Управління інформаційними ресурсами на підприємстві

Управління інформаційними ресурсами на підприємстві.

.

Зміст.

Вступ. 3.

1. ІТ-консалтинг. 4.

1.1. Формування корпоративної ІТ-стратегії 4.

1.2. Оцінка ефективності інвестицій в ІТ-проекти. 5.

1.3. Удосконалювання системи управління ІТ-службою та ІТ-інфраструктурою компанії 5.

1.4. Розробка ІТ-концепції створення й впровадження корпоративних інформаційних систем управління 6.

2. Корпоративні інформаційні системи. 7.

2.1. Корпоративні комунікації 7.

2.2. Інтегровані локальні мережі 7.

2.3. Територіально розподілені інтегровані мережі 10.

2.4. ІР та традиційна телефонія. 11.

Висновки. 13.

Список літератури: 14.

Вступ.

Управління сучасним підприємством є складним комплексним завданням, що вимагає організації взаємодії ресурсів різного роду. До таких ресурсів відносяться, зокрема, інформаційні системи, що забезпечують автоматизацію бізнес-процесів підприємства. Організація ефективної системи експлуатації ІТ-інфраструктури є одним з аспектів забезпечення заданого рівня якості ІТ підприємства.

Основними складовими в побудові системи управління ІТ-ресурсами підприємства є: передова методологія організації управління процесами експлуатації ІТ (ISO 900х, ITIL); програмні засоби IBM, що дозволяють автоматизувати процеси управління (IBM Tivoli, WebSphere, DB2 й ін.); передова методологія розробки й впровадження.

Як основна платформа побудови систем управління інформаційними ресурсами підприємства найпоширенішим є програмний комплекс IBM Tivoli. Платформа Tivoli призначена для створення інтегрованої системи управління інформаційними ресурсами незалежно ні від масштабу підприємства, ні від використовуваних платформ і додатків. Система управління інформаційними ресурсами підприємства на базі IBM Tivoli дозволяє IT-департаменту максимально ефективно реагувати на актуальні запити бізнесу підприємства в питаннях інформаційного забезпечення й забезпечити роботу ІТ-інфраструктури підприємства відповідно до конкретних бізнес-правил. При цьому система дозволяє:

§ знизити витрати на інформаційні ресурси підприємства (ІРП) на всіх етапах їхнього життєвого циклу;

§ оптимізувати витрати, пов «язані з експлуатацією системи (персонал, запаси комплектуючих, видаткових матеріалів й ін.);

§ забезпечити високу готовність і доступність основних бізнес-додатків;

§ знизити пов «язані із простоями основного виробництва втрати, обумовлені раптовими відмовами ІРП.

У свою чергу, використання можливостей системи IBM Tivoli у сполученні із застосуванням методів ITIL дозволяє компаніям успішно переборювати такі проблеми управління ІТ, як висока вартість інформаційної системи, затримки при усуненні неполадок внаслідок частих збоїв у роботі або відсутності системи раннього оповіщення, слабка сприйнятливість інфраструктури складних інформаційних комплексів до зміни підходів у системі безпеки й до впровадження нових технологій.

Розробка й впровадження систем управління інформаційними ресурсами й ІТ-інфраструктурою підприємства припускає наступні етапи:

1. Аудит ІТ, проектування процесів управління ІТ.

2. Проектування системи управління ІТ.

3. Процедури інсталяції, настроювання, уведення в промислову експлуатацію.

4. Сервісна підтримка.

1. ІТ-консалтинг.

Однією з актуальних проблем для українських компаній сьогодні є підвищення ефективності бізнесу за допомогою впровадження сучасних методів управління, заснованих на інформаційних технологіях. Як показує світовий досвід, грамотне застосування ІТ сприяє підвищенню керованості бізнесу, росту продуктивності, зниженню витрат і підвищує вартість компанії.

.

Рис. 1. Бізнес. Інформаційні технології.

