Учасники судового процесу

ЗМІСТ Вступ Розділ І. Загальна характеристика учасників судового процесу Розділ ІІ. Сторони в судовому процесі, їх права та обов’язки Розділ ІІІ. Треті особи у судовому господарському процесі

Розділ IV. Інші учасники судового господарського процесу Висновки Список використаної літератури

Вступ

Актуальність вивчення теми контрольної роботи продиктована тим, що в процесі здійснення господарської діяльності виникає постійно питання судового розгляду. Так, як сторони в процесі здійснення господарської діяльності, порушують умови, здійснюють її не добросовісно, порушуючи законодавство України і роблячи цим проблему, яка и буде вирішуватись відповідно нормам ГПК України. Основне завдання господарського процесу — примирення сторін, а у разі неможливості його досягнення — швидке вирішення спору. Сам по собі зміст господарських правовідносин досить великий. До господарських правовідносин входять: — господарсько-виробничі (майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності); - організаційно-господарські (відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю) ;- зовнішньо-господарські (виникають між самостійними суб'єктами господарювання);- горизонтальні;- вертикальні (одним із суб'єктів є компетентний орган, у тому числі власник майна);- у промисловості;- у галузі транспорту;- у капітальному будівництві тощо .

Учасниками господарських правовідносин є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Тобто дуже змістовне і вагоме питання, регулювання якого забезпечує функціонування величезної галузі, яка в свою чергу невід'ємно впливає на життя людей.

Об'єктом дослідження даної контрольної роботи є сторони в судовому процесі, їх права та обов’язки. Комплексно аналізуючи Розділ IV Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що учасниками господарського процесу на стадії судочинства є: сторони — позивач (-і), їх представники; відповідач (-і), їх представники; треті особи; треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, їх представники; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, їх представники; прокурор; судовий експерт; інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених ГПК.

У справах про оскарження рішення третейського суду беруть участь: учасники третейського розгляду, особи, питання про права і обов’язки яких вирішив третейський суд, треті особи, їх представники.

Метою написання даної курсової роботи є вивчення і характеризування учасників (сторін) господарського судочинства. Для досягнення цієї мети будуть виконані завдання:

— дана загальна характеристика учасників судового процесу ;

— охарактеризовано поняття сторін в судовому господарському процесі, їх права та обов’язки;

— охарактеризовано поняття третіх осіб у судовому господарському процесі та інших учасників судового господарського процесу.

судовий господарський процес

Розділ І

Загальна характеристика учасників судового процесу Учасники господарського процесу становлять самостійний інститут господарського процесуального права. Розділ IV чинного ГПК України має назву «Учасники судового процесу» і стаття 18. Склад учасників судового процесу, чітко характеризує дане питання. Учасники господарського судочинства — це суб'єкти, дії яких можуть сприяти правильному і швидкому розгляду спору, захисту прав і інтересів, що охороняються законом, господарюючих суб'єктів.

За змістом господарського процесуального законодавства особами, які беруть участь у справі, вважаються ті учасники процесу, що безпосередньо зацікавлені в результаті справи, беруть участь в процесі від свого імені, здатні впливати на його перебіг, оскільки наділені певним комплексом прав, які надають їм таку можливість. Правовий стан кожного учасника процесу визначається тими функціями, які вони виконують у ході розгляду й вирішення спору і метою, яку вони переслідують.

Всіх учасників господарського процесу, залежно від правового стану можна, поділити на кілька груп: перша група — господарські суди (судді), які безпосередньо вирішують конкретну справу, відповідно статті 19. Суддя, суддею є посадова особа господарського суду (процесуальний статус судді визначається Законом України " Про судоустрій і статус суддів" та ГПК); до другої групи відносяться учасники господарського процесу, яких закон визначає особами, що беруть участь у справі (позивач і відповідач); треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (прокурор, державні та інші органи, які виступають на захист чужих інтересів у силу покладених на них законом функцій); третю групу становлять особи, які сприяють здійсненню правосуддя, нормальному ходу вирішення, вони не є учасниками господарського спору, закон визначає їх як інших осіб, які беруть участь у справі (посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, судові експерти, перекладачі, представники та інші).

