Необхідність та сутність страхування. 
Практичні завдання

КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «СТРАХУВАННЯ».

Необхідність та сутність страхування. Практичні завдання.

1.Необхідність та сутність страхування.

Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб'єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з’ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.

Разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв"язків між усіма господарюючими суб"єктами зростає ймовірність виникнення непередбачуваних ускладнень, підвищується ступінь ризику на усіх рівнях.

З ризиком ми зустрічаємося щоденно: і на побутовому рівні, і здійснення будь-якої господарської діяльності сьогодні неможливе без ризиків. Як правило, ризик пов’язується з невпевненістю в можливому результаті.Тобто, існує фактор невизначеності, необхідності приймати рішення, що направлені на усунення, запобігання та максимального обмеження дії негатиіних наслідків ризику.

Підприємець у ринкових умовах ризикує втратити свій капітал, може спричинити своєю необачною поведінкою втрати капіталу у своїх постачальників, споживачів або посередників. Працівник в умовах ринку може втратити роботу, здоров"я, працездатність, свої заощадження, майно. Одні втрачають годувальника, комусь не повертають кредит, хтось потерпає від зміни курсу валюти і т. ін.

Ризик, як економічна категорія виник з появою товарно-грошових відносин і відображає подію, яка може відбутися або ні. До того ж для події, що відбулася, можливі три варіанти економічного результату :

позитивний (вигода, прибуток);

нульовий (результат не змінився);

від'ємний (збиток, втрата).

Суттєво впливає на зростання ризиків, пов’язаних із технікою та технологією, розвиток науково-технічного прогресу.

Все більше гостроти набувають екологічні проблеми. Потребують професійного вирішення політичні аспекти суспільного буття.

Зростання ризику у всій сферах людського життя та господарської діяльності обумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така: чим більше суб"єктів охоплено страхування, тим менше воно коштує окремій особі.

Страхування — це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах ринкової економіки. Кожна людина має знати, як вона може обмежити свій ризик і скільки їй це коштуватиме. З іншого боку — страхова справа є прибутковим різновидом підприємництва, яке в Україні тільки починає розвиватися.

Термін «страхування» дослівно перекладається як «створення безтурботності» чи «убезпечення», то ж страхування має зробити безпечним життєдіяльність кожної людини і суспільства в цілому у просторі і часі.

«Створення безтурботності» досягається діяльністю страховика, тобто черговістю застосування функцій страхування. Першою — первенцією (проведення робіт поупередженню прояву взятого в управління ризику). Другою — інвестиційною, кредитуванням напрямів діяльності громадян у суспільстві з коштів страхових внесків (кошт громадян — учасників страхового процесу). Таке кредитування надає змогу додатково створювати нові робочі місця. Третьою — ощадною надає можливість громадянам як і в банківських установах заощаджувати та накопичувати свої гроші. При цьому ще й отримати від страховика на цей час «страхове покриття», тобто покриття збитків у разі настання ризику. Таке «покриття» може бути значно вищим за суму накопичування страхувальника (клієнта). Четвертою — виплатами по відшкодуванню збитків чм виплатами страхових сум (проводяться обов’язково).

Страхування, як наука, має свій понятійний апарат, властиві функції, використовує відповідні категорії, існує в рамках певних теорій, базується на основних, вихідних положеннях, тобто принципах.

Основними принципами страхування є :

— вільний вибір страховика та виду добровільної форми страхування;

страховий ризик;

страховий інтерес;

сумлінність (обов'язковість);

відшкодування збитків в межах реально завданих втрат;

страхування (як спосіб організації страхового захисту) не може бути засобом збагачення;

франшиза;

суброгація;

контрибуція;

диверсикація та інші.

З огляду на принципи страхування можливо вирішити такі прикладні задачі життєдіяльності людини і сіспільства в цілому :

задовільниити зацікавленість юридичних та фізичних осіб у збереженні об"єктів, у які вкладені гроші, а також у отриманні прибутку;

у разі настання страхової події отримати належне, максимально достатнє, відшкодування збитків, та досягти безперебійності роботи виробництва.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний.

З позицій природних інтересів суспільства та окремих його громадян, страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя за настання випадкових, непередбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних і таких, яких не можна уникнути, випадків з метою розподілу заподіяних окремим громадянам збитків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих.

Економічна зумовленість страхового захисту пояснюється необхідністю створення такого різновиду людської діяльності, який грунтується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров"я та (або) матеріального благополуччя подій, як фізичним, так і юридичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу суспільного відтворення.

Підприємницька діяльність пов’язана з ризиком, тобто імовірністю виникнення збитків, недоодержання доходів чи навіть руйнування. Ризик звичайно вважають зворотнім боком волі і незалежності підприємства. Причини ризику — це неперед-бачуваність ринкової ситуації і новаторський характер підприємництва. Ризик може бути виробничим, комерційним і іфнансовим.

Ступінь ризику може мати три рівні :

повна втрата прибутку (ризик, що допускається);

невідшкодування витрат ;

банкрутство (катастрофічний ризик).

Основною формою запобігання ризику є страхування, але немаловажне значення мають тактика смиренності і тактика відваги підприємства.

x00A8.

x00AA.

F.

одів світу відчуття ризику, небезпеки, проявляється різною мірою, що й відображається на поведінці людей неоднаковою рекцією та відторгненням ризиків зокрема й «страхових ризиків».

