Конкурентоспроможність підприємства

В С Т У П.

Важливим атрибутом ринковиї економіки є конкурентоспроможність підприємства.

Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями по різному. Визначений авторитет в галузі конкуренції М. Портер, висновки якого обгрунтовуються на результатах багатьох досліджувань досягнення і збереження конкурентної переваги, вважає, що фірми попереджають своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об «єктивним розвитком продуктивних сил і відображаючих результати політики великих монополій в борьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку.

Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка склалась в Україні, дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду (10 — 15 років). Джерелами конкурентних переваг є прогресивна организаційно-технологічна і соціальноекономічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідни на всіх ступенях позавиробничого процесу.

З вишесказаного можно зробити висновок про те, що проблема підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є актуальним питанням, вирішенню якого і присвячується данна робота.

Метою дослідження є розробка та обгрунтування заходів, щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства харчової промисловості.

Відповідно сформульованій меті дипломної роботи передбачається виконання наступних завдань:

вивчити теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства;

надати загальну характеристику діяльності обраного підприємства харчової промисловості;

провести аналіз виробничої та фінансової діяльності підприємства;

розробити та обгрунтувати захади щодо підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства БКК.

Об «єктом дослідження обран ДП АТ «КиївХліб» «Булочно-Кондитерський Комбінат».

Глава І. Теоретико-методологічні основи оцінки конкурентноспроможності підприємства.

1.1. Умови виникнення та роль конкуренції в ринковій економіці.

Важливим атрибутом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, «суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети «.

Термін «конкуренція» походить від латинського слова concurrere, що означає «зіштовхуюсь».

Конкуренція — це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб «єкти, їхня залежність пов «язана тільки з кон «юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію — природно і об «єктивно існуюче явище — можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем зарплати тощо.

У своєму розвитку конкуренція пройшла певний шлях удосконалення від простих до складніших форм. Конкуренція як явище була властива рабовласницькій, феодальній і навіть первіснообщинній епосі, її зародження й виникнення історично відносять до простого товарного виробництва. Конкуренція між простими товаровиробниками (ремісниками, селянами) орієнтується на суспільну (ринкову) вартість товару. Ті з них, які витрачають на одиницю продукції більше праці порівняно з суспільно-необхідними, в конкурентному суперництві втрачають свої позиції й не мають успіху.

Особливий імпульс конкуренція дістала з переходом у розвинуте товарне господарство. Для ринкового господарства XVIII століття була характерна вільна конкуренція, її феномен детально дослідив Адам Сміт, якому належить вираз щодо «невидимої руки». Відомий англійський економіст перший зробив крок до розуміння конкуренції як ефективного засобу цінового регулювання:

• на основі теорії конкурентної ціни сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і зменшує ціни (при надлишку пропозиції);

• визначив основні умови ефективної конкуренції, що включають наявність великої кількості продавців, вичерпну інформацію про них, мобільність використовуваних ресурсів;

• вперше показав яким чином конкуренція, зрівнюючи норми прибутку, призводить до оптимального розподілу праці і капіталу між галузями;

• розробив елементи моделі досконалої конкуренції і теоретично довів, що в її умовах можливе максимальне задоволення потреб.

На рубежі XIX століття у найрозвинутіших країнах світу вводиться механізм регулювання конкуренції, тобто встановлення «правил гри», коли підприємства та фірми намагаються запровадити нові принципи суперництва. Їхня суть полягає в тому, що підприємці діють не наосліп, силою витісняючи один одного з ринку, а з допомогою маркетингу детально вивчають ринкові можливості, його кон «юнктуру. Це значною мірою «заземлює» напругу виникнення кризи надвиробництва, оскільки зі споживачем наперед узгоджуються обсяги, номенклатура, умови й термін реалізації продукції.

Конкуренція має негативні та позитивні риси. Тривалий час в нашій країні робився наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляція тощо. В умовах адміністративно-командної системи у практиці господарювання конкуренція була майже відсутня.

Позитивна роль конкуренції в ринковій економіці проявляється в ряді функцій, які вона виконує:

по-перше, як переконує світовий досвід, конкуренція охоплює всі зв «язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією і в кінцевому підсумкусуспільними потребами та виробництвом;

по-друге, конкуренція виконує функцію спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників. У результаті поділу праці інтерес кожного з них пов «язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників. Через ринковий механізм конкуренція підпорядковує індивідуальні прагнення суб «єктів господарювання суспільним інтересам;

по-третє, конкуренція примушує товаровиробників знижувати індивідуальні виробничі витрати, що вимагає від підприємців постійного вдосконалення технічної бази виробництва, знаходження шляхів економії сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, робочого часу;

по-четверте, конкуренція стимулює підвищення якості продукції та послуг. Ця функція набуває особливого значення в нинішніх умовах розвитку науки й технології, коли кожному виробнику надається можливість удосконалювати споживчі якості виробів, відповідаючи на зростаючі потреби й зміну смаків споживача. Конкуренція спонукає виробників упроваджувати нові види продукції, а також здійснювати різні модифікації одного й того ж продукту;

по-п «яте, історично важливою функцією конкуренції є формування ринкової ціни. З її допомогою конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами та суспільним виробництвом.

Виконуючи ці функції, конкуренція безпосередньо впливає на ефективність виробництва, підвищуючи його технічний рівень, забезпечуючи поліпшення якості та розширення номенклатури продукції.

Виникнення ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції. Але існування купівлі-продажу товарів, використання грошей може бути і без неї. Ось чому треба з «ясувати як виникає конкуренція.

Першою умовою виникнення конкуренції є наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, то панує монополія, яка по суті заперечує конкуренцію. Монополія і конкуренція — це антиподи.

Друга умова виникнення конкуренції - це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни у виробництво, визначати його обсяги тощо.

Третьою умовою виникнення конкуренції є відповідність між попитом і пропозицією. Якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то у покупця не має свободи вибору, оскільки через дефіцит уся продукція реалізується. Там, де є дефіцит, там немає вільної конкуренції.

Четвертою умовою виникнення конкуренції слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Однак вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

В умовах адміністративно-командної системи вільного ринку засобів виробництва не було: по — перше, покупцями засобів виробництва були лише державні та кооперативні підприємства, по-друге, навіть ці покупці не мали права купувати те, що їм потрібно. По-третє, вибір засобів виробництва був обмежений, недостатній. У зв^язку з цим підприємства намагались створювати запас найбільш дефіцитних засобів виробництва. Відбувалося омертвіння значного капіталу, що негативно відбивалося на ефективності виробництва.

1.2. Оцінка конкурентоспроможності підприємства.

Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомогою трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції що випускається та ефективність використання ресурсів.

Перша група включає показники, які характеризують економічні параметри, — собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії і т. д.

Друга група включає показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура випускаємої продукції та її конкурентоспроможність. Саме продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора.

Загальні правила оцінки конкурентоспроможності продукції наступні:

вибір та аналіз ринку для реалізації товару;

вивчення конкурентів по виробництву і реалізації аналогічних товарів;

вибір та обгрунтування найбільш конкурентоспроможного товара-аналога в якості бази для порівняння;

визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;

установка набору одиничних показників за відповідними групами параметрів;

вибір методик розрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;

розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару підприємства;

розробка товарної політики підприємства відносно виробництва товару для певного ринку, розширення його виробництва, експорту, розробка міроприємств по підвищенню конкурентоспроможності товару, зняття його з виробництва та ін. Щоб задовільнити свої потреби, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це досить складний виріб, нести витрати по експлуатації - купувати паливо, мастила, запасні частини.

Третя група — нормативні параметри, які показують чи відповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких даний параметр не має права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, ресурс виробу, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметрів відносяться також ергономічні параметри (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людської психіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення.

При оцінюванні конкурентоспроможності фірми необхідно враховувати стратегію основних конкурентів.

Як правило при оцінюванні стратегії відповідають на наступні питання:

Які головні фактори конкурентоздатності цих товарів?

Яка практика фірм-конкурентів в рекламі та стимулюванні збуту?

Яка практика фірм-конкурентів відносно найменувань (торгових марок) товарів?

В чому полягають притягуючі сторони упаковки товарів конкурентів?

Який рівень сервісу пропонують конкуренти в гарантійний і післягарантійний період?

Чи використовують конкуренти для збуту місцеву торгову мережу чи створюють власну?

Яка практика товароруху у фірм-конкурентів (види транспорту), об'єми запасів, розміщення складів, види складів та їх вартість?

Конкурентоспроможність продукції - це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару — конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення.

Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізуємої продукції по відношенню до товару-конкуренту.

Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому являється відносним показником.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, які входять в склад її якості та важливих для споживача, визначають затрати споживача при купуванні, вживанні (експлуатації) та утилізації продукції. Загальна схема оцінки конкурентоспроможності представлена на схемі 1.1. стр.93].

1. Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:

якщо необхідно визначити положення даного товару серед аналогічних, буде достатньо провести їх пряме порівняння по найважливішим параметрам;

якщо метою дослідження являється оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, яка включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок в перспективі, а також відомості про зміни діючих в країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого спросу. Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності являється вивчення ринкових умов, яке повинно проводиться постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача полягає в необхідності виділення тієї групи факторів, які впливають на формування попиту в певному секторі ринку:

розглядаються зміни у вимогах постійних заказчиків продукції;

аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;

розглядаються сфери можливого використання продукції;

аналізується круг постійних покупців;

2. На основі вивчення ринку та вимог покупців обирається продукція, по якій буде проводитися аналіз чи формуватися вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, які приймають участь в оцінюванні.

