Розробка бізнес-плану МПП «СОФ»

Міністерство освіти України Український Державний Універсітет.

Харчових Технологій кафедра маркетингу Дипломний проект на тему:

«Розробка бізнес-плану МПП „СОФ“ .».

Виконав: студент ФЕіМ V-1.

спеціальність 7.50 201 Дзюба В.А.

Керівник: ас. Репіч Т.А.

Консультанти:

по технологічній частині доц. Бондаренко Е.Г.

по охороні праці проф. Гандзюк М.П.

по математичній частині доц. Васильчук М.П.

Затверджено:

Зав.кафедрою доц. Цишевський В.Г.

Київ 1999р.

ВВЕДЕННЯ:

1. ЗНАЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ МАЛОГО БІЗНЕСУ У ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ.

2. ЗНАЧЕННЯ РАЗРОБКИ БИЗНЕС-ПЛАНУ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ.

3. ЗМІСТ БИЗНЕС-ПЛАНУ.

4. РОЗРОБКА РОЗДІЛІВ БИЗНЕС-ПЛАНА МПП «СОФ».

4.1.РЕЗЮМЕ.

4.2.СТИСЛА ІНФОРМАЦІЯ ПРО МПП «СОФ».

4.3.ЗМІСТ ПРОЕКТУ.

4.3.1Місцезнаходження Торгового комплексу.

Стислий опис Торгового комплексу.

Технологія фасування та пакування сипучих продуктів харчування.

4.4.ПЛАН МАРКЕТИНГУ.

4.4.1. Характеристика ринку.

4.4.2. Конкурентне середовище.

4.4.3. Місце Торгового комплексу на ринку.

4.4.4. Маркетингова стратегія.

4.4.5. Керівництво проектом.

4.5.ФІНАНСУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТУ.

4.5.1. Вартість проекту.

4.5.2. Основні етапи впровадження проекту.

4.5.3. План фінансування проекту.

5. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ПРОЕКТА.

6. РОЗРАХУНОК ЕФЕКТИВНОСТІ СТВОРЕННЯ МПП «СОФ».

6.1.МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ.

6.1.1.Прості методи.

6.1.2.Методи дисконтування.

6.1.3.Метод індексу доходності.

6.1.4.Метод внутрішньої норми рентабельності.

6.2.РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ.

6.2.1. Фінансові показники на 1999;2007год.

6.2.2. Прогнозируемие прибули і збитки проекту.

6.2.3. Розрахунок грошового потоку при реалізації проекту.

6.2.4. Оцінка ефективності проекту.

6.2.5. Графік повернення кредиту і виплати відсотків.

МОЖЛИВІ РИЗИКИ ТА ЇХНЄ СТРАХУВАННЯ.

МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ.

8.1. Побудова сіткового графіку.

9.ОХОРОНА ПРАЦІ.

ВИСНОВКИ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

ВСТУП Становлення і розвиток ринкової системим господарювання в Україні потребують принципово нових підходівдо організації управління підприемницькою діяльністю на всіх рівнях.

Практична реалізація будь-якого комерційного проекту значно ускладнюеться чи навіть стае неможливою без попередньо розробленого бізнес-плану. Цей письмовий документ є не лише діцовим важелем управління підприемством, а й засобом необхідного зовнішнього фінансування для започаткування нового або діючого бізнесу.

В умовах ринкової системи господарювання жодне підприемство не може працювати прибутково без ретельно розробленого плану. Досвід організації підприемства свідчить, що планування діяльності підприемства набувае все більшого значення в умовах швидких змін у середовищі функціонування підприемства. Чим більш динамічним та невизначеним стає середовище діяльності, тим бідьше порядку має бути на самому підприемстві, тим більше уваги слід приділяти розробці стратегій та оперативних дій для їх реалізації. Відсутність чіткого плану є незаперечним свідченням незадовільного управління підприемством. Успіх підприемницького проекту, незалежно від його маштабів, сфери діяльності, форми організації бізнесу, неможливий без чіткого уявлення про перспективи діяльності, без опрацювання надійних оріентирів і реального плану господарювання.

Виникнення будь-якої підприемницької ідеї (чи буде це створення нового бізнесу, чи вдосконалення діяльності вже наявного) ставить багато різноманітних питань: хто виступае як конкретні споживачі, яким є ринок продукту підприемства, які кошти потрібні для реалізації проекту, чи виправдае себе проект в економічному розрізі .Таким чином, бізнес-план предстае як спрямована модель діяльності підприемства, яка використовуе всі напрацювання традиційного планування спрямованих до категорій риночної економіки: бізнесу, конкурентній боротьбі, діяльності маркетингових підрозділів, комерційного ризику, стратегії фінансування, досягнення беззбитковості та необхідного рівня рентабельності, якісному обслуговуванню споживача. Для отримання відповідей на ці запитання й складаеться бізнес-план.

Отже, в умовах ринкової системи господарювання бізнес-план це активний інструмент управління підприемтвом, відправний пункт усіеї планової та виконавчої діяльності підприемства, це документ, який визначае оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприемницького проекту.

1. Значення організації малого бізнесу в економіці України.

Значення малого бізнесу в ринковій економіці України, дуже велике. Без малого бізнесу ринкова економіка ні функціонувати, ні развиватися не в змозі. Становление і розвиток його є однієї з основних проблем економічної політики в умовах переходу від адміністративно-командної економіки до нормальної ринкової економіки.

Малий бізнес у ринковій економіці - головний сектор, що визначає темпи економічного росту, структуру і якість валового національного продукту; у всіх розвинутих країнах на частку малого бізнесу припадає 60 — 70 відсотків ВНП.

Тому абсолютна більшість розвинутих держав максимально заохочує діяльність малого бізнесу.

У світовій економіці функціонує величезна кількість малих фірм, компаній і підприємств. Наприклад, в Індії число МП перевищує 12 млн., а в Японії 9 млн. Цей малий бізнес, наприклад, тільки в США дає майже половину приросту національного продукту і дві третини приросту нових робочих місць.

Мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміну кон «юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідну гнучкість. Істотний внесок вносить малий бізнес у формування конкурентного середовища, що для нашої высокомонополізованної економіки має першорядне значення.

Не можна також забувати, що малі підприємства менше впливають і на екологічне середовище.

Щоб глибше і докладніше розібратися і зрозуміти необхідність.

малого бізнесу, безумовно, необхідно роздивитися досвід головних закордонних країн по розвитку малого бізнесу.

В усіх закордонних країнах із нормально розвинутою ринковою економікою існує потужна державна підтримка малого бізнесу. Наприклад, у Німеччині субсидії малим підприємствам складають біля 4 млрд. марок щорічно.

У конгресі США проблемами малого бізнесу зайняті два комітети. На чолі коштує Адміністрація по справах малого бізнесу. У кожному штаті є регіональні відділення по 30−40 чоловік. Ціль Адміністрації - підтримка малого бізнесу на державному рівні.

У Японії, де особливо високо кількість малих підприємств, спеціально виділені ті з них, що в умовах ринкової економіки без допомоги держави розвиватися не можуть.

Стимулюючим чинником у розвитку малого бізнесу є податкова політика держави. Суть податкової політики полягає в поетапному зменшенні граничних ставок податків і зниженні прогресивності оподатковування при достатньо вузькій податковій базі і широкій сфері застосування податкових пільг. Зменшення ставки податків у залежності від розмірів підприємства є одним із методів оподатковування малих підприємств. Наприклад, у США діють пільгові ставки податку на прибутки до 16 тис. доларів, 15-процентний податок на перші 50 тис. доларів і 25-процентний на такі 25 тис. Понад цю суму діє максимальна ставка — 34 відсотка. Середній час життя малих підприємств приблизно 6 років. Але число нових підприємств перевищує число тих, що закрилися. Всі малі досить швидко реагують на зовнішні умови і видозмінюють кінцеву продукцію, у відповідності з попитом, опановують нову продукцію. Наприклад, малі підприємства в Японії спроможні завершити досвідчене виробництво на протязі тиждня, у той час як на значних підприємствах це зайняло б набагато більше часу. Малі підприємства спеціалізуються і на випуску кінцевої продукції, орієнтованої в основному на місцеві ринки збуту. В основному, це швидкопсувні продукти, ювелірні вироби, одяг, взуття і т.д. і т.п.

Загалом, потрібно ще раз відзначити, що в розвинутих країнах саме малому бизнесу приділяється увага в державному масштабі. Держава підтримує малий бізнес як і грошима, так і різноманітними пільгами, у сфері податкової політики.

Проте, на жаль, мусимо констатувати, що найбільше не повезло в ході економічних перетворень, що розгорнулися в Україні, малому бизнесу. Діючої системи стимулювання утворення малих підприємств не існує, як і немає господарського механізму їхньої підтримки. Не розроблена державна програма розвитку малих підприємств. Сучасна структура ринкової економіки в масштабах України припускає 10−12 мільйонів малих підприємств, що працюють на підприємницьких початках, у той час, як їх фактично нараховується 300−400 тисяч. Це означає, що мале підприємництво як особливий сектор ринкової економіки ще не сформувався, і виходить, фактично не використовується його потенціал.

До малих підприємств, за законом «ПРО підприємництво в Україні» відносяться новоутворені і діючі підприємства:

— у промисловості і будівництві - із чисельністю працюючих до 200 чоловік.

— у науці і науковому обслуговуванні - із чисельністю працюючих до 100 чоловік.

— в інших областях виробничої сфери — із чисельністю працюючих до 50 чоловік.

— у галузях невиробничої сфери — із чисельністю працюючих до 25 чоловік.

— у роздрібній торгівлі - із чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Інших документів, що визначають категорію «мале підприємство «і регулююча їхня діяльність, поки немає.

За законом, малі підприємства можуть створюватися на основі будь-яких форм власності і здійснювати усі види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законом.

Можна відзначити чотири вади урядової програми, що гальмують сьогодні розвиток малого бізнесу.

Перша фундаментальна вада — це понад високі податкові ставки з підприємців і населення, якими уряд намагається забезпечити фінансову збалансованість і бездифицитность бюджету. Мале підприємництво душать численні податки і побори, що нерідко лишають йому 5−10% прибули. У результаті малі підприємства стають на межу банкрутства незалежно від їхньої народногосподарської значущості.

Друга фундаментальна вада реформ пов «язана із логікою розгортання перетворень. Основне протиріччя сьогоднішньої політики — спроба забезпечити перехід до ринку адміністративно-командними методами зверху, ігноруючи основу ринкової системи — інтерес підприємця. Сама ж логіка створення ринкової економіки потребує прямування «знизу нагору «- від інтересу підприємця до централізованого створення ринкової інфраструктури (податкова, кредитна політика, банки, біржа і т.д.) обслуговуючої і реалізуючої цей інтерес.

Третя вада реформ — практична ліквідація джерел формування початкового капіталу для малого підприємця на старті. Існує три джерела капіталу, необхідного для початку бізнесу: власні заощадження населення, кредити, приватизаційні чеки. Перше джерело був знищений гіперінфляцією, що скоротила даний ресурс у багато десятків разів. Друге джерело практично закрите для малого підприємництва гігантським відсотком за кредит і небажанням комерційних банків, вкладати гроші в малий бізнес через великий ризик і відсутність гарантій. Третє джерело, теж поки не працює, через економічну нестабільність в Україні. Виступити інвестиційним ресурсом вони не можуть, у кращому випадку це буде малі суми одноразових соціальних виплат. Вада фінансових ресурсів і складність їхнього легального придбання в держави — можуть підштовхнути малі підприємства до контактів із тіньовою економікою і мафіозними структурами, і дати останнім можливість поступово впроваджуватися в малі підприємства, поступово підпорядковуючи їх собі.

Четверта фундаментальна вада — відсутність систем державної і суспільної підтримки малого бізнесу. З великим запізненням створений державний орган, покликаний допомагати становленню і розвитку малого бізнесу — Комітет підтримки малих підприємств і підприємництва. Статус цього комітету, його підпорядкованість одному з українських міністерств, убогість його фінансових ресурсів свідчать про крайню обмеженість можливостей, наданих даному органу. Звертає на себе увага і деяка непевність в орієнтації діяльності даного комітету. Судячи з його найменування, йому ставиться в обов «язок підтримка не тільки малого бізнесу, але і підприємництва в цілому, а воно, як відомо, спирається не на малий лише, але і на середній і великий бізнес. Така задача не по силам ніякому комітету. Її в змозі вирішити лише цілеспрямована політика уряду в цілому, та до того ж за дуже тривалий час.

Місцеві влади аж ніяк не стурбовані тим, щоб знизити рівень відрахувань малих підприємств у місцеві бюджети. Влади не бажають зв «язувати перспективи розвитку власного району з малим бізнесом. Влади не завжди бувають зацікавлені в розвитку наукомістких виробництв, тому що вони не приносять районам прямої вигоди. Місцеві влади більш охоче реєструють підприємства, що сприяють благоустрою району.

Дуже часто МП створюються на базі старих державних підприємств. Наприклад, у Києві 60% кооперативних кафе перетворено замість державних підприємств громадського харчування. У результаті, кількість кафе не збільшилася, а ціни піднялися достатньо високо. Така форма кооперації призводить не до ослаблення державної монополії, а до нових форм його прояви.

Державні науково-дослідні і проектні заснування — монополісти у своїй області. Співробітники цих організацій, об'єднавшись у підприємства, самі вирішують які замовлення робити як державне підприємство, а які як фірма, по більш високих цінах.

