Проблеми і перспективи розвитку металургії України

Реферат на тему:

Проблеми і перспективи розвитку металургії України

Центральноукраїнський район характеризується нерів­номірністю рівнів розвитку окремих його частин. Якщо Київська область має високий рівень розвитку (відносно середнього показника в Україні), Черкаська — рівень вище середнього, то Житомирська і Чернігівська — нижче се­реднього. Наданням інвестиційних пільг треба вирівняти перепад у рівнях економічного розвитку.

Дефіцит ре­сурсів спонукає до їх раціонального використання за ра­хунок запровадження енергозберігаючих технологій, а також шляхом обмеження розвитку енергомістких ви­робництв.

До проблем Західноукраїнського економічного регіону відносяться наступні.

Проблемою найбільш загаль­ного характеру є помітна індустріальна відсталість біль­шості областей регіонів. Це виявляється в недостатньому поки ще розвиткові галузей «верхнього поверху», особли­во складного машинобудування, верстатобудування. Вироб­ництво валового продукту на душу населення тут менше, ніж у середньому по Україні. Найбільш відсталі в своєму розвитку області - Волинська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатська. Нижче середнього рівня роз­виток Вінницької, Івано-Франківської, Чернівецької обла­стей. Лише Львівська область має рівень вище середнього. Отже, потенційні можливості регіону далеко не вичерпані. При активізації інвестиційної діяльності він може розви­ватися за рахунок нових потужностей в машинобудуванні, тонкій хімії й інших працемістких виробництвах.

Надмірне перевантаження в структурі економіки галузей важкої індустрії Донецько-Придніпровського економічного району призвело до серйозних соціально-економічних диспропорцій.

Район має застарілу структуру промисловості, яка вже не відповідає вимогам науково-технічного прогресу. Пере­важає металомістке машинобудування, недостатня частка працемісткого, особливо електронного, верстатобудування, приладобудування.

Металургійна промисловість, що дає значний внесок в експортний потенціал країни, характеризується техноло­гічною відсталістю.

У виробництві сталі переважає мартенівський спосіб, частка електроплавильного — лише 10%. Мало виготов­ляється спеціальних сортів сталі. Подальший розвиток чорної і кольорової металургії стримується через брак енергоносіїв і води, особливо в Донбасі. Можливості для екстенсивного розвитку металургії вичерпаноналежить її докорінно модернізувати.

Дефіцит енергоресурсів зумовлює потребу енергозбері­гаючих технологій. Екологічна проблема має розв’язува­тися за рахунок часткової територіальної деконцентрації виробництва й технологічної перебудови промисловості.

До проблем удосконалення економіки Північно-Східного району відносяться такі.

Ресурси району обмежені, а тому треба істотно підвищувати продуктивність праці. За рахунок ве­ликих капіталовкладень слід модернізувати основні фон­ди промисловості, завершити індустріалізацію сільського господарства на новій основі.

Необхідна територіальна деконцентрація виробництва, особливо в Харківському і Кременчуцькому вузлах, еко­номічна активізація малих і середніх міст, зокрема на Сум­щині.

Основною проблемою Причорноморського району є розміщення промисловості.

На території Причорноморського району промисловість розміщується нерівномірно: найбільше розвинуті Одесь­ка й Миколаївська області. Промисловість зосереджуєть­ся у великих містах, а частка малих міст у виробництві продукції, чисельності промислово-виробничого персоналу, вартості основних виробничих фондів — недостатня.

За останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система Причорномор’яособливо забруднені Чорне й Азов­ське моря. Це призводить до збитків у рекреаційному гос­подарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров’я мешканців. Проблема має бути вирішена за ра­хунок технологічного переобладнання промислових під­приємств і спорудження ефективних очисних споруд.

Освоєння нових родовищ руд кольорових металів і створення підприємств для їх переробки значно поліпшують забезпечення народного господарства кольоровими металами. Нещодавно відкрито п’ять родовищ золота промислового значення поблизу Кривого Рога та п’ять родовищ — у Донецькій області, невелике родовище золо­та — у Закарпатській області. Провадяться підготовчі роботи з екс­плуатації їх. За попередніми прогнозами, Україна на перспективу зможе видобувати майже 25 т золота щороку. Проте й сьогодні Україна ще залишається великим споживачем кольорових металів, які надходять з інших держав.

Чорна металургія України відстає від світового рівня з багатьох причин, найважливішою серед яких було рішення центральних ор­ганів Радянського Союзу двадцятирічної давності, за яким були пе­реадресовані інвестиції на розвиток тільки східних і центральних підприємств Росії, що призвело до технічного та соціального від­ставання металургії Донбасу та Придніпров'я.

Чорна металургія України є прибутковою галуззю. Продукція її гірничодобувної промисловості - основна стаття валютних над­ходжень.

