Распад СРСР і нове політична й соціально-економічна «перебудова»

Распад СРСР і нове політична й соціально-економічна «перебудова». 90 г Выборы знову альтернативної схемою в вищий орган власті пройшли навесні 89 р. До складу депутатського корпусу ввійшли багато прибічники радикальний перетворень — Єльцин, Попов, Сахаров, Собчак. 1 З'їзд народних депутатів СРСР (89 р.) сформував Верховна Рада СРСР. Його головою був обраний Горбачов. З'їзд ухвалив переходити до нової моделі економічного розвитку — ринкової економіки. Прийняття економічної реформи прискорила катастрофа на Чорнобильською АЕС (86 р), наслідки якої носили глобального характеру. Реформа передбачала: скорочення державного втручання у управління народним господарством, відновлення відносин власності і становлення ринку. Широкими правами наділялися підприємства. Підприємства з’явилася можливість продавати самостійно надпланову продукцію, але у економіці ще склалися ринкові механізми і це складало труднощі шляху реалізації. Було прийнято Закон «Про засадах підприємництва СРСР», це залучило на що іноземних інвестицій, відкрилися комерційні фірми та кооперативні банки, створювалися спільні з зарубіжними фірмами підприємства. У с/г з’явилися фермерські й потужні приватні селянські господарства. Економічна реформа також не поліпшила положення у народному господарстві. Скоротилися темпи виробництва промислової продукції. Серйозні зміни відбулися у взаєминах СРСР і держав Східної Європи. Обстановка у СРСР, курс — на відновлення соціалізму сприяли активації опозиційних сил. З перших днів перебування при владі Горбачов заявив про відмову від СРСР захищена від втручання у справи союзників по ОВС. Восени 89 р. сталися масові виступи проти існуючих режимів і відновлення демократичних свобод в НДР, Болгарії, Румунії, Чехословаччини. Впали колишні режими в Угорщини, Югославії, Албанії, Польщі. У 90 р. відбулося об'єднання Східної та Західній Німеччини. Перехід країн до парламентської демократії сприяли розпаду соціалістичної співдружності. Припинили діяльність РЕВ і ОВС (весна 91 г.). У тому 90 р. на 3 з'їзді народних депутатів Горбачов був обраний президентом СРСР. Влітку Верховна Рада СРСР прийняв постанову ж про шляхах початку регульованої ринкової економіки. Розроблялися антикризові програми (програма 500 днів Явлінського, програма Абалкина) Реформування мало витрати. Різко скоротилося виробництво промислової власності й с/г продукції. Зменшилися доходи населення. Залишалися невирішеними соціальні проблеми (житлові, продовольчі, екологічні). Розмаїття форм власності призвело до появи нових соціальних тих категорій населення. Виникли соц. групи, володіють засобами виробництва: члени кооперативів й обличчя, займаються індивідуальною трудовою діяльністю. Сформувався шар громадян, володіють значними фінансами (банкіри). Нездатність центральної влади справитися з економічними труднощами викликала що зростає невдоволення в республіках. Воно посилювалося в зв’язки Польщі з погіршенням екологічної обстановки (Чорнобильська аварія). З’явилися нові політичні партії і рух, народні фронти — «Рух» в Україні, «Саюдіс» Литва. Вони виступали за державну відособленість. «Парад суверенітетів «На грунті міжетнічних конфліктів почастішали воєнних дій. Через Нагірного Карабаху, розташованого біля АзССР з населенням переважно вірменської національності почалися воєнних дій між Вірменією й Азербайджаном. Повстання в Фергані між узбеками і турками — месхетинцами. Вимога Грузії про незалежність. Абхазія вимагала виділення зі складу Грузії. У республіках Прибалтики спочатку наполягали на визнання рідної мови та обмеження числа переселенців, потім вони почали вимагати відокремлення економіки відстають від загальносоюзного. У 88 р. вони оголосили про суверенітет держав і провели вибори президентів. 12 червня 90 р. 1 З'їзд народних депутатів РРФСР прийняла Декларацію про державному суверенітет Росії. У ньому законодавчо закріплювався пріоритет республіканських законів над союзними. Першим президентом РФ став Єльцин.

У квітні-травні 91 г. в Ново-Огарьово (підмосковна резиденція Президента СРСР) відбулися переговори Горбачова з керівниками 9 союзних республік в питанні про новому союзному договорі. Всі учасники переговорів підтримали б ідею створення оновленого Союзу, і підписання такого договору. Проект Горбачова передбачав Союз Суверенних Держав (ССГ) як демократичної федерації рівноправних радянських суверенних республік. Намічалися зміни у структурі органів влади й управління, прийняття нової редакції Конституції, зміна виборчої системи. Підписання договору не було призначене на 20 серпня 91 р. Противники нової угоди побоювалися поглиблення економічної кризи. І на ніч на 19 серпня президент СРСР Горбачов було звільнено з влади. Група державотворців заявила про неможливість Горбачова — у зв’язку з станом здоров’я — виконувати президентські обов’язки. Було введене надзвичайний стан терміном на 6 місяців. Було оголошено з приводу створення ГКЧП (гос.комитет по надзвичайному становищу).

Указом Єльцина припинялася діяльність КПРС. У грудні 91 р. в Біловезькій Пущі відбулося нараду керівників 3 суверенних держав — Росія (Єльцин), Україна (Кравчук) і Білорусь (Шушкевич). * грудня вони заявила про припинення дії союзного договору з 22 року й про закінченні діяльності державними структурами колишнього Радянського Союзу. Тоді була і досягнуто домовленості з приводу створення СНД — Співдружність незалежних держав. У грудні пізніше до них приєдналися ще 8 колишніх республік. Результат — розпад колись могутнього багатонаціональної держави також завершення радянського періоду історія Батьківщини. СРСР припинив своє существование.

