Аналіз існуючого транспортного процесу при проведенні транспортних робіт

В ПП «Конєв Віталій Васильович» при збиранні культур використовують прямі перевезення зерна з полів до місць первинної його переробки. Здійснюють по схемі комбайн — автомобіль (тракторний потяг) — тік.

Основна вимога, що пред’являється до проектування процесів збирання врожаю, полягає в забезпеченні роботи збиральних агрегатів без простоїв, пов’язаних з нерегламентованою відсутністю транспортних засобів. Відповідно до цієї вимоги при індивідуальній роботі комбайнів за кожним з них закріплюють один-два автомобіля. При цьому через те, що автомобіль, заповнивши бункер зерна, вимушений простоювати в очікуванні намолоту ще декількох бункерів, загальний час перебування його на полі складає 50…70% часу циклу. У свою чергу, простоюють і комбайни, чекаючи повернення автомобілів із току.

Одним з основних резервів підвищення продуктивності транспортних засобів є збільшення їх вантажопідйомності. Проте із зростанням вантажопідйомності різко збільшується час перебування автомобілів на полі і ріст їх продуктивності незначний. При прямих автомобільних перевезеннях із збільшенням вантажопідйомності транспортного засобу в чотири рази продуктивність бортових автомобілів зростає всього на 27%, а автомобілів-самоскидів — на 34%.

Незначний ефект також дає підвищення середньо-технічної швидкості руху автомобілів по дорозі.

Основним стримуючим фактором на шляху підвищення ефективності використання транспортних засобів при перевезеннях зерна від комбайнів на тік є особливості схеми перевезень комбайн — автомобіль — тік. В першу чергу ця відноситься до значної тривалості складально-транспортного процесу, яка складає до 70% і більше часу циклу.

Основну частину складально-транспортного процесу займає час очікування навантаження (40…70%) і час переїздів по полю (20…40%), тоді як на безпосереднє навантаження доводиться від 15 до 20%.

При роботі комбайни розосереджуються по периметру ділянки збирання, причому у момент прибуття чергового автомобіля із току ступінь готовності комбайнів до розвантаження різний. Іншими словами, комбайни розосереджуються і в просторі, і в часі. Прибувши па поле, водій практично позбавлений інформації про ступінь готовності кожного комбайна до розвантаження.

Для повного завантаження автомобілю необхідно зробити декілька переїздів по полю. Його завантаження з мінімальним числом переїздів можливе лише в тому випадку, якщо водій точно знає місце розвантаження кожного комбайна.

Мінімальний пробіг транспортних засобів по полю може бути досягнутий при їх завантаженні в одному місці. Для узгодження в просторі операцій розвантаження комбайнів і завантаження транспортних засобів це місце повинне бути наперед відоме всім водіям і комбайнерам. Таким місцем можуть служити розвантажувальні магістралі.

Для скорочення часу перебування автомобілів на полі іноді організовують роботу комбайнів з інтервалом руху, що строго витримується. В цьому випадку час очікування завантаження і тривалість переїздів скорочується за рахунок того, що автомобіль не чекає зупинки кожного комбайна з повним бункером, а, отримавши сигнал готовності провідного комбайна, розвантажує всю групу без простоїв і з мінімальними переїздами.

Така організація роботи збиральних агрегатів і автомобілів можлива лише при інтервалі руху, що строго витримується протягом всієї зміни. Проте дія на тривалість збиральних і транспортних циклів великого числа чинників (коливання врожайності, поломки і несправності, черги при вивантаженні на току) робить схему перевезень з «жорстким» внутрішньо-груповим зв’язком комбайнів технологічно нестійкою.