Істрія написання твору Богакова "Майстер і Маргарита

РЕФЕРАТ на тему:

«Істрія написання твору Богакова «Майстер і Маргарита».

Видатний російський прозаїк і драматург, який називав себе «містичним письменником» У його самобутній творчості, поряд із «магічним реалізмом», надзвичайно важливу роль відіграє потужний сатиричний струмінь. Герої Булгакова завжди переймаються глобальними проблемами, що мають загально людський характер. Як письменник — сатирик, Булгаков був одним із перших, хто мав мужність показати деградацію тоталітарного суспільства і трагедію мислячої людини у ньому.

Роман Михайла Афанасовича Булгакова (1891−1940) «Майстер і Маргарита», прийшовши до читача через чверть століття після смерті автора, зразу після опублікування став знаменитим не тільки в російській літературі і в світовій також. В цьому ми знаходимо і нову художню версію євангельсокї легенди, і сатиричні замальовки московського життя кінця 20-х років, але насамперед про добро і зло, про зраду, подвиг, природне мистецтво і сила кохання…

«Майстер і Маргарита», вперше був опублікований в журналі «Москва» /1966 р. в № 11) 1967. № 1) з передмовою К. Симонова і після слова зразу був зауважений критикою.

Деякі автори статей не удобрили роман, вони зневажали письменника про відсутність класового підходу.

Ця точка зору не знайшла підтримки в наступних літературних творах.

В наступних статтях роман був досліджений насамперед як витвір, посвячений «вічним» питанням добра і зла, взятому в самому широкому культурно філософському контексті, як своєрідний «міський» роман. Літератори і критики відзначили головні проблеми, представлені в романі: свободу творчості, моральну відповідальність людини за свої вчинки, — уділено важливе увагу при аналізі тексту головних героїв — Ієні за, Палату, майстру, Маргариті. В цьому рядку виділяється стаття В. Лакшина, яка не тільки була актуальним критичним відгуком на публікацію, але і представляє собою першу серйозне літературне дослідження про твір. В цьому напрямі є багато досліджені роботи, появившись в 70-ті і 80-ті роки. Серед перших відгуків на опублікування роману наслідує виділити статтю, в яких «Майстер і Маргарита» розглянені як «роман виховання» всі події які розгортаються для сцілення відірвавшого від рідного серця.

4 жовтня 1939 року упевнившись у смертельній хворобі, Булгаков почав диктувати своїй дружині виправки до роману і продовжив цю роботу до останнього дня свого життя.

934 році, а останній — у 1938;му. Вже на смертному одрі осліплений Булгаков диктував коректуру свого основного творення, проте завершити працю не встиг. Письменник помер 10 березня 1940 року, а перша журнальна публікація «майстра і Маргарити» на батьківщині стала можливою лише через 26 років.

Перший повний текст книги вийшов окремим виданням1967 року у Парижі, в СРСР — 1 1973 році. Роман є сьогодні одним з найпопулярніших творів російської прози, «культовою» книгою декількох поколінь читачів.

У романі знаходять розвиток досить поширені у світовій літературі схеми: пригоди диявола у світі людей, продаж душі, варіації на Євангельські теми тощо.

Використовуючи композиційний прийом «тексту в тексті» Булгаков поєднав у межах часопростори («Московська» і «Єршгалаїнська» лінії фабули), що перебувають у нерозривному зв’язку. Дія двох фабул відбувається відповідно у 29 і 1929 рр. від Різдва Христового і таким чином, вони розвиваються ніби одночасно.

Однією з найважливіших проблем у з’ясуванні справжнього образу реальності є проблема істини. Текст, що втілив істину — роман (а, по суті, хроніка).

Майстра — протиставляється «невірогідним» джерелом: поемі Івана Бездомного і особливо «хартії» Лівія Матвія як прототипові Євангелія, «Взаємопроникнення цих текстів, зіткнення їхніх «точок зору» утворює дуже важливу колізію «міфологізованого» та «реального» образів конкретної особистості.

Булгаковський принцип використання Євангельського сюжету полягає в тому, що з ним полемічно співвідноситься роман Майстра; історичне Євангеліє набуває рис невірогідної версії.

Булгаковський диявол Воланд відрізняється від традиційного сатани перш за все тим, що не творить цілеспрямованого зла. Сутність Воланда — жива світ не знає добра і зла.

Єдиний оцінний критерій Воланда «з погляду вічності».

В одразі головного героя роман Булгакова підкреслює розрив між творчим титанізмом і людською «звичайністю». По суті, єдиним творчим стимулом для Майстра виявляється прагнення втекти із сучасності, знайти ілюзорне існування в іншому часі. Створивши геніальну книгу, відновивши історичну реальність в її живій первозданності, Майстер як культурний герой і як художник «володар душ» — виявився слабшим від Левія Матвія, котрий, сліпо повіривши у своє правду, зробив її на століття прапором віри. Вгадавши істину і заговоривши одним голосом з Волондом, герой наблизився до межі знань, до розриву зв’язків із земним буттям.