Кір як гостра інфекційна хвороба

КІР ЯК ГОСТРА ІНФЕКЦІЙНА ХВОРОБА

Кір — надзвичайно контагіозна гостра інфекційна хвороба, переважно дитячого віку, яка характеризується інтоксикацією, підвищенням температури тіла, катаром слизових оболонок дихальних шляхів та кон? юктив, наступною появою плямисто пальпульозного висипу, що покриває шкіру хворого.

Актуальність — кір поширений повсюдно. Легкість перенесення збудника і відсутність специфічного імунітету у дітей є передумовами їх інфікування та захворювання вже у перші роки життя. Разом з тим, у зв? язку з плановою активною імунізацією проти кору захворювання вже у перші роки життя. Разом з тим, у зв? язку з плановою активною імунізацією проти кору рівень захворюваності суттєво знизився. Тепер частіше хворіють діти старшого віку і дорослі.

Актуальність підтверджується ще й небезпечними ускладненнями цієї інфекції, зокрема частим виникненням пневмонії і можливим ураженням ЦНС з розвитком енцефаліту, що може закінчуватися летально або зумовити у дитини відставання у розумовому розвитку.

Етіологія — збудником є вірус, який належить до роду Morbilivirus. Фільтруюча природа збудника кору була доведена у 1911 році, впеше сам вірус був виділений у 1954 році. Вірус кору відноситься до великих мікровірусів, має нерівну сферичну форму, в середин міститься РНК, назовні ліпопротеїнова оболонка. Вірус має складну антигенну структуру. Збудник не стійкий в умовах зовнішнього середовища, чутливий до УФ опромінення видимого світла. При денному світлі вірус краплинах слини гине за 30 хв. Не переносить висушування, термолабільний при кімнатній температурі гине через кілька годин, інактивується дезрозчинами, стійкий до антибіотиків.

Механізм передачі - повітряно-крапельний. Вірус у великій кількості попадає у середовище з краплями слизу підчас кашлю, розмови. Він розповсюджується на великі відстані. Через предмети догляду, іграшки збудник не передається. Воротами проникнення вірусу в середину в організм є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. В епітелії вірус фіксується, розповсюджується у підслизову оболонку і регіонарні лімфатичні вузли, де вірус розмножується і проникає в кров, виключаючи першу вірусемію.

Прояви епідеміологічного процесу. Важливою особливістю кору є висока швидкість і легкість поширення інфекції. Неімунні люди при спілкуванні з хворим захворіють майже у 100% випадків.

Як уже зазначалося, хворіють переважно діти. Трапляються випадки природженого кору, коли мати хворіє на кір при вагітності. У зв? язку з вакцинацією діти дошкільного віку хворіють рідше, ніж школярі і підлітки, у яких дещо знижується після вакцінальний імунітет. Материнський імунітет захищає дитину протягом 6 міс. Після народження.

Для кору властива осінньо-зимова сезонність. Для захворюваності характерна періодичність, тобто її підйоми і спади через кожні 2−3 роки, що пов’язано з накопиченням сприйнятливого контингенту.

У період найбільш активного збудника діагностувати кір важко. Коли ж діагноз не викликає сумнівів (період висипань), виділення вірусів різко зменшується і, відповідно, знижується небезпека зараження інших. Після перенесеного кору зберігається стійкий, довічний імунітет, повторні захворювання трапляються рідко.

Клініка. В клінічному перебігу кору виділяють такі періоди: інкубаційний, катаральний, період висипань те реконвалісценції.

Інкубаційний період становить 9−11 д. Він може тривати до 17 д., а при введенні контактним імуноглобуліну — до 21д. Початок хвороби гострий. Починаються симптоми поганого катарального періоду: підвищення температури до 38−390, головний біль, кашель, нежить. Кашель нестерпний. з?? являються світлобоязнь, сльозотеча. На 2−3д. на слизовій оболонці щік, губ та кон? юнктиви виникають дрібні білуваті цятки з червоним обідком. Це плями Бєльстого — Філатова — Копліна патогномонічний для кору симптом. Одночасно на слизовій оболонці м? якого та твердого піднебіння з? являються червоні плями неправильної форми — корова енантема. Тривалість катаральноїного періоду 2−4д. перед висипанням температура знижується.