В розвинутих країнах страхування є сектором розвитку економіки, оскільки знімає навантаження з видаткової частини бюджету по відшкодуванню збитків, залученню інвестицій в економіку, вирішенню соціальних проблем суспільства. До того ж до основних факторів соціально-економічного розвитку будь-якої країни відноситься критерій рівня безпеки життя та виробництва, тобто страховий захист. Страхові компанії у всьому світі розглядаються як могутні фінансові та інвестиційні інститути, окрім того, вони вирішують проблему зайнятості у світі.

Виходячи із вище зазначеного, роль страхування відображає практичне застосування цієї економічної категорії та полягає в :

забезпеченості стабілізації відтворювального процесу та економічній сталості в суспільстві;

оптимізації ресурсів, що спрямовані на організацію економічної безпеки;

раціоналізації формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм, первенцій тощо;

в створенні додаткових джерел ресурсів для інвестування в економіку країни.

2.1. Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

Страхувальник зобов]язаний :

вчасно вносити страхові платежі;

надавати страховику достовірну інформацію про ступінь ризику, обставини, які можуть впливати на його зміну та про будь-які зміни стану страхового ризику;

повідомляти страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об"єкта страхування;

вживати заходів щодо зменшення збитків, спричинених страховим випадком;

повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені й інші обов"язки страхувальника.

2.2. Аварійні комісари — з"ясовують причини настання страхового випадку та визначають розмір збитків. Аварійний комісар повинен відповідати наступним кваліфікаційним вимогам :

мати вищу освіту і бути бакалавром, спеціалістом або магістром відповідно до напрямів діяльності;

мати спеціальну кваліфікацію (знання для з"ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків), підтверджену свідоцтвом (сертифікатом) навчального закладу, який здійснює підготовку аварійних комісарів відповідно до ліцензії Міносвіти на право првадження освітньої діяльності;

мати стаж практичної діяльності за спеціальністю не менше ніж три роки.

Серед лідерів аварійного комісарства, що діють на території України є :

транспортні засоби — експертна компанія «Укравтоекспертиза-Холдінг», Український центр післяаварійного захисту «Експерт-сервіс»;

пожежа та екологія — Агенство незалежної експертизи «Екос», Агенство експертизи «Егіда»;

вантажі та багаж — Східно-європейський підрозділ компанії «Crawford».

Згідно законодавству України аварійний комісар відповідно договору із страховиком.

має право :

визначати форми і методи виконання зобов"язань на підставі законодавства і умов договору;

з дозволу особи або органу, які проводять розслідування, знайомитися з матеріалами слідства, бути присутнім під час проведення слідчих дій і порушувати клопотання стосовно обставин і причин настання страхового випадку;

отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усні формі від сторін, причетних до настання страхового випадку;

зобов]язаний :

кваліфіковано, неупереджено, об"єктивно і в зазначений строк виконувати свої зобов"язання;

не розголошувати будь-яку інформацію про об"єкт страхування без згоди на це страховика і страхувальника.

На підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат, в якому зазначаються достовірні дані, які підтверджують об"єктивну інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

3. Практичні завдання.

Задача 2.

Підприємство застрахувало майно на суму 100 000 грн. Страховий тариф 1,1%. Після настання страхового випадку страхова компанія визначила розмір збитків в частці 10%. Визначити страховий платіж і страхове відшкодування.

Розв «язок :

1.Страховий платіж = сума х страховий тариф =.

=100 000×1,1%=1100 грн.

2. Страхове відшкодування = сума х частку збитків =.

=100 000×10% = 10 000 грн.

Задача 4.

На момент укладання договору страхування транспортного засобу від збитку при ДТП знос об"єкту страхування складав 20%, а первісна вартість цього засобу 35 тис.грн., на момент настання страхового випадку знос складав 25%, а збитки склали 10%. Розрахувати суму страхового відшкодування, якщо безумовна франшиза становить 2%.

Розв’язок :

1.Сума зносу на момент укладання договору страхування =.

= вартість транспортного засобу х знос = 35 000 грн х 20% = 7000грн.

2.Страхова сума = вартість ТЗ — сума зносу = 35 000 грн — 7000 грн = 28 000 грн.

3.Безумовна франшиза = страхова сума х % франшизи = 28 000 грн х 2% = 560 грн.

4.Знос ТЗ за час експлуатації = 25% - 20% = 5%.

Сума зносу на момент настання страхового випадку = 28 000грн х 5% = 1400грн.

5.Вартість транспортного засобу на момент ДТП =.

= 28 000грн — 1400 грн = 26 600 грн.

6.Сума збитку = вартість тр. засобу х % збитку = 26 600грн х 10%= 2660 грн.

7.Сума страхового відшкодування = вартість ТЗ — безумовна франшиза = 2660грн — 560грн = 2100грн.

Страхове відшкодування завжди дорівнює різниці між збитками та безумовною франшизою.

Франшиза може бути встановлена у % або абсолютних розмірах стосовно страхової суми, вартісної оцінки об'єкта страхування або розміру збитків. В даній задачі франшиза встановлена у % стосовно страхової суми.

Список використаної літератури :

А.О.Таркуцяк «Страхування: питання і відповіді», Київ, видавництво Європейського університету, 2003 рік.

О.М.Залєтов «Страхування», Київ, міжнародна агенція «BeeZone», 2003 рік.

В.А.Подсоленко, А. Ф. Процай, Т. Л. Миронова «Підприємництво», Київ-2003р.

В.Д.Базилевич, Н. С. Базилевич «Страхова справа», «Знання» Київ 1998р.

Александрова М.М. «Страхування», ЦУЛ, 2002р.

PAGE 11.