При аналізі повинні використовуватися ті ж самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.

3. По кожній з груп параметрів проводиться порівняння, яке показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

Аналіз конкурентоспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них не відповідає рівню, який передбачений нормативними нормами та стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції не має сенсу, незалежно від результату порівняння по іншим параметрам.

4. На наступному етапі проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають відмінність між аналізуємою продукцією та потребою по даній групі параметрів та дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

Розраховується інтегральний показник, який використовується для оцінювання конкурентоспроможності аналізуємої продукції по всіх розглядаємих групах параметрів в цілому.

В результаті оцінювання конкурентоспроможності використовуються для вироблення висновку про неї, а також — для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції для вирішення ринкових задач.

Однак, факт високої конкурентоспроможності самого виробу являється лише необхідною умовою реалізації цього виробу на ринку в заданих об'ємах. Необхідно також враховувати форми та методи технічного обслуговування, наявність реклами, торгово-політичні відносини між країнами і т.д.

В результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні рішення:

зміна складу, структури матеріалів, які використовуються (сировини, напівфабрикатів), комплектуючих виробів чи конструкції продукції;

зміна порядку проектування продукції;

зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контроля якості виготовлення, упаковки, зберігання, транспортировки, монтажу;

зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню та ремонту, цін на запасні частини;

зміна порядку реалізації продукції на ринку;

зміна структури та розміру інвестицій в розробку, виробництво та збут продукції;

зміна структури та об"ємів коопераційних поставок при виробництві продукції та цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;

зміна системи стимулювання постачальників;

зміна структури імпорту і видів імпортуємої продукції.

1.3. Фактори, які впливають на конкурентоспроможність підприємства.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг, та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним.Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д.

Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної перваги фірми -КПФ (схема 1.2)[ стр.390].

Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства.

КПФ.

ЧАС Зародження Прискорення Уповільнення Зрілість Спад.

Зі схеми ми бачимо, що на кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується, що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються в параметррах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно віслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

Внутрішні фактори — це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

1.Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.

2.Господарська кон"юктура, що складається. Вона включає кон"юктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3.Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. Їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий портенціал підприємства.

4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток, а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства.

До внутрішніх факторів відносяться наступні:

1.Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

2.Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3.Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серьйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використовуємої сировини (це особливо характерно для харчової промисловості), некомплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витрати виробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність.

4.Збут продукції: його об"єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політиці. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об"ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться, з однієї сторони, на основі формування «свого» покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п., а з іншої - шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам.

Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максималізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

До форм та методів максимілізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на «ноу-хау» в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукцїї, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в срок.

Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

Глава ІІ. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ДП АТ.

«КиївХліб» «БУЛОЧНО-КОНДИТЕРСЬКОГО КОМБІНАТУ».

2.1. Історична довідка Хлібозавод імені Першого Травня по випуску фермового хліба та хлібобулочних виробів став до ладу ЗО квітня 1930 року. Пізніше перейміновано в хлібокомбінат. В 1974 році став Булочне — кондитерським комбінатом. 27 червня 1996 року Дочірнє підприємство АТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат» було зареєстровано Державною адміністрацією Старокиївського району міста Києва. Отже, БКК перейшов з державної форми власності на колективну.

Під час вводу в експлуатацію підприємство було обладнане трьома печами ХВ, однією піччю Вернера і Порлейдера потужністю 32 тони за добу хлібобулочних виробів. Пізніше було прибудовано цех, в якому випікалось біля 1,5 тон /добу печива масових сортів.

В 1964 році почалось будівництво чотириповерхового корпусу з бараночним, картонажним, кондитерським цехами та складом безтарного зберігання борошна. Проводилась стрімкими темпами механізація і автоматизація процесів. Полегшенням праці став перехід з вугілля на природний газ.

В 1975 році була пущена лінія по виробництву тістечок «Еклер» до 7200 штук за зміну. В 1976 році було приєднано хлібозавод № 8 з виробітком до 15т/ добу булочних виробів.

В 1979 році комбінат виробляв 70 найменувань продукції. На сучасному етапі асортимент продукції налічує близько 120 видів.

На комбінаті постійно впроваджуються заходи, спрямовані на вдосконалення організації та нормування праці, покращення умов праці, усунення випадків травматизму. Розробляються заходи, спрямовані на скорочення частки ручної праці, на підвищення продуктивності праці, збільшення випуску товарної продукції та зростання прибутку.

Значною подією початку 1998 року для комбінату стало введення в експлуатацію нового кондитерського цеху, який обладнано устаткуванням, що відповідає сучасним вимогам механізації і автоматизації.

В ринкових умовах колектив комбінату намагається забезпечити виробництво високоякісної продукції та її реалізацію в умовах конкуренції. З цією метою проводиться постійна робота над асортиментом продукції та розробкою нових видів виробів.

2.2. Аналіз виробництва і реалізації продукції.

Обсяг виробництва і реалізації продукції залежить від рівня технічної забезпеченості підприємства та інтенсивного використання обладнання, забезпеченості підприємства сировиною та її якість, наявність на підприємстві І кваліфікованих кадрів та рівня організації праці. Всі ці фактори вивчаються в процесі аналізу, визначається їх вплив на процес виробництва та результати господарської діяльності підприємства.

а) аналіз виробничої програми:

виробнича програма визначає номенклатуру, строки, кількість і вартість продукції, є складовою частиною бізнес-плану. Аналіз виробничої програми по БКК наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Виробнича програма.

Один. 1997 1998 1998 в %.

Показники Вим. рік рік до 1997 р.

1 2 3 4 5.

1. Обсяг продукції в діючих Тис. Грн. 22 472 25 002 111.2.

цінах (без ПДВ).

2. Обсяг продукції в.

Порівняльних цінах (без Тис.грн. 21 528 24 162 104.7.

ПДВ) на 1.01.97р.

3. Виробництво основних.

видів:

• хлібобулочних виробів Тон 14 189 14 220 100.2.

• кондитерських виробів Тон 1440 1814 128.3.

1 2 3 4 5.

4. Темп росту в груповому.

Асортименті:

4.1. Хлібобулочних виробів Тон 14 189 14 220 100.2.

3 них:

• булочні та здобні вироби Тон 11 765 10 755 91.4.

0,5 кг і менше.

• булочні та здобні вироби Тон 426 454 106.6.

0,3 кг і менше.

• булочні та здобні вироби Тон 290 294 101.4.

0,2 кг і менше.

• бараночні вироби Тон 1530 868 56.7.

* здобні вироби Тон 406 121 в 3,3 рази.

• дієтичні вироби Тон 135 116 86,0.

в т. ч. Діабетичні Тон 83 98 84,7.

5. Кондитерські вироби тон 1848 1440 128,3.

З них:

• торти і тістечка тон 1758 1404 125,2.

• кекси тон 76 27 в 2,8 рази.

• східні солодощі тон 1 2 50,0.

• печиво тон 13 7 185,7.

6. Конд. Вироби в розфасовці тон 1761 1411 124,8.

Загальний обсяг продукції збільшився, але зменшився осбяг виробництва булочних та здобних виробів вагою 0,5 кг і менше, це сталося за рахунок зупинення печей № 1 та № 2 на ремонт. Зменшення виробітку бараночних виробів сталося з причин зниження купівельної спроможності населення.

На виконання виробничої програми впливає ряд факторів, які поділяють на три групи:

• пов «язані з організацією праці та використанням робочої сили;

• з наявністю та використанням засобів праці;

• з наявністю і використанням предметів праці.

Між цими факторами існують певні залежності, які слід розглянути та про-аналізувати. Розглянемо вплив трудових факторів на виконання виробничої програми. Дані для аналізу наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Вплив трудових факторів Показники.

1997 рік.

1998 рік Абсолютне відхилення.

(+/-).

1.Товарна продукція, тис. Грн. 22 472 25 002 + 2530,3.

2. Середньоспискова чисельність ПВП, чол. 753 852 +99.

3. Середньорічний виробіток ТП на 1 прац., грн 29 843 29 345,4 — 497,6.

З даних таблиці 2.2. видно, що на збільшення виробничої програми вплинули:

зміна чисельності :ТП = +99 * 29 843 == +2954,5 тис. грн.

зміна продуктивності праці:ТП = - 497,6 * 852 = - 423,9 тис. грн.

Загальна зміна ТП АТП = +2954,5 — 423 = +2530,3 тис. грн.

Розглянемо вплив на виконання виробничої програми другої групи факторів — наявності та ефективності використання основних виробничих фондів, використовуючи дані таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Вплив наявності і використання ОВФ.

Абсолютне Показники 1997 рік 1998 рік Відхилення,.

(+/-).

1. Товарна продукція, тис. Грн. 22 472 25 002,3 + 2530,3.

2. Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн. 3917,6 5738 + 1820,4.

3. Фондовіддача на 1 грн. Вартості ОВФ, грн. 5736,2 4537,3 -1378,9.

На зміну обсягів виробництва продукції вплинули:

• зміна середньорічної вартості ОВФ:

ТП =+1031,2* 6062,6 =+6251,8 тис. грн.

• зміна фондовіддачі:

ТП = -326,4 * 3917,6 = -1278,7 тис. грн. Загальна зміна: АТП =+6251,8 — -1278,7 = +4973 тис. грн.