Сьогодні ІТ-бюджети найбільших українських компаній виміряються багатьма десятками мільйонів доларів. Суми ІТ-бюджетів стають значними навіть у компаній середнього масштабу. У цьому зв «язку керівникам підприємств необхідно розуміти, на що ці гроші витрачаються і як їх правильно витратити. Відповідно, для успішного ведення бізнесу життєво важливими є питання планування використання інформаційних технологій.

Основними напрямками діяльності в області ІТ-консалтингу є:

§ формування корпоративної ІТ-стратегії;

§ оцінка ефективності інвестицій в ІТ;

§ вдосконалення системи управління ІТ-службою та ІТ-інфраструктурою;

§ розробка концепцій створення та впровадження корпоративних інформаційних систем управління (КІСУ);

1.1. Формування корпоративної ІТ-стратегії.

Основою реалізації інформаційного забезпечення управління компанією є ІТ-стратегія. Формування ІТ-стратегії засноване на баченні, місії, меті, стратегії компанії. При цьому передбачається, що ІТ у компанії вторинні й підтримують основний бізнес.

У рамках даного проекту фахівці в сфері ІТ вирішують наступні основні завдання:

1. Оцінка існуючої ІТ-служби з погляду відповідності бізнес-меті компанії.

2. Аудит інформаційних проектів.

3. Аудит стану парку інформаційно-обчислювальних ресурсів компанії.

4. Визначення альтернативних стратегій в області розвитку додатків, технології й організації, вибір кращої стратегії.

5. Складання плану стратегічного розвитку ІТ-служби компанії на строк від трьох до п «яти років.

1.2. Оцінка ефективності інвестицій в ІТ-проекти.

Впровадження інформаційних технологій як інструмент вирішення бізнес-завдань підприємства завжди несе в собі як вигоди, так і ризики. І в міру росту масштабів ІТ-проектів забезпечення повернення інвестицій у створення й розвиток ІТ-інфраструктури підприємств стає усе більше важливою умовою для грамотного управління бізнесом.

У рамках даного напрямку управління інформаційними ресурсами допомагає своїм замовникам вирішити наступні завдання:

1. Вироблення концепції інвестиційного ІТ-проекту в компанії.

2. Оцінка повноти й вірогідності вихідних даних проекту.

3. Аналіз проектних ризиків.

4. Формування експертного висновку:

§ опис цілей й інтересів учасників проекту;

§ оцінка реалізованості проекту;

§ оцінка фінансової спроможності проекту, що включає оцінку загальної потреби проекту у фінансуванні;

§ визначення складу проектних матеріалів та їхня розробка;

§ оцінка економічної ефективності проекту з погляду власника й оператора проекту.

5. Подання проекту потенційним інвесторам:

§ підготовка на підставі результатів оцінки проекту меморандуму й презентаційних матеріалів для потенційних інвесторів;

§ формування критеріїв відбору потенційних інвесторів (партнерів);

§ проведення комплексу заходів щодо просування проекту: розсилання пропозицій з обраного сегменту потенційних інвесторів, організація зустрічей і презентацій.

6. Рекомендації зі зміни концепції інвестиційного проекту.

1.3. Удосконалення системи управління ІТ-службою та ІТ-інфраструктурою компанії.

Створення повноцінної системи управління бізнесом за допомогою інформаційних технологій неможливо без формування корпоративних стандартів управління ІТ-ресурсами підприємства.

Фахівцями галузі інформаційних технологій накопичений багатий досвід у рішенні завдань із вдосконалювання системи управління ІТ-персоналом й ІТ-інфраструктурою своїх замовників. Роботи із проектів у рамках даного напрямку включають, у тому числі:

1. Аудит функціонально-організаційної структури ІТ-служби компанії.

2. Розробка оптимальної моделі бізнес-сервісів управління інформаційними ресурсами компанії.

3. Формування пропозицій по вдосконаленню функціонально-організаційної структури підприємства з визначенням зон відповідальності по напрямках організаційної ІТ-служби компанії.

