюків.-Львів, 1912.

ВхД — Верхратський І. Про говір долівський // - Львів, 1900.

ВхЛ — Верхратський І. Про говір галицьких лемків.-Львів, 1902.

ВхЗн — Верхратський І. Знадоби для пізнання угорсько-руських говорів. — Частини І, ІІ. — Львів, І899-І90І.

ВхЗС — Верхратський І. Знадоби до словаря южноруського.-Львів, 1877.

ВхНзВерхратський І. Нові знадоби до номенклатури і термінології природописної, народної // Збірник математично-природописно-лікарської секції НТШ. — Т. XII.-Львів, 1908.

ВхПч — Верхратський І. Початки до уложення номенклатури термінології природописної, народної. — Част. I-V.-Львів, 1864−1872.

Грицак — Грицак М. А. Словник українських говорів Закарпатської області (рукопис А-Д).

Грін — Грінченко Б. Д. Словарь української мови. Т.- І-ІУ. — К., І907-І909.

ГСУМ — Дзендзелівський Й.О., Ганудель 3., Головацький Я. Ф. Словник української мови // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. — Т. 10. — Пряшів, 1982.

ДЗЛ — Дейниченко Н. П. Питання вивчення зоологічної лексики рідного краю в курсі «Українська діалектологія «(Методичні поради). — Суми, 1984.

ДЛАЗ — Дзендзелівський Й.О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області України (Лексика). — Т.І-ІІІ. — Ужгород, 1958;1993.

ЕСУМ — Етимологічний словник української мови. — Т. І.- К., 1982 і наст.

Жел — Желехівський Є., Подільський С. Малоруско-німецкий словар. — Львів, І882-І886.

КСЗВГ — Корзонюк М. М. Матеріали до словника західноволинських говірок // Українська діалектна лексика: Збірник наукових праць.-К., 1987.

ЛСПГ — Лисенко П. С. Словник поліських говорів.- Київ, 1974.

Мельник — Мельник М. Українська номенклатура вищих ростин // Збірник математично-природописно-лікарської секції НТШ. — Т. XXII. -Львів, 1922.

МСБГ — Прокопенко В. А., Лук’янюк К.М., Яківчик В.В. та ін. Матеріали до словника буковинських говорів. — Вип. І-VІ.- Чернівці, І97І-І979.

МСП — Мельничук О. С. Словник специфічної лексики говірки села Писарівки /Кодимського району Одеської області/ // Лексикографічний бюлетень. — Вип. ІІ.- К., І952.

Онишкевич — Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок. — Частини І-ІІ.- К., 1984.

СБН — Словник ботанічної номенклатури (Проект).-К., І928.

СГТ — Єдлінська У.Я., Закревська Я. В., Керста Р. Й. Словник гуцульських говорів (Літера Б) // Гуцульщина. Лінгвістичні етюди.- К., 191.

Тимченко — Тимченко Є. Історичний словник українського язика. — Т. І. -Х.-К., І930-І932.

ЧСНН — Чабаненко В. А. Словник говорів Нижньої Наддніпрянщини. -Т. І-ІV.-Запоріжжя, 1992.

AJPP — Max0142ecki M., Nitsch K. Atlas jx0119zykowy polskiego Podkarpatia. — Krakow, 1934.

MAGP — Max0142y atlas gwar polskich. — І - XIII. — Wrocx0142aw — Warscawa — Krakow, І957-І970.

PSJx010C — Px0159irux010Dni slovnik jazyka x010Deskeho.T. І-VIII. — Praha, 1935; 1958.

SAx0141 — Stieber Zd Atlas jx0119zykowy dawnej x0141emkowszyzny. I — VIII. — x0141odz, 1956 — 1964.

SGPA — Sx0142ownik gwar polskich. Pod red. M. Кarasia, od t. II red. J.Rejchan. T. I. — Wroclaw — Warszawa — Krakow — Gdansk, 1977 — 1982 i nast.

SSJ — Slownik slovenskeho jazyka. I — V. — Bratislava, 1959 — 1965.

SSN — Slovnik slovenskych narex010Di. T. I. A — K.-Bratislava, 1994.

SW — Karx0142owicz J., Kryx0144skl A. Niedx017Awiedzki W. Sx0142ownik jx0119zyka polskiego. I — VIII. — Warszawa, 1900 — 1927.

Примітки.

1. Термін ротацизм походить від назви грецької букви x03C1 / rhx014D; суфікстацизм постав шляхом помилкової рекомпозиції з йотацизм; пор. аналогічно утворені подібні лінгвістичні терміни зетацизм перехід приголосного в з — від назви грецької букви (дзета, лабдаїзм — перехід приголосного л від назви грецької літери (ламбда.