Розглянемо вплив на зміну обсягів виробництва третьої групи факторів — наявність та ефективність використання матеріальних ресурсів, використовуючи дані таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Вплив наявності і використання матеріальних ресурсів.

Показники.

1997 рік.

1998 рік Абсолютне відхилення, (+/-).

Товарна продукція, тис. грн. 22 472 25 002,3 +2530,3.

2. Матеріальні витрати, тис. грн. 12 992 15 333 +2341.

3. Вартість ТП на 1 грн. матеріальних витрат, грн. 1729.7 1763.1 -33.4.

З даних таб. 2.4. видно, що зростання обсягів виробництва відбулося за рахунок:

• зміни матеріальних витрат:

ТП = +3067 * 1,763 = +5407 тис. грн.

• зміни матеріаловіддачі:

ТП = -0,0334 * 12 992 = -434 тис. грн. Загальна зміна: АТП = +5407 -434 = +4973 тис. грн.

На зміну виробничої програми вплинула також зміна цін на продукцію комбінату, яку відображено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5.

Середня оптова ціна 1 тони продукції в порівняльних.

цінах станом на 1.01.97 року Середня оптова ціна 1 тони.

1997 рік.

1998 рік 1998 р. в % до 1997 р.

• хлібобулочних виробів 980,02 954,20 97,36.

• кондитерських виробів 5282,92 5097,00 96.

б) аналіз асортименту продукції:

Аналіз асортименту продукції полягає у визначенні фактичного випуску за повним або груповим асортиментом і порівнянні його з плановими значеннями. При аналізі структури продукції визначають питому вагу окремих виробів в загальному обсязі та порівнюють її з планом.

Проаналізуємо виконання плану з асортименту продукції на БКК за 1998 рік на основі даних таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Виконання плану з асортименту за 1998 рік.

Вартість.

продукції, Виконан-ня Зараховано Відносне Вид виробів тис. грн. плану планом Відхилення,.

План Факт %.

%.

1 2 3 4 5 6.

1. Хлібобулочні 12 100 13 129,3 118,2 11 534,5 95,3.

вироби, всього.

• хліб житно-обдир. — 220,7 — — —.

• хліб пшен. з бор. 2 г — 1067,4 — — —.

• хліб пшен. з бор. в/г 5 5,9 14,0 0,7 14,0.

• булочні вир. З бор. 1 г 120 181,4 240,8 120 100,0.

• булочні вир. З бор. в/г 8780 8937,7 112,8 8780 100,0.

• бараночні вироби 2243 1639,2.

127,6 2243 100,0.

• здобні вироби 201 817,3 359,3 201 100,0.

Кондитерські вироби 5391 11 847,7 151,1 5348,6 99,2.

• торти і тістечка 5962 11 522,6 152,6 5269 100,0.

• кекси 59 280,9 146,9 59 100,0.

• східні солодощі 13 6,1 46,2 6 46,2.

• печиво 50 38,2 29,2 14,6 29,2.

3.Сухарі паніровочні 8 25,3 253,0 8 100,0.

Всього 17 499 25 002,3 128,4 16 891,1 96,5.

Як видно з таблиці, в 1998 році план з асортименту продукції не довиконано на 3,5% при загальному виконанні плану по обсягам виробництва на 128,4% за рахунок недовиконання плану по:

• хлібобулочним виробам на 4,7%,.

• кондитерським виробам на 0,8%.

Проаналізуємо виконання плану по структурі за даними таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Виконання плану по структурі продукції за 1998 рік.

% Фактич. Зарах.у.

виконання Випуск у викон.

Види виробів План Факт плану Перерахунку плану.

На %.

Виконання.

Плану.

1. Хлібобул. Вироби 12 100 14 305,1 118,2 15 538 13 370,9.

хліб житньообд. — 150,2 — — —.

• хліб пшен. 2 г — 184,8 — — —.

• хліб пшен. 1 г 751 189,8 25,3 965 189,8.

• хліб пшен. в/г 5 0,7 14,0 7 0,7.

• булоч. Вир.1 г 120 289 240,8 154 154.

• булоч. Вир. В/г 8780 9905,5 112,8 11 274 9905,5.

•бараночні вироби 2243 2862,9 127,6 2880 2862,9.

• здобні вироби 201 722,2 359,3 258 258.

2.Кондитерські вир. 5391 8147,7 151,1 6923 6862,6.

• торти і тістечка 5269 8040,4 152,6 6766 6766.

• кекси 59 86,7 146,9 76 76.

•східні солодощі 13 6 46,2 17 6.

• печиво 50 14,6 29,2 64 14,6.

3.Сухарі паніров. 8 18,8 235,0 10 10.

Всього 17 499 22 471,6 128,4 22 472 20 243,5.

% викон. плану по структурі = 20 243,5 / 22 471,6 * 100 == 90,%.

Отже, як свідчать дані проведеного аналізу, 9,9% продукції БКК в 1998 році було випущено з порушенням планової структури.

в) аналіз якості продукції:

Якість — сукупність властивостей продукції, що визначає ступінь придатності її у відповідності з призначенням.

Особливу увагу під час аналізу приділяють випуску нових видів продукції, що сприяє кращому забезпеченню населення, розширенню асортименту продукції, підвищенню її якості.

Непрямим показником, що характеризує якість продукції, є брак. Встановити причини виникнення браку та розробити заходи по ліквідації втрат — основна задача аналізу браку.

Проаналізуємо якість продукції БКК за останні п «ять років на основі непрямого показника — браку, використовуючи дані таблиці 2.8.

Таблиця 2.8.

Якість продукції.

Показники 1993 рік 1994 рік 1995 рік 1996 рік 1997 рік.

тон % тон % тон % тон % тон %.

Брак виробничий.

(хлібобул. Вироби) 16,0 0.09 16,6 0,095 13,0 0,08 7,8 0,05 19,7 0,14.

Брак експедиційний.

(хлібобул. вироби) 12.1 0,07 12,7 0,07 12,5 0,08 11,0 0,07 12,4 0,09.

Питанню поліпшення якості продукції колектив комбінату продовжує приділяти велику увагу. Протягом багатьох років на комбінаті низький % виробничого браку, а брак експедиційний в обсягах норми.

В 1998 році за період освоєння нового виду хліба «Святошинський» 2 г 0,8 кг вироблено 8,2 т браку. В наслідок цього виробничий брак в 1998 році в порівнянні з 1997 роком підвищився.

г). аналіз обсягу реалізації продукції:

Показник обсягу реалізації є результативним показником господарської діяльності підприємства, що характеризує як виробничу, так і позавиробничу сферу.

Реалізована продукція — це продукція, гроші за яку отримано на розрахунковий рахунок підприємства, або продукція відвантажена і відповідно документально оформлена до сплати.

Для визначення обсягу реалізації використовують формулу:

РП = ТП + Зпр — Зкр де РП — обсяг реалізації продукції, тис. грн.

ТП — обсяг товарної продукції в діючих цінах, тис. грн.

Зпр — залишки продукції на початок року, тис. грн.

Зкр — залишки продукції на кінець року, тис. три.

Проведення аналізу реалізації продукції передбачає складання балансу товарної продукції, який наведено в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9.

Баланс товарної продукції.

1997 1998 Абсолютне Показники Рік рік Відхилення,.

(+/-).

1 2 3 4.

1. Залишок готової прод. на складі на поч. року 15,0 37,7 +22,7.

2. Залишок відвант. товарів, не сплач, в строк на.

452,8 +161,9.

початок року 290,9.

3. Випуск товарної продукції 224 712 25 002,3 + 2530,3.

1 2 3 4.

4. Залишок готової прод. на складі на кін. року 37,7 20,5 -17,2.

5. Залишок відвант. товарів, не сплач, в строк на 452,8 215,7 -237,1.

кінец року.

6. Реалізація товарної продукції 22 287 25 256,6 + 2969,6.

Розглянемо, як вплинула зміна залишків готової продукції на складі та відвантажених товарів на збільшення обсягів реалізації продукції.

37,7 + 452,8 — 20,5 — 215,7 = 2542 тис. грн.

Отже, залишки готової продукції на складі та відвантажених товарів на кінець 1997 року зменшились на 2542 тис. грн. Проте залишки на кінець 1997 року збільшились:

15,0 + 290,9 — 37,7 — 452,8 = - 184,8 тис. грн.

Загальне збільшення залишків готової продукції та відвантажених товарів в 1998 році в порівнянні з 1997 роком склало 697 тис. грн.:

22,7 + 161,9 — 17,2 — 237,1 = - 697 тис. грн.

Отже, на збільшення обсягів реалізації продукції в 1998 році в порівнянні з 1997 роком на 2969,1 тис. грн. вплинуло збільшення обсягів виробництва продукції на 2530,3 тис. грн. (в тому числі за рахунок зростання оптових цін на продукцію) та збільшення залишків готової продукції на складі та відвантажених товарів на 697 тис. грн.

д) аналіз забезпеченості і ефективності використання матеріальних ресурсів:

Матеріальні ресурси — це різноманітні речові елементи виробництва, які використовуються переважно як предмети праці в основних і допоміжних виробництвах: сировина, основні і допоміжні матеріали, паливно-енергетичні ресурси.

Основні завдання аналізу:

• дати оцінку забезпеченості підприємства сировиною і матеріальними ресурсами;

• визначити рівень ефективності використання матеріальних ресурсів;

• виявити і обчислити вплив різних факторів на ступінь використання матеріальних ресурсів.