Ці основні вади, та й багато інші стримують розвиток малого бізнесу в нашій країні. Достатньо сказати, що процес утворення малих підприємств у виробничій сфері, який почав набирати силу в 1991 році, у 1992 році фактично припинився. За даними Ліги кооператорів і підприємців, за 1992 рік в Україні практично не виникло жодного малого недержавного підприємства у виробничій сфері. Для порівняння, у розвинутій ринковій економіці процес утворення нових фірм йде наростаючим потоком. Якщо в США в 1970 році виникло 264 тис. нових підприємств, то в 1980 році - 532 тис., а в 1988 році - 682 тисяча. Усього ж, по оцінці, в американській економіці в 1992 році діяло біля 18 млн. ділових підприємств, насамперед у малому бізнесі.

Сформоване економічне середовище підриває стимули до підприємницької діяльності, що тільки і можуть призвести до утворення ринкової економіки. Ясно, що в сьогоднішній економічній ситуації однієї ініціативи, що йде від малих підприємств, недостатньо. Повинна бути потужна державна підтримка малих підприємств. Тільки правильні кроки в області економічних реформ, можуть призвести до розвитку малого бізнесу, що й призведе до розвитку ринкової економіки в цілому.

2. Значення розробки бізнес-плану для організації бізнесу.

Кожний підприємець, починаючи свою діяльність, повинен чітко подавати потребу на перспективу у фінансових, матеріальних, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їх одержання, а також вміти чітко розрахувати ефективність використання ресурсів у процесі роботи фірми.

У ринковій економіці підприємці не зможуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, положенні на них конкурентів, так і про власні перспективи і можливості.

При всьому різноманітті форм підприємництва існують ключові положення, застосовні практично у всіх областях комерційної діяльності і для різних фірм, але необхідні для того, щоб своєчасно підготуватися й обминути потенційні труднощі й небезпеки, тим самим зменшити ризик у досягненні поставлених цілей.

Важливою задачею є проблема притягнення інвестицій, у тому числі й закордонних, у діючі та розвиваючы підприємства. Для цього необхідно аргументувати й обгрунтувати оформлення проектів (пропозицій), що потребують інвестицій. Для цих і деяких інших цілей застосовується бізнес-план.

У ринковій економіці бізнес-план є робочим інструментом, який використовується у всіх сферах підприємництва. Бізнес-план описує процес функціонування фірми, показує, яким чином її керівники збираються досягти свої цілі і задачі, у першу чергу підвищення прибутковості роботи. Добре розроблений бізнес-план допомагає фірмі рости, завойовувати нові позиції на ринку, де вона функціонує, складати перспективні плани свого розвитку.

Бізнес-план є постійним документом; він систематично обновляється, в нього вносяться зміни, пов «язані як із перетвореннями, що відбуваються усередині фірми, так і на ринку, де діє фірма.

У зв «язку з тим, що бізнес-план являє собою результат досліджень і організаційної роботи, що має ціллю вивчення конкретного напрямку діяльності фірми (продукту або послуг) на визначеному ринку й у сформованих організаційно-економічних умовах, він спирається на:

конкретний проект виробництва визначеного товару (послуг) — створення нового типу виробів або надання нових послуг (особливості задоволення потреб і т.д.);

всебічний аналіз виробничо-господарської і комерційної діяльності організації, ціллю якого є її сильні і слабкі сторони, специфіка і відмінності від інших аналогічних фірм;

вивчення конкретних фінансових, техніко-економічних і організаційних механізмів, використовуваних в економіці для реалізації конкретних задач.

Бізнес-план є одним із складових документів, що визначають стратегію розвитку фірми. Водночас він базується на загальній концепції розвитку фірми, більш докладно розробляє економічний і фінансовий аспект стратегії, дає техніко-економічне обгрунтування конкретним заходам. Бізнес-план охоплює одну з частин інвестиційної програми, термін реалізації котрої звичайно обмежений одним або декількома роками (часто кореспондуючими з термінами среднеі довгострокових кредитів), що дозволяє дати достатньо чітку економічну оцінку наміченим заходам.

Бізнес-план дозволяє вирішувати цілий ряд задач, але основними з них є такі:

обгрунтування економічної доцільності напрямків розвитку фірми;

розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності, у першу чергу обсягів продажів, прибутків на капітал;

визначення наміченого джерела фінансування реалізації обраної стратегії, тобто засоби концентрування фінансових ресурсів;

добір робітників, що спроможні реалізувати даний план.

Кожна задача може бути вирішена тільки у взаємозв «язку з іншими. Основний центр бізнес-план — концентрування фінансових ресурсів. Саме бізнес-план — важливий засіб для збільшення капіталу компанії. Процес упорядкування бізнес-плану дозволяє старанно проаналізувати почату справу у всіх деталях. Бізнес-план є основою бізнес пропозиції при переговорах із майбутніми партнерами; він выдыграе важливу роль при запрошенні на роботу основного персоналу фірми.

Таким чином, бізнес-план є не тільки внутрішнім документом фірми, але і може бути використаний для притягнення інвесторів. Перед тим як ризикнути деяким капіталом, інвестори повинні бути упевнені в старанності проробки проекту й інформовані про його ефективність. Передбачається, що бізнес-план добре підготовлений і викладений для сприйняття потенційних інвесторів.

Дана робота припускає описання найбільш важливих пунктыв бізнес-плану і докладно зупинитися на розділі «Фінансовий план».

3. Зміст бізнес-плану.

Бізнес-план складається з таких розділів:

Можливості фірми (резюме).

Види товарів (послуг).

Ринки збуту товарів (послуг).

Конкуренція на ринках збуту.

План маркетингу.

План виробництва.

Організаційний план.

Правове забезпечення діяльності фірми.

Оцінка ризику і страхування.

Фінансовий план.

Стратегія фінансування.

3. 1Розділ «Можливості фірми».

Обсяг даного розділу не повинен перевищувати декількох сторінок. Його текст повинний бути зрозумілий і не спеціалісту — гранична простота і мінімум спеціальних термінів.

Робота над цим розділом надзвичайно важлива, оскільки якщо він не зробить сприятливого твору на інвесторів і кредиторів, те далі бізнес-план вони просто не стануть дивитися.

У цілому резюме повинно дати відповіді майбутнім інвесторам або кредиторам фірми (у тому числі і її акціонерах) на 2 питання: «Що вони одержать при успішній реалізації даного плану? «і «Який ризик утрати ними грошей? «.

Цей розділ повинний розроблятися в самому кінці упорядкування бізнес-плану, коли досягнута повна ясність по всіх інших питаннях.

У розділі «Можливості фірми (резюме)» визначаються в пріоритетному порядку всі напрямки діяльності фірми, цільові ринки по кожному напрямку і місце фірми на цих ринках. По кожному напрямку встановлюються цілі, до яких фірма ринеться, стратегії їх досягнень, що включають перелік необхідних заходів. По кожній стратегії визначаються відповідальні особи.

У цьому ж розділі поміщається інформація, що дає уявлення про фірму, а також усі необхідні дані, що характеризують її комерційну діяльність.

3.2. Розділ «Види товарів (послуг)».

У цьому розділі бізнес-плану описуються всі товари і послуги, що робить фірма.

Написанню даного розділу передує значна попередня робота з вибору товарів або послуг, що повинні стати основою бізнесу фірми.

У розділі необхідно дати опис всіх існуючих і нових товарів і послуг, запропонованих фірмою, відповівши на такі питання:

Які товари (послуги) пропонуються фірмою? Опишіть їх.

Наочне зображення товару (фотографія або малюнок).

Назва товару.

Які потреби (дійсні і потенційні) покликані задовольняти запропоновані товари, послуги?

Наскільки змінюеться попит на дані товари (послуги)?

Чи дорогі ці товари (послуги)?

Наскільки дані товари (послуги) відповідають вимогам законодавства?

На яких ринках та в якій уяві вони продаються?

Чому споживачі віддають перевагу даним товарам (послугам) фірми? Що складає їхня основна перевага? У чому їхні вади?

При відповіді на дане питання доцільно скласти таку таблицю на кожний товар і послуги.

Переваги в порівнянні з аналогічними товарами конкурентів вади Заходи для подолання вад.

Якими патентами або авторськими посвідченнями захищені особливості запропонованих товарів (послуг) або технології їхнього виробництва й уявлення?

Які ціни, по яким продаються товари (послуги)? Які витрати на їхнє виробництво? Який прибуток принесе продаж одиниці кожного товару (послуги)?

Які основні техніко-економічні показники товарів (послуг)?

Чи має даний товар фірмову марку?

Як організоване післяпродажне обслуговування даних товарів, якщо це технічні вироби?

та інші.

3.3.Розділ «Ринки збуту товарів (послуг)».

Цей розділ спрямований на вивчення ринків і дозволяє підприємцю чітко уявити хто буде купувати його товар і де його ніша на ринку.

Спочатку підприємцю необхідно знайти відповідь на такі питання:

На яких ринках діє або буде діяти фірма? Які типи ринків використовуються фірмою?

Які основні сегменти цих ринків по кожному виду товару (послуги)?

Чи проранжирувані ринки (сегменти ринку), на яких діє або буде діяти фірма, по комерційній ефективності й інших ринкових показниках?

Що впливає на попит на товари (послуги) фірми в кожному з цих сегментів?

Які перспективи зміни потреб покупців у кожному із сегментів ринків?

Як передбачається реагувати на ці зміни?

Якою уявою відбувається вивчення потреб і попиту?

Яка загальна й імпортна ємності кожного національного ринку і використовуваного сегмента по всіх товарах (послугам) фірми?

Які прогнози розвитку ємності сегментів на кожному з ринків?

Яка реакція ринку на нові товари (послуги)?

Чи проводяться тестування ринку і спробні продажі?

Після відповіді на ці питання в даному розділі бізнес-плану необхідно уявити:

Оцінку потенційної ємності ринку.

Оцінку потенційного обсягу продажу.

Оцінку реального обсягу продажу.

3.4. Розділ «Конкуренція на ринках збуту».

Тут потрібно провести реалістичну оцінку сильних і слабких сторін конкуруючих товарів (послуг) і назвати випускаючі їх фірми, визначити джерела інформації, що вказують на те які товари є найбільше конкурентноспроможними, порівняти конкуруючі товари (послуги) по базисній ціні, характеристикам, обслуговуванню, гарантійним зобов «язанням і іншим істотним ознакам. Цю інформацію доцільно уявити у виді таблиці. Варто коротко обгрунтувати наявні гідності і вади конкуруючих товарів (послуг). Бажано відобразити, які знання про дії конкурентів можуть допомогти вашій фірмі створити нові або поліпшені товари (послуги).

Варто показати гідності і вади конкуруючих фірм, визначити сферу кожного конкурента на ринку, показати, хто має максимальну і мінімальну ціну, чия продукція найбільше якісна. Бажано провести рангування конкурентних позицій фірми, що дозволить більш точно визначити її положення і виявити можливості для потенційних поліпшень. Для кожного з цільових ринків треба порівняти позиції фірми з позиціями конкурентів.Ранг фірми і головних конкурентів указується по 5- або 10-бальній системі. Для кожного з цільових ринків треба порівняти транспортні витрати з витратами в конкурентів, якість продуктів і упаковування, зіставити можливості зниження цін, а також мати уявлення про рекламну кампанію й імідж фірм.

3.5. Розділ «План маркетингу».

Розділ, присвячений маркетингу, є однієї з найважливіших частин бізнес-плану, оскільки в ньому безпосередньо розповідаеться про характер намічаємого бізнесу і засобах, завдяки яким можна розраховувати на успіх.

Підприємець повинен підготувати такий план маркетингу, що спроможний будити думку. Він повинний не просто уявити концепцію, але «продати» бізнес як привабливу можливість для інвестицій, як кредитний ризик із привабливими перспективами.

Крім того, розділ повинен бути написаний у такій манері, що була б зрозуміла широкому колу людей — від менеджерів до членів ради директорів.

Історія свідчить, що маркетинг є одним із важливих умов на шляху фірми до успіху. Багато фірм, що мали привабливий, дійсно потрібний споживачу товар, зазнали невдачі через неправильний маркетинг або узагалі відсутності такого. Тому при оцінці бізнес-плану величезна увага буде виділено цьому розділу. Якщо не визначена реальна потреба в товарах або послугах, то ніякий талант, ніякі капітали не допоможуть фірмі домогтися успіху в даній області.

У залежності від конкретної ситуації, що укладається на ринку з погляду стана попиту, розрізняють декілька типів маркетингу:

Конверсійний маркетинг. Пов «язаний із наявністю негативного попиту, тобто із ситуацією, коли більшість споживачів відхиляють даний товар або послуги. Задача в цьому випадку складається в розробці такого плану маркетингу, який би сприяв зародженню попиту на відповідні товари (послуги).

Стимулюючий маркетинг. Пов «язаний із наявністю товарів, на котрі немає попиту через повну байдужність або не зацікавленості покупців. План маркетингу повинний визначити причини байдужності і намітити шляху по його подоланню.

Маркетинг, що розвиває. Пов «язаний із попитом, що формується, на нові товари. Використовується в ситуаціях, коли є потенційний попит. Задача маркетингу складається в перетворенні потенційного попиту в реальний.

Підтримуючий маркетинг. Використовується при відповідності рівня попиту рівню пропозиції. У цьому випадку необхідно проводити продуману політику цін, цілеспрямовано здійснювати рекламну роботу і т.п.

Демаркетинг. Застосовується при надмірному перевищенні попиту над пропозицією. Щоб у споживачів не створилося негативного уявлення про можливості фірми задовольнити запити покупців, проводиться підвищення цін, згортання рекламної діяльності і т.п. Одночасно приймаються заходи для збільшення випуску продукції яка користуеться надмірно високим попитом.

Протидіючий маркетинг. Використовується для зниження попиту, що із погляду товариства розцінюється як ірраціональний (тобто на спиртні напої, тютюнові вироби і т.п.).

