Сагайдачний

Сагайдачний

Пропаганда української музики за кордоном.

РЕФЕРАТ.

учня 11-Б класу.

загальноосвітньої школи № 16.

І-ІІІ ступенів м.Тернополя.

Тернопіль 1996.

В умовах національно-культурного відродження в духовних процесах суспільства все вагомішу роль відіграє народна творчість. В останні роки вона дуже популярна за кордоном. Особливо українські народні пісні й танці. Проводяться різноманітні національно-мистецькі вечірки, бесіди та інші культурні заходи. Для прикладу можна взяти Міжнародний фестиваль українського фольклору, Берегиня'', Міжнародний фестиваль авторської пісні, Золоті ворота'' та багато інших.

Світ особливо полонили елементи, незнайомої козацької екзотики'', високий рівень акторського виконання в опері, Тарас Бульба'' М. Лисенка.

У нелегких умовах русифікації чимало мистецьких колективів виїхали за кордон, але вони зуміли зберегти національний колорит і високий творчий потенціал. Серед них — заслужений державний хор ім. Верьовки, що багато разів виїжджав за кордони України, академічна хорова капела, Думка'', заслужений ансамбль танцю України ім. Вірського.

Прекрасну, яскраву композиторським колоритом серію пісень створив Платон Майборода, вони відомі у багатьох куточках світу.

Понад 100 творчих колективів з України відвідало в 1992;1993 роках країни близького і далекого зарубіжжя. Серед них добре відомі в світі театр ім. Франка з Києва, солісти Національної опери М. Шопша, П. Майборода, Г. Ципола, гурт, Соколи'', ряд зірок української естради.

Славетна піаністка і музичний педагог Любов Олександрівна Колесса народилася 19 травня 1904 року в родині українця — професора Львівського університету. Закінчила Віденську консерваторію, студіювала в таких відомих музикантів, учнів Ф. Ліста, як Луїс Терн, Еміль Зауер. З великим успіхом виступала піаністка на найбільших сценах світу, саме її гру записали в Лондоні на світанку телебачення у 30-х роках. Гастролювала по всій Європі, в концертах постійно пропагувала українське музичне мистецтво. У Канаді заснувала музичну школу, виховала багатьох музикантів. Фахівці вважають, що у фортепіанному мистецтві Л. Колесса була такою ж, примадонною століття'' як С. Крушельницька — у вокальному. Славнозвісний український композитор В. Барвінський так вітав появу двадцятилітньої артистки:, З чужини доходили до нас вістки про, святу Цецилію'', яка заблукала до фортепіану, ми довідувалися, що під враженням її чарівної гри гострі рецензійні пера випадали з рук закордонних музичних справознавців, які в покорі клонили голови зі словами найглибшої дяки. Для мене, як для українця, є чимось невимовно відрадним та ущасливляючим, що можу писати про те, що ця чудотворна, свята Цецилія'' є членом нашого поневоленого народу.''.

Особливості Л. Колеси досить чітко виявляються уже в тому, що вона грала. Надзвичайно розмаїтий і об'ємний репертуар відібрано дуже строго. Це твори, які належать до вершин світової музичної культури. На кожному концертів артистка виконувала й музику українських авторів: Лисинка — Гавот, Барвінського — Українські мініатюри, Прелюдії, Н. Нижанківського — Імпровізації на українську народну пісню та Варіації на українську тему (композитор присвятив їх власне Л. Колессі), та інші. Самобутня індивідуальність артистки, її репертуар, яскрава мистецька гра викликали безмежне захоплення слухачів багатьох країн світу.

В. Барвінський тонко відчув вияви національного характеру в Л. Колесси. Про виконання нею п’яти його прелюдій зворушений композитор писав: ,…Яким щирим, своєрідним теплом віє з тонів української музики !.. Тільки серце, повне любові до всього, що рідне, могло влити в них і видобути з них те, чого ми, може, і не сподівалися…'' Після її концертів мистецтвознавці баготьох країн світу зацікавилися українською музикою.

Михайло Голинський належить до нечисленної, але видатної плеяди західноукраїнських співаків — Олександра Мишуги, Соломії Крушельницької, Модеста Менцинського, — які зробили вагомий вклад в оперне мистецтво світу. У другій половині 1920 років М. Голинський успішно виступав на сценах Одеси, Харкова, Москви, Тбілісі та багатьох інших міст. Про його виступи в оперних виставах були опубліковані схвальні рецензії у радянській пресі тих часів.

Перед Другою світовою війною восени 1938 року Михайло Голинський прибув до Сполучених Штатів Америки на концертні виступи. Його гастролі пройшли з успіхом, про них тепло писали музичні критики Нью-Йорка, Торонто, Вінніпега та інших міст США. До Галичини вже не повернувся через воєнну ситуацію. Згодом переселився до Канади, час від часу виступав у концертах, особливо в тих місцевостях, де компактними громадами жили українці. Треба зауважити, що в Канаді не було стаціонарного оперного театру. За його сприяння Товариство об'єднаних українських канадців провело Всеканадський фестиваль української музики, пісні і танцю в Едмонтоні.

Після цієї події Михайло Голинський почав наближатися до української прогресивної громадськості. Заходив до редакції газети, Українське життя'', втілив в життя кілька своїх мистецьких проектів. Загалом він зробив значний внесок у пропаганду української музики за межами нашої країни.

Література:

Часопис, Дзвін''.-Л., 1990.-№ 2.-С.103.

Часопис, Дзвін''.-Л., 1990.-№ 9.-С.144.

Новітня історія України.-К., 1995.-№ 2.-С.299.