Узагальнюючими показниками використання сировини та інших матеріальних ресурсів є матеріаломісткість та матеріаловіддача, які розраховуються за такими формулами:

ММ = Кількість матеріальних ресурсів / Кількість ТТІ,.

МВ = Вартість ТП / Вартість матеріальних ресурсів,.

де ММ — матеріаломісткість, т/т;

МВ — матеріаловіддача, грн./грн.

Проаналізуємо використання основних видів сировини на БКК за даними таблиці 2.10.

Таблиця 2.10.

Використання сировини Показники Один. вим. 1997 рік 1998 рік Абсолютне відхилення,(+/-).

1 2 3 4 5.

1. Виробництво:

• хлібобулочних виробів тон 14 189,6 14 220 30,4.

• кондитерських виробів тон 1440,0 1814 408.

2. Кількість борошна на виробництво:

• хлібобулочних виробів тон 10 962,8 10 895,4 -67,4.

• кондитерських виробів тон 129,899 176,6 46,76.

3. Кількість цукру на виробництво:

• хлібобулочних виробів тон 383,708 297,7 — 88,94.

• кондитерських виробів тон 603,242 779,014 175,77.

1 2 3 4 5.

4.Матеріаломісткість хлібобулочних виробів:

• по борошну тис/т 0,77 0,76 -0,01.

• по цукру тис/т 0,027 0,01 -0,017.

5.Матеріаломісткість кондитерських виробів:

• по борошну тис/т 0,09 0,095 — 0,005.

• по цукру тис/т 0,42 0,42 ——.

6.Матеріаловіддача хлібобулочних виробів:

• по борошну тис/т 1,29 1,3 0,1.

• по цукру тис/т 36,98 47,75 7,77.

7.Матеріаловіддача кондитерських виробів:

• по борошну тис/т 11,09 10,46 -0,63.

• по цукру тис/т 2,39 2,37 -0,02.

Для більш глибокого аналізу використання сировини розглянемо на скільки ефективно використовувались сировина і матеріальні ресурси в вартісному виразі на основі даних таблиці 2.11.

Таблиця 2.11.

Ефективність використання сировини.

і матеріальних ресурсів.

Один.

Відносне Показники вим. 1997 рік 1998 рік Відхилення, %.

1 2 3 4 5.

1. Товарна продукція в пор. тис. грн. 24 162 21 528 112,1.

Цінах.

2. Вартість борошна тис. грн. 5464,6 5455,1 100,1.

1 2 3 4 5.

3. Вартість іншої сировини і.

7410,2.

165,4.

Матеріалів тис.грн.

4. Вартість паливно;

965,8.

120,2.

Енергетичних ресурсів тис. грн.

803,3.

5. Матеріальні затрати тис. грн. 14 024,0 10 738,4 1305,5.

6.Вартість зворотних відходів тис. грн. -0,8 -0,8 ———.

7.Вартість чистих матеріальних.

130,5.

Ресурсів тис.грн.

10 737,6.

8. Матеріаломісткість грн./грн. 0,623 0,499 80,1.

9. Матеріаловідцача грн./грн. 1,606 2,005 124,8.

Як видно з наведених даних, в 1998 році в порівнянні з 1997 роком матеріаломісткість продукції зменшилась за рахунок значного зменшення вартості іншої сировини і матеріалів при менш значному зростанні вартості борошна і паливно-енергетичних ресурсів, що вплинуло на загальне зниження вартості матеріальних. ресурсів. Як наслідок, спостерігається зростання матеріаловіддачі продукції. Це свідчить про те, що в 1997 році сировина і матеріальні ресурси використовувались ефективніше.

2.3. Аналіз прибутку та рентабельності.

Прибуток — це абсолютний результат від господарської діяльності підприємства, який дорівнює різниці між доходами та витратами.

Рентабельність продукції — це відносний показник, який характеризує прибутковість виробництва та реалізації продукції підприємства.

Балансовий прибуток є сумою прибутків підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, яка відображена в його балансі: прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток від іншої реалізації та від позареалізаційних операцій. Тому доцільно проаналізувати прибуток за його складовими, використовуючи дані таблиці 2.12.

Таблиця 2.12.

Факторний аналіз балансового прибутку Показники.

1997 рік.

1998 рік Абсолютне відхилення, (+/-).

1. Балансовий прибуток 4184,0 4002,4 -182.

2. Прибуток від реалізації 4160,01 3997,7 -162,4.

3. Прибуток від іншої реалізації 0,8 3,5 2,7.

4. Позареалізаційний прибуток 23,1 ;

Як видно з наведених даних, в 1998 році балансовий прибуток зменшився на 182 тис. грн. за рахунок зменшення прибутку від реалізації продукції на 162,4 тис. грн. при збільшенні прибутку від іншої реалізації на 2,7 тис. грн. та зменшення позареалізаційного прибутку — на 23,1 тис. грн.

Проаналізуємо використання прибутку на основі даних таблиці 2.13.

Таблиця 2.13.

Використання прибутку БКК.

1997 рік 1998 рік Відхилення Показники тис. питома тис. питома абсолют ПИТ.

грн. вага,% грн. вага,% не, (+/-) ваги,%.

1 2 3 4 5 6 7.

1. Балансовий 4184,0 100,0 4002,2 100,0 -181,6 ;

Прибуток.

Використання.

Прибутку:

2. Платежі до 1006,8 24,1 969,8 24,2 -37 +0,1.

Бюджету.

В т. ч. Податок на 841,3 20,1 901,1 22,5 +59,8 +2,4.

Прибуток.

Відрахування в резервний фонд рез. 159,0 3,8 151,6 3,78 -7,4 -0,02.

4. Використано на:

• збільшення СФ — - - - - ;

• виробничий розвиток 953,7 22,8 1003,1 25,0 +49,4 +2,2.

• соціальний розвиток 293,0 7,0 204,7 5,11 -88,4 -1,89.

• заохочування 1152,5 27,5 1203,2 30,06 +50,7 +2,57.

• дивіденди 127,1 3,0 60,7 1,51 -66,4 -1,49.

1 2 3 4 5 6 7.

• вилучення виручки 317,9 7,6 — - - ;

• поповнення — обор. Коштів.

• інші цілі 174,0 4,2 409,3 10,22 +235,3 +6,02.

В 1998 році відбулися наступні зміни в структурі використання прибутку: збільшилась питома вага платежів до бюджету на 0,1%, зменшилась питома вага відрахувань в резервний фонд на 0,02%, на соціальний розвиток — на 1,89%, на інші цілі — на 6,02%; збільшилась питома вага використаного прибутку на виробничий розвиток на 2,2%, на заохочування — на 2,56%. Крім того частину прибутку було використано на дивіденди, що є позитив-ним фактором в ринкових умовах.

Проаналізуємо зміну рентабельності продукції, враховуючи такі фактори, як собівартість продукції та прибуток від її реалізації на основі даних таблиці 2.14.

Таблиця 2.14.

Аналіз рентабельності продукції.

Один. 1997 1998 Абсолютне Показники вим. рік рік відхилення, (+/-).

1. Обсяг реалізованої продукції тис. грн. 22 472 25 002 +2530.

2. Повна собівартість продукції тис грн. 18 577 21 383,8 +2806,2.

3. Прибуток від реалізації продукції тис.грн. 3895 3618,2 -2768.

4. Рентабельність продукції % 20,96 16,9 -4,06.

Р = (Ц — Сп) / Сп* 100%.

Р — рентабельність продукції;

Ц — ціна продукції;

Сп — повна собівартість продукції.

Р1 = 3895 / 18 577 * 100 = 20,96%.

Р2 = 3618,2 / 21 383,8 * 100 = 16,9%.

Зменшення рентабельності продукції на 4,06% сталося за рахунок зменшення прибутку на 276,8 тис. грн. при збільшенні собівартості на 2806,2 тис. грн.

2.4. Аналіз фінансового стану БКК В умовах формування ринкових відносин в Україні, методика аналізу господарської діяльності спрямована в першу чергу на дослідження таких сторін діяльності, як конкурентоздатність, фінансова стійкість, платоспроможність.

Перехід до ринкових відносин для підприємств пов «язаний з можливістю господарської невизначеності та підвищеного ризику, тому виникає необхідність проведення поточного і оперативного контролю показників фінансового стану.

Показники, що відображають стійкість фінансового стану.

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності):

характеризується ступінню незалежності від зовнішніх джерел фінансування.

Кант.= Вартісь власного капіталу / Підсумок за балансом Кавт поч. року — 5430,8 / 7236,6 = 0,75.

Кавт на кін. року = 6380 / 8769,7 = 0,73.

2. Коефіцієнт мобільності коштів: характеризує потенційну можливість перетворити активи на мобільні кошти.

Кмоб = Вартість мобільних коштів / Вартість немобільних коштів.

Кмоб = (розділ II активу + розділ III активу) / розділ І активу.

Кмоб поч року = (1354,9 + 1064,5) / 4817,2= 0,5.

Кмоб кін року = (1817,8 + 813,4) / 6138,5 = 0,43.

3. Коефіцієнт маневреності коштів характеризує абсолютну можливість перетворити активи на «швидкі» кошти.

Кман. = (мобільні кошти — короткотермінова заборгованість) / мобільні кошти.

Кман поч року = (1354 + 1064,5- 1805,8)/(1354,9 + 1064,5) = 0,25.

Кман кін року = (1817,8 + 813,4 — 2389,7) / (1817,8 + 813,4) = 0,1.

4. Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує забезпеченість заборгованості власного капіталу.

Кфін ст = Сума власного капіталу / Загальна заборгованість.

Кфін ст = розділ І пасиву / (розділ ІІ пасиву + розділ III пасиву).

Кфін сг поч року = 5430,8 / (0 + 1805,8) = 3,0.

Кфін ст кін року =6380/ 23 89,7 = 2,67.

5. Коефіцієнт забезпечення довгострокової заборгованості.

К = Сума власного капіталу / Довгострокова заборгованість.

К = 0; оскільки БКК немає довгострокової заборгованості.

6. Коефіцієнт іммобілізації коштів.

Кіммоб = (Вартість ОВФ — сума зносу) / Підсумок за балансом.

Кіммоб поч року = (4286,6 — 2309,9) / 7236,6 = 0,27.

Кіммоб кін року = (8578,9 — 2476,2) / 8769,7 = 0,7.

Показники ефективності використання коштів.

1. Коефіцієнт реалізації на 1 гривню немобільних коштів.

Креал = Виручка від реалізації / Немобільні кошти.

Креал поч року = 26 337,1 / 4817,2 = 5,47.

Креал кін року = 26 337,1 / 6138,5 = 4,29.

2. Коефіцієнт оборотності коштів Кобор = Виручка від реалізації / Вартість оборотних коштів.

Кобор поч року= 26 337,1 / 1354,9 = 19,44.

Кобор кін року = 26 337,1 / 1817,8 = 14,49.

3. Рентабельність продаж.

Крент = Балансовий прибуток / Обсяг реалізації продукції.

Креет= 4002,4 / 25 002,3 =0,16.

4. Рентабельність активів.

Креет = Балансовий прибуток / Сума всіх активів.

Креет = 4002,4 / 8769,7 = 0,46.

5. Рентабельність власного капіталу.

Крент = Балансовий прибуток / Сума власного капіталу.

Креет = 4002,4/63 80 =0,63.

Показники платоспроможності (ліквідності).

1. Показник загальної платоспроможності: характеризує перспективну можливість підприємства розрахуватись по короткотерміновії заборгованості.

Кзаг пл = Сума ліквідних коштів / Короткотермінова заборгованість.

Кзаг пл = (розділ II активу + розділ III активу) / розділ III пасиву.

Кзаг пл поч року = (1354,9 + 1064,5)/1805,8= 1,4.

Кзаг пл кін року =(1817,4+813,4)/2389= 1,0.

2. Показник поточної ліквідності.

Кпот лікв = (ЛК-ТМЦ)/КЗ;де ЛК — ліквідні кошти;

ТМЦ — товарно-матеріальні цінності;

КЗ — короткотермінова заборгованість.

Кпот лікв поч року = (1354,9 + 1064,5 — 225,3)/1805,8 = 1,2.

Кпот лікв кін року = (1817,8 +813,4 -301,9) /2389,7 =1,0.

3. Показник абсолютної ліквідності: характеризує негайну можливість підприємства розрахуватись по заборгованості.

Кабслікв = (Г+ЦП)/КЗ; ДЄ.

Г — гроші;

ЦП — цінні папери;

КЗ — короткотермінова заборгованість.

Кабс лікв поч року = 15,4/ 1805,8=0,01.

Кабс лікв кін року = 22,4/2389,7 = 0,01.

4. Показник розрахунку з кредиторами за рахунок дебіторів.

Крозр = Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість.

Крозр поч року = 809,1/1701,7 = 0,5.

Крозр кін року = 605,1/2063,0 = 0,3.

2.5. Роль маркетингу у підвищенні конкурентоспроможності підприємства. Аналіз конкурентного середовища Коннкурентноспроможність підприємства безпосередньо залежить від знання рику та уміння правильно використовувати ту чи іншу ринкову сіггуацію.Це змусило керівників багатьох підприємств розглядати використання маркетингової концепції при організації виробничої діяльності як гостру необхідність. Характерною рисою існуючого положення є, те що дана концепція використовується в різноманітних варіантах. Більшість керівників, проголосивши першорядність орієнтації ділової активності на потреби споживачів, фактично притримуються виробничої і збутової концепції маркетингу, в основі яких лежить, насамперед, прагнення до збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції.

Зараз неможливо на ринку України визначити тенденцію розвитку маркетингу вже тільки тому, що у своєму сучасному понятті маркетингу на вітчизняних підприємствах не існує. Існуює лише окрема його ідея. Такий підхід втілюється в організації самої служби маркетингу. На підприємствах зроблені спроби створити відділи маркетингу, але як правило, ці відділи виконують лише деякі функції маркетингу (організації реклами, пошук нових клієнтів, участь у виставках, зв «язок із громадськістю). У більшості випадків не існує загальної стратегії маркетингу з чітким визначенням цілей і задач усієї маркетингової діяльності. Підприємства хлібопекарської промисловості не виняток.

При комплексному підході збутова діяльність є частиною маркетингової (однієї з чотирьох «Р «marketing mіх). І тому перед тим, як вжити заходів щодо удосконалення маркетингового керування збутовою діяльністю, варто вивчити загальні напрямки розвитку маркетингу в галузі хлібопечення і виробництва кондитерських виробів.

Вихідним моментом концепції маркетингу хлібопродуктів служить орієнтована на споживача, інтегрована цільова філософія підприємства. У цілому ж маркетинг хлібопродуктів можна представити як систему керування ринком хлібопродуктів, що включає в себе процес визначення, аналізу, прогнозування, створення і розвитку споживчих бажань, а також організацію всіх ресурсів для задоволення потреб покупців з оптимальним прибутком для виробника.

У той же час необхідно чітко розуміти, що концепція маркетингу дозволяє аналізувати, оптимізувати і задовольняти споживчий попит, але вона є лише керівництвом до планування, загальною стратегією діяльності. Підприємство повинно також враховувати свої сильні і слабкі сторони у виробництві, технології, фінансах, збуті. Плани маркетингу повинні погоджувати цілі, вимоги споживачів і ресурсні можливості. У противному випадку плани маркетингу будуть недосяжні. Крім того, необхідно оцінювати вплив конкуренції, державного регулювання та інші сили, стосовно даного підприємства.

Ринок хлібопродуктів характеризується найбільш тісною взаємодією попиту і пропозиції. Пропозиція хлібних товарів є під впливом таких чинників, як зміна суспільних потреб, попиту населення і прискорення НТП. Крім того, в умовах все більшого насичення ринку різноманітними продовольчими товарами, зростають вимоги споживачив до їхнього асортименту і якості; посилюєжться об «єктивна необхідність більш повного задоволення попиту не населення взагалі, а конкретних соціально-економічних груп споживачів, має використовуватися маркетинговий принцип сегментації ринку. І тоді пропозиція буде строго орієнтована на відповідність соціально-економічним, національним, віковим, психологічним і ін. характеристикам визначеного контингенту споживачів. Попит визначає об «ємність ринку — це є частина пропозиції, що може бути реалізована в обмін на платіжні засоби при даному рівні і співвідношенні роздрібних цін.

Таким чином, попит — це винесені на ринок конкретні платоспроможні потреби. Платоспроможність є найважливішою рисою й особливою властивістю попиту. Але в той же час попит на хлібопродукти — це і сукупність цілком визначених вимог до конкретних хлібопродуктів із відомими функціонально-споживчими і естетичними властивостями.

Натурально-речовинні характеристики попиту конкретизуються у вигляді споживчих оцінок асортименту і якості хлібопродуктів, що надходять на ринок. Споживчі оцінки асортименту і якості хлібопродуктів — це об «єктивне вираження підбадьорливого, нейтрального або негативного відношення покупців до даного виробу або його окремих функціональних і естетичних властивостей. У споживчих оцінках знаходить вираження ступінь відповідності хлібобулочних виробів, що надходять у продаж, сучасним уявленням різноманітних груп покупців про необхідність, доступності по ціні, смаку і подібним вимогам до складу пропозиції на ці вироби. Споживчі оцінки виявляються як у формі прямої преваги — через акт придбання або, навпаки, відмови від покупки конкретного виробу, так і у формі суджень про переваги того чи іншого виробу перед аналогічними йому по призначенню, або про дефекти, що знижують споживчу цінність, корисність хлібного товару. Вивчення споживчих оцінок є головною частиною маркетингового дослідження споживачів. При вивченні споживчих оцінок хлібобулочних і кондитерських виробів варто враховувати відносність цих оцінок, тому що вони виявляються через порівняння даного продукту з іншими, а їхнє конкретне утримання знаходиться в прямої залежності від Кісного складу пропозиції хлібопродуктів відповідного виду. Тобто, споживач хлібобулочних виробів, як правило, порівнює лише з вже існуючим товаром, не висловлюючи припущень і побажань у порівнянні, з гіпотетично ідеальним товаром.

У цілому можна відзначити, що у формуванні попиту на хлібобулочні вироби беруть участь чотири елементи: конкретна потреба (задача маркетингу визначити, а іноді і створити її); платоспроможність споживачів, що залежить від загальної економічної ситуації і рівня прибутку населення; ціна (маркетинг має величезну кількість інструментів регулювання ринкової ціни) і пропозиція, обсяг, асортимент і якість якого залежить і самого виробника.

Таким чином, маркетингові зусилля безпосередньо впливають на більшість чинників формування попиту на хлібобулочні і кондитерські вироби. А так, як достатній попит лежить в основі ефективності збутової діяльності, а, отже, для організації економічно вигідного збуту варто активізувати маркетингову діяльність.