В 22 р. РРФСР була перейменовано на РФ — Росію. Відсутність розмежування повноважень між Верховною Радою і З'їздом народних депутатів викликало гострій суперечності між законодавчої і виконавчої владою. Серед парламентаріїв посилилися антипрезидентські настрої. Опозиційно налаштовані парламентарії знаходили підтримку значної частини населення. Росіяни викликало невдоволення продовження курсу на розвиток ринкової економіки, триває економічна криза та відсутність соціальних гарантій. Було проведено референдум про довіру президентові, про дострокові вибори президента. Перемогли президентські сили та це поглибило політичний криза. Протистояння гілок нашої влади посилилося в 93 р., коли було підготовлений новий проект Конституції. Парламентарії відкладали її прийняти, прагнучи обмежити всевладдя президента. Єльцин оголосив про розпуск Верховної Ради РФ і З'їзду народних депутатів. Були призначені вибори нового парламенту. Тоді було організовані демонстрації, спроби захопити мерію і Останкінський телевізійний центр. Десятки тис. людина прагнули змінити курс соціально-економічних реформ. У самій Москві було оголошено надзвичайне становище, запроваджені війська. З встановленням єдиновладдя президента почався злам системи Рад. Діяльність Рад усіх щаблів припинялася. Їх обов’язки віддавалися в руки місцевої адміністрації, і виборних дум. 12 грудня 93 р. всенародним голосуванням Конституцію РФ. Росія оголошувалася демократичним федеративним правовою державою з республіканської формою правління. Главою д-ви був який обирається всенародним голосуванням президент. До складу РФ входили 21 республіка і шість країв, 1 автономна область і десяти автономних округів, 2 міста федерального значення (Москва, Санкт-Петербург) і 49 областей. Законодавчо закріплювалася двопалатна структура (Раду Федерації і Державна Дума) Федерального Збори — постійно чинного законодавчого органу РФ. Підкреслювалася самостійність трьох гілок нашої влади — законодавчої, виконавчої та судової. Законодавчо закріплювалися політична багатопартійність, право свободи праці та право приватної власності. У 92 р. було підписано федеральний договір між автономними республіками Він зафіксував відмова федеральної влади від постійного прагнення диктату. Чечня не підписала цей Договір, вона навпаки прагнула вийти зі складу Росії. Сепаратистський рух у Чечні призвело до розколу у керівництві республіки і збройним конфліктів сепаратистів з офіційним властью.

В грудні 94 р. завезеними на територію Чечні ввели збройні сили Росії. Це початку чеченської війни, яка завершилася лише 96 р. Підписання у листопаді 96 р. між російськими, і чеченськими представниками угоди про припинення бойових дій передбачало висновок федеральних військ з Чечні й проведення республіці президентських виборів. Але цього заходу не зняли сепаратистських прагнень чеченського керівництва. Політичні партії: у питаннях національно-державного будівництва серед партій були розбіжності - «ЯБЛоко» -відстоював ту ідею конституційної федерації; КПРФ — відновлення новому основі союзного держави; ЛДПР — відродження Російської держави у межах до 77 р. Рух «Батьківщину», «Наша домівка — Росія». У 96 р. відбулися вибори Президента. Вибори відбувалися у 2 туру і перемога Єльцина показала, що переважна частина громадян підтримує президента створення ринкової економіки та демократичної держави. У 99 р. загострилася обстановка у Чечні. Почастішали терористичні акти чеченських бойовиків, швидко Чечня перетворилася на опору міжнародного тероризму. Це спричинилося до 2 чеченської війни. У 99 р. відбулися вибори у 3 Державну Думу. У ній взяли партії відомі з колишнім виборам й побудувати нові політичні руху: «Батьківщин-вся Росія» -лідери Лужков, Примаков; «Союз правих сил» «Єдність» — Шойгу; «Союз правих сил» — Кирієнко, Нємцов, Хакамада. Через війну виборів лідирували — «Єдність» і КПРФ. 31.12. 99 р. про своє дострокове догляді у відставку оголосив перший Президент Росії Єльцин. Своїм наступником він призначив Путіна березні, 2000 р він був обраний Президентом. У тому 99 р. у зв’язку з югославським конфліктом ускладнилися відносини між Росією і НАТО. Під приводом захисту косовських албанців від утисків сербів військове командування НАТО розпочало воєнну операцію проти Республіки Югославії. У у відповідь агресивне дії НАТО Росія відмовилася у співпраці з ним. Діяльність російського уряду і в середині країни, і на міжнародній арені свідчить про бажанні подолати конфлікти з державами близького і далекого зарубіжжя.

Со державами СНД створили Міждержавна комітет країн співдружності з центром у Москві, уклали договору про колективної безпеки все, розроблений і затверджений Статут СНД. Були підписані угоди про об'єднаних Збройні сили СНД принципи забезпечення держав озброєнням та військовою технікою. Країни співдружності зобов’язані виконувати міжнародні зобов’язання, зокрема, участь СНД на радянсько-американських договорах про обмеження систем протиракетної оборони (70 р) і ліквідації ракет середній і меншою дальності (87 р). З країнами заходу — в 96 р. Росія вступив у Ради Європи. Підписано угоду про взаємини РФ із країнами НАТО (відмова застосувати силу у взаєминах друг з одним). Економічними партнерами стали країни Близького Сходу, і Латинська Америка. Був надано режим найбільшого сприяння торгівлі з Америкою. У країнах з участю Росії будувалися теплоі гідроелектростанції. Впроваджувалися в Пакистані, Єгипті та Сирії металургійні підприємства міста і с/г объекты.

Під час підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.