4. Регламентація організації управління інформаційно-обчислювальними ресурсами в компанії з формуванням корпоративних стандартів управління ІТ-ресурсами.

5. Розробка технічного завдання на впровадження автоматизованої системи управління ІТ-інфраструктурою.

1.4. Розробка ІТ-концепції створення й впровадження корпоративних інформаційних систем управління.

Ефективність роботи корпоративних інформаційних систем управління бізнесом (КІСУ) визначається не тільки їхніми функціональними можливостями, але і якістю впровадження. Заставою успішного створення КІСУ є коректна експертна оцінка поточного рівня автоматизації бізнес-процесів підприємства, а також визначення ключових факторів, що впливають на ефективність управління ІТ-інфраструктурою з боку ІТ-служби.

З даного проекту фахівцями в області ІТ виконуються наступні види робіт:

1. Проведення обстеження структурних підрозділів компанії, у тому числі:

§ аудит інформаційних проектів;

§ аудит стану парку інформаційно-обчислювальних ресурсів компанії;

§ оцінка можливостей ІТ-служб з керування ІТ-інфраструктурою.

2. Розробка варіантів подальшого розвитку КІСУ.

3. Вироблення детальних вимог у вигляді технічного завдання до створення й впровадження інформаційної керуючої системи компанії.

2. Корпоративні інформаційні системи.

Автоматизація бізнес-процесів сьогодні стає для українських підприємств способом виживання. Вона розглядається як засіб найбільш ефективного управління, що забезпечує мінімізацію витрат і збільшення прибутковості підприємства. Крім того, крім рішення глобальних завдань сучасні керівники різного рівня зіштовхуються з різними внутрішніми проблемами, які ставляться до роботи окремих підрозділів й які неможливо вирішити за допомогою численних інструкцій, оскільки їхнє написання займає занадто багато часу й не дозволяє вирішувати завдання в оперативному порядку.

У силу цих причин корпоративні інформаційні системи (КІС) для керівництва середніх і великих підприємств є необхідним інструментом, що дозволяє підвищити ефективність і прозорість бізнес-процесів і забезпечити централізовану підтримку прийняття управлінських рішень на всіх рівнях і у всіх сферах бізнесу компанії. Крім цих параметрів важливу роль при виборі КІС грають швидка окупність первісних інвестицій і забезпечення плавного переходу від старої системи до нового.

Найбільш затребуваними серед інформаційних систем масштабу підприємства сьогодні є:

§ системи електронного навчання;

§ системи управління інформаційними ресурсами підприємства.

КІС мають необхідну гнучкість, адаптованість й надійність для повноцінної й ефективної інтеграції із уже існуючою ІТ-інфраструктурою підприємства й забезпечують широкі можливості для інформаційно-аналітичного забезпечення різного рівня.

2.1. Корпоративні комунікації.

Із самого початку своєї діяльності INLINE Technologies орієнтувалася на створення комплексних рішень в області інфокомунікаційної інфраструктури, призначених для рішення широкого спектра бізнес-завдань великих підприємств. Типові рішення компаній являють собою набір технологічно взаємозалежних компонентів, кожний з яких у той же час функціонально завершений і може впроваджуватися незалежно від інших.

При цьому одним із ключових принципів діяльності інформаційних служб є постійна орієнтація на інноваційний підхід до формування інфраструктурних рішень. Це дозволяє забезпечити корпоративних замовників найбільш гнучкими сучасними ІТ-інструментами для рішення бізнес-завдань і допомагає підвищити конкурентноздатність підприємства на ринку. Додатковою перевагою INLINE Technologies є забезпечення підтримки пропонованих рішень протягом усього життєвого циклу проекту — від передпроектного консалтингу до супроводу й технічного обслуговування прийнятих в експлуатацію систем.

2.2. Інтегровані локальні мережі.

Сучасні корпоративні мережі припускають не тільки новий рівень пропускної здатності й готовності, але й підтримку якості сервісу для забезпечення передачі відеоі аудіо-трафіку, підтримку віртуальних приватних мереж і високу надійність. Вони забезпечують підтримку бездротового доступу, забезпечують високий ступінь готовності й необхідні рівні сервісу залежно від використовуваних додатків.

