Вірменія: сучасний її розвиток

«Вірменія: сучасний її розвиток»

Реферат на тему:

«Вірменія: сучасний її розвиток».

План.

Економіко-географічне положення.

Природа і природні ресурси.

Населення.

Економіка країни.

Транспорт, зовнішні економічні зв" язки.

Висновки.

Список використаної літератури.

Економіко-географічне положення.

Повна назва країни — Республіка Вірменія, місцева — Хайастані Анрапетутюн (Хайастан). Столицею з 1920 року є місто Єреван, до 1936 року що називався Еривань (населення на 1997 рік — 1 млн. 202 тис. жителів).

Вірменія поділяється на 10 провінцій (марсер): Арагатсотн, Арарат, Армавір, Гегаракуник, Лорри, Котайк, Ширак, Сюник, Тавуш, Воец Дзор, столична область. Площа країни складає 29 800 км? Держава розташована в західній Азії, не має виходу до моря, на 190 км вилучена від Каспійського і на 160 — від Чорного моря. Вірменія — гірська країна, велика частина якої знаходиться в межах Вірменського нагір" я (вища оцінка — гора Арагац, 4090 м), до якого з півночі примикають хребти Малого Кавказу. Загальна довжина границь — 1254 км. Має границю з Азербайджаном довжиною 787 км, з Туреччиною — 268 км, із Грузією — 164 км, з Іраном — 35 км.

Валюта: 1 драм = 100 лума, курс на 21 січня 2004 року: 588.46 AMD = 1 USD.

Природа і природні ресурси.

Рельєф. Республіка Вірменія розташована на північному сході Вірменського нагір" я. Тут представлене складне сполучення складчастих і вулканічних гір, лавових плато, аккумулятивних рівнин, річкових долин і озерних улоговин. Близько 90% площі країни знаходиться на висотах більш 1000 м над рівнем моря (середня висота 1800 м). Вища крапка — гора Арагац (4090 м). Найменші висоти, порядку 350 м, присвячені до ущелин рік Дебед на північному сході країни й Аракс на південно-заході і південно-сході.

На північному сході Вірменії піднімаються гори центральної частини Малого Кавказу. На північно-заході й у центрі країни розташований великий вулканічний район з лавовими плато і нагір" ями, а також погаслими вулканами, включаючи величезну чотириглаву гору Арагац. На півдні простираються складчасті гори, розчленовані густою мережею долин, багато хто з який являють собою глибокі ущелини. На заході в межі Вірменії частково заходить Араратська рівнина, що відрізняється плоским рельєфом.

Ріки й озера. Головна і сама довга ріка Вірменії Аракс тече уздовж границь з Туреччиною й Іраном і впадає в р. Куру на території Азербайджану. Більшість інших рік — її ліві припливи. Лівий приплив Араксу — ріка Раздан, що випливає з озера Севан, має важливе іригаційне і гідроенергетичне значення.

З більш сотні озер Вірменії саме велике — Севан — належить до міжгірської улоговини на сході країни. Воно служить природним водоймищем для ріки Раздан з каскадом гідроелектростанцій. Севан використовується для судноплавства, рибальства (форель, сиг) і як зона відпочинку.

Вірменія багата підземними водами. Водою джерел користається Єреван. Мається також до п" ятисот мінеральних джерел. Деякі з них, наприклад Арзні і Джермук, мають важливе бальнеологічне значення.

Клімат. У Вірменії виділяють шість кліматичних районів. На крайньому південно-сході, на висотах менш 1000 м, клімат сухий субтропічний, із тривалою печенею влітку і м" якою безсніжною зимою. На Араратской рівнині й у басейні р. Арпа клімат сухий континентальний, з печенею влітку, холодною зимою і малою кількістю опадів. У передгір" ях навколо Араратской рівнини клімат помірковано сухий, з теплим летом, холодною зимою і рясними опадами (до 640 мм у рік). На півночі країни, на висотах 1500−1800 м, клімат помірковано холодний, із прохолодним летом і морозною зимою з рясними снігопадами, середня річна сума опадів 760 мм. На великих висотах (1800−3000 м) клімат ще більш суворий. Вище 3000 м з" являються гірничо-тундрові ландшафти.

Ґрунту Вірменії розвиті переважно на вулканічних породах. На відносно низьких висотах поширені гірничо-бурі і гірничо-каштанові ґрунти, місцями — солонці і солончаки. У середньому поясі гір широко представлені гірські чорноземи, а на великих висотах зустрічаються гірничо-лугові ґрунти.

Рослинність і тваринний світ. Найбільш розповсюджені рослинні формації Вірменії - степу і напівпустелі. На низьких висотах розташовані полинові напівпустелі, що місцями переходять у солянковие й ахиллейно-джузгуновие пустелі. У середньому поясі гір домінують злакові і різнотравно-злакові степи, що з висотою поступаються місцем луговим степам і альпійським лугам. Широколиственние лісу з перевагою дуба, бука і граба займають не більш 12% площі країни і присвячені до її північно-східних районів (почвозащитное і водоохоронне значення). У складі лісонасаджень виділяються тополя і волоський горіх. Значні площі на вулканічних плато займають практично позбавлені рослинності кам" яні розсипи.

Зі ссавців у Вірменії повсюдно поширені вовк, ведмідь, заєць, лисиця, барсук, а також зустрічаються козел, муфлон, козуля, рись, леопард, лісовий і очеретяний кіт, кабан, дикобраз, білка, шакал, ховрашок, куниця. Гніздяться численні види птахів: журавель, лелека, куріпка, перепел, тетерев, орел, гриф, улар. Журавель (по-вірменському крунк) є національним символом країни. Серед багатьох плазуючих виділяється отрутна кавказька гадюка. Велику небезпеку представляють скорпіони. Серед озерних риб: севанская форель, ішхан, храмуля і вусань. У Вірменії акліматизовані плямистий і шляхетний олені, а також нутрія.

Корисні копалини. У Вірменії багато корисних копалин. Широко відомі родовища молібденових, мідних і поліметалевих руд (Зангезур, Алаверди), є залізні руди, значні запаси нефелінових сиенитов, повареної солі, бентонітових глин.

Країна винятково багата будівельними матеріалами: різнобарвними вулканічними туфами, пемзою, мармуром, гранітами, вапняками, вогнетривкою глиною.

Протягом довгого років не вщухає конфлікт з Азербайджаном із приводу Нагорного Карабаху — ексклава, (частина території держави, відділена від нього іншою державою) заселеного вірменами і приписаного Москвою до Радянського Азербайджану в 1920;х. Вірменія й Азербайджан розв" язали війну один з одним через ексклава в 1988 році. Конфлікт загострився після 1991 року, коли обидві Радянські Республіки стали незалежними державами. ДО 1994 року, коли було встановлене перемир" я, вірменські війська зайняли не тільки Нагорний Карабах, але і значну частину інших Азербайджанських територій. Економіка обох країн була підірвана війною і нездатністю урядів знайти мирні шляхи до дозволу питання.

Населення.

Чисельність населення Вірменії на кінець 2001 р. склала 3,8 млн. чіл. Основне населення (понад 80%) складають вірмени: тут проживає більш половини усіх вірменів колишнього СРСР і близько 45% вірменів, що проживають в усьому світі. У Вірменії живуть також азербайджанці, росіяни, курди, українці, греки, ассирийци (айсори) і ін.

Основною мовою є вірменський — 96%, 2% складає росіянин, і 2% інші мови.

Переважна