Проте перед чорною металургією країни у перспективі стоять невідкладні завдання перегляду її структури на користь найрента-бельніших виробництв, докорінного поліпшення якості і збільшення ефективних виробів металопродукції. Доцільно випереджувальними темпами розвивати та удосконалювати киснево-конверторний про­цес, підвищувати частку агломерату та окотків у залізорудній час­тині шахти при виплавленні переробного чавуну, реконструйовувати і модернізовувати устаткування, інтенсифікувати технологічні процеси, механізувати й автоматизувати їх, поліпшити технології прокату і труб, особливо обсадних, придатних для глибокого бурін­ня нафти, та природного горючого газу, спеціальних видів труб, в тому числі багатошарових для газопроводів, освоїти випуск нових марок феросплавів, підвищити якість металопродукції і розширити її сортамент. ,.

Сучасному машинобудуванню України потрібний не просто* метал, а його найефективніші високоекономічні види: холоднока­таний металевий прокат, гнуті профілі, прокат з антикорозійним покриттям, стальна холоднокатана стрічка, високоякісні метизи, порошки з легованих сталей і сплавів, а також металокераміки.

Останніми роками у світовій практиці з’явилася тенденція до будівництва невеликих заводів неповного циклу потужністю 50- 500 тис. т, оснащених електропечами, машинами неперервного розливу сталі і сортовими станами. Вони перспективні й в Україні, оскільки спиратимуться на ресурси металевого брухту і задоволь­нять попит споживачів на різні ефективні види прокату.

Поряд з цим у чорній металургії знизилися темпи зростання продуктивності праці у гірничодобувному виробництві, що пов’язано з поглибленням гірничих робіт, збільшенням гірничого тиску, по­вільними темпами технічного переоснащення підприємств. Певний «період у чорній металургії України спостерігається систематичне зниження капітальних вкладень та основних виробничих фондів, зумовлене погіршенням природних умов видобутку рудної і неруд­ної сировини, експлуатацією родовищ з низьким вмістом заліза в рудах і збільшенням собівартості основних виробничих фондів, що пов’язано з охороною навколишнього середовища. Успішне роз­в'язання цих питань має велике економічне і соціальне значення.

Висновки

Сучасна металургія посідає одне з чільних місць у народно­му господарстві країни і є матеріальною базою всього комплексу важкої індустрії України.

Чорна металургія впливає на розвиток усіх галузей народного господарства України як найголовніший споживач палива й елек­троенергії, води. Чорна металургія впливає на формування таких потужних промис­лових районів і підрайонів, як Донбас, Придніпров'я, Криворіжжя.Розвиток чорної металургії зумовив і стимулював зростання виробництва в ряді галузей промисловості, особливо в залізоруд­ній і кам’яновугільній, у видобутку мінеральної сировини.

Кольорові метали надзвичайно потрібні для високорозвиненого народного господарства. Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокат кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорового каміння. Кольорова металургія в Україні розвинена слабше, ніж чорна, і представлена окремими галузями. Це зумовлено нестачею покладів різних кольорових руд. В умовах науково-технічного прогресу значення кольорової металургії зростає, оскільки їй належить значна роль у створенні конструкційних матеріалів високої якості. Провідними галузями кольорової металургії України є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева.

Найпоширенішою формою організації виробництва в чорній металургії є комбінати.

Специфічні риси розміщення характерні для якісної металургії, а саме виробництво феросплавів (сплави заліза з легованими мета­лами) та електросталей, які одержують як у доменних печах, так і електротермічним способом відповідно на металургійних комбіна­тах повного циклу або на переробних заводах. Феросплави елек­тротермічним способом виплавляють на спеціалізованих заводах. Дешева енергія і наявність легуючих металів є основними факто­рами розміщення таких заводів.Виробництво електросталей зорієнтовано на райони з до­статньою кількістю електроенергії й металевого брухту.

Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, кок­сом, марганцем та іншими допоміжними матеріалами. Залізні руди збагачують на Південному, Криворізькому, Центральному, Північному та Інгулецькому гірничозбагачувальних комбінатах.

В Україні є сприятливі умови для освоєння прогнозованих за­пасів залізних руд (понад 20 млрд. т) — здебільшого залізистих квар­цитів у Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій, Кіровоград­ській, Одеській і Вінницькій областях.

Марганцеворудною базою чорної металургії України є Нікопільський район Придніпровського марганцеворудного басейну.

Флюси і вогнетривкі глини є складовою частиною металургій­ного галузевого комплексу. Вогнетривкі глини видобувають у Ча-сів'ярському, Новорайському і Веселинівському родовища (Доне­цька обл.), високоякісні флюсові вапняки й доломіти — у Донець­кій (Докучаєвську, Комсомольську, Первомайську), Дніпропетров­ській областях і в Автономній Республіці Крим.

В Україні металургійні заводи роз­міщені в Донбасі, Приазов'ї поблизу джерел палива, а також у При­дніпров'ї - біля родовищ залізних руд і марганцю та джерела во­допостачання — Дніпра.

Більшість металургійних підприємств України мають повний цикл виробництва, най­більші з них «Криворіжсталь», «Азовсталь», «Запоріжсталь» і «Дні-проспецсталь» .

