Німеччина

Якщо після I Першої світової територія Німеччини мало пошарпана бойових дій, то після II Першої світової країна лежала практично в руїнах. Промислового виробництва було в рівні третини від довоєнного, гостро стояв житлових питання, більшість житлового фонду була порушено в часи війни, тоді як більше 9 мільйонів німців були вислані в Німеччину зі Східної Прусии і земель по Одер і Нейсе. Життєвий рівень упав 1/3. Гроші знецінилися, грошова маса вони мали товарного покриття, распастронялся бартерні товарообіг. Союзники почали вивезення промислового обладнання рахунок репарацій. З іншого боку Німеччина перестала існувати як незалежну Українську державу, вона була окупована. Частина її територій відірвана. Це була країна де, як один сучасник, «серед голоду та холоду померла надежда».

Фактично було дві шляху подолання кризи. Перший це йти шляхом плановоё економіки, з можливою націоналізацією власності. Інший йти шляхом ринкової економіки. Перший шлях підтримували соціал-демократи і профспілки. Другого шляху підтримувалися християнські демократи. Позаяк у виборах до рейхстагу ХДС-ХСС в коаліції, із ВДП опинилися у більшості та сформували уряд, економічні плани саме цих партій та були наведені у жизнь.

Християнські демократи, попри невдоволення трьох окупаційних держав, відмовилися від будь-яких видів тиску економіку. Втілювались в життя такі принципи ринкової економіки як, свобода економіки, свобода конкуренції; уряд впливало на економіку, передусім наданням кредитів, податкових пільг, і запровадженням премій за експорт. Також діяли і антимонопольні закони. Усе це, а як і, незначні військових витрат, відсутність величезних витрат за зміст колоніального апарату, приїзд мільйонів біженців втратили все на сході, і виявили завидну енергію на на новому місці - усе це зумовило швидке розвиток Германии.

1950;го припинилося розподіл продуктів по картках. У 1956 року ФРН справила продукції утричі більше, ніж уся Німеччина перед війною. Особливо на високі темпи зростання західнонімецький експорт. Близько половини усієї виробленої у ФРН продукції йшла експорту. Доходи від цього дозволили, ФРН розплатиться з боргами, здійснити виплати жертвам нацизму і створити великі золотовалютні резерви, зробили марку однією з найбільш стабільних валют в мире.

Значну увагу держава, приділялося також соціальним політиці, при вільної конкуренції неминуче хтось залишається за бортом, і державна мала допомагатимемо їм. Закони 1950;х років мали поліпшити становище жертв війни, біженців, інвалідів, старих. З допомогою податків і компенсацій, держава намагалося згладити тягар труднощів, розділяючи її серед населения.

Такий навальний розвиток економіки ФРН почали називати німецьким економічним чудом.

У 1960;х років намітився певний спад (-0,1%), безробітних знову збільшилася. Хоча на початковому етапі таке гальмування здавалося временным.

У 1966 року міністром економіки став соціал-демократ. Хоча успіхи, ринкової економіки, були безперечними, і огосударствлевание економіки, вже була нереальною, але соціал-демократи усе одно залишалися прибічниками збільшення впливу у політиці. Проведена ними політика називалася глобальним регулюванням і полягало у налагодження тісніших перетинів поміж урядом, банками, промисловістю і профспілками. Така політика виявилася досить вдалою і допомогла перебороти економічну кризу 1967 года.

До середини 1970;х років економіка розвивалася досить енергійно, але через відкликання всесвітнім енергетичну кризу економічна ситуація погіршилася. Стала досить енергійно зростати безработица.

І на початку 80-х. ВДП доходить висновку, що повернення до колишнім засад ринкової економіки неизбежно.

Хоча економіка ФРН дещо загальмувався в у 70−80 роках і кілька сповільнився, тим щонайменше, темпи розвитку ФРН на період із закінчення I Першої світової до 90-х вражають. ФРН на кінці 80-х залишилася однією з найбільш індустріально розвинутих країн мира.