Норми господарського судочинства досить чітко визначають правові гарантії та правовий стан кожного з учасників господарського процесу, їхні процесуальні права й обов’язки.

Також ГПК встановлює причини, за явності яких, суддя, що вирішує справу підлягає відводу, а саме стаття 20. Відвід судді.

Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі.

Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.

У разі задоволення відводу (самовідводу) одному з суддів або всьому складу суду справа розглядається в тому самому господарському суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу. Тобто цією статтею ГПК встановлює прозорість та наголошує на чесності судового процесу. Склад учасників зумовлений завданням господарського судочинства. Кожен учасник господарського процесу наділений законом певними правами і обов’язками згідно з метою його участі в процесі. Серед всіх учасників господарського процесу виокремлюються особи, без яких процес по конкретному спору неможливий. Обов’язковими учасниками господарського процесу є господарський суд (суддя) — основний, головний та обов’язковий учасник, який здійснює судову владу (на нього законом покладено завдання розгляду і вирішення спорів) і сторони. Участь в процесі інших осіб не є обов’язковою, склад їх залежить від обставин кожної справи.

Розділ ІІ

Сторони в судовому процесі, їх права та обов’язки

Сторонами в господарському процесі є особи, між якими виник спір з матеріального правовідношення. Особи, які можуть бути позивачами і відповідачами у господарському процесі, зазначені в статті 1. ГПК Право на звернення до господарського суду, а саме підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Саме такі вимоги встановлює стаття 1. ГПК України, вимоги є обов’язковими для виконання на всій території Україні, не дотримання чинного законодавства має своїм наслідком кримінальну відповідальність для суб'єкта.

В ГПК все передбачено, встановлені рівні процесуальні права для сторін учасників. Стороні мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому ГПК порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм ГПК України. Сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5. ГПК, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вже згадувалось вище, сторонами в судовому процесі, а саме позивачами і відповідачами, можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1. ГПК України .

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Основними учасниками судового господарського процесу є сторони. Саме наявність двох сторін, між якими виник спір щодо оспорюваного чи порушеного права, є характерною і визначальною ознакою судового провадження. Важливою ознакою сторін є юридична зацікавленість. Так, відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Але законодавець не визначає, в чому може полягати цей інтерес. Досліджуючи категорію інтересу в праві, багато авторів доходять висновку про існування матеріально-правового інтересу і обумовленого ним процесуального інтересу, які у своїй єдності і визначають юридичну заінтересованість особи в процесі.

Юридичну зацікавленість у процесі має не лише позивач, для якого вона полягає в отриманні того блага, яке принесе йому рішення господарського суду про задоволення позову (матеріально-правовий інтерес) і у винесенні господарським судом відповідного рішення про задоволення позову (процесуальний інтерес). Так само юридичну заінтересованість, але протилежну за змістом, має відповідач, для якого матеріально-правовий інтерес полягає у встановленні рішенням господарського суду відсутності будь-яких правових обов’язків перед позивачем, а процесуальний — у винесенні господарським судом рішення про відмову в позові. Стосовно правосуддя з господарських відносин юридичну заінтересованість підприємств та організацій необхідно розглядати як об'єктивно існуюче явище, яке виражається в такому відношенні, за яким права й обов’язки сторін знаходяться в залежності від рішення господарського суду. Саме в поширенні дії рішення господарського суду на права й обов’язки сторін і полягає сутність юридичної заінтересованості.

Позивачами в судовому господарському процесі є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушуваного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами в господарському судовому процесі є підприємства та організації, фізичні особи-підприємці, яким пред’явлено позовну вимогу.

Права та обов’язки сторін визначено ст. 22 ГПК України, згідно з якою сторони користуються рівними процесуальними правами, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому ГПК України порядку, а також користуватися іншими процесуальними права, наданими їм ГПК України.

Сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Окрім загальних прав (спільних для сторін), сторони мають і специфічні права, зокрема, позивач має право до прийняття рішення у справі змінити предмет або підставу позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарське процесуальне законодавство допускає можливість участі в справі кількох позивачів і відповідачів (ст. 23 ГПК України), що визначається в юридичній літературі як процесуальна співучасть. Кожен із позивачів чи відповідачів щодо іншої сторони виступає в процесі самостійно.