Період висипу починається з підвищенням температури, зберігається незначні катаральні явища, осотинізація, опірність організму знижується.

Ускладнення:

?Коровий круп.

?Бронхіт.

?Пневмонія.

?Стоматит.

?Кома.

?Енцефаліт.

?Менінгит.

Діагноз кору встановлюють на основі типової клінічної картини хвороби. Мають значення контакту з хворим на кір, проведення профілактичних заходів. Для кору характерна лекопенія, які в початковий період хвороби може передувати лейкоцитоз, ШОЕ не змінюється.

Допоміжне значення має специфічна діагностика. В інкубаційний період у виділеннях кон? юнктививи являють гіаліновопероджені клітини епітелію та інтралейкоцитарні включення. В перші чотири дні хвороби можливі виявлення вірусного антигену в мазках-відбитках зі слизової оболонки носа за допомогою імунофлюорисцетного методу. Застосовують серологічні реакції РГГА, РЗК у яких спостерігають значне наростання титру антитіл.

Лікування.

Госпіталізація хворих проводиться:

?При ускладненнях.

?При несприятливих умовах, коли неможливо організувати правильний догляд за хворим вдома.

?По епідемічних показах.

Хворий повинен знаходитися в чистій палаті з чистим, світлим повітрям, провітрювати кімнату. Гігієна шкіри: обмивання шкіри лиця і рук, регулярні ванни. Туалет видимих слизових оболонок, промивання очей, увільнення носа від слизу і кірок, змазувати губи жиром чи медом.

Давати часто пити, регулярно полоскати рот.

Дієта: повноцінна легкозасвоювана їжа в рідкому чи напіврідкому виді. Назначення вітамінів А, С, В1.

Симптоматична терапія: кофеїн при кашлі, антидопірин при головному голі, бров фенабармітол — при безсонні.

Призначення антибіотиків. При тяжкій формі - дезінтокцидна терапія, яка включає внутрішньовенне краплинне введення: зотонічних глюкозосольових розчинів, синтетичних плазозамінників протягом 1−3 дня застосовують глікокотизонаідні препарати (гідрокортизон).

Протиепідемічні заходи:

?Виявляють та ізолюють хворих (госпіталізують за наявності відповідних клінічних та епідеміологічних показань);

?Ізоляція хворого припиняється через 4 дні з моменту появи висипань, при наявності ускладнень — через 10 днів;

?Контактних осіб, котрі не хворіли на кір і не були щеплені, роз «єднують і за ними ведеться спостереження (термометрія, огляд шкіри і слизових оболонок) протягом 7 діб від часу ізоляції хворого.

?На дитячі колективи, щеплені живою коровою вакциною, накладають карантин протягом 17 діб, а в колективах, у яких хоча б частина отримала гемоглабулін, карантин продовжують до 21 доби.

З метою переривання механізму передачі в осередку необхідно здійснювати вологе прибирання і провітрювання.

На третю ланку епідемічного процесу впливають шляхом щеплення дітей, котрі не хворіли на кір і не вакцинувалися проти нього, а за наявності протипоказань — введення гамаглобуліну.

Специфічна профілактика. Єдиним профілактичним заходом є тотальна планова активна імунізація живою коровою вакциною штаму Л-16 усіх дітей, котрі не хворіли на кір, у віці 12 міс. І повторно у віці 6 років (після серологічного контролю, який засвідчує відсутність імунітету).

Безпосередньо перед використанням вакцину змішують з розчинником, що додається. Препарат повинен повністю розчинитися через 3 хв. На одну щепну дозу вакцин використовують 0,5 мл розчинника. Щеплення проводять одноразово шляхом підшкірного введення вакцини (0,5мл).

Пасивна імунізація гамаглабуліном (з донорської або плацентарної крові) створює лише короткочасний до (1 міс.). вона проводиться особам, яким протипоказана вакцинація, і дітям, які не досягли 6 років.