Розвиток концепції традиційної локальної мережі являють собою мережі масштабу одного або декількох будинків (т.зв. кампусні мережі). При цьому до традиційних сервісам, що дозволяє спільно використати принтер або диски файлу-сервера, додалися IP-телефонія, відеоконференції й інші.

Сучасна кампусна мережа будується на основі високопродуктивних L2- і L3-комутаторів. На рис. 2 наведена схема такої мережі для великого кампусу, що включає три рівні - магістральний (core), рівень розподілу (distribution) і рівень доступу (access).

.

Рівень доступу відповідає за підключення користувачів мережі. На цьому рівні використаються комутатори L2 з високою щільністю портів, масштабованими портами для підключення до комутаторів рівня розподілу, підтримкою механізмів VLAN, якості надаваних послуг (QoS) і базовою фільтрацією трафіку.

Рівень розподілу забезпечує зв «язок рівня магістралі й рівня доступу в кампусній мережі. На рівень розподілу виносяться питання управління доступом і безпекою. При досить високих вимогах до пропускної здатності комутаторів рівня розподілу, від них вимагається вміння працювати на третьому рівні, ефективно підтримувати складні функції QoS і підтримувати списки управління доступом.

Магістральний рівень забезпечує пересилання даних між головними крапками концентрації трафіку на рівні розподілу. До пристроїв комутації на рівні магістралі пред «являються високі вимоги до пропускної здатності й можливості гнучкого обслуговування трафіку як на другому, так і на третьому рівні, а також розвинені функції QoS.

Крім наведеної ієрархічної моделі для забезпечення масштабованості споруджуваної мережі застосовується модульний підхід, як це показано на рис. 3.

.

Рис. 3. Модульна кампусна мережа.

Всі абоненти й автономні пристрої (сервери, пристрої доступу, що обслуговують глобальні комунікації й ін.) групуються за функціональною й адміністративною ознаками. При цьому кожен модуль охоплює рівні доступу й розподілу. Віртуальні локальні мережі (VLAN) повинні при цьому залишатися в границях рівня розподілу.

Модульний підхід до побудови кампусних мереж забезпечує ряд переваг для замовників у порівнянні з ієрархічною моделлю.

1. При впровадженні:

§ можливість у міру необхідності вводити в експлуатацію окремі модулі архітектури;

§ більш гнучко враховуються політики безпеки, що складаються між різними функціональними блоками мережі. 2. При експлуатації:

§ скорочення витрат на виділені лінії зв «язку й телефонні переговори;

§ підвищення продуктивності персоналу;

§ зниження витрат пов «язане з легшим пошуком й усуненням несправностей;

§ зниження часу можливого простою мережі. 3. При розвитку:

§ компоновані модулі легко розширюються й створюють передумови до масштабування розміру мережі й збільшенню пропускної здатності;

§ додавання нових модулів не впливає на функціонування всієї мережі.

2.3. Територіально розподілені інтегровані мережі.

Територіально розподілені інтегровані обчислювальні мережі призначені для забезпечення надійної, оперативної й захищеної передачі даних між структурними підрозділами організації й покликані забезпечувати доступ користувачів до ресурсів загалькорпоративної інформаційної системи.

Основою функціонування територіально розподілених мереж є:

§ можливість організації обміну даними між об «єктами ІС незалежно від місця їхнього розташування, а також можливість взаємодії із зовнішніми комп «ютерними системами;

§ здатність надавати й підтримувати необхідні класи обслуговування залежно від типу даних, якими обмінюються об «єкти інформаційної системи;

§ можливість гнучкого управління мережею в частині налаштування й конфігурування сервісів, класів обслуговування, обліку подій, їхнього нагромадження й видачі статистичних даних;

§ забезпечення повномасштабного захисту даних і ресурсів мережі від несанкціонованого доступу й мережних атак як із зовнішніх каналів зв «язку й мереж (у тому числі з Інтернету), так і зсередини локальних мереж корпоративної структури.