Господарський суд за наявності достатніх підстав залучити за клопотанням сторони або за власною ініціативою до участі в справі іншого відповідача.

Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного (неналежного) відповідача належним відповідачем. У разі залучення іншого відповідача чи заміні неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Від залучення іншого відповідача та заміни неналежного відповідача слід відрізняти процесуальне правонаступництво, тобто заміну сторони, яка вибула, її правонаступником (ст. 25 ГПК України).

Розділ III

Треті особи у судовому господарському процесі

Багато суб'єктність матеріальних відносин зумовлює необхідність участі третіх осіб у судовому господарському процесі. Господарське процесуальне законодавство (статті 26, 27 ГПК України) передбачає два види третіх осіб: 1) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору; 2) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов’язки позивача.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права чи обов’язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, з яких підстав третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов язки відповідних сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову повністю або частково.

Також у господарському судочинстві невід'ємну роль відіграє прокурор.

Відповідно до ст. 18 ГПК України прокурор є учасником судового господарського процесу, поряд із сторонами, третіми особами та іншими.

Прокурор бере участь у розгляді справи за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, для представництва державних інтересів. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за ново виявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Стаття 29 ГПК України передбачає участь прокурора у розгляді справи, а також обсяг і межі його повноважень. Повноваження прокурора в судовому господарському процесі визначені Законом України «Про прокуратуру» та Господарським процесуальним кодексом України. Відповідно до ст. 29 ГПК України та ст. 35 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право брати участь у судовому господарському процесі, вступаючи у справу в будь-якій стадії, якщо цього потребує захист інтересів держави або суспільства. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов’язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Розділ IV

Інші учасники судового господарського процесу

Відповідно до ст. 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Зазначені особи зобов’язані з явитися до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

В судовому процесі може також брати участь судовий експерт. Стаття 31 ГПК України визначає правовий статус експерта як учасника судового господарського процесу. Але при встановленні його статусу слід також керуватися і Законом України «Про судову експертизу». Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» експертами можуть бути особи, якц мають вищу освіту, пройшли відповідну підготовку й атестацію як судові експерти певної спеціальності. Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур веде Міністерство юстиції України. У випадку, якщо господарський суд доручає проведення судової експертизи підприємницькій структурі або громадянинові, суду слід пересвідчитися, чи можуть вони здійснювати таку діяльність згідно з вимогами статей 7 та 10 Закону України «Про судову експертизу». Суд зобов’язаний перевірити повноваження експерта, наявність у підприємця ліцензії на право здійснювати експертну діяльність та свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною спеціалізацією в безпосереднього виконавця експертизи.

Не можуть залучатися до виконання обов’язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість.

Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством. Зокрема, сторони і прокурор, який бере участь у судовому процесі, мають право заявити відвід судовому експерту, якщо він особисто, прямо чи побічно зацікавлений у результаті розгляду справи, якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, а також з мотивів його некомпетентності.

Особа набуває права та несе обов’язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу в справі. Тому не можуть розглядатися як висновок експерта та бути підставою для відмови в призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони подані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з’ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатися первинною.

Судовий експерт зобов’язаний за ухвалою господарського суду з явитися на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок подається у письмовій формі.

Судовий експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та дослідженні доказів, просити господарський суд про надання йому додаткових матеріалів.

Судовий експерт має право відмовитися від дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов’язку.

Висновки:

На закінчення контрольної роботи, можу зробити наступні висновки:

До учасників господарського процесу належать підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З огляду на статтю 22 ГПК України особи, які беруть участь у справі, наділені великими процесуальними правами і обов’язками, виконання яких впливає на хід і розвиток процесу. До них відносяться: право знайомитися з матеріалами справи, робити виписки з них, знімати копії, заявляти відводи, представляти докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим учасникам процесу, заявляти клопотання, давати пояснення суду; висловлювати свої доводи і міркування з усіх питань, які виникли в ході судового розгляду; заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, які беруть участь у справі; оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими правами, наданими їм законом.