Для кольорової металургії характерним є комплексне використання рудної сировини та її висока здатність комбінуватися з іншими галузями промисловості. На розміщення підприємства кольорової металургії впливають сировинний та енергетичний фактори. До джерел сировини тяжіють виплавлення ртуті, нікелю, рідкісних металів. Алюмінієве, титаново-магнієве і цинкове виробництво розміщуються в місцях одержання дешевої електроенергії. У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце посідає алюмінієва промисловість, що складається з виробництва глинозему і алюмінію.

Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких на Україні невеликі. Промислове значення мають Високопільське (Дніпропетровська обл.) і Смілянське (Черкаська обл.) родовища.

Найбільші родовища алунітів є в Закарпатській області (Берегівське і Беганське). Алюмінієва промисловість в Україні має новий великий глиноземний завод, збудований в Миколаєві, який працює на бокситах Гвинеї, Запорізький завод, завод алюмінієвих сплавів у Свердловську (Луганська обл.). Сировиною для одержання магнію в Україні є потужні родовища калійно-магнієвих солей Прикарпаття (у Стебнику, Калуші), мілководні водойми Приазов’я і Причорномор’я (Сиваш), що містять у розчиненому вигляді багато сполук магнію та інших солей. у Калуші збудовано магнієвий завод у виробничому об'єднанні «Оріана», у Запоріжжі - магнію і титану. На Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті виробляють титановий (ільменітовий) концентрат, на Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті, розташованому у м. Вільногірську (Дніпропетровська обл.), виробляють цирконієвий, рутиловий, ільменітовий концентрати, цирконій знезалізений, двоокис цирконію. Комбінат збудовано на базі Малишевського родовища титанових пісків. Запорізький титаново-магнієвий комбінат виробляє титан, напівпровідниковий германій, магній, калійні добрива, пігментний двооксид титану, фасонне титанове литво.

Дефіцит ре­сурсів спонукає до їх раціонального використання за ра­хунок запровадження енергозберігаючих технологій, а також шляхом обмеження розвитку енергомістких ви­робництв. Найбільш відсталі в своєму розвитку області - Волинська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатська.

Металургійна промисловість, що дає значний внесок в експортний потенціал країни, характеризується техноло­гічною відсталістю.

Надмірне перевантаження в структурі економіки галузей важкої індустрії Донецько-Придніпровського економічного району призвело до серйозних соціально-економічних диспропорцій: металургійна промисловість, що дає значний внесок в експортний потенціал країни, характеризується техноло­гічною відсталістю.

Подальший розвиток чорної і кольорової металургії стримується через брак енергоносіїв і води, особливо в Донбасі. Можливості для екстенсивного розвитку металургії вичерпаноналежить її докорінно модернізувати. Дефіцит енергоресурсів зумовлює потребу енергозбері­гаючих технологій. Екологічна проблема має розв’язува­тися за рахунок часткової територіальної деконцентрації виробництва й технологічної перебудови промисловості. Перед металургією країни у перспективі стоять невідкладні завдання перегляду її структури на користь найрента-бельніших виробництв, докорінного поліпшення якості і збільшення ефективних виробів металопродукції.

Література

1. 1.Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів // Економіка України. — 1999. — № 5. — С.12.

2. 2.Гальчинський А. Складним шляхом реформ // Економіка України. — 1999. — № 6. — С.4.

3. 3.Гончаров Ю., Долгоруков Ю., Бондаренко А. Про формування промислової політики //Економіка України. — 1999. — № 3. — С.31.

4. 4.Ковалевський В., Голодников О., Григорак Н., Косарев О., Кузьменко В. Про підвищення рівня енергетично-екологічної безпеки України // Економіка України. — 2000. — № 10. — С.34.

5. 5.Мазур В., Смірнова О. Шляхи розвитку гірнично-металургійного комплексу України // Економіка України. — 2000. — № 4. — С.4.

6. 6.Пила В., Абрамов В. Деякі підсумки і перспективи розвитку регіонів України // Економіка України. — 1999. — № 1. — С.40.

7. 7.Розміщення продуктивних сил / за ред. В. В. Ковалевського, О.Л. Міхайлюк, В. Ф. Семенова. — К., 2000.

8. 8.Розміщення продуктивних сил України / за ред. Е. П. Качана. — К., 1997.

9. 9.Ставровський Е. Про формування державного сектору економіки // Економіка України. — 1999. — № 7. — С.12.

10. 10.Стасовський Ю. Економічні аспекти споживання і виробництва металів в Україні//Економіка України.-1999;№ 10- С. 50.

11. 11.Шагіна Н. Створення регіональної ринкової інфраструктури // Економіка України. — 2000. — № 11. — С.43.

12. 12.Яковенко Л. Теоретичні проблеми промислової політики // Економіка України. — 1999. — № 10. — С.45.

13. 13.Картосхема «Металургійна промисловість України» — С. 11.