Рішення з побудови територіально розподілених інтегрованих мереж включають:

§ транспортну інфраструктуру;

§ центральний вузол;

§ міжрайонні вузли;

§ районні вузли.

Як базові протоколи використаються TCP/IP й SNA. Дана схема дозволяє забезпечувати для користувачів наступні послуги зв «язку:

1. Базові.

§ SNA-послуги — послуги по передачі даних по стеку протоколів SNA для забезпечення функціонування автоматизованої системи персоніфікованого обліку (передачі даних між серверами підсистеми персоніфікованого обліку);

§ IP-послуги — послуги з передачі даних по протоколах IP;

2. Окремі.

§ розсилання інформаційних й інших повідомлень;

§ обмін файлами;

§ обмін електронною поштою;

§ синхронізація географічно розподілених баз даних;

§ вилучений доступ з будь-якого підрозділу до інформації баз даних;

§ послуги телефонного зв «язку;

§ послуги факсимільного зв «язку.

2.4. ІР та традиційна телефонія.

Організація телефонії на базі мережі передачі даних дозволяє позбутися від необхідності експлуатації роздільних мереж для передачі даних і телефонного зв «язку й забезпечує ефективне використання каналів передачі даних. Крім того, цей підхід дозволяє зменшити витрати на впровадження, підтримку й розширення об «єднаної мережі й, як наслідок, підвищити рентабельність телекомунікаційної мережі підприємства.

Одним з найбільш ефективних підходів до питання інтеграції різних додатків даних, голосу й відео є побудова мережі корпоративної телефонії на базі відкритих протоколів передачі даних, у першу чергу IP. Серед основних переваг використання IP-телефонії можна виділити наступні:

§ можливість побудови єдиної телекомунікаційної інфраструктури на базі загальної корпоративної IP-мережі;

§ спрощення настроювання, підтримки й адміністрування телекомунікаційної інфраструктури;

§ можливість використання додатків, що використають переваги інтеграції голосу, відео й даних у рамках єдиної телекомунікаційної інфраструктури;

§ орієнтація на підтримку відкритих протоколів й інтерфейсів для розробки додатків (API), що забезпечує можливість інтеграції із широким спектром сучасних додатків, пропонованих у цей час різними виробниками;

§ скорочення витрат на канали за рахунок можливості ефективного використання каналів для спільної передачі голосового трафіку, даних і трафіку відеододатків;

§ скорочення витрат на оплату міжміських переговорів;

§ зниження загальної вартості володіння системою.

Рішення для побудови мереж корпоративної IP-телефонії засновано на використанні архітектурної моделі Cisco AVVID (Architecture for Voice, Video and Integrated Data) і призначене для рішення наступних основних завдань:

§ побудова сучасної багатофункціональної системи цифрової телефонії на базі розподіленої корпоративної IP-мережі;

§ підключення системи корпоративної IP-телефонії до телефонної мережі загального користування й стикування з існуючими ділянками традиційної телефонної мережі компанії;

§ забезпечення додаткових сервісів для абонентів корпоративної мережі IP-телефонії.

Відмінною рисою розглянутої архітектури є її розподілена природа, завдяки якій система легко масштабується. Інша відмінна риса Cisco AVVID — використання відкритих стандартів (зокрема, стандартних протоколів H.323 й MGCP для передачі голосу й відео в мережах IP). Це дозволяє забезпечити інтеграцію із цілим рядом інших систем як традиційної, так і пакетної телефонії, а також із системами передачі даних і відеододатками, що підтримують ці стандарти.

Узагальнений варіант схеми рішення IP-телефонії являє собою розподілену систему, що забезпечує послуги корпоративної IP-телефонії не тільки для центрального офісу, але й для вилучених підрозділів й офісів, підключених до корпоративної IP-мережі із забезпеченням необхідних механізмів якості послуг (QoS).