Треті особи в господарському процесі - це особи, що вступають або залучаються в процес, який вже ведеться між позивачем і відповідачем для захисту самостійних прав на предмет спору або для захисту свого охоронюваного законом інтересу без заяви самостійних претензій на предмет спору. Громадяни можуть вести свої справи в суді особисто або через спеціально залучених осіб, названих представниками.

Разом з тим, особиста участь громадянина у справі не позбавляє його права мати в суді представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації тощо.

Дана контрольна робота широко і повністю розкриває питання учасників судового господарського процесу,їх права та обов’язки.

Відповідно до чинного законодавства України правосуддя у господарських відносинах здійснюється на засадах рівності перед законом і господарським судом усіх підприємств та організацій незалежно від організаційної форми, форми власності майна, місцезнаходження тощо. Сутність процесуальної рівності сторін полягає в тому, що сторони в господарському процесі наділяються рівними можливостями щодо відстоювання своєї позиції у господарському суді. Поряд з принципами диспозитивності та змагальності і досягається рівність сторін у господарському процесі.

Сторони належать до кола осіб, які беруть участь у справі, у зв’язку з чим вони наділяються тими самими правами. Однак на підставі свого особливого стану у справі закон наділяє їх додатковими правами щодо впливу на хід розгляду справи. Слід зазначити, що для забезпечення виконання процесуальних функцій сторони наділяються певними господарсько-процесуальними правами, які можна класифікувати на групи:

права, що характеризують повноваження на відкриття провадження у справі: а) права на пред’явлення позову, зустрічного позову, вимоги про виправлення недоліків рішення судом, який його ухвалив; б) права апеляційного, касаційного оскарження судових рішень і ухвал про перегляд рішення, ухвали, що набрали законної сили, за ново виявленими обставинами, на пред’явлення вимоги про поворот виконання;

права на зміни у господарському спорі: а) права позивача на зміну підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, на відмову від позову; б) права відповідача на повне або часткове визнання позову; права сторін на укладання мирової угоди; доповнення, зміна апеляційної та касаційної скарги або відмова від них;

права на подання і витребування доказів та участь їх у дослідженні: права сторін подати до суду свої пояснення, подавати письмові та речові докази, вимагати призначення експертизи. При розгляді справи — ставити питання одне одному, експертам, представникам органів держави і місцевого самоврядування; знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії документів, що є у справі, подавати свої доводи, міркування та заперечення тощо;

права, пов’язані із залученням до справи усіх заінтересованих осіб — третіх осіб, органів держави чи місцевого самоврядування, інших відповідачів тощо.

Список використаної літератури

Конституція України, 1996

Закон України від 21.06.2001року № 2539 — ПІ «Про внесення змін до арбітражного процесуального кодексу України» // Вісник господарського судочинства — 2001. № 3

Закон України «Про арбітражний суд» // Відомості Верховної Ради України. — 1991.-№ 36.-Ст.469; 1992.№ 32.-Ст.455; № 48; Ст.661; 1993.-№ 33.-Ст.348, 1997.-№ 18.-Ст.124

Закон України «Про судоустрій України» від 07.02.2002року Господарський процесуальний кодекс України.

Закон України «Про господарські суди» (за станом на 5 липня 201 року).-Х.: Арсіс, 1999,-96с.

Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 17.04.2001 року № 01−8/459 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів Антимонопольного комітету України (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)» // Вісник господарського судочинства-2001. № 3. с. 115−121.

Господарське судочинство в Україні: законодавство та практика застосування. Навчальний посібник (за станом на 1 серпня 2001р.) (Серія «Реформа судів України») — X: Консул, 2001;260 с Притика Д. М., Тітов МІ, Щербина В С та ін. Арбітражний процес: Навчальний посібникX.: 1999.-Ч.И -416 с.

С.Теньков, «Спори, що пов’язані з виконанням судових рішень» .

" Вісник господарського судочинства", № 3 — 2002.

В.Щербина «Деякі питання виконання рішень господарського суду», «Вісник господарського судочинства», № І - 2002.

Васильєв С.В. господарське судочинство України: Учбовий посібник. — Харків: Еспада, 2002.

Роїна О. М. Господарський процес: Практичний посібник. (2-вид.). — К.: КНТ, 2005.