Символiчний зв «язок образiв п» єси Антона Чехова «Вишневий сад» з рiзними часовими верствами

Символiчний зв «язок образiв п «єси Антона Чехова «Вишневий сад «з рiзними часовими верствами.

" Вишневий сад «була останньою i, можна сказати, пiдсумковою п «єсою Антона Чехова. Вiн написав її незадовго до смертi, 1904 року, на переломному стику епох, коли передчуття змiн в суспiльствi було особливо помiтним. Напередоднi соцiального вибуху вiн як творча людина, не мiг не вiдчувати загального настрою, непевнiсть моменту майже мимоволi викликала потребу осмислити сучасну йому дiйснiсть з позицiй минулого й майбутнього. Але в драматичному творi автор може передати свої думки лише через виведенi в ньому образи. Тому персонажi «Вишневого саду «пов «язанi з рiзними часовими верствами. У жодному iншому його творi немає стiльки символiчного навантаження образiв, як у цiй п «єсi.

Минуле в п «єсi презентують собою Раневська й Гаєв. Як завжди, Чехов не дiлить своїх героїв на «позитивних i негативних «- усi вони мають як привабливi риси, так i потворнi. У цьому випадку йдеться не лише про характеристики героїв: Чехов висвiтлює «добрi поганi «моменти доби, що минає.

Раневська непрактична, егоїстична, вона не вмiє влаштовувати своє життя, але разом з тим її натура чуйна та поетична, їй властивi вiдчуття прекрасного i витонченiсть. Гаєв теж морально вiльний вiд матерiальних розрахункiв. Для цих людей iснують духовнi цiнностi, меркантильнiсть викликає в них презирство, хоча з iншого боку ця якiсть перетворюється i на протилежну: саме через нерозважливiсть i непрактичнiсть вони й утрачають вишневий сад, що був для них не якимось майном, а своєрiдною iдеєю. Минулому належить i Фiрс, пiдкреслено старий навiть за вiком. У фiналi п «єси його, хворого, не помiтивши, забувають в будинку…

сть, а спричиненi його продажем пристрастi цiй людинi незрозумiлi. Лопахiн — прагматик i реалiст, на думку Трофiмова вiн навiть хижак, хоча й корисний: «ось як у розумiннi обмiну речовин потрiбен хижий звiр, що з «їдає все, що потрапить йому на шляху, так i ти потрiбний ». Тут йдеться не про особистiсть, швидше про соцiальну роль: у черствостi чи то в бездушностi звинуватити Лопахiна неможливо. Вiн щиро спiвчуває колишнiй власницi саду, намагається їй допомогти, але його свiтогляд належить до iнших систем цiнностей i стає нездоланним бар «єром для розумiння. Вiн хоче як краще, але змiст цього «кращого «у героїв п «єси надто рiзний, як рiзний змiст самих епох.

У листах, пов «язаних з постановкою «Вишневого саду », Чехов пiдкреслював, що роль Лопахiна є центральною, «Бо це не купець у банальному розумiннi… Це м «яка людина… порядна людина в усiх значеннях ». Меркантильний дух сучасностi зробив Лопахiна мимо-вiльно обмеженим щодо вiдсторонених вiд практичних справ iдей.

Символiчно, що формальна перемога не приносить Лопахiну жодного задоволення, вiн несподiвано вiдчуває сором: «О, швидше б усе це минуло, швидше б змiнилась наше недолуге, наше нещасливе життя » .

Iдею майбутнього втiлено у образах Петi Трофiмова й Анi. Анi лише сiмнадцять, зрозумiло, що вона ще не встигала проявити себе вчинками, але її свiтлi мрiї, спрямованiсть у завтрашнiй день свiдчать про ще не реалiзований потенцiал. Так само «вiчний студент «Трофiмов теж лише готується до справжнього життя. Для них усе попереду. Характерно, що й образи цi виписанi якось контурно, вони самi по собi несуть у собi «недовтiленiсть «майбутнього. У момент знищення саду, коли Раневська й Гаєв у вiдчаї, а Лопахiн усвiдомлює моральний програш, молодi весело бiжать уперед — у майбутнього власна дорога. «Добридень, нове життя! «- звучить сповнений оптимiзму голос.

Отже, три часових верстви зiбралися навколо вишневого саду. Та нi, не просто навколо саду. «Вся Росiя — наш сад » , — написано у Чехова. Саме за неї й точиться боротьба мiж трьома епохами. «Вишневий сад «є твором про кiнець старої Росiї, про прощання з минулим в очiкуваннi майбутнього. А ще ця п «єса стала своєрiдним поетичним заповiтом «Шекспiра ХХ сторiччя «прийдешнiм поколiнням.