Деякі види бізнесу потребують маркетингу, а тому ясного і переконливого плану маркетингу. Для інших маркетинг менше важливий і немає необхідності в настільки ретельній проробці присвяченого йому розділу.

Взагалі, маркетинг застосовується при таких умовах:

Насиченні ринку товарами, тобто при перевищенні пропозиції над попитом (ринок покупця);

Гострої конкуренції, посиленні боротьби за покупця;

Вільних ринкових відносин, тобто можливості безадміністративних обмежень вибирати ринки збуту і постачання, установлювати ціни, звістки комерційну політику і т.д.;

Повної самостійності підприємств у виборі цілей фірми, управлінських структур, окладів, у розрозділі засобів по статтях бюджету і т.д.

Проте при будь-якому бізнесі потрібно підтримка обсягу продажу на рівні, спроможному забезпечити його виживання. Тому розумна програма маркетингу грає критично важливу роль і вивчається дуже скрупульозно. От основні проблеми, що повинні бути розглянуті в цьому розділі:

Визначення попиту і можливості ринку. У цій частині розділу варто обгрунтувати попит на товар (послуги). Часто корисно починати аналіз ринку з уявлення загальної картини, що склалася в галузі.

Як нерідко буває при упорядкуванні бізнес-плану, якість відповідної інформації залежить від витраченої на її збір енергії. До числа гарних джерел подібних даних ставляться торгові асоціації, література по торгівлі, галузеві дослідження, думки експертів.

Ступінь детальності і докази, що варто призвести, залежать від частки ринку, що потрібно завоювати для досягнення успіху.

Після визначення загальних параметрів ринку варто встановити об «єкти ринку, їхньої характеристики і значення. Можна описати ринок із погляду бажаних атрибутів виробу, демографії, географії, особливостей психології.

Аналогічною уявою в плані будуть послідовно розглядатися і всі інші об «єкти ринку. На додаток до опису в плані варто дати оцінку порівняльної принадності кожного з об «єктів. Які ринки мають першорядне значення? Чому? Чи буде це відносне значення змінюватися з часом.

Конкуренція й інші зовнішні чинники. Майже напевно на діяльність фірми будуть впливати зовнішні чинники, що здатне контролювати лише в незначній мірі або взагалі не здатне робити це. Найбільше значним із них є конкуренція.

Ступінь конкуренції. Ціллю в даному випадку є розгляд того, що може скласти справжню конкуренцію і відповідну реакцію на неї. Можливо, удадуться конкретні фірми, продукцію або послуги, що складуть конкуренцію. У таких випадках доцільно зазначити профіль кожного конкурента, його сильні і слабкі сторони і можливий вплив, що усе це може вплинути на становлення бізнесу.

Майбутні джерела конкуренції. У той час як деякі (звичайно старі) виробництва перебувають у стані стабільності і розвиваються поступово, є множина динамичных ринків, що знаходяться в стані швидкої і безупинної зміни. Часом можна пророчити такі зміни в структурі ринку. Занепокоєність із приводу майбутньої конкуренції особливо важлива при розробці нового продукту або послуги, коли велика можливість появи «наслідувачів» у новій галузі.

Стратегія маркетингу. Визначивши відповідний ринок і його можливості, необхідно зупинитися на тому, як планований бізнес будет використовувати ці можливості. Повинна бути подана стратегія маркетингу, що пояснює як бізнес організує проведення своїх планів у життя для досягнення бажаного обсягу продажів. Для цього необхідно приділити увагу кожному з найважливіших інструментів маркетингу, наявних у розпорядженні компанії.

Стратегія збуту і розрозділи. Необхідно визначити як бізнес має намір довести свої товари і послуги до споживача. Чи використае власні служби збуту або ж будуть використані ділери, дистрибьюторы, посередники?

У деяких випадках організація мережі по продажі і поширенню товару є порівняно нескладною справою і потрібно освітити лише основні моменти. У інших же дати більш докладний опис.

При власній службі збуту варто зазначити, потрібно чи спеціальне підготування для її робітників. Наприклад, для продажу технічної продукції персонал повинний мати відповідні знання.

Стратегія ціноутворення. Одним із найважливіших елементів плану маркетингу є ціноутворення. Ціна пов «язана з такими чинниками маркетингу, як характеристика й уява товару і фірми й ін. Ціна на товар повинна мати безпосередню зв «язок із його якістю. Важливо, щоб ціни належною уявою відбивали рівень якості й імідж фірми, що вона хоче створити для своєї продукції.

При аналізі використовуваних на фірмі засобів ціноутворення доцільно виходити з таких положень. Можлива ціна товару може визначатися, виходячи з:

собівартості продукції;

ціни конкурентів на аналогічний товар або товари-замінники;

унікальних гідностей товару;

ціни, обумовленої попитом на товар.

На основі собівартості звичайно оцінюється мінімально можлива ціна товару (послуги), що відповідає найменшим витратам.

На основі аналізу цін конкурентів визначається середній рівень цін.

Максимально можлива ціна встановлюється для товарів, що відрізняються високою якістю або унікальними гідностями.

Випливає також роздивитися політику знижок і зміни цін, а також вплив цінової стратегії в цілому на валовий прибуток.

Якщо розроблений детальний прейскурант і він може допомогти рецензенту розібратися в суті, варто призвести його в скороченому виді. Можливо помістити його цілком у додатку.

Реклама, зв «язки з громадськістю, просування товару. Багато починаючі або розвиваючі фірми, що знаходяться на ранній стадії, не мають значні засоби для реклами, якщо взагалі їх мають. Підприємці, наприклад, можуть установлювати контакти з місцевими засобами інформації, що часто пишуть про новий бізнес в окрузі. У такий спосіб можна одержати безкоштовну рекламу.

При наявності служби зв «язків із громадськістю (public relations) її задачами є:

Систематичне створення сприятливого відношення до фірми широких мас населення;

Здійснення торгових презентацій;

Проведення інституціональної реклами;

Надання консультаційних послуг.

3.6.Розділ «План виробництва».

Цей розділ готується тільки тими підприємцями, що готуються зайнятися виробництвом товарів. При написанні варто відповісти на такі питання:

Де будуть виготовлятися товари — на діючому або знову утворюваному підприємстві?

Наскільки вдало выбрано місце розташування фірми, виходячи з близькості до ринку, постачальникам, доступності робочої сили, транспорту і т.д. ?

Які виробничі потужності будуть потрібні і як вони будуть вводитися рік від року?

Які основні засоби будуть потрібні для організації виробництва? Яка динаміка їхньої зміни на перспективу? Дану інформацію доцільно уявити у виді такої таблиці:

Найменува-ння Фізичний стан Існуючі можливості Вади або додаткові потреби і заходи для їхнього задоволення.

Земля.

Будинки і спорудження.

Устаткування.

Які можливі затруднення при організації виробництва?

Де, у кого і на яких умовах закупається сировина?

Схема виробничих потоків.

Чи передбачена охорона навколишньої cреды?

Які будуть витрати виробництва? Динаміка їхньої зміни?

3.7. Розділ «Фінансовий план».

Цей розділ необхідно присвятити плануванню фінансового забезпечення діяльності фірми з метою найбільш ефективного використання наявних коштів.

У цьому розділі необхідно розробити сукупність таких планово-звітних документів:

Оперативний план (звіт).

План (звіт) прибутків і витрат.

План (звіт) прямування коштів.

Балансовий звіт (план).

Подібний перелік документів не зовсім звичний для українських підприємців, але він відповідає вимогам світової практики, що спирається на декілька іншу систему бухобліку.

Оперативний план (звіт) відбиває за кожний період результати взаємодії фірми і її цільових ринків по кожному товару і ринку. Цей документ повинен розроблятися службою маркетингу.

План (звіт) про прибутки і витрати по виробництву товарів показує, чи одержить фірма прибуток від продажу кожного з товарів. Цей документ розробляється економічною службою фірми по кожному з товарів.

План (звіт) про прямування коштів показує процес надходжень і витрати грошей у процесі діяльності фірми. Він розробляється фінансовою службою фірми.

Балансовий звіт підводить результати економічної і фінансової діяльності фірми за звітний період. Він звичайно розробляється бухгалтерією.

У зазначених планово-звітних документах відбиваються плановані і фактичні розміри показників за звітний період. Тривалість планово-звітних періодів у залежності від конкретних умов може змінюватися в межах: місяць, квартал, півроку, рік.

Роздивимося зразковий склад показників і форму їхній уявлення в оперативному плані (звіті). Ці показники визначаються по кожному товару або послузі, що дозволяє порівнювати їх між собою по економічній ефективності (див. табл.).

Показники Місяць.

(квартал, рік) Усього за період.

План Факт План Факт.

Ринковий потенціал фірми в одиницях даного товару.

Ціна товару.

Обсяг продажів в одиницях товару.

Частка фірми в галузевому ринку по даному товарі.

Кількість товарів в одиницях зроблених фірмою.

Запаси даного товару на складах фірми на кінець звітного періоду.

Ця сукупність показників покликана дати уявлення керівництву фірми про ту частку ринку, що завойована фірмою по кожному товару і який передбачається завоювати в майбутньому періоді.

Другим документом був названий план (звіт) про прибутки і витрати. Структура цього звіту досить проста. У нього звичайно включають такі показники (див. табл.):

Показники Місяць.

(квартал, рік) і т.д. Усього за період.

План Факт.

План Факт.

Виторг від продажу даного товару.

Виробничі витрати, пов «язані з виробництвом і реалізацією товарів по статтях.

Загальновиробничі витрати по статтях.

Податки і відрахування.

Чистий прибуток.

Прибуток, що залишається в розпорядженні фірми.

За даними цього плану (звіту) можна встановити, чи приносить фірмі прибуток даний товар, можна порівняти різноманітні товари по прибутковості з тим, щоб прийняти рішення про доцільність їхнього подальшого виробництва.

Заключним документом є балансовий звіт. У ньому утримується повний перелік активів фірми і пасивів. Цей документ показує чисту вартість і ліквідність фірми. Кредитори, як правило, запитують балансовий звіт. Останній також необхідний при подачі податкової декларації.

4.РОЗРОБКА РОЗДІЛІВ БІЗНЕС-ПЛАНУ МПП «СОФ».

4.1. РЕЗЮМЕ.

Дійсний проект розроблений із метою обгрунтування доцільності створення Торгового комплексу по наданню широкого спектра торгових і інших видів послуг населенню і юридичним особам у Харківському районі міста Києва (вул. Червонопрапорная, 169) і організації на його базі. високо прибуткового бізнесу.

Загальна вартість проекту складає 4 400 гривень, термін реалізації проекту — 10 місяців. Період окупності проекту не перевищить 5 років із моменту початку його реалізації.

Головним фундатором і власником Торгового комплексу є власник Малого приватного підприємства «СОФ «- Стаднюк О. Ф., для якої реалізація проекту є одним з етапів упровадження нових напрямків діяльності на основі розвитку діючих і створенні нових потужностей. МПП «СОФ «здійснює свою діяльність із грудня 1996 року. Засновник підприємствавласник, громадянка України — Стаднюк Олена Фиофиловна. Основу створеного малого приватного підприємства «СОФ «складають продовольчий магазин, кафе, —комплекс складських помешкань, а також незавершене будівництво під ресторан, що у період 1996;98 років були цілком реконструйовані і в даний час успішно здійснюють свою діяльність. Балансова вартість основних фондів МПП «СОФ «за станом на 01.01.1999 року склала 172 тис. грн. (відповідно до висновку експертної оцінки, проведеної в лютому 1999 року, ринкова вартість майна МПП «СОФ «визначена в розмірі 6 000 тис.грн.

Подальша стратегія МПП «СОФ «складається в створенні цілісного комплексу по забезпеченні широкого спектра послуг на основі запровадження в дію додаткових потужностей, таких як:

• ресторану на 100 посадкових місць;

•оптової бази продовольчих товарів із виставковим павільйоном;

• ігрового залу;

• цеху по розфасуванню сипучих продуктів харчування;

• стоянки вантажного транзитного транспорту з міні-кемпінгом і станцією технічного обслуговування.

Саме комплексний підхід при обслуговування споживачів дозволить значно збільшити їхню притоку і наростити обсяги товарообігу комплексу як у цілому, так і по кожного окремо узятого напрямуу діяльності. За рівнем культури обслуговування і технічних можливостей комплекс будет відповідати європейському рівню.

Вирішальними аргументами на користь проекту стали:

• винятково вигідне розташування комплексу з позиції статусу м. Києва як столиці європейської держави, так і з погляду сприятливої конкурентної ситуації, що склалася в районі розташування комплексу (у радіусі 5 км. немає іншої торгової точки, комплекс розташований на відстані 150 метрів від автотраси Київ — Дніпропетровськ, інше);

• наявність на початок проекту чинних потужностей;

• застосування в проекті найбільше оптимальних архітектурно-планувальних і технічних рішень, що дозволяють істотно знизити витрати на проект за рахунок максимального використання існуючих будівель і інженерних мереж;

• великий досвід роботи підприємства на ринку планованих послуг і наявність чинної мережі постачальників товару (безпосередньо від виробника);

• добре розвинутий місцевий сільськогосподарський сектор, що забезпечує постачання дешевих і якісних продуктів для організації діяльності суспільного харчування;

• невеличкий тимчасовий період реалізації проекту і його швидкої окупності.

Крім того, на даний момент вирішені питання земельного відводу під об «єкти проекту і є згода Харківська районна державної адміністрація м. Києва на розробку проекту по будівництву Торгового комплексу (Розпорядження від 02.12.1998 року № 813 і лист від 17.12. 1998 роки № 3509/01). Загальна площа земельної ділянки, виділеного МПП «СОФ «у довгострокову оренду з правом наступного викупу, складає 0,74 га.