Основні конкуренти БКК Основними конкурентами БКК є інші хлібокомбінати і хлібозаводи, які входять до АТ «КиївХліб » .

В наведеній нижче таблиці 2.15 можна побачити дані щодо становища АТ «КиївХліб «та підприємств, що входять до його складу.

Таблиця 2.15.

Основні показники роботи АТ «КиївХліб «за 1998 рік Підприємства ТП в цінах 1998 року;

Товарна продукція в порівн. цінах.

Хлібобулочні.

Вироби, тн.

Кондитерські.

вироби, тн.

1997 1998% 1997 1998% 1997 1998%.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11.

Хлібокомб. № 1 15 360 16 183 15 363 94.9 27 788 25 978 93.5 27 20 74.1.

•>

Хлібокомб.№ 2.

93 861 24 517 23 448 95.6 38 613 35 872 92.8 747 787 105.0.

Булочно-конд. Комбінат 25 002 23 071 24 162 104.7 14 159 14 221 100.2 1440 1848 128.0.

Хлібзавод № 4 14 561 14 472 14 576 100.7 29 399 28 569 97.2.

Хлібокомб. № 6 20 824 18 069 20 866 115.4 28 813 30 698 106.5 2077 2831 136.0.

Дослідний хлібзавод 19 606 17 807 19 666 110.1 27 873 30 749 110.3.

Хлізавод.

Буд-во 3 х/з-д 18 708 13 076 18 777 143.6 25 519 30 437 135.2.

Хлібзавод № 11 23 932 25 179 24 056 95.5 26 627 25 913 97.3 519 457 58.1.

Хлібзавод № 12 25 035 21 014 24 351 112.7 25 571 26 382 103.2 1084 1388 128.0.

Рем.-монт. Комб 1900 1384 1796 129.6.

Всього по Києву: 188 789 175 371 187 001 106.6 241 452 248 818 103.1 5594 7353 124.7.

Білоцерківськ. Хлібокомбінат 11 087 9220 11 093 120.3 13 548 16 067 118.6 204 291 142.6.

Васильківський хлібзавод 3723 4007 3723 92.9 5359 5094 91.6 4 7 175.0.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11.

Фастовський хлібзавод 2977 2798 2977 106.4 4265 4435 104.0 6.

Броварський хлібзавод 5994 5320 5972 112.3 7648 8345 109.1 32 47 146.9.

Богуславський .хлібзавод 737 731 736 100.7 806 799 99.1.

Переяслав Хмельницьк. 1658 2567 1658 646 3918 2540 64.8 5 4 80.0.

хлїбзавод.

Макаровський хлібзавод 1949 1941 1916 98.7 2640 2604 98.6 7 5 71.4.

Сквирський 1484 1642 1484 90.4 2631 2309 87.8 1 3 63.3.

Славутичський хлібзавод 707 779 707 90.8 968 847 87.5 1 — ;

Всього по області: 30 316 29 005 30 266 104.3 41 983 43 040 102.5 260 356 137.7.

Всього по АТ «Київхліб» 219 105 204 376 217 267 106.3 283 435 291 858 103.0 6154 7711 125.3.

З таблиці 2.15 можна зробити висновок, що в цілому по місту Києву випуск продукції збільшився на 12 891 тис.тн. Це збільшення відбулось в основному за рахунок збільшення випуску продукції на хлібокомбінаті № 6, дослідному хлібзаводі, будівництва 3-го хлібзаводу та хлібокомбінаті № 12. На хлібокомбінаті № 1 випуск продукції зменшився на 820 тис.тн. В цілому по АТ «Київхліб «випуск продукції зменшився на 12 891 тис. грн.

Отже, ці підприємства й є основними конкурентами БКК. Також до складу АТ «Київхліб «входять деякі підприємства, що заходяться в Київській області й які теж складають конкуренцію. Це такі підприємства, як Білоцерківський хлібокомбінат, Богуславський хлібзавод, Броварський хлібза-вод, Васильківський хлібзавод, Макарівський хлібзавод, Переяслав-Хмельницький хлібзавод, Сквирський хлібзавод, Славутицький злібзавод та Фастівський хлібзавод.

Аналізуючи дані таблиці робимо висновок, що БКК займає досить високий рівень у виробництві всіх видів продукції. Він є найбільшим виробником кондитерських виробів, тортів та тістечок. Так у 1998 році питома вага БКК у загальному випуску кондитерських виробів становила 24%, а по Києву — 25,1%; у загальному випуску тортів — 42,9%, по Києву — 45,3%; у загальному випуску тістечок -57,6%, по Києву -71,1%. (дивись діаграму 1). БКК небезпечно зменшувати обсяги виробництва по цих видах продукції, оскільки обсяги виробництва хлібокомбінату № 12 майже досягають рівня БКК. Проте по суті це єдиний конкурент для БКК на ринку кондитерських виробів.

Що стосується обсягів виробництва хлібу та хлібобулочних виробів, то БКК ще не досяг бажаних результатів: так у 1998 році обсяг його виробництва був найменшим серед інших хлібокомбінатів. По випуску булочних та здобних виробів БКК знаходився на другому місці після хлібокомбінату № 11 (булочні) та дослідного (здобні) і його питома вага у загальному обсязі виробництва становила по булочних видах — 14,3%, по здобних -7,3%. Найбільший обсяг дієтичних та діабетичних виробів було виготовлено хлібокомбінатом № 2 (дивись діаграму 2).

2.6. Висновки з аналізу виробничої діяльності БКК Підсумковуючи проведений аналіз виробничої діялбності треба — зауважити, що:

по-перше, в 1998 році в порівнянні з 1997 роком ціни на хлібобулочні вироби зросли на 2,7% за рахунок збільшення випуску здобних виробів, а на кондитерські — на 3,6% за рахунок впровадження нових видів тортів та тістечок;

по-друге, в 1998 році в порівнянні з 1997 роком обсяг реалізації продукції збільшився на 13,3% або на 2969,6 тис. грн. На зміну обсягів реалізації вплинули: ступінь виконання виробничої програми, зміна залишків готової продукції і відвантажених товарів, а також зміна оптових цін на продукцію підприємства;

по-третє, в 1998 році в порівнянні з 1997 роком в натуральному вимірі менш матеріаломісткими по борошну були хлібобулочні та кондитерські вироби, в той час, як витрати цукру на ці види продукції збільшились, хоча й не дуже значно. Це в свою чергу вплинуло на зростання матеріаловіддачі по борошну хлібобулочних та кондитерських виробів та на зменшення матеріаловіддачі по цукру, особливо хлібобулочних виробів. Тобто, в 1998 році збільшилось виробництво цукромістких виробів. В той же час зменшення витрат борошна на хлібобулочні вироби пояснюється зменшенням обсягів їх виробництва;

по-четверте, в 1998 році в порівнянні з 1997 роком питома вага витрат за калькуляційними статтями не зазнала значних змін. Проте питома вага витрат на борошно зменшилась на 3,8%, витрати на сировину збільшились на 4,0%. Це пояснюється змінами в номенклатурі продукції. Витрати на оплату праці зменшились на 0,1% за рахунок підвищення з 1.03.97 року мінімальних місячних тарифних ставок. Позавиробничі витрати збільшились на 2,4% за рахунок збільшення обсягу виробітку та реализації кондитерських виробів, витрати по доставці яких в торговельну мережу в 2,2 рази більше, ніж хлібобулочних виробів;

по-п «яте, в 1998 році фінансовий стан підприємства був автономним, незалежність від зовнішніх джерел фінансування збільшилась. Мобільність та маневріність коштів погіршилась і є незадовільною, фінансова стійкість БКК є досить високою і на кінець року ще збільшилась. Довгострокової заборгованості підприємство не має;

по-шосте, в 1998 році збільшилась питома вага основного капіталу БКК та спроможність самофінансування. Інші показники використання коштів погіршились, що свідчить про неефективне використання власних коштів БКК. Здатність підприємства розрахуватись по своїм забов «язанням характеризує ліквідність (платоспроможність);

по-сьоме, в1998 році спроможність покриття заборгованості поліпшилась, але все ще залишається незадовільною. Загальна ліквідність БКК характеризується позитивно, вона протягом року не збільшилась. А от спроможність розраховуватись з боргами негайно є незадовільною і вона ще погіршилась. Токож не на належному рівні знаходиться спроможність БКК покривати кредиторську заборгованість за рахунок дебіторської, хоча цей показник поліпшився.

В цілому загальний та фінансовий стан БКК характеризується як автономний і стійкий, є можливість самофінансування. Єдина проблема, яка може виникнути — це негайне покриття заборгованості, яка витікає в основному з наявності великої кількості дебіторів.

Глава ІІІ. Заходи, щодо підвищення конкурентоспроможності БКК, та розрахунок їх економічної ефективності.

Проведена техніко-економічна характеристика ДП АТ «КиївХліб» «Булочно-кондитерського комбінату» говорить про те, що використання потужності потокових ліній стало більш стабільним але не у повному обсязі. Резервами підвищення економічної ефективності використання потокових ліній у бараночному цеху є заміна фізично застарілого обладнання на лінії виготовлення баранок, що допоможе підвищити ефективність роботи, усунути простої обладнання із технічних причин, вести технологічний процес безперервно і максимально використовувати технічну потужність цеху. У вирішенні питання задоволення попиту населення у дрібнофасованій продукції, а також ефективного використання потужності ліній, може стати встановлення пакувально-фасувального апарату.