2. Safarewicz J. Le rhotacisme lstin. — Wilno, 1932.

3. Див.: Кротевич Є.В., Родзевич Н. С. Словник лінгвістичних термінів.- К., 1957. — С.149.

4. Докладніше про єдваб див.: Дзендзелівський Й.О. Українсько-західнослов'янські паралелі.- К., 1969. — С. 35−36.

5. Тлумачальны слоўнік беларускай мовы: У пяці тамах. — Т. З.- Мінск, 1979. — С. 351.

6. Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча. — Т. ІІІ.- Мінск, 1982. — С. 242.

7. Там само. — С. 201−202.

8. Словарь русских народних говоров. — Вып. 12. Л., 1985. — С. 321.

9. Див.: Sx0142ownik staropolski TV N — O. — Wrocx0142aw — Warszawa — Krakow, 1965 — 1969. S. 158.

10. Kalal M. Slovensky slovnik z literatury aj narex010Di. — Banska Bastrica, 1924. S. 373, 937.

11. Вакалюк Я. Ю. Лексика народної медицини українських говорів Прикарпаття Івано-Франківської області. Додатки [атлас]. — Ужгород, 1974. Мапа 65 /машинопис кандидатської дис./.

12. Кобилянський Б. Гуцульський говір і його відношення до говору Покуття // Український діалектологічний збірник. — Кн. І.-К., 1928. — С. 39.

13. Герман К. Ф. Атлас українських говірок Північної Буковини. — Т. І.: Фонетика, фонологія.-Чернівці, 1995. — Мапа 249.

14. Горбач 0. Матеріали до української діалектології. — Вип. 4. Південнобуковинська гуцульська говірка і діалектний словник с. Бродина, повіт Радівці (Румунія) // Горбач 0. Зібрані статті. — Т. УІІІ. Історія мови. Діалектологія. Лексикологія. — Мюнхен, 1997. С. 140.

15. Кобилянський Б. Цитована праця. — С. 39.

16. Див. Словник української мови ХУІпершої половини ХУІІ ст. — Вип. 3. — Львів, 1996. — С. 102.

17. Курило О. Матеріали для української діалектології та фольклористики.- К., 1928. — С. 24.

18. Див.: Словник мови Шевченка в двох томах. — Т. ІІ. — К., 1964. — С. 379.

19. Аркушин Г. Волочебне на Західному Поліссі // Велике лядо. Збірник статей, присвячений 60-річчю доктора філологічних наук професора Миколи Васильовича Никончука. — Житомир, 1997. — С. 20.

20. Там само. — С. 20−21.

21. Бернштейн С. Б., Иллич-Свитыч В.М., Клепикова Г. П., Попова Т. В., Усачева В. В. Карпатский диалектологический атлас.- М., 1967. — Мапа 21+ коментар.

22. Контарчук Г. До етимології поліських назв коноплі // Велике лядо. Збірник статей, присвячений 60-річчю доктора філологічних наук професора Миколи Васильовича Никончука.-Житомир, 1997. С. 125.

23. Михальчук К., Тимченко Є. Програма до збирання діалектичних одмін української мови.-К., 1911. — С. 76; див. також: Михальчук К., Крымский А. Программа для собирания особенностей малорусских говоров.-СПб., 1910. — С. 137.

24. Див.: Савченко Л. Практичний українсько-російський словник.- К., 1923. — С. 69; Сабалдир Г. Практичний російсько-український словник.-К., 1926. — С. 11З, 114; Йогансен М., Наконечний М., Німчинов К., Ткаченко Б. Практичний російсько-український словник.- Дніпропетровськ, 1926. — С. 84; Ніковський А. Словник українсько-російський.- К., 1927. — С. 225, 229; Ізюмов О. Українсько-російський словник.- Х.-К., 1930. — С. 239, 242 тощо. Див. також: СУМ II, 521, 544.

25. Див.: Сабадош І.В. Лексика лісосплаву українських говорів району Карпат. Додатки [атлас]. — Ужгород, 1974. — Мапа 12.

26. Див. ще: Пшеп’юрська М. Надсянський говір.- Варшава, 1938. — С.72; Шило Г. Ф. Південно-західні говори УРСР на північ від Дністра.- Львів, 1957. — С. 78, 244.

27. Див. також: Шило Г. Ф. Цитована праця. — С.78, 247.

28. Лисенко П. С. Словник специфічної лексики Правобережної Черкащини // Лексикографічний бюлетень. — Вип. VІ.- К., 1958. — С. 16.

29. Верхратський І. Говір замішанців.- Львів, 1894. — С. 170.

30. Приступа П.І. Говірки Брюховицького району Львівської області.- К., 1957. — С. 37.