Фінансування проекту передбачається здійснювати за рахунок двох основних джерел:

• власних засобів МЧП «СОФ «- 0,4 млн. гривень;

• кредитних ресурсів -4,0 млн. Гривень.

Одержання кредиту планується здійснити одним платежем наприкінці першого кварталу 1999 року. При цьому гарантується повне погашення кредиту і % по його обслуговуванню наприкінці першого півріччя 2007 року. Загальна сума виплат у плині всього періоду погашення кредиту складе 6397,2 тис. гривень. Гарантом виконання МПП «СОФ «своїх боргових зобов «язань стане його майно (ринкова вартість якого за станом на лютий 1999 року склала 6000 тис. гривень), а також бездоганна його репутація в бізнесі.

Приведене в наступних розділах більш детальний опис і обгрунтування доцільності здійснюваного проекту свідчить про високий рівень його принадності.

4.2. СТИСЛА ІНФОРМАЦІЯ ПРО МПП «СОФ «.

Організатором і гарантом здійснення проекту спорудження Торгового комплексу виступає мале приватне підприємство «СОФ «здійснюючу свою діяльність на підставі власності громадянки України Стаднюк О. Ф., що одночасно є власником і директором даного підприємства.

Юридична адреса: Україна, 252 026, м. киев-026, ул, Червонопрапорна, 169 Фізична адреса: Україна, 252 026, м. киев-026, ул, Червонопрапорна, 169 Телефон (044) 295−46−08 Факс (044) 295−46−08.

Мале приватне підприємство «СОФ «створено 20 грудня 1996 року. МПП «СОФ », зареєстровано Харківською районною державною адміністрацією м. Києва, реєстраційний № 3 463 від 20 грудня 1996 року, индефікаційный код № 24 584 603. МПП «СОФ «є правонаступником структурної одиниці - магазина№ 1352.

Основною ціллю його створення було надання реальної помочі в задоволенні потреб товариства в продовольчих товарах і послугах. В даний час МПП «СОФ «закінчило цілком роботи з реконструкції будинку магазина і кафе з усіма підсобними помешканнями. Починаючи із січня 1999 року помешкання магазина і кафе функціонують і цілком відповідають вимогам запропонованим до торгових організацій. Будівельно-монтажні роботи з будинку ресторану незакінчені. Необхідно виконати роботи з перекриттю першого і другого поверху, оздоблювальні, електромонтажні і сантехнічні роботи ресторану.

До складу керівництва МПП «СОФ «входять:

Стаднюк О. Ф. Директор підприємства.

Залюбовская Л. Д. Виконавчий директор

Дьяченко И. А. Главный бухгалтер

Питель О. К. Зав. виробництвом.

Загальна чисельність персоналу МПП «СОФ «складає 22 чоловік. Характерною рисою персоналу є сполучення досвіду в сфері бізнесу з найбільше дієздатним віком (30−45 років).

Ключовими напрямками діяльності МПП «СОФ «є:

• організація роздрібної, оптової і комісійної торгівлі;

• створення власної мережі магазинів і реалізація продуктів харчування і промислових товарів;

• суспільне харчування;

• виробництво і реалізація хлібобулочних і кондитерських виробів;

• виробництво і реалізація продукції суспільного харчування;

• організація автостоянок і станцій технічного обслуговування ;

• внутрішні і міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом;

• організація виставок-продажів;

• експлуатація ігрових автоматів.

Всі інші види діяльності щиро або побічно пов «язані з вищевказаними. У цьому контексті створення Торгового комплексу є не тільки новим етапом розширення меж діяльності МПП «СОФ », але й одним із найбільше сучасних і зроблених інструментів просування бізнесу і зміцнення позицій підприємства на ринку.

4.3. ЗМІСТ ПРОЕКТУ.

4.3.1. Місце розташування Торгового комплексу.

Торговий комплекс планується розмістити на земельній ділянці площею 0,74 га по вул. Червонопрапорна, 169, із котрих 0,14 га знаходиться під будинком чинного магазина. Ділянка передана МПП «СОФ «у довгострокову оренду (Лист Київського міського керування земельних ресурсів № 3509/01 від 17 грудня 1998 року).

При виборі месцезнаходження ділянки основними критеріями стали:

• можливість викупу зазначеної земельної ділянки малим приватним підприємством «СОФ «у свою власність (відповідно до чинного законодавства України);

• рельєф місцевості, що дозволяє виконати будівельно-монтажні роботи будинку ресторану, оптового складу, виставкового павільйону, складських помешкань таким чином, що вони разом із уже чинним магазином і кафе утворять єдине побудоване в двох рівнях будинок Торгового комплексу. При цьому, на першому рівні будуть розташований один зал ресторану, оптовий склад, складські помешкання, підсобні помешкання, зал ігрових автоматів і більярда, на другому рівні - другий зал ресторану,, виставковий павільйон, а також існуючий магазин і кафе;

• наявність достатніх площ для перспективного розвитку підприємства і реальної перспективи, при необхідності, розширення площі земельної ділянки (є попередня домовленість із місцевими органами влади);

• розміщення ділянки в достатньо багатонаселеній частині міста Києва — мкр. Пирогово, що не має торгових точок і підприємств суспільного харчування;

• розвита мережа транспортних артерій, 150 метрів від автомобільної траси Київ — Дніпропетровськ, 12 км. від центрального автовокзалу м. Києва.

Месцезнаходження земельної ділянки, на якому буде розташований Торговий комплекс, зручно для підприємства і населення проживаючого в даному районі, а також для працюючих на сусідніх підприємствах. Зона розміщення ділянки класифікується як промислова. У безпосередній близькості від ділянки на відстані 150 метрів проходить автомобільна магістраль — Окружна дорога. На відстані 150 метрів розташована тютюнова фабрика «Реемстма «(чисельністю працюючих 2000 чел.). З боку проспекту Науки на відстані 500 метрів розташоване спеціалізоване авторемонтное підприємство (чисельністю працюючих 800 чел.) і цегельний завод (чисельністю працюючих 500 чел.). Населення мкр. Пирогово складає приблизно 3000 жителів.

Площадка Торгового комплексу має зручний доступ для покупців і відвідувачів — житлові будинки знаходяться в безпосередній близькості до Торгового комплексу.

Під «їзди до Торгового комплексу зручні, мають асфальтное покриття, стан доріг гарний.

Основу суспільного транспорту складають автобусні маршрути і маршрутні таксі. Найближча станція метро «Выдубичи «розташована на відстані 5 км.

Загальна площа ділянки, призначеного під Торговий комплекс, складає 7400 м², що повною мірою задовольняє вимогам запропонованого проекту.

Існуючі інженерні мережі водопостачання, електропостачання, засобів зв «язку повною мірою забезпечують потреби проектованого Торгового комплексу.

4.3.2. Стислий опис Торгового комплексу.

До складу Торгового комплексу ввійдуть такі об «єкти:

• продовольчий магазин;

• кафе на 44 посадкових місця;

• ресторан на 100 посадкових місць;

• зал ігрових автоматів і більярда;

•оптова база продовольчих товарів із виставковим павільйоном;

• цех по розфасуванню сипучих продуктів харчування;

• стоянка вантажних автомобілів, міні-кемпінг і СТО.

Продовольчий магазин.

Продовольчий магазин розташований у чинному будинку і займає площу 62,5 кв. м. Магазин розташований у будинку, у якому виконані ремонтні роботи. У 1998 році після проведення ремонтних робіт у магазині проведена заміна торгового устаткування на нове, імпортного виробництва. Інтер «єр помешкання магазина відповідає вимогам запропонованим до торгових організацій. Валовий прибуток магазина за рік складе 133 тис. грн. Продовольчі товари наявні в продажі користуються попитом у покупців. Продовольчі товари магазина подані трьома групами: товари штучного відділу, бакалія і гастрономія. Асортимент продовольчих товарів магазина достатньо широкий. Це — вино горілочні вироби, солодка і мінеральна вода, кава, чай, сигарети, кондитерські і хлібобулочні вироби, цукор, крупи, рис, м «ясні і ковбасні вироби, риба, птиця, тверді сыры, молочні і кисломолочные продукти. У радіусі п «ятьох кілометрів від магазина відсутні організації по роздрібній торгівлі, що дозволяє мати постійний контингент покупців.

Кафе на 44 посадкових місця.

Кафе на 44 посадкових місця розташовано в тому ж будинку що і магазин, у суміжному з магазином помешканні, і займає площа 49,9 кв. м. У помешканні виконані ремонтні роботи, проведена заміна торгового устаткування на нове, імпортного виробництва. Інтер «єр помешкання кафе відповідає вимогам запропонованим до підприємств общепита. По комфорту і рівню обслуговування кафе ні чим не поступається подібним закладам розташованим у центрі м. Києва. Послуги які надае кафе користуються попитом і популярністю як місцевого населення так і в робітників підприємств розташованих недалеко від кафе.

Ресторан на 100 посадкових місць.

Будинок ресторану знаходиться в стадії будівництва. Будівельно-монтажні роботи виконані на 60,0%. В даний час виконані такі будівельно-монтажні роботи:

— устрій фундаментів;

— стіни з цеглини.

Для завершення робіт із будинку ресторану необхідно виконати роботи з устрою статей, перегородок, перекриттів першого і другого поверху, опоряджувальні робота, внутрішні санітарно-технічні й електричні устрої, установити торгове устаткування. Дані роботи можливо виконати в плині восьми місяців.

Необхідність будівництва будинку ресторану по вулиці Червонопрапорна, 169 обумовлено, у першу чергу, відсутністю на відстані п «ятьох кілометрів від проектованого об «єкта аналогічних закладів громадського харчування по обслуговуванню населення, наявність достатньої кількості потенційних відвідувачів із числа як місцевого населення так водіїв і пасажирів транзитного транспорту, значним обсягом проведених раніше будівельно-монтажних робіт. Загальна площа двох залів ресторану складе більш 200 кв. м.

Зал ігрових автоматів і більярда.

Помешкання розташовані в підвальній частині будинки кафе і магазина знаходяться на однім рівні з залом ресторану розташованому на першому рівні, що дозволяє без додаткових витрат здійснити необхідну реконструкцію й облаштувати зал ігрових автоматів і більярда. Для завершення робіт з облаштованості залу ігрових автоматів і більярда необхідно виконати роботи з оздоби помешкання сучасними оздоблювальними матеріалами, набути відповідного устаткування. Реалізація даного заходу дозволить робити додаткові послуги відвідувачам кафе і ресторану і за рахунок високого рівня сервісу дозволить залучити постійний контингент клієнтів. Площа залу ігрових автоматів і більярда складе 30,9 кв. м.

Оптова база продовольчих товарів із виставковим павільйоном.

Оптова база по реалізації продовольчих і супутніх промислових товарів (миючі засоби, галантерея, парфумерія і побутове устаткування) буде складатися зі складських помешкань і виставкового павільйону. Проведені маркетингові дослідження ринку даного регіону підтвердили існуючі раніше дані про низьку заможності мкр. Пирогово і навколишньої місцевості продовольчими товарами як у роздрібній торгівлі, так і в централізованому оптовому забезпеченні торгових підприємств району. Проведені дослідження вказують на високу ефективність результатів і високої віддачі від діяльності по оптовій реалізації продовольчих товарів, що є головним чинником для здійснення даного проекту. Крім того МПП «СОФ «уже має домовленості на постачання більш ніж із 20 підприємствами Київської й інших областей України виробляючі продовольчі товари.

Будинок оптової бази буде впритул примикати до існуючого будинку кафе і розміщатися в двох рівнях. На першому рівні будуть знаходитися складські помешкання, на другому рівні буде знаходитися виставковий павільйон продовольчих товарів наявних на складах оптової бази.

Для здійснення вищевикладеного необхідно зробити такі роботи:

— розробити робочий проект;

— виконати будівельно-монтажні роботи;

— придбати і встановити торгове і виставкове устаткування, меблі.

Загальна площа що займається помешканнями оптової бази, виставковим павільйоном складе більш 250 кв. м.

x0152.

".

®.

.

o.

x0152.

x017D.

'.

".

°.

AE.

E.

x8460×0237.

&.

&.

x6000xA984×6100 $.

x8460×0237.

x6467×67B1u.

x0A00&x460B.

x8460×0237×6467×67B1u.

x017D.

-.

Ue.

u.

ue.

x8411×0237×6412×0168×8460×0237 x0A00&x460B.

Ue.

x00B9y*.

x845DxFFDBx8460O.

Придбання 4-х вантажних автомобілів для обслуговування Торгового комплексу.

Для оперативності рішення питань по забезпеченню постійного асортименту товарів, реалізованих оптовою базою і магазинами, забезпечення оптових покупців, МПП «СОФ », планує закупити 4-и вантажних автомобіля з обсягом кузова 82 куб. м. для перевезення вантажів як у межах України так і за рубежем, із метою доставки вантажів на власні склади і склади оптових покупців.

Цех по розфасуванню сипучих продуктів харчування.

Цех по розфасуванню сипучих продуктів харчування, буде розташований у підвальному помешканні Торгового комплексу. Для завершення робіт необхідно виконати опоряджувальні робота, закупити і встановити устаткування — два верстати, що будуть здійснювати розфасування й упаковування продуктів у поліетиленові пакети. Розфасовані сипучі продовольчі товари будуть реалізуватися вроздріб через магазин і оптом через оптову базу Торгового комплексу.

Площа цеху по розфасуванню сипучих продуктів харчування складе 31,2 кв.м.

Стоянка вантажних автомобілів із міні-кемпінгом і СТО.