Основними напрямками поліпшення роботи потокових ліній можуть бути:

• зниження простоїв обладнання;

• своєчасне подавання сировини і матеріалів;

• раціоналізація робочих місць потоку;

• поліпшення умов праці на робочих місцях;

• синхронізація роботи потоку;

• введення багатоверстатного обслуговування і суміщення професій.

Для підвищення конкурентноспроможності БКК пропонуємо такі заходи:

• провести модернізацію лінії по виготовленню баранок.

• встановити пакувально-фасувальний апарат для пакування бараночних виробів у пакети по 125 гр.

3.1.Розрахунок економічної ефективності модернізації лінії по виготовленню баранок З метою забезпечення безперебійної роботи лінії по виробництву баранок, поліпшення якості продукції пропонується провести модернізацію лінії: встановити ротаційну тістомісильну машину марки А2-ШЛК замість ланцюгової тістомісильної машини, що дозволить підвищити коефіцієнт використання потужності цієї лінії. У результаті заходу збільшиться обсяг виробництва, зросте продуктивність праці, знизиться собівартості продукції, що позитивно вплине на показники роботи підприємства та на конкурентноспроможність продукції та підприємства в цілому.

Таблиця 3.1.

Вихідні дані для розрахунку Показники Одиниці виміру Значення до модерніз. Значення після іиодер.

1 2 3 4.

Кількість днів роботи цеху. Дні 235 235.

Кількість робочих змін в добу. Змін 1 1.

Чисельність обслуговуючого лінію персоналу; (Чоп).

І р.

ІІ р.

ІІІ р.

ІV р.

V р.

Чол. 16.

2 14.

1 2 3 4.

Денна тарифна ставка (Тдс).

І р.

ІІ р.

ІІІ р.

ІV р.

V р.

Грн.

8,56.

9,52.

10,64.

11,36.

13,44.

8,56.

9,52.

10,64.

11,36.

13,44.

Вартість обладнання у базовому періоді з урахуванням витрат на транспортування, зберігання, монтаж. (Воб) Грн. 2250.

Кількість років роботи обладнання до заміни. (Рроб) Роки 15 ;

Витрати на демонтаж обладнання. % 5 ;

Вартість обладнання у проектуємому періоді. (Воб) Грн. — 15 000.

Транспортні витрати на обладнання. % - 2.

Витрати на монтаж. % - 8.

Заготівельні витрати. % - 1.

Норми амортизаційних відрахувань. (Ав) % - 15.

Витрати на ремонт. (Вр) % - 5.

Страхування майна. (См) % - 1.

Потужність ел.двигунл. Ваг 14,8 17,3.

Кількість годин роботи ел.двигуна. Час 7,5 7,5.

Тариф на 1 кВт/год КВт/год 0,11 0,11.

Коефіцієнт використання потужності.

0,85 0.85.

Соs с.

0,8 0,8.

Ціна 1 кг металобрухту. Гри. 0,21 ;

Вага застарілого обладнання. Кг 2600 ;

Річний обсяг виробництва баранок. (Робв) Т 450 (1) 500 (2).

Умовно-постійні витрати на 1 т баранок. Грн. 189,33 ;

Оптова ціна 1 т баранок (Оц) Грн. 2000 2000.

Собівартість 1 т баранок Грн. 1596,71 ;

1. Розраховуємо капітальні витрати Кзаг=Кн+Д+3-Л+Об (Формула 1), де Кзаг — початкова вартість нового обладнання, враховуючи витрати на його закупівлю, транспортування, зберігання, монтаж та заготівельні роботи;

Д — витрати на демонтаж обладнання, що замінюється;

З — заготівельні витрати;

Л — ліквідаційні витрати;

Об — збільшення або зменшення суми обігових фондів у зв «язку із впровадженням заходів.

Кн — нові капітальні витрати.

1.1. Транспортні витрати:

Тв = 15 000*0,02 =300 грн.

1.2. Вартість монтажних робіт:

Вмп =15 000*0,08 =1200 грн.

1.3. Заготівельні витрати:

Зв = 15 000*0,01 =150 грн.

1.4. Нові капітальні витрати складають:

Кн = Тв + Вмр + Зв +Воб.

300 + 1200 + 150 + 15 000 = 16 650грн.

1.5. Витрати на демонтаж застарілого обладнання:

Д= 2250*0,05 =112,5 грн.

1.6. Ліквідаційні витрати:

Л= 2600*0,21=546 грн.

Загальні капітальні витрати складають:

Кзаг = 16 650 + 112,5 — 546 = 16 216,5 грн. (див. формулу 1).

2.Розраховуємо змінні поточні виграти.

2.1.Витрати по електроенергії:

Ве = (Мд * Тч * Тзм * Стар. * К * Т) / Соs с (Формула 2), де.

Мд — потужність електродвигунів, кВт;

Тч — кількість годин роботи електродвигунів за зміну;

Тзм.- кількість змін роботи за добу;

Стар. — тариф за 1 кВт/г електроенергії, грн.;

К — коефіцієнт використання потужності;

Т — кількість днів роботи за рік.

До модернізації:

Ве1:= (14,8 * 1 * 7,5 * 0,11 * 0,85 * 235) / 0,8 = 3048,7грн. Після модернізації:

Ве2=(17,3 * 1 * 7,5* 0,11 * 0,85* 235) / 0,8 =3563,7 грн.

2.2. Витрати по основній зарплатні:

Воз = x2211 (Чоп * Тдс) * Тзм * Т (див. табл. 3.1).

До модернізації:

(3*8,56+2*9,52+8* 10,64+1* 11,36+2* 13,44)* 1* 235=39 498,8 грн.

Після модернізації:

(2*8,56+2*9,52+7* 10,64+1* 11,36+2* 13,44)* 1* 235 = 34 498 грн.

2.3. Нарахування на зарплатню складають 37,5%;

До модернізації:

З уеоб = Воб *Р роб (див. табл. 3.1).

39 498,8 * 0,375 = 14 812,05 грн.

Після модернізації:

34 498 * 0,375 = 12 936,75 грн.

2.4. Затрати на утримання і експлуатацію обладнання:

Амортизація:

До модернізації:

2250*0,15 =337,5 грн.

Після модернізації:

16 650*0,15 =2497,5 грн.

Ремонт обладнання:

Роб = Воб * Вр (див табл. 3.1).

До модернізації:

2250*0,05= 112,5 грн.

Після модернізації:

16 650*0,05 =832,5 гри.

Страхування майна:

Стр.м = Воб * См (див табл. 3.1).

До модернізації:

2250*0,01 =22,5 грн.

Після модернізації:

23 310*0,01=233,1 грн.

Змінні поточні витрати наведені у таблиці.

Таблиця 3.2.

Змінні поточні витрати Показники До.

модернізації Після модернізації.

1. Витрати по електроенергії 3048,7 3563,7.

2. Витрати по зарплатні 39 498,8 34 498.

3. Нарахування на зарплатню 14 812,05 12 936,75.

4. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання 337,5 2497,5.

Всього 57 697 53 496.

Визначим зменшення собівартості на одну тону.

З = С2 — С1, де.

З — зниження собівартості;

С = Пв / Робв (див. табл. 3.1, 3.2), де Пв — поточні витрати;

Робв — річний обсяг виробництва;

С1 — собівартість до модернізації;

С2 — собівартість після модернізації;

С = 128,2−107=21,7 грн.

С1 = 57 697/450 = 128,2 грн.

С2 = 53 496/500 = 107 грн.

На весь випуск Звв = З * Робв (2).

21,7*500=10 850 грн.

2.6 Термін окупності.

Ток = Кзаг / Звв Ток= 16 216,5 / 10 850 = 1,05 року В результаті розрахунків запропонованих заходів зменшилась собівартість продукції (по відношенню до всього випуску) на 10 850 гривень, що позитивно вплине на показники роботи підприємства та на конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому. Таким чином можна зробити висновки, що заходи по модернізації лінії виробництва баранок є ефективними.

3.2.Розрахунок економічної ефективності встановлення пакувальнофасувального апарату для бараночннх виробів.

Конкурентноспроможність продукції визначається не лише показниками якості, але й у значній мірі залежить від, зовнішньго вигляду товару. У наш час, коли всі підприємства переходять до ринкових відносин, велике значенім мають не лише якість продукції, але ї зовнішний вигляд і зручна для покупця упаковка. Тому що операція пс фасуванню і пакуванню бараночних виробів на БКК нездійснюється, пропонується у бараночному цеху встановити пакувально-фасувальний аппарат для пакування виробів в пакети вагою по 125 гр.

Таблиця 3.3.

Вихідні дані для розрахунку Показники Одиниці виміру Значення.

1 2 3.

1.Обсяг виробництва баранок (Ов) Т 500.

2. Кількість днів роботи підприємства Дні 235.

3. Кількість робочих змін за добу Зм. 1.

4. Вартість обладнання Грн. 3050.

5. Транспортні витрати % 4.

б. Витрати на монтаж % 8.

7. Заготівельні витрати % 1.

8. Норми амортизацій;

них відрахувань % 15.

9. Витрати на ремонт % 5.

1 2 3.

10. Страхування майна % 1.

11. Вартість допоміжних матеріалів на 1 т баранок.

Грн. 559,5.

12. Вартість плівки на 1 т баранок Грн. 26,5.

