Виклад основного матеріалу

У психолого-педагогічній літературі значна увага приділяється характеристиці готовності людини до виконання певної діяльності. Л. Рибалко розуміє готовність як особистісні інтегровані новоутворення в мисленні, свідомості, самосвідомості, якостях особистості (інтелектуальних, психічних, фізичних та ін.), які забезпечують продуктивне виконання професійної діяльності [7].

Загальне тлумачення поняття готовності до професійної діяльності, яке ґрунтується на аналізі досвіду вивчення цього феномену, запропоновані С. Максименком і О. Пелех: «Готовність до того чи іншого виду діяльності - це цілеспрямоване вираження особистості, що включає її переконання, погляди, відношення, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, навички, вміння, настанови» [5, с. 68−69].

Отже, готовність до професійної діяльності розглядається науковцями (Н. Кічук, Л. Кондрашова, А. Ліненко, С. Максименко, О. Пелех, Л. Рибалко, О. Пєхота, В. Сластьонін, Г. Троцко та інші) як складне соціально-педагогічне явище, що містить у своєму складі не тільки систему професійно-педагогічних знань, умінь, навичок, які забезпечують успішність реалізації професійно-педагогічних функцій, але й комплекс індивідуально-психологічних якостей особистості, її переконання, погляди, відношення, мотиви, почуття. туристичний освіта професійний Погоджуємося з думкою Л. Дудорової, що основними характеристиками готовності до діяльності можна вважати: цілісність, стійкість, інтегративність, динамічність, полікомпонентність цього утворення [2].

Тепер зупинимося на сутності поняття «готовність до професійного саморозвитку». Так, за визначенням П. Харченко, готовність до професійного саморозвитку постає як внутрішньо-цілісне поєднання всіх структурних складових психіки особистості, спрямоване на її конструктивну взаємодію із зовнішнім світом шляхом отримання особистісно значущого і адекватного вимогам соціуму результату професійної діяльності, що є процесом, котрий не обмежується змістом набутого досвіду, а ґрунтується на актуалізованому прагненні до особистісного та професійного зростання [9].

О. Пєхота готовність до професійного саморозвитку визначає «як складноструктуроване утворення, яке забезпечує необхідні внутрішні умови для успішного професійного саморозвитку майбутнього вчителя» [6, с. 216].

Аналіз наукових досліджень щодо сутності поняття «готовність до професійного саморозвитку» (А. Бистрюкова, О. Пєхота, Т. Тихонова, П. Харченко, Н. Чорна) дає можливість стверджувати, що ця дефініція ґрунтується на актуалізованому прагненні до особистісного та професійного зростання. Отже, готовність майбутнього фахівця до професійного розвитку не є константою людського досвіду, а скоріше, ця величина змінна за рівнем спрямованості та змістом прояву, що залежить від професійної мотивації і самовираження особистості.

Саморозвиток — важлива складова самореалізації, оскільки саме вона допомагає оцінювати, усвідомлювати і прагнути поліпшити свої внутрішні якості і знання. Самопізнання — найскладніше завдання людини, тому що за допомогою самопізнання особистість може розвивати в собі деякі знання, які особистість буде застосовувати на практиці, тобто в житті. Важливо, щоб самопізнання було тісно пов’язане з самовдосконаленням, оскільки воно є головним завданням на шляху готовності до самореалізації. Людина все життя вибудовує собі ідеал і намагається змінити себе, щоб досягти цього ідеалу. Саме поняття «самореалізація» не можна розглядати як прагнення домогтися успіху в кар'єрі, сім'ї або прагнення зайняти будьяке положення в суспільстві. Самореалізація відкриває чималі перспективи в розвитку особистості, в нових життєвих цінностях, за допомогою яких особистість зможе пізнати світ в новому ракурсі, і своє справжнє «Я». Отже, поняття «готовність до професійного розвитку» воєдино пов’язана з такими дефініціями як «готовність до самопізнання» та «готовність до самореалізації» як цілісного процесу удосконалення особистості.

У процесі формування готовності до професійної діяльності та професійного саморозвитку майбутніх фахівців з туризму на науковометодичному рівні актуалізується протиріччя між об'єктивною значимістю професійних умінь у діяльності і практичної не розробленістю методики їх розвитку в туристичному вузі. Протиріччя на науково-теоретичному рівні характеризується тим, що підготовка майбутніх фахівців з туризму вимагає включення в освітній процес технологій, спрямованих на розвиток готовності до виконання творчої діяльності на основі розвитку творчого потенціалу, але в теорії професійної туристичної освіти слабо відпрацьовані структура і зміст таких технологій.

У наш час у педагогіці часто зустрічається поняття педагогічної технології. За тлумачним словником технологія — це сукупність прийомів, які застосовуються у якій-небудь справі, майстерності, мистецтві. Педагогічна технологія — сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу [4]. В. Беспалько трактує педагогічну технологію як змістовну техніку реалізації навчального процесу [1].

Узагальнюючі поняття «педагогічна технологія», яка досліджується багатьма вченими (В. Беспалько, С. Вітвицька, Г. Селевко, І. Підласий, О. Пєхота та ін.) можна умовно виділити три рівня їх розвитку: загально педагогічний, предметний та локальний. До загально педагогічного рівня можна віднести цілі, зміст, засоби і методи цілісного навчально-виховного процесу. Предметний рівень розглядається, як методи і засоби для реалізації навчання і виховання в рамках одного предмету. До локального рівня відносяться технології окремих частин навчально-виховного процесу. Зрозуміло, що найбільш поширеним є предметний рівень поняття «педагогічна технологія».

Розглянемо використання педагогічних технологій на цьому рівні в процесі формування готовності фахівців з туристичного обслуговування до професійної діяльності. Стає очевидним, що для підвищення якості освіти в туристської галузі і реалізації всіх вимог державного стандарту необхідно збільшити орієнтацію програм навчання на суб'єктно-центровану і технологічну концепції.

Н. Жукович-Дородних і Г Китайчук у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі пропонують як перспективні наступні технології навчання: технологія «Learning by doing» — навчання з одночасним виконанням виробничих завдань та операцій на конкретних робочих місцях, що дозволяє поєднувати засвоєння теоретичних знань та формування умінь і навичок, дає більший ефект порівняно з традиційними способами подачі навчального матеріалу (лекції, семінари). Головний фактор успіху при використанні технологій «Learning by doing», на думку авторів, — активна роль саме студентів у засвоєнні навчального матеріалу й оволодінні професійними уміннями та навичками [3, с. 103−104].

О. Терещук і Т Лисюк пропонують використання тренінгових технологій для підготовки фахівців туристичної галузі. Тематика тренінгів для сфери туризму, як зауважують науковці, повинна відображати актуальні напрямки технології та організації туристичного обслуговування і вирішення проблем управління якістю туристичного продукту та зростання його конкурентоспроможності. О. Терещук і Т. Лисюк вважають, що протягом тривалого періоду зберігається популярність тренінгів з продажів, ведення переговорів, взаємин з клієнтами, тренінгів з тайм-менеджменту та командоутворення; тренінгів з IT-технологій (з особистої ефективності керівника туристичної фірми, оптимізації структури компаній і основних бізнес-процесів) [8, с. 125]. Доцільними, на нашу думку, є розробка майбутніми фахівцями з туристичного обслуговування різних авторських проектних технологій, наприклад, створення реклами; проведення виставки-продажу; розробка нових туристичних маршрутів, використання в процесі професійної підготовки інтерактивних технологій навчання тощо.