Планета Земля

Планета Земля

Планета Земля.

1.Будова. Численні фотографії Землі, зроблені з борту.

космічних апаратів, дають змогу побачити три основні оболонки земної кулі: а т м о с ф е р у та її хмари, г і д р о с ф е р у і л і т о с ф е р у з її природним покривом. Відповідні цим оболонкам три агрегатні стани речовини — газоподібний, рідкий і твердий — звичні для нас, жителів Землі. Атмосфера має більшість планет Сонячної системи, тверда оболонка характерна для планет земної групи, супутників планет та астероїдів. Гідросфера Землі - унікальне явище в Сонячній системі, жодна інша з відомих планет її не має. Адже для того, щоб вода була в рідкому стані, потрібні певні умови температури й тиску. Вода — досить поширена хімічна сполука у Всесвіті, але на інших небесних тілах вона перебуває переважно в твердій фазі, відомій і на Землі у вигляді снігу, інею, льоду.

Процеси, що відбуваються в літосфері, хімічний склад її речовни несуть на собі сліди тих змін, які сталися протягом мільярдів років. За рахунок енергії, що віділяється при розпаді радіоактивних елементів, відбувалися розплавлення і диференціація речовини. Внаслідок цього легкі сполуки, в основному силікати, опинилися зверху в к о р і, а важчі утворили центральну частину — я д р о. Товщина кори дуже невелика: від 10 км під океаном до 80 км під гірськими хребтами. Радіус ядра удвічі менший від радіуса планети, а між ядром і корою міститься проміжний шар — мантія Землі, що складається з речовини більшої, ніж кора, густини.

2.Атмосфера. Газова оболонка — атмосфера, що оточує Землю, містить 78% азоту, 21% кисню і мізерну кількість інших газів.

Нижній шар атмосфери називається т р о п о с ф е р о ю, яка досягає висоти 10−12км (у середніх широтах).

У ній із збільшенням висоти температура спадає, вище починається с т р, а т о с ф е р, а — шар постійної температури близько — 40С. З висоти близько 25 км температура земної атмомфери повільно зростає внаслідок поглинання ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Густина атмосфери теж зменшується з висотою. Так, на висоті близько 6 км вона в 2 раза менша, ніж біля поверхні Землі, а на висоті в сотні кілометрів у мільйони разів менша. На висоті кількох радіусів Землі, є здебільшого водень з концентрацією частинок порядку тисяч атомів в 1 см³.

У верхніх шарах земної атмофери сонячне випромінювання спричиняє сильну іонізацію. Іонізовані шари атмосфери називаються і о н о с ф е р о ю.

За сучасним уявленням, тільки завдяки існуванню гідросфери та атмосфери на Землі змоголо зародитися життя. Тому проблеми екології, охорони природи нашої унікальної планети набувають особливого значення.

Атмосфера відіграє найважливішу роль у тепловому балансі Землі. Видиме сонячне випроміню;

вання може проходити крізь неї не послаблюючись. Його поглинає земна поверхня, яка нагрівається.

3. Магнітне поле. Магнітне поле Землі досить велике. З віддаленням від Землі індукція магнітного поля слабшає.

Дослідження навколоземного простору космічними апаратами показало, що наша планета оточена потужним радіаційним поясом, який складається із заряджених елементарних частинок — протонів і електронів, які швидко рухаються. Його називають також поясом частинок високих енергій .

Внутрішня частина поясу простягається приблизно на 500 -5000км від поверхні Землі. Зовнішня частина радіаційного поясу знаходиться на висоті від одного до п`яти радіусів Землі і складається переважно з електронів, що мають енергію десятки тисяч електон-вольтів — у 10 раз меншу за енергію частинок внутрішнього часу.

Частинки, які утворюють радіаційний пояс, напевно, захоплює земне магнітне поле з тих частинок що безперервно викидає Сонце. Такий посилений корпускулярний потік збурює магнітне поле, що називається магнітнею бурею. Стрілка компаса коливається. Виникає збурення іоносфери, яке порушує рідіозв`язок, відбуваються полярні сяйва. Полярні сяйва мають електричну природу. Кольорові відтінки полярного сяйва зумовлені світінням різних газів атмосфери.

Отже, ми з`ясували, що на Землі і в її атмосфері відбувається різноманітні процеси, багато з яких пов`язані із Сонцем, віддаленим від нас на 150млн. км тобто Земля не ізольована від космосу.

4. Міжнародне співробітництво у мирному освоєнні космічного простору. Великі успіхи, досягнуті у вивченні планет та інших тіл Сонячної системи, сприяти посиленню зв`язку астрономії з такими науками про Землю, як геофізика і геологія. Вчені цих спеціальностей, які вивчают результати топографічних, раіофізичних та інших досліджень Меркурія, Венери, Марса, Місяця й інших супутників користуються методом порівняльної геології. Це дає змогу глибше зрозуміти стародавню історію розвитку нашої планети, закономірності формування родовищ корисних копалин і успішніше вести їх розвітку на Землі.

Космічну техніку застосовують і в інших, найрізноманітніших галузях науки, техніки й народного господарства. Для забезпечення безперебій;

ного радіотелефонного зв`язку з віддаленими і важкодоступними районами, а також для передавання.

інформації за допомогою телебачення використовують.

супутники зв`язку. Деякі з них виводяться на стаціонарні орбіти і забезпечують приймання телевезійних передач на колективні антени у невеликих населених пунктах.

За останні десятиріччя створено космічну мете;

орологічну систему, головною перевагою якої є оперативність і глобальність одержуваної інформації.

Метеосупутники типу «Метеор» дають змогу детально.

Вивчати розподіл хмарного покриву над нашою планетою, впевнено визначити стан і напрям руху циклонів і атмосферних фронтів, стежити за льодовою.

обстановкою на морях і океанах.

Миролюбна зовнішня політика яскраво виявляється в цій галузі науково-технічного прогресу.

На орбіті у складі екіпажів працювали космонавти дослідники багатьох країн світу. Вчені багатьох держав брали участь у створенні наукової апаратури, яку встановлювали на борту пілотованих і автоматич;

них станцій, у вивченні зразків місячного грунту, доставлених на Землю. Здобуту під час космічних польотів інформацію обробляють спеціалісти. Одержані результати використовують у наукових дослідженнях і народному господарстві.

Космічна інформація забезпечує постійне спостереження за станом лісів і посіві сільськогоспо;

дарських культур. Ця інформація дасть змогу визначити ефективність усіх земельних ресурсів, своєчасно виявляти осередки захворювання рослин, прогнозувати врожаї різних культур у масштабах країни.

Це дає значний економічний ефект і забезпечує можливість проведення різних видів робіт, які важко чи навіть неможливо виконати іншими методами. Роль космонавтики в житті людства і її вклад у науково-технічний прогрес постійно зростають.