13. Витрати електроенергії на 1 т баранок до впровадження міроприємства Грн. 16,89.

14. Потужність встановлюємого електродвигуна КВт 6,04.

15. Ціна 1 т баранок Грн. 2000.

16. Кількість робітників, обслуговуючих лінію. Чол. 14.

17. Часова тарифна ставка: робітника Пр робітника Шр Грн.

Грн. 0,95.

1,12.

1. Розраховуємо капітальні витрати Розрахуємо капітальні витрати по встановленню накувально-фасувального апарату для баранок.

1.1. Транспортні витрати складають:

Тв = 3050*0,04= 122 грн. (див. табл. 3.3).

1.2. Вартість монтажних робіт складає:

Вмр = 3050 * 0,08 = 244 грн. (див. табл. 3.3).

1.3. Заготівельні витрати складають:

Зв = 3050*0,01 =30,5 грн. (див. табл. 3.3).

1.4. Всього нові капітальні витрати складають:

Кн = 3050 + 122 + 244 + 30,5 = 3446,5 грн. (див. формулу 1).

Оскільки ми встановлюємо нове обладнання, то витрати на демонтаж і ліквідацію дорівнюють нулю.

Розрахунок поточніх витрат Розрахунок незмінних поточних витрат. Незмінні поточні витрати у розрахунку на 1 т баранок наведені у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4.

Незмінні поточні витрати.

Показники Одиниця виміру Величина.

1. Витрати по сировині Грн. 806,13.

2. Витрати по тарі Грн. 63,08.

3. Вартість пару Грн. 102,32.

4.Вартість води Грн. 8,1.

5. Загальногосподарські витрати Грн. 39,56.

2.2. Розрахунок змінних поточних витрат.

2.2.1. Розрахунок вартості допоміжних матеріалів.

Вартість допоміжних матеріалів на 1 т баранок за даними підприємства складають — 559,5 грн.

Тоді на весь випуск до модернізації:

500* 559,5 = 279 750грн.

Так як до допоміжних витрат на 1 т баранок додаються витрати на поліпропіленову плівку, які складають — 26,5 грн., то витрати по допоміжним матеріалам після встановлення апарату складають:

559,5 + 26,5 == 586 грн.

На весь випуск після модернізації:

586 * 500 = 293 000 грн.

2.2.2. Розрахуємо вартість електроенергії.

Вартість електроенергії на 1 т баранок становить за даними підприємства -16,89 грн.

Тоді на весь випуск до модернізації:

16,89 * 500 = 8445 грн.

Додаткові витрати електроенергії на. весь випуск баранок після встановлення апарату розраховуємо за формулою:

Ве = 6,04* 7,5* 1 * 0,11 * 0,85* 235/0,8 =214,2 грн. (див. формулу 2).

Тоді на весь випуск після модернізації:

8445+214,2 =8659,2 грн.

на 1 т баранок:

8659,2/500 =17,3 грн.;

2.2.3. Розрахунок суми витрат по зарплатні виробничих робітників.

Витрати по зарплатні виробничих робітників на 1 т баранок складають — 60,32 грн.

На весь випуск до модернізації:

60,32* 500 =30 160 грн.

При введенні заходу, по плану, скорочуємо 3-х робітників ІІр, їх фонд заробітної плати складає:

II розряд: 3 * 8 * 235 * 0,95 = 5358 грн. (див. табл. 3.3).

Таким чином фонд заробітної платні на весь випуск баранок після модернізації складає: 30 160 — 5358 = 24 802 грн.

на 1 т баранок: 24 802 / 500 = 49,6 грн.

2.2.4. Нарахування на зарплатню становлять — 37,5%.

Тоді на весь випуск:

До модернізації: 30 160 * 0,375 = 11 310 грн.

Після модернізації: 24 802 * 0,375 = 9300,75 грн.

на 1 т баранок:

До модернізації: 11 310 / 500 = 22,62 грн.

Після модернізації: 9300,75 / 500 = 18,6 грн.

2.2.5. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання на 1 т баранок становлять — 19,48 грн.

Тоді на весь випуск до модернізації:

19,48 * 500= 9740 грн.

Збільшення витрат складає:

Амортизація:

А = Кн * Ав Кн = 3446,5.

3446,5 * 0,15 =516,98 грн.

Ремонт обладнання:

Роб = Кн * Вр

3446,5 * 0,05 = 172,3 грн.

Страхування майна:

С = Кн * См.

3446,5 * 0,01 = 34,5 грн.

Загальне збільшення витрат складає:

Зв = А + Роб + С.

516,98 + 172,3+34,5 =723,78 грн.

Таким чином витрати на утримання і експлуатацію обладнання після модернізації складають:

9740+723,78= 104 663,78 грн.

на 1 т баранок: 104 663,78 / 500 = 20,93 грн.

Калькуляція бараночних виробів на весь випуск та на 1 т наведені у таблиці 3.5.

Таблиця 3.5.

Калькуляція бараночних виробів Показники Одиниці виміру На 1 т баранок На весь випуск.

До модерн. Після модерн. До модерн. Після модерн.

1. Витрати по сировині Грн. 806,13 806,13 403 065 403 065.

2. Витрати на допоміжні матеріали Грн. 559,5 568 279 750 293 000.

3. Витрати по тарі Грн. 63,08 63,08 31 540 31 540.

4. Витрати пару Грн. 102,32 102,32 51 160 51 160.

5. Витрати води Грн. 8,1 8,1 4050 4050.

6. Витрати електроенергії Грн. 16,89 17,3 8445 8659,2.

7. Витрати по основній зарплатні Грн. 60,32 49.6 30 160 24 802.

8. Нарахування на зарплатню Грн. 22,62 18.6 11 310 9300,75.

9. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання Грн. 19,48 20,93 9740 10 466,3.

10 .Загаль невиробничі витрати Грн. 39,56 39,56 19 780 19 780.

11 .Загальногосподарсь кі витрати Грн. 189,4 189,4 94 700 94 700.

12. Позавиробничі витрати Грн. 10 10 5000 5000.

13. Повна собівартість Грн. 1897.4 1893.02 948 700 946 510.

Визначимо зниження собівартості,.

З = С2 — С1 = 948 700 — 9465 10 = 2190 грн. На 1 тону баранок. 2190/500=4,38 грн.

3. Розрахунок показників економічної ефективності.

3.1. Визначимо прибуток на весь випуск баранок:

П = (Оц — Сп) * Ов (див. табл. 3.1, 3.3).

П1 = (2000; 1897,4) * 500 — 51 300 грн.

П2 = (2000 — 1893,02) * 500 = 53 490 грн.

3.2. Визначимо додатковий прибуток.

Пдод = П2 — П1.

Пдод = 53 490 — 51 300 =2190 грн.

Податок на додатковий прибуток складає 30%:

Пдод * 30% = 2190 * 0,3 = 657 грн.

Пдод = 2190−657 = 1533 грн.

Строк окупності капітальних витрат складає:

Ток = Кн / Пдод Ток= 3446,5 / 1533 = 2,2 року В результаті розрахування запропонованих заходів нам вдалося знизити собівартість на 4,38 грн. на одну тону баранок і, таким чином, отримати додатковий прибуток у розмірі 1533 грн. (з урахуванням податку на прибуток, що складає 30%). Іншими словами можна зробити висновки, що заходи по модернізації лінії виробництва баранок є ефективними.

В И С Н О В К И При написанні роботи нами були виконані основні сформульовані завдання досліджуваної проблеми.

В результаті виівчення теоретичних аспектів було виявлено, що конкурентоспроможність підприємства в період становлення ринкових відносин є особливо важливим показником, тому що її підвищення забезпечує найбільш високу покупну спроможність виробів харчової промисловості.

Прямуя до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей підприємство повинно забезпечувати собі технічну та економічну ефективність. Іншими словами, воно повинно знайти спосіб оптимального сполучення технічної та економічної ефективності для забезпечення найкращих умов пропозиції.

В результаті ретельно проведеного аналізу виробничої та фінансової діяльності підприємства можно зробити висновок, що загальне та фінансове положення підприємства є стабільним і стійким, є можливість самофінансування.

Але при цьому був виявлений нереалізований потенціал підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства.

По-перше: не в повному обсязі використовуються потужності потокових ліній по виготовленню баранок. У зв «язку з цим було запропоновано замінити фізично застаріле обладнання на лінії виготовлення баранок, що допоможе підвищити ефективність роботи, усунути простої обладнання з технічних причин, вести технічний процес безперервно і максимально використовувати технічну потужність цеху.

По-друге: в процесі аналізу був виявлений незадоволений попит населення у дрібно-фасованій продукції. Вирішенням цього питання може стати встановлення пакувально-фасувального апарату.

Для ефективного використання виявлених резервів, реалізація яких призведе до підвищення рівня конкурентоспроможності БКК, нами були запропоновані такі заходи:

провести модернізацію лінії по виготовленню баранок;

встановити пакувально-фасувальний апарат для бараночних виробів.

В результаті реалізації запропонованих заходів зменшиться собівартість обсягу виготовляємої за рік продукції на 10 850 гривень, буде отриманий додатковий прибуток у розмірі 1533 гривні (з урахуванням податку на прибуток, що складає 30%), також буде вирішено питання незадоволеного попиту населення у дрібно-фасованій продукції.

Впровадження запропонованих заходів в комплексі надасть можливість підвищити конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому, та зміцнити його становище серед конкурентів на ринку харчової промисловості.

PAGE 1.

PAGE 74.