Даний проект передбачає здійснити будівельні роботи для устрою стоянки для транзитних вантажних автомобілів, міні-кемпінгу і станції технічного обслуговування поруч із Торговим комплексом, на відстані забезпечувающый необхідні санітарні норми. Під час стоянки автомобілів і відпочинку водіїв, при необхідності, на СТО будуть проводитися діагностичні і ремонтні роботи автотранспортних засобів.

Площа стоянки вантажних автомобілів із міні-кемпінгом і СТО складе 600 кв. м.

4.3.3.Технологія фасуваня та пакування сипучих продуктів.

Розробник та виробник пакуючого обладнання — ІНТЕРМАШ. Гарантія на обладнання 12 місяців при проведенні пуско-налагоджувальних робіт (5%) та 6 місяців в інших випадках. Стисла характеристика проимислового апарату по фасовці сипучих продуктів харчування передбачає опис технічних характеристик апарату та принципу його використання.

Установка фасує такі продукти як: цукор, сіль, весь спектр круп, горішки, драже, горох і багато інших продуктів.

Технічна характеристика:

виробнича потужність-15 уп/хв;

об'єм дози, см3 — 60−100; 100−160; 200−350; 500−800; 900−1500;

ширина пакету мм — 90; 115; 150; 160; 170; 180; 190; або 200;

довжина пакету мм — 80−300;

пакуючий матеріал — поліпропілен, або поліетилен;

параметри мережі живлення, В — 220;

встановлена потужність, кВт — не більне 0,8;

габарити, мм — 950*780*23 504.

маса, кг — 150.

Принцип дії апарату по фасуванню та упаковці різних сипучих продуктів харчування:

в процесі роботи апарат формує пакети необхідного об'єму зварюючи шви та відрізаючи зайвий пакуючий матеріал. Дата виготовлення проставляється на пакеті;

для початку роботи апарат потрібно ввімкнути в мережу електричного стуму;

після вмикання апарату 30−40 хв. потрібно для нагрівання електричних тенів, які зварюють шви та проставляють дату на упаковці;

після цього необхідно заправити стрічку поліпропіленову або поліетиленову у формувач пакетів та сформувати низ першого пакету;

засипаємо в резервуар потрібний для фасування матеріал (сипучі продукти харчування) — апарат готовий до роботи;

апарат обслуговують дві людини: перший операціоніст, другийвиконує підсобні роботи (засипає матеріал в резервуар, забирає розфасовані пакети, складує їх, підносить наступні порції матеріалу для фасування).

4.4. ПЛАН МАРКЕТИНГУ.

4.4.1. Характеристика ринку Законодавча база торгового бізнесу в Україні.

З погляду законодавчої бази торговий бізнес в Україні носить достатньо відкритий характер, про що свідчать положення чинних на сьогодні законодавчі акти. Даний вид діяльності законодавчо передбачає одержання дозвільних документів на здійснення торгової діяльності, надання послуг у сфері грального бізнесу і роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами. Законодавча база регламентує порядок здійснення торгових операцій і операцій по наданню послуг громадського харчування.

На момент розробки проекту МПП «СОФ «має торговий патент № 689 285 на право здійснення торгової діяльності і ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, що дозволить без додаткових витрат забезпечити функціонування торгового комплексу.

Загальна ситуація на ринку.

Держава Україна розташована в південно-східній частині Європи. Площа її території складає 603,7 тис. кв. км. Це друга за розміром країна в Європі.

Населення України в даний час складає 50,185 млн. чоловік, із якого міське населення — 68%, сільське — 32%. У адміністративний склад України входять: Автономна Республіка Крим, 24 області, а також два міста республіканського підпорядкування — Київ і Севастополь. Україна є з 1991 року незалежною державою з парламентско-президентской формою правління. Територія країни має вихід до двом морів, її порти розташовані на берегах Чорного й Азовського морів.

Україна знаходиться в географічному центрі Європи і є транспортним коридором сполучующим Західну Європу з Росією.

Характеризуючи ринок споживання продуктів харчування, послуг громадського харчування, насамперед необхідно освітити його місце і територіальні межі. Місцем розташування об «єкта інвестування є столиця України — місто Київ. Населення Києва складає 2,7 млн. чоловік, щодня в місті буває біля 1 млн. приїжджих відвідувачів з інших регіонів і країн.

Історичний, адміністративний, культурний і економічний центр країни розташований на перетинанні залізничних, автомобільних, авіаційних і річкових шляхів повідомлення. Місто розміщене уздовж правого і лівого берегів р. Дніпро. Адміністративно місто розділене на 14 районів. У Києві розташовані органи керування країною, дипломатичні і торгові представництва десятків країн із усіх континентів світу. Столиця України є самим значним науковим, культурним, промисловим і фінансовим центром, де постійно обертається 1/3 фінансового капіталу країни.

Незважаючи на кризовий стан економіки України, у м. Києві спад виробництва не зробив такого істотного впливу на зниження ділової активності і падіння життєвого рівня населення, як у цілому по Україні. Вартість продовольчих товарів та послуг по проживанню в місті Києві найвища в Україні.

Після минулих кризових подій почавшихся в серпні 1998 року поступово під кінець року стала відновлятися активізація торгівлі в Україні. Деякою мірою стала змінюватися принадність різноманітних ринків.

Сегмент ринку, на який націлений об «єкт проекту — торгівля продуктами харчування і супутніх побутових товарів, суспільне харчування. Цей ринок призначений забезпечувати природні потреби людини продуктами харчування. Тому, навіть незважаючи на загальний економічний спад у державі, він виявився найменш уразливим і дозволяє працювати зі зниженим ризиком для цього виду торгового бізнесу. Найбільше характерними для нього останнім часом сталичасткове переорієнтування в асортименті на більш дешеві вітчизняні продукти харчування, відмова від дорогих імпортних продуктів, стабільна оборотність.

Місячний обсяг ринку споживання продуктів харчування в країні за даними органів Госкомстата складає біля 4млрд. гривень, розрахований він виходячи зі споживчої корзинки вартість якої складає біля 80 грн. (складається споживча корзинка з 22 основних продуктів харчування, куди не ввійшли багато споживані населень продукти, як наприклад копченості, м «ясні і рибні, кава, напої, дитяче харчування й ін.). Реальний місячний обсяг ринку продуктів харчування визначений експертним шляхом складає мінімум 8 млрд. грн.

Місячний обсяг споживання продуктів харчування в м. Києві в порівнянні з іншими регіонами значно вище і складає біля 1200 млн. грн., або в середньому біля 280 грн. на одну людину. У останні п «ять місяців купівельний попит населення знизився в основному на предмети не першої необхідності. Попит на продукти харчування залишається на старому Рівні, проте, росте попит на більш дешеві продукти вітчизняного виробництва і знижується попит на дорогі імпортні продукти.

В даний час обсяг ринку продуктів харчування в Україні перевищує на порядок обсяг будь-якого іншого ринку споживчих товарів.

Основу ринку товарів і послуг об «єкта проекту складуть жителі мікрорайону, чисельність якого складає біля 3000 чоловік. У зв «язку з цим зросте в Києві популярністю індивідуального житлового будівництва і виділенням у селищі території під індивідуальну забудову, очікується збільшення чисельності населення в селищі на 300 чоловік. На даний момент потреби значної частини населення (порядку 1/3) задовольняються за рахунок завезення з інших районів міста працюючими та членами сімей.

Значну частку споживачів Торгового комплексу складуть робітники сусідніх підприємств:

• тютюнової фабрики, на якій працюе 2000 чоловік, йде процес розширення в зв «язку з її перебазуванням із центральної частини міста Києва;

• автотранспортне підприємство з чисельністю працюючих 800 чоловік;

• цегельний завод із чисельністю працюючих 500 чоловік.

Наявність минуюча в безпосередній близькості автомагістралі КиївДнепропетровск, по якій проходять вантажопотоки з Західної Європи на Схід України і далі в Росію, забезпечить притоки громадян, що проїжджають. Інтенсивність прямування по автомагістралі в денний час складає біля 400 автомобілів у час.

Об «єкт інвестування розташований на місці колишньої торгової точки і відомий жителям селища, робітникам підприємств і багатьом відвідувачам.

Проведені експертами розрахунки показали, що тільки постійними споживачами товарів і послуг комплексу стануть порядку 2500 — 3000 чоловік. Середньомісячна норма споживання продуктів харчування складає в Києві біля 280 гривень на місяць, аналогічної вона залишається і для району розташування об «єкта інвестування.

4.4.2. Конкурентне середовище.

Територіальне відособлене розташування селища є сприятливим щодо конкурентноздатності об «єкта інвестування.

Найближчі конкуренти (продовольчі магазини, кафе і ресторани) розташовані :

— в селищі Чапаевка на відстані 5 км ;

— по проспекту Науки на відстані 5 км;

— по вулиці Академіка Заболотного на відстані 6 км.

У мікрорайоні немає інших продовольчих торгових пунктів і останнім часом не було обертань у державну адміністрацію району про виділення місця на одержання дозволу по організації пунктів торгівлі продуктами харчування.

На даний момент об «єкт інвестування займає монопольне положення в мікрорайоні.

Місце Торгового комплексу на ринку.

У результаті проведення реконструкції, будівництва нових площ і освоєння нових видів торгових і інших послуг очікується істотне збільшення товарообігу Торгового центру, що складе 480 — 500 тисяч грн. на місяць, що дозволить мати чистий прибуток біля 120 тис. грн. щомісяця.

4.4.4. Маркетингова стратегія.

Стратегія діяльності Торгового центру базується на вивченні попиту на продукти харчування, послуги ресторану і кафе, ціновій політиці, рекламі, розширенні видів діяльності.

Шляхом аналізу продаж, опитуванння й анкетування покупців буде визначатися асортимент, обсяги і якість продуктів і товарів.

З огляду на територіальну відособленість мікрорайону при доборі асортименту буде враховуватися потреба не тільки в продуктах харчування, а і потреба в забезпеченні населення супутніми товарами необхідними для побуту, ведення домашнього господарства. При Торговому центрі буде працювати стіл замовлень і організована доставка продуктів споживачам. У літню пору буде організована наметова торгівля біля автомагістралі, будуть організовані кіоски в підприємствах, у віддалених місцях селища.

У організації оптової торгівлі намічається також орієнтація на оптових покупців із сусідніх населених пунктів, що зможуть скорочувати транспортні витрати, не заїжджаючи на оптові ринки розташовані в центральних районах Києва, планується також організація доставки товарів власним автотранспортом, що викликає безсумнівно інтерес у споживачів.

Роботу ресторану намічається організовувати в двох режимах, удень ресторан працює як кафе з відповідними більш низькими цінами, а у вечірній час і у вихідні дні - як ресторан. Планується виїзна торгівля обідами на підприємствах селища. Ресторан також буде здаватися для проведення бенкетів, ритуальних заходів.

При визначенні цінової політики Торгового комплексу, основним принципом буде — застосування цін, нижче чим у конкурентів, розташованих у місті. Досягатися це буде за рахунок організації прямих постачань від виробників товару, а також придбанням продуктів харчування для ресторану і кафе в місцевих виробників сільгосппродукції. Такий підхід забезпечить ріст рівня прибутковості за рахунок збільшення обсягів продаж і високої оборотності засобів.

З метою притягнення нових споживачів буде організована відповідна реклама для населення за допомогою місцевих радіо і телебачення, рекламних оголошень у періодичних друкарських виданнях, постійного телефонного зв «язку (відповідей на питання), прайс-листів, створення зовнішньої реклами. Реклама послуг Торгового центру буде на власному автотранспорті, рекламних щитах розташованих у селищі та на автомагістралі. Фірмовий знак і реклама підприємства будуть використані на упаковуванні реалізованих товарів.

4.4.5. Керівництво проектом.

Керівництво проектом буде здійснювати персонал на чолі з власником (директором) МПП «СОФ », що має вищу торгову освіту і 15- літній досвід роботи в сфері торгівлі.

У складі персоналу ввійдуть менеджер по організації суспільного харчування, спеціаліст — маркетолог, а також фінансовий директор.

4.5. ФІНАНСУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТУ.

4.5.1 Вартість проекту.

Виходячи з попередніх оцінних розрахунків загальна вартість проекту створення Торгового комплексу в Харківському районі міста Києва (мкр. Пирогово) на базі існуючого будинку, у якому розміщений магазин і кафе, складає 4,4 млн. грн., тривалість періоду реалізації проекту — 10 місяців (орієнтовно березень — грудень 1999 року). Основними джерелами фінансування стануть:

• власні засоби МПП «СОФ «-400 000 гривень.

• кредитні засоби — 4000 000 гривень.

4.5.2. Основні етапи впровадження проекту.

Розробка проекту по створенню Торгового комплексу передбачає що протягом 1998 року існуючий будинок магазина був цілком реконструйований, проведені ремонтні роботи в помешканнях даного будинку. У даному будинку розміщений магазин по реалізації продовольчих товарів і кафе на 44 посадкових місця. У помешканні магазину і кафе завезене і встановлене торгове устаткування імпортного виробництва. Починаючи з 1999 року магазин і кафе функціонують, додаткових засобів для поліпшення їхньої діяльності в процесі реалізації проекту не потрібно.

Процес реалізації проекту включає такі етапи робіт:

• розробка і затвердження технічного проекту;

• виконання будівельно-монтажних робіт;

• придбання й установка устаткування;

• вирішення організаційних питань діяльності Торгового комплексу,.

Утримання, витрати і терміни виконання основних етапів реалізації проекту по функціонуванню Торгового комплексу подані в таблиці:

Таблиця. 4.1. Характеристика інвестицій.

№.

Вартість Період виконання.

п/п Найменування заходів (у тис. Грн) Початок Закінчення.

1. •Розробка і твердження технічного проекту.

200,0 1кв. 1999р. 1кв. 1999р.

2. • Завершення будівництва будинку ресторану на 100 місць.