Основним компонентом рішення є IP-УАТС Cisco CallManager, що виконує функції керуючого сервера IP-телефонії.

Сервер CallManager призначений для управління телефонних з «єднань і забезпечує ряд додаткових функцій, таких як:

§ настроювання й управління системою IP-телефонії за допомогою графічного інтерфейсу, включаючи настроювання IP-телефонів, шлюзів, настроювання номерного плану, збір й аналіз статистичної інформації про функціонування системи й т.д.;

§ додаткові функції для користувачів у системі корпоративної IP-телефонії, включаючи підтримку аудіо конференцій, інтеграцію з корпоративним каталогом абонентів на базі протоколу LDAP й ін.;

§ інтеграцію з користувацькими додатками, у тому числі із системою голосової пошти й уніфікованої обробки повідомлень (Unified Messaging), із системою голосових меню/автоматичним оператором (IP IVR/AA), та ін.

IP-телефони підключаються в локальну мережу, що комутирує, Ethernet 10/100 і забезпечують ініціацію виклику. Їхніми основними функціями при побудові повнофункціональних систем корпоративної телефонії, зокрема, є:

§ підтримка кількох телефонних ліній на одному телефонному апараті;

§ забезпечення високої якості голосу;

§ організація телефонних конференцій;

§ індикація інформації про телефонне з «єднання;

§ індикація наявності голосового повідомлення (Message Waiting Indicator, MWI).

Висновки.

Також, IP-телефони забезпечують ряд нових можливостей, зокрема, доступ до корпоративного каталогу абонентів (з функціями пошуку й прискореного додзвону), списку пропущених дзвінків (а також здійснених раніше дзвінків) і надають доступ до різних сервісів, розташованих на серверах XLM-додатків. Можливості XML-сервісів IP-телефону допомагають вирішити завдання швидкого й зручного доступу до інформації з екрану IP-телефону, наприклад, інформації про розклад зустрічей абонента, інформація з корпоративних інформаційних серверів, інформація з Інтернет.

Подібна архітектура має ряд переваг, серед них:

§ простота й економічність впровадження телефонії для невеликих вилучених офісів;

§ можливість централізованого настроювання й управління телефонною системою;

§ простота організації доступу вилучених абонентів до сучасних сервісів телефонії, розгорнутим у центральному відділенні, таким як сервіси голосової пошти й уніфікованої обробки повідомлень, доступ до автоматичних телефонних довідників з IP-телефону й т.д.;

§ можливість використання ресурсів корпоративної мережі передачі даних для встановлення телефонних з «єднань між різними відділеннями, об «єднаними мережею IP-телефонії;

§ немає необхідності мати досвідчений персонал служби технічної підтримки в кожному вилученому підрозділі або офісі.

Завдяки підтримці відкритих інтерфейсів, таких як TAPI, JTAPI, H.323 й інших система IP-телефонії забезпечує можливість інтеграції із цілим рядом користувальницьких додатків, що забезпечують додаткові можливості для користувачів, такими як системи інтерактивних голосових меню (IVR), рішення для побудови центрів обслуговування клієнтів (CC), додатка для запису телефонних розмов, диспетчерські додатки й т.д.

Список літератури:.

1) internet.

2) Введение в информационный бизнес /Под ред. В. П. Тихомирова и А. В. Хорошилова. — М.: Финансы и Статистика (ФиС). 1996 -240с.

3) Костров А. В. Основы информационного менеджмента — М.: ФиС, 2001. — 336 с.

4) Годин В. В., Корнеев И. К. Управление информационными ресурсами. — М.: «Инфра-М», 2000. — 352 с.

5) Грабауров В. А. Информационные технологии для менеджеров. — М.: ФиС, 2001, 368 с.

6) Информационные системы в экономике: Учебник /Под ред. проф. В. В. Дика. — М.: ФиС, 1996. — 272с.

7) Карминский А. М., Нестеров П. В. Информатизация бизнеса. — М.: ФиС, 1997.

_.