Роботи, що необхідно зробити: — установка перекриття першого і другого поверху; - устрій статей; - облаштованість стріхи; - оздоба внутрішніх помешкань; - установка дверних і віконних блоків; - санітарно-технічні й електромонтажні роботи; - придбання і монтаж устаткування; - придбання меблів. 1200,0 Пкв. 1999р. IY кв. 1999р.

3. • Облаштованість залу ігрових автоматів і більярда.

Роботи, що необхідно зробити: — опоряджувальні робота; - устрій статей; - санітарно-технічні й електромонтажні роботи; - придбання й установка інвентарю. 200,0 Шкв. 1999р. Шкв. 1999р.

4. • Будівництво оптової бази продовольчих товарів із виставковим павільйоном у тому числі: — будинки виставкового павільйону продуктів харчування і із складами; - будівництво 4-х окремо стоячих будинків складів продуктів харчування. Роботи, що необхідно зробити: — розробка робочого проекту; - будівельно-монтажні роботи; - придбання й установка торгового устаткування; - придбання меблів. 1560,0.

Пкв. 1999р. IV кв. 1999 р.

5. • Придбання 4-х вантажних автомобілів для обслуговування діяльності Торгового комплексу 480,0.

. Шкв. 1999р. Шкв.

1999 р.

6. • Облаштованість цеху по розфасуванню сипучих продуктів харчування 120,0 Пкв.

1999 р. П кв.

1999 р.

7. • Будівництво стоянки вантажних автомобілів, міні-кемпінгу і СТО 600,0 Шкв. 1999р. IV кв.

1999 р.

8. • Постановочні витрати (формування штату, маркетинг, реклама, формування портфеля замовлень, інше) 40,0 IVКВ. 1999р. IV/кв.

1999 р.

УСЬОГО: 4 400,0.

Роботи з більшості етапів будуть здійснюватися паралельно, що забезпечить скорочення термінів реалізації проекту.

Таблиця 4.2.Розподіл витрат по тимчасових інтервалах. (тыс. Гривень).

№ Найменування заходів Усього в тому числі по періодах.

числеис.

:по періодах.

періодам.

п/п проекту витрат I кв. 99 р. II кв. 99 р. Шкв. 99р. IV кв. 99 р.

1. Розробка і твердження технічного проекту 200,0 200,0 ;

;

;

2. Завершення будівництва будинку ресторану на 100 місць 1200,0.

520,0.

360,0.

320,0.

3. Облаштованість залу ігрових автоматів і більярда 200,0.

200,0.

4. Будівництво оптової бази продовольчих товарів із виставковим павільйоном 1560,0.

520,0 800,0 240,0.

5. Придбання 4-х вантажних автомобілів для обслуговування діяльності Торгового комплексу 480,0.

480,0.

6. Облаштованість цеху по розфасуванню сипучих продуктів харчування 120,0.

120,0.

7. Будівництво стоянки вантажних автомобілів, міні-кемпінгу і СТО 600,0.

520,0 80,0.

8. Постановочні витрати 40,0 — - - 40,0.

РАЗОМ 4400,0 200,0 1160,0 2360,0 680,0.

4.5.3. План фінансування проекту.

Дійсний проект створення Торгового комплексу передбачає такі умови фінансування:

• за рахунок власних коштів МПП «СОФ «- 400 000 гривень.

• за рахунок кредитних засобів -4000 000 гривень.

Виходячи з розрозділу витрат на реалізацію проекту найбільше оптимальним варіантом притягнення кредитних засобів по термінах є надання кредиту МПП «СОФ «одним платежем наприкінці першого кварталу 1999 року.

Фінансування витрат на проведення робіт із розробки і твердження технічного проекту по створенню Торгового комплексу на базі існуючого магазина буде здійснюватися МПП «СОФ «у першому кварталі 1999 року в сумі 200,0 тис. гривень.

Гадані умови надання кредиту такі:

• одержання кредитуI квартал 1999 року.

• остаточний термін розрахунку по кредиті -1 півріччя 2007 року.

• початок погашення % за кредит — П півріччя 1999 року.

• початок погашення суми кредиту -1 півріччя 2002 року.

• період і розмір перерахувань заборгованості - щорічно рівними частинами два рази на рік.

• відсоток по кредиту — 10%.

Сума кредиту в розмірі 4 000 000 гривень що залучається МПП «СОФ », буде використана цілеспрямовано на реалізацію проекту по створенню високоефективного торгового підприємства — Торгового комплексу, на базі наявних площ магазина по вул. Червонопрапорній, 169 і за рахунок запровадження в експлуатацію в 1999 році ресторану, оптової бази з виставковим павільйоном, стоянки для вантажних автомобілів із міні-кемпінгом і СТО, цеху по розфасуванню сипучих продовольчих товарів.

5. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ПРОЕКТУ.

Основними напрямками діяльності утворюваного підприємства стануть:

роздрібна торгівля: на базі чинного продовольчого магазина (з урахуванням нарощування обсягів продаж) ;

оптова торгівля: на базі створення оптової бази продовольчих і супутних промислових товарів;

організація діяльності розважальних закладів: на базі чинного кафе і створення ресторану (у процесі будівництва) та ігрового залу;

обслуговування транзитного транспорту: на базі утворюваної стоянки з мини-кепингом і станцією технічного обслуговування;

інші послуги: за рахунок використання окремих елементів матеріально-технічної бази підприємства, зокрема: організації транспортних перевезень, відповідального збереження товарів, інше.

При розробці перспективного плану діяльності Торгового комплексу в якості вихідних даних використані такі дані:

• планові потужності всіх підрозділів Комплексу і терміни введення їх у дію (показники торгових і складських площ комплексу, відвідування комплексу, інше);

• сформований у районі розташування Комплексу контингент споживачів послуг і прогнозний рівень попиту на них;

• фінансово-економічні показники, досягнуті підприємством «СОФ «у процесі поточної діяльності;

• статистичні дані по організації діяльності підприємств профілю подібного МПП «СОФ » ;

• рівень прямих і непрямих витрат, необхідних для функціонування комплексу;

• законодавча база в України.

Приймаючи до уваги, що початковий період діяльності Комплексу буде пов «язаний із значними проблемами, пов «язаними з процесом розгортання діяльності, організацією відповідного маркетингового супроводу, формуванням власного споживача послуг і т.п., стабілізація діяльності Комплексу реально очікується наприкінці 2000 року. Починаючи з 2001 року обсяги наданих послуг і товарообіг будут носити достатньо постійний характер, а їхній річний приріст буде знаходиться в межах 3−8%.

Виходячи з проведеного комплексу маркетингових досліджень і приймаючи в уваги весь комплекс відзначених вище чинників в укрупненому виді динаміка валових прибутків на найближчі п «ять років у розтині окремих видів діяльності виглядає в такий спосіб:

Таблиця 5.1.Валові прибутки на 1999;2003 р.р.

Напрямки діяльності Одиниця Обсяг товарообороту та послуг.

виміру 1999 2000 2001 2002 2003.

• Роздрібна торгівля тис.грн. 1044 1840 2180 2248 2292.

• Оптова торгівля тис.грн. — 700 1168 1248 1320.

•Організація діяльності розважальних закладів тис. грн 412 1240 1480 1600 1680.

• Обслуговування транзитного автотранспорту тис.грн. ;

116 164 180 184.

• Інші послуги тис.грн. — 184 308 360 372.

УСЬОГО:

1456 4080 5300 5636 5848.

Більш детальний розрахунок прибутків поданий у такому розділі «Прогнозовані прибутки і збитки «(період 8,5 років визначений виходячи з терміна завершення погашення кредиту).

Розрахунки прогнозних фінансових показників функціонування Торгового комплексу в період із 1999 року по 2007 рік (1-е півріччя) здійснено виходячи з таких припущень:

— суворе дотримання графіка фінансування будівельно-монтажних робіт, передбачених проектом;

— упровадження всього запланованого комплексу заходів для розвитку Торгового комплексу;

— ефективне проведення рекламної кампанії з метою притягнення максимальної кількості споживачів послуг комплексу.

Фінансовий план діяльності Торгового комплексу поданий у виді трьох його основних складових: Балансового звіту, Звіту про прибутки, Звіту про потік готівки, що є невід «ємною частиною дійсного інвестиційного проекту .

6.РОЗРАХУНОК ЕФЕКТИВНОСТІ СТВОРЕННЯ МЧП «СОФ».

Оцінка ефективності інвестиційного проету є вирішальним етапом процесу прийняття інвестиційних рішень,і від її результатів залежить прийняття даних проектів до реалізації або їх відхилення.Також важливість аналізу доцільності здійснення проекту обумовлена тим, що в умовах хронічної нестачі фінансових ресурсів як макр-, так і на мікроекономічному рівні,інвестиції, як правило, фінансуються за рахунок позикових коштів.

Серед останніх головну роль відіграють ркедити банків та міжнародних фінансових організацій, які ставлять жорсткі вимоги до ефективності використання наданих ресурсів. Тому логічно постае питання щодо методики здійснення такої оцінки.

В ринкових умовах існуе об'єктивна потреба у задіянні світового досвіду оцінки ефективності інвестицій, а саме, сучасних зарубіжних методик, теоретичною основою яких є концепція грошових потоків.Під потоком реальних грошей, по суті, розуміеться, або надходження грошових коштів (притоки реальних грошей), або платежі (відсотки реальних грошей).При цьому враховуеться той фактор, що сума грошей, яка є в наявності на даний момент, має більшу цінність, ніж та сама сума в майбутньому.

Вплив фактору часу на ціну грошей усуваеться шляхом дисконтування грошових потоків, тобто приведення іх до теперішньої вартості за допомогою процентної ставки, яка характеризуе відносну заміну ціни грошей за певний період. Якщо розрахунок провадиться в національній валюті України, то доцільно приймати дану ставку на рівні ставки рефінансування Національного банку України.

Формула дисконтування має такий вигляд:

ГП (0)=ГП (t)/(1+р) де ГП (t)-номінальна вартість майбутнього потоку реальних грошей у році t.

ГП (0)-теперішня вартість даного проекту р-процентна ставка порівняння поділена на 100(норма дисконту, яка характеризуе мінімально припустимий рівень прибутковості інвестицій).

При аналізі ефективності інвестиційних проектів основне значення мають:

потік інвестованих грошових коштів;

потік грошових коштів, який виникае в результаті реалізаціі проекту (чистий грошовий потік).

Потік інвестованих грошових коштів (Кзаг або Кнов) завжди у фінансових розрахунках приймаеться від'ємним.До його складу входитьяк власний, так і позиковий капітал, який вкладаеться в проект.

Чистий (генерований) грошовий потік включае прибуток, який залишаеться у розпорядженні підприемства після оподаткування, тобто чистий прибуток і амортизаційні відрахування.

ЧГП=П*(1-Н)+А де ЧГП-чистий грошовий потік;

П-балансовий прибуток у випадку нового будівництва та додатковий прибуток у разі впровадження заходу на діючому підприкмстві;

Н-ставка податку на прибуток, поділена на 100;

А-амортизаційні відрахування на обладнання, яке вводиться у експлуатацію (в даному разі амортизація виступае якумовно-грошовий потік).

6.1.МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ Методи оцінки ефективності інвестицій традиційно розподіляються на дві групи:

прості методи (метод простого періоду окупності, метод простої норми прибутку, метод середньої фондовіддачі);

методи дисконтування (метод чистої теперішньої вартості, метод індексу доходності, метод внутрішньої норми рентабельності, метод періоду окупності дисконтний).

6.1.1.Прості методи Метод простого періоду окупності (повернення інвестицій) Період окупності визначаеться як проміжок часу, який потрібний для повернення початкових інвестиційних витрат шляхом накопичення чистих потоків реальних грошей, генерованих проектом. Окупність, як правило, трактуеться як точка беззбитковості, після якої накопичені чисті потокиреальних грошей стають позитивними. Тобто у всіх наступних періодах відбуваеться одержання додаткового доходу. Короткий період окупності у більшості випадків відповідае високим чистим потокам реальних грошей.

Розрахувати цей показник можна за формулою:

ППІ=ПІ/ЧГПсер*100.

де ППІ-період повернення інвестицій;

ЧГПсер-середньорічний чистий грошовий потік за весь період економічного життя проекту;

ПІ(Кзаг, Кдод)-початкові інвестиції.

Метод простої норми прибутку Проста норма прибутку являе собою коефіціент річного чистого прибутку на задіяний в інвестиційному проекті капітал.Показуе, яка частина інвестиційних витрат відшкодовуеться на протязі одного року, в якому досягнутий запланований обсягвиробництва та повністю освоені виробничі потужності.Для оцінки ефективності інвестицій застосовуються дві норми прибутку: на повні інвестиції та на власний капітал.

Норма прибутку на використовуемий капітал:

НП=ЧП/ПІповн*100.

де НП-норма прибутку;

ЧП-чистий прибуток;

ПІповн-повні інвестиції.

Норма прибутку на акціонерний капітал:

НП=ЧП/АК (ВК)*100.

де АК-акціонерний капітал;

ВК-власний капітал;

Власний капітал відрізняеться від акціонерного на суму нерозподіленого прибутку (резерв, накопичений підприемством) і відповідає підсумку першого розділу пасиву балансу.

Умови застосування простих методів оцінки ефективності інвестицій Прості методи оцінки ефективності інвестиційних проектів можуть бути використані при встановленні черговості впровадження різних заходів інноваційного плану (першими впроваджуються заходи з меншим періодом окупності витрат і більш високою нормою прибутку), а також для інвестиційного аналізу заходів з незначними початковими інвестиціями, які окупаються на протязі року.

На підставі простих методів оцінки ефективності не можна визначити повною мірою доцільність впровадження заходів, оскільки вони не враховують зміну цінності грошей (як для інвестицій, так і для доходів) в часі в наслідок інфляції, зміни процентних ставок по позикових коштах і ін.Крім того, вони не можуть слугувати мірою прибутковості проекту, оскільки не враховують грошові потоки, які одержуються після досягнення окупності.

Ефективність великих інвестиційних проектів (реконструкції, технічного переобладнання, будівництво нових об'єктів, механізація іавтоматизація виробництва і т.п.)визначаеться за допомогою методів дисконтування.

6.1.2.Методи дисконтування Методи чистої теперішньої вартості (чистого дисконтованого доходу) Чиста теперішня вартість проекту визначаеться як величина, одержана шляхом дисконтування (при заздалегіть обдуманій нормі дисконту для кожного року) різниці між всіма річними відсотками та притоками реальних грошей, накопичуваних на протязі життя проекту.(Строк економічного життя проекту-це період, протягом якого інвестиційний проект генеруе приток грошових коштів.Як правило, він дорівнюе нормативному строку служби обладнання, яке придбане за рахунок інвестованих фінансових ресурсів, або є коротшим за нього).

Вказані різниці приводяться до теперішньої вартості на момент початку здійснення проекту. Чисті дисконтовані грошові потоки за всі роки додаються, щоб одержати чисту теперішню вартість (ЧТВ):

t=j.

ЧТВ=(ЧГП (t) /(1+р).

t=0.

де ЧТВ-чиста теперішня вартість;

ЧГП (t)-річний чистий потік реальних грошей по проекту в роки t=0,1,2,…j).

Чиста теперішня вартість відрізняеться від теперішньої вартості на величину інвестиційних витрат:

ТВ=ЧТВ+ПІ.

де ПІ-початкові інвестиції;

ТВ-теперішня вартість грошових потоків, які генеруються проектом.

Вибір норми дисконту (р)обумовлений тривалістю життєвого циклу проекту, рівнем інфляції, рівнем господарського ризику,імовірністю зміни процентних ставок за використання позикових коштів.

Якщо розрахована чиста теперішня вартість на кінець життєвогоциклу проекту має додатнє значення, то прибутковість інвестицій вище норми дисконту (мінімального рівня прибутковості, при якому інвестування є доцільним).При ЧТВ=0,прибутковість знаходиться на мінімально припустимому рівні. А якщо значення ЧТВ є від'ємним, від реалізації даного проекту взагалі треба відмовитися.

6.1.3.Метод індексу доходності (прибутковості).

Індекс доходності являе собою співвідношення між ЧТВ та сумою інвестиційних витрат:

ІД=ЧТВ/ПІ.

де ІД-індекс доходності;

Якщо інвестиції здійснюються в декілька прийомів, розділених у часі, необхідно також провести інвестиційні витрати до теперішньої вартості:

ІД=ЧТВ/ЧВІ.

де ТВІ-теперішня вартість інвестицій.

Індекс доходності можна розглядати як дисконтовану норму прибутку. В економічній літературі метод індексу доходності також має назву метод коєфіціенту ЧТВ.

Інвестиційний проект може бути рекомендований до впровадження, якщо ІД (0. В разі наявності альтернативних проектів перевага віддаеться проекту з найбільшим індексом доходності.

В економічній літературі також зустрічаеться трактування індексу доходності як співвідношення теперішньої вартості накопичуваного грошового потоку та початкових інвестицій (або їх теперішньої вартості). В цьому випадку значення даного показника має бути більшим одиниці, тобто теперішня вартість майбутніх грошових потоків має перевищувати початкові інвестиції.

6.1.4.Метод внутрішньої норми рентабельності.

Внутрішня норма рентабельності-це міра прибутковості проекту, а за визначення, це норма дисконту, при якій дисконтована вартість притоків реальних грошей дорівню. Дисконтованій вартості іх відсотків (дисконтована вартість надходжень наростаючим підсумком по проекту дорівнюе дисконтованим інвестиційним витратам), тобто ЧТВ=0.

Математично це означае, що у формулі розрахунку чистої теперішньої вартості має бути знайдена норма дисконту, яка відповідае ефективності даного проекту (захаду):

t=j.

(ЧГП (t)/(1+ВНР)t=0.

t=0.

де ВНП-внутрішня норма рентабельності.

Якщо ВНП більше норми дисконту, яка використовувалась при розрахунках ЧТВ, то реалізація проекту є доцільною.

Розрахувати внутрішню норму рентабельності можна такими методами:

Інтеративним (метод спроб та помилок);

За допомогою вбудованої функції комп’ютерних програм (MS Excel);

Графічним;

За допомогою таблиці процентного фактору теперішньої вартості анюїтету*(для проектів з сталими грошовими потоками на протязі всього періоду економічного життя).

Інтеративний метод є найбільш трудомістким, але і найбільш достовірним.Процедура розрахунку внутрішньої норми рентабельності складаеться з ряду етапів:

необхідно визначити ЧТВ проекту при певній заздалегіть обраній нормі дисконту;

порівняти одержане значення з нулем;

якщо ЧТВ (0,повторити її розрахунок з використанням більшої норми дисконту;

якщо ЧТВ (0,повторити її розрахунок з використанням меншої норми дисконту.

Дану процедуру потрібно повторити доти, доки не будуть одержані позитивне і негативне значення ЧТВ, які є достатньо близкими до нуля. Далі слід формулу лінійної інтерполчції:

ВНП=р1+(р2-р1)*(ЧТВ1)/(ЧТВ1)+(ЧТВ2).

де ЧТВ1, ЧТВ2-значення чистої теперішньої вартості проекту, які є, відповідно, незначно більшими і незначно меншими нуля;

р1,р2-норми дисконту, які використалися, відповідно, для розрахунку ЧТВ1 та ЧТВ2.

Одержане значення внутрішньої норми рентабельності є практично достовірним.Але при цьому необхідно пам’ятати, що р1ір2 повинні відрізнятися на 1−2 процентні пункти, бо норма дисконту та числа теперішня вартість не зв’язані лінійно.

Розрахунок внутрішньої норми рентабельності за допомогою вбудованої функції Exsel також здійснюеться шляхом інтеграції.Функція ВНДОХ виконуе циклічні підрахунки, доки не одержить результат з точністю 0,1 проценту. Якщо функція ВНДОХ не може одержати результат після 20 спроб, то на дисплеї висвічуються значення помилки (ЧИСЛО!

Графічний метод дає, порівняно з інтеративним дуже наближені результати. Причиною цього є те, що згадувана вище залежність між нормою дисконту та ЧТВ апріорі визначаеться як лінійна.Суть даного методу полягае в тому, що визначаеться два будь-яких значення ЧТВ при двох будь-якихнормах дисконту. Далі будуеться графік, на осі абсцис якого відкладені значення норми дисконту, а на осі ординат — значення чистої теперішньої вартості.На даному графіку позначаеться точка, А з координатами (ЧТВ 1;р1) та точка В з координатами (ЧТВ1;р2), які після цього з'єднуються прямою. Точка її перетину з віссю ординат дає значення внутрішньої норми рентабельності.

7. МОЖЛИВІ РИЗИКИ, ЇХНЄ СТРАХУВАННЯ.

У умовах перехідного періоду розвитку економіки України неможливо повною мірою уникнути можливих ризиків при реалізації проекту, але знизити їхній негативний вплив цілком реально. Нами проаналізовані можливості виникнення критичних ситуацій, що можуть зробити негативний вплив на здійснення проекту, серед них: ризик невчасного завершення робіт, ризик утрати майна, ризик зриву постачань, ринковий ризик, політичний ризик.

Розроблена і подана нижче програма захисту ризиків, не включає заходу щодо захисту від політичного ризику, тому що він не залежить від діяльності керівництва підприємства і діяльності МЧП «СОФ «у цілому. У той же час, загальна ситуація економічного розвитку України дозволяє розраховувати на подальший сприятливий розвиток торгівлі і сприятливої обставини для підприємництва.

7.1 Ризик невчасного завершення робіт.

Зменшення досягається жорстким дотриманням графіка робіт, максимальним використанням можливостей і наявного потенціалу МЧП «СОФ » .

7.2.Ризик утрати майна (пожежа, крадіжка).

При проектуванні і будівництві Торгового комплексу будуть облічені всі необхідні міри протипожежної безпеки. Комплекс буде оснащений сучасною системою пожежної й охоронної сигнализації, укомплектований необхідним протипожежним устаткуванням. На комплексі буде забезпечена цілодобова охорона.

7.3.Ризик зриву постачань (виникнення в постачальника непередбачених ситуацій, розривши договору).

МЧП «СОФ «має намір працювати із широким кругом постачальників, мати на складах запас товарів одиничних зривів забезпечують, що покриття можливих, постачань.

7.4.Ринковий ризик (поява сильних конкурентів).

Проведений аналіз показав, що в даний час ринкова ситуація для МЧП «СОФ «сприятлива. Поява на ринку більш значних конкурентів можливо не раніш ніж через 2−3 роки. За цей час підприємство значно усталить свої позиції на ринку і «завоює «постійних клієнтів. Крім того, сполучення в одному підприємстві різних і незалежних друг від друга напрямків діяльності істотно знижує загальний ризик.

8. МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ Сітковий метод знаходить використання у галузі управління комплексом вземопов’язаних та залежних робіт.

Сіткова модель — це схема, на якій в обумовленій послідовності наглядно показано весь комплекс виконання робіт, від їх початку до повного завершення.

Елементами сіткового графіку є:

робота подія шлях Роботою називають будь-який трудовий процес, що позначаеться на графіку вектором.

Подія відповідае завершенню будь-якої роботи або етапу робіт (і позначаеться на графіку колом).

Шляхом називають послідовне поеднання робіт, початком якого є початкова подія, а закінченнямкінцева подія будь-якого сіткового графіку.

Доцільно використовувати сітковий графік :

під час обгрунтування виробництва та комплектації складних об'єктів;

під час обгрунтування реконструкції підприемства;

при проектуванні та освоенні нових видів техніки;

у оперативному плануванні.

Загалом, скрізь, де потрібна координація та аналіз різних по складності, важливості і трудоємності робіт. За допомогою сіткового метода можна виявити найбільш важливі та другорядні роботи, встановити взаемозвязок та залежність між окремими роботами.

Для того, щоб скласти і побудувати сітковий графік, ми повинні мати у розпорядженні такі дані:

перелік робіт.

тривалість цих робіт (у днях) чисельність робітників зайнятих на виконання цих робіт.

Таблиця 8.1.

Номер події Роботи Тривалість Кількість працюючих.

1−2 проектні роботи 25 4.

1−3 проектно-конструкторські роботи 20 6.

2−3 підготовка території під фундамент 5 6.

2−4 підготовка іншої території 3 4.

3−4 укладка фундаменту 4 5.

4−5 зведення стін 12 2.

4−6 монтаж комунікацій 15 4.

5−6 закупівля обладнання, що потребує монтажу 1 2.

5−8 закупівля обладнання, що не потребує монтажу 1 4.

6−7 монтаж обладнання 4 2.

7−8 пробний пуск 2 1.

8−9 здача в експлуатацію 14 3.

Аналіз схеми і розв’язання задачі пройде в три етапи. Ті самі три елементи сіткового графіку — кожному елементу свій етап. На кожному з трьох етапів нашим завданням є вирахування часових характеристик, а також виявлення резервів.

ЕТАП 1.

Визначаємо всі можливі шляхи на сітковому графіку, вираховуємо часові характеристики шляхів, тобто їх тривалість, знаходимо критичний шлях, а також резерви на критичних шляхах.

Критичний шлях — це шлях найдовший з усіх можливих. Ще вирізняємо шляхи підкритичні та некритичні.

Таблиця 8.2.

Шифр шляху Тривалість шляху Резерв шляху.

1−2-3−4-5−6-7−8-9 67 +2.

1−2-3−4-5−8-9 61 +8.

1−2-3−4-6−7-8−9 69 0.

1−2-4−5-6−7-8−9 61 +8.

1−2-4−5-8−9 55 +14.

1−2-4−6-7−8-9 63 +6.

1−3-4−5-6−7-8−9 57 +12.

1−3-4−5-8−9 51 +18.

1−3-4−6-7−8-9 59 +10.

Критичним виявився шлях 1−2-3−4-6−7-8−9. Його тривалість 69 днів. Близько до критичного — підкритичний — 1−2-3−4-5−6-7−8-9. Його тривалість 67 днів.

Резерв часу шляху показує, на скільки днів може бути збільшена тривалість робіт на цьому шляху без порушення строків настання кінцевої події.

ЕТАП 2.

Вираховуємо часові характеристики подій і розраховуємо резерви кожної події.

Часовими характеристиками події є:

час раннього завершення tP3 — це максимальна величина тривалості свіх робіт, що передують цій події.

Для початкової події час раннього завершення tP3 = 0.

час пізнього завершення tП3 — це мінімальна величина різниці між критичним шляхом і тривалістю робіт, що виходять з даної події.

Для кінцевої події час раннього завершення дорівнює часу пізнього завершення tP3 = tП3.

Так само для всіх подій, що входять до критичного шляху tP3 = tП3.

Розрахунок резерв кожної події.

Rі = tіP3 — tіП3.

Резерв часу події показує, на який час може бути затримано завершення даної події без порушення строків настання кінцевої події.

По критичному шляху всі резерви подій завжди дорівнюють нулю. Це є аксіома.

ЕТАП 3.

Вираховуємо часові характеристики робіт та розрахуємо резерви кожної роботи.

час раннього початку ij-тої роботи, що дорівнює часу раннього завершення і-тої події:

tijPП = tiP3.

час раннього закінчення:

tijP3a = tiP3 + (ij.

де (ij — тривалысть роботи в днях;

час пізнього закінчення, що дорівнює часу пізнього звершення j-тої події:

tijп3а = tjп3.

час пізнього початку:

tijПП = tijП3а — (ij.

Резерв робіт визначається так:

Rіj = tіjП3а — tіjРП- (ij.

Резерв часу робіт показує, на який час може бути збільшено тривалість даної роботи без порушення строків настання кінцевої події.

Визначення резерву робіт потрібне для виявлення напружених ділянок і наступного проведення оптимізації.

Таблиця 8.3.

№ Шифр роб. (ij tіjРП tijP3a tijПП Rіj.

1−2 25 0 25 25 0 0.

1−3 20 0 20 30 10 10.

2−3 5 25 30 30 25 0.

2−4 3 25 28 34 31 6.

3−4 4 30 34 34 30 0.

4−5 12 34 46 48 36 2.

4−6 15 34 49 49 34 0.

5−6 1 46 47 49 48 2.

5−8 1 46 47 55 54 8.

6−7 4 49 53 53 49 0.

7−8 2 53 55 55 53 0.

8−9 14 55 69 69 55 0.

Отримані нами результати аналізу є базою для подальшої оптимізації. Скорочення тривалості критичного шляху можна досягти перерозділом трудових ресурсів між роботами критичних та некритичних шляхів.

Для проведення одного кроку оптимізації ми повинні вибрати дві роботи:

таку, не має резерву роботи (критичну);

таку, що має резерв роботи (некритичну).

Таблиця 8.4.

Шифр До оптимізації Після оптимізації.

тривал. (днів) чис-ть (людей) трудо-ємність тривал. (днів) чис-ть (людей) трудо-ємність.

1−3 (некрит.) 1−2 (критич.) 20.

25 6(-1).

4(+1) 120.

100 24(+4).

20(-5) 5.

5 120.

5−8.

6−7 (критич.) 1.

4 4(-2).

2(+2) 4.

8 2(+1).

2(-2) 2.

4 4.

2−4.

4−6 (критич.) 3.

15 4(-1).

4(+1) 12.

60 4(+1).

12(-3) 3.

5 12.

Після кроків оптимізації:

Таблиця 8.5.

№ Шифр шляху Тривалість шляху.

1 1−2-3−4-5−6-7−8-9 60.

2 1−2-3−4-5−8-9 57.

3 1−2-3−4-6−7-8−9 59.

4 1−2-4−5-6−7-8−9 55.

5 1−2-4−5-8−9 52.

6 1−2-4−6-7−8-9 54.

7 1−3-4−5-6−7-8−9 59.

8 1−3-4−5-8−9 56.

9 1−3-4−6-7−8-9 58.

Критичний шлях змінився (з № 3 став № 1), і його тривалість зменшилась на 9 днів, або ((69−60)/69*100=13%) на 13%. В наслідок цього ми зможемо зекономити на заробітній платі і на темпах закінчення робіт.

9.ОХОРОНА ПРАЦІ.

9.1.Планування і фінансування заходів з охорони праці.

Держава постійно турбуеться про поліпшення умов роботи і охорони праці людини шляхом утворення сприятливих і безпечних умов праці для людини, що регулюеться і здійснюеться на основі Закону про Охорону праці, який був принятий у 1994 році. Заходи по охороні працізабезпечуються проектно-кошторисною та іншою технічною документаціею, фінансовими засобами, матеріальними ресурсами.

Фінансуванняи заходів по охороні праці здійснюеться підприемством за рахунок 1% від коштів за реалізовану продукцію.

На підприемстві впроваджена єдина система організації робіт по охороні праці яка містить в собі права і обов’язки усіх робітників і службовців з питань охорони праці, а також усі нормативні документи, які використовуються в галузі.

Інженер по охороні праці проводить ввідний інструктаж по техніці безпеки з усіма, хто влаштовуеться на роботу.

Керівник проводить первинний інструктаж на робочому місці, а також вторинний і позаплановий інструкраж.Усі інструктажі регеструються в журналі.По всім дільницям обладнуються куточки з плакатами і знаками безпеки, які поновлюються по мірі необхідності.

Розроблені інструктажі по охороні праці для усіх працюючих, також для проведення окремих видів робіт, які знаходяться безпосередньо на робочіх місцях.

Передбачені заходи по охороні праці мають місце в колективному договорі з врахуванням даних комплексного плану, покращення умов праці, його охорони і зходів санітарно-оздоровчого комплексу.

9.2.Санітарні умови праці на підприемстві.

В кожному приміщенні е санітарно-побутові приміщення з необхідними по нормам технічними пристроями: побутові шафи для робочого і домашнього одягу та взуття, душові кабінки, вбиральні.

Робітникам видаеться, передбачена нормами безкоштовної видачі, спецодяг, спецвзуття, інші засоби індивідуального захисту. Власник забов’язаний регулярно ремонтувати, прати, чистити спецодяг і спецвзуття.

При роботі на відкритому повітрі на працівника діють несприятливі метеорологічні умови.

При роботі взимку законодавством передбачено надання допоміжних резервів для нагріву та відпочинку через кожні 45−50 хвилин на 10−15 хвилин.

Низька температура повітря, особливо при посилених швидкостях руху, приводить до простудних захворювань.

Робота в теплих приміщеннях (наприклад в варочному) піднімае температуру тіла, спричиняе головний біль, можливий також тепловий удар, втрата свідомості-це стаеться при температурі повітря більш як 30градусів та відносній вологості 85% і більше.

Недопустимі в виробничих приміщеннях протяж. Для їх попередження утепляють двері, вікна. Віконні пройоми повинні регулярно застеклюватись.

Температура повітря в робочій зоні повинна мати оптимальне значення у відповідності з класом важкості роботи. В холодний період року температура повітря повинна знаходитись в межах від 14−24(С при вологості повітря не більше 80% і швидкості руху-не більше як 0.5м/сек.

В теплий період року температура повітря не повинна перебільшувати 28(С при відносній температурі 55−80% і швидкості руху повітря 0.5−0.6м/сек.

Але в умрвах виробництва основними факторами, які визначають мікроклімат підтримувати оптимальні умови дуже важко. Особливо у варочному відділенні.Тому для працівників передбачені обладнані кімнати обігруву і відпочинку працюючих. Варочний цех забезпечений приточно-витяжною винтеляціею, яка забезпечуе виведення 2/3 вентиляційного повітря з нижньої зони і 1/3 з верхньої.Приточна вентиляція служить для подачі в приміщення чистого повітря.Температура в приміщенні -18−22(С.

Підлогу, стіни та стелю штукатурять, білять вапном або вкривають керамічною плиткою.

Основною шкідливістю варильного цеху є виділення теплоти і вологи. Ці відділення відносяться до особливо небезпечних за враженням електричним струмом. По СНИП 11−92−76 виробничі процеси в варильному відділенні відносяться до санітарної групи 11а, параметри повітряної зони повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005−88 для категорії робіт 11а в приміщенні з значними плідниками теплоти. Оптимальна температура в холодний і перехідний періоди повинна бути не більш ніж на 5(С вище середньої температури зовнішнього повітря в 13−00 в самий жаркий місяць, але не вище 28(С, відносна вологість в приміщенні при температурі 27(С не більше 60%.

Для того, щоб зменшити кількість теплоти, яка виділяється у навколишнє середовище проводиться теплоізоляція гарячих поверхонь обладнання й трубопроводів. Застосування теплоізоляції дозволяє також попередити опіки від касання до гарячих поверхонь.

Варильне відділення повинно бути чистим з гарною вентиляціею.Стіни, стеля повинні бути пофарбовані в білий колір, підлога вкрита керамічною плиткою.

9.3.Освітлення.

Раціональне освітлення робочого місця сприяе покращенню продуктивності праці, безаварійному обслуговуванні устаткування, робіт без травм.

Розподіляють слідуючі види освітлення:

природне-прямими променями сонця, розсіяним світлом;

штучне-світовими променями різних штучних джерел світла;

змішане-об'днання природнього і штучного освітлення.

Проектом передбачено природне і штучне освітлення, яке повинно відповідати діючим санітарним нормам СНиП 11−4-79.

9.4.Електробезпека Велику небезпеку для життя і здоров’я людини, як на виробництві так і в побуті представляе електричний струм. При його дії на організм порушуеться дихання, робота сердця, кровообігу.Багато випадків закінчуеться одержанням тяжких опіків і нерідко смертельними наслідками.

Ураження людини електричним струмом найчастіше відбуваеться при торканні до оголених струмоведучих частин обладнання, по причині відсутності чи несправності захисних засобів, запобігаючих пристроїв, а також порушення техніки безпеки при роботі з електрообладнанням.

Для того, щоб не допустити дії струму на людину, струмоведучі частини електроустаткування ізолюють, надійно огорожують, розташовують на недосяжній висоті, приміняють захисне заземлення тощо.

Обслуговувати електромережі, електроустановки повинен лише спеціально навчений персонал. Технологічні робітники мають право лише включати чи виключати їх пусковими пристроями.

Надійним засобом ураження людини електричним струмом є використання струму низької напруги. Безпечним для людини являеться перемінний струм 0,01А і менше, напругою 12−36 В.Тому в особливо небезпечних умовах застосовують електропристої, інструмент низької напруги.

При порушенні ізоляції електричного дроту під напругою можуть виявитися металеві частини устаткування; корпус пускової апаратури, електродвигуна, станин, огородження. Для захисту працюючих в цих випадках застосовуеться захисне заземлення.

Захисне заземлення — це з'єднання всіх металевих частин обладнання, що можуть виявитися під напругою, з землею. У випадку, коли висока напруга попадає на металеві частини обладнання і людина доторкається до них, електричний струм піде по металевих частинах в землю, не завдавши неприємностей людині, бо електричний опір людини набагато більший за опір металевого провідника, яким з'єднана металева конструкція з землею.

По небезпеці і враженні електричним струмом цехи варення та фасування відносяться до особливо небезпечних в приміщенні. Для забезпечення безпеки людей у відповідності до вимог ПУЕ повинні застосовуватись заземляючі елементи. Відповідно до технічних вимог і умов виробництва на обладнанні встановлюються кришки, які мають водозахистну конструкцію. Експлуатація електрообладнання повинна здійснюватись згідно до вимог ГОСТ 12.1.030−81. Металеві апарати, вологий одяг робітників є струмопровідними, тому в цехах напруга в переносних освітлювальних пристроях не повинна перевищувати 12 В. Ці пристрої повинні мати ізольовані проводи, а сам ліхтар накривається сітчастим ковпачком.

Захистними засобами називають прилади, апарати, переносні та перерізні засоби й устаткування для захисту працюючих від ураження електричним струмом. Всі ізолюючі засоби поділяються на основні та допоміжні. До основних ізоляційних засобів відносяться засоби, які застосовуються в електроустаткуванні з напругою більше 1000 В. До додаткових відносяться засоби, які застосовуються в устаткуванні з напругою до 1000 В. Огляд та заміна захистних засобів проводиться в термін.

Таблиця. Огляд та заміна захистних засобів.

Назва захистних засобів Огляд Заміна Рукавиці гумові перед використанням раз на рік.

Інструмент з ізольованими ручками перед використанням раз на рік Галоші гумові раз в 6 місяців раз на рік Коври дорожні гумові раз на рік раз в 2 роки.

Ізолюючі підставки раз в 2 роки раз в 2 роки.

9.5. Пожежна безпека Пожежна безпека забезпечуеться проведенням цілого комплесу організаційно-технічних заходів розробкою інструкцій по заходам пожежної безпеки і своечасне усунення виявлених протипожежних порушень. Воно в більшій мірі визначаеться ступенями її вогнестійких основних конструктивних елементів.

Для гасіння пожеж в кожному приміщенні передбачаеться встановлення вогнегасників та інших первісних засобів пожежогасіння.

Заходи по попередженню пожеж на виробництві повинні зводитись до попередження створення горючого середовища, виявлення джерела загорання і створення умов для швидкої локалізаціїї й ліквідації пожежі.

Для гасіння пожежі розпиленою водою передбачається система пожежного водопостачання (СНиП11−58−75 і СНиП11−34−74). Витрата води на зовнішнє пожежогасіння для виробничих будівель приймається з урахуванням ступеню вогнетривкості конструкцій будівель і категорії виробництва по кожній небезпеці й в залежності від об'єму будівель.

Ступінь вогнетривкості комплексу категорії по пожежній безпеці Б, В, Д. Тривалість пожежі приймаємо рівною 3 години. Розрахунковий запас води для 3-го пожежегасіння визначаємо по формулі:

Q = (3*3600*n)/1000.

де 3600 і 1000 — перевідні коефіцієнти, відповідно годин в секунди й літрів в кубометри; n — витрата води на внутрішнє (5л/с) і зовнішнє (15л/с) пожежегасіння.

Виходячи зі ступеня вогнестійкості й категорії по побеженебезпеці з урахуванням об'єму будівлі знаходимо витрату води:

Q = 11*(5+15) = 220 м³.

На території підприємства передбачається резервуар, який містить необхідну кількість води на пожежегасіння.

Висновки.

Організація малого підприємства МЧП «СОФ» дозволить підвищити сервісне обслуговування Харківського району.

Для здійснення проекту відповідно до розрахунків буде потрібно 4400 тис.гривень. Можливим інвестором є Стаднюк Е.Ф.і АБ «Експрес Банк».

Розрахунки ефективності показали: що термін окупності складає - 4,7роки; аккумульований дисконтований грошовий потік за цей період складає - 4827,6тис.грн.; індекс прибутковості - 1.662.

Приведені показники свідчать про доцільність організації такого багатопрофільного підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

Тут та надалі по тексту під словом «фірма» мається на увазі організації, які займаються виробничою, господарською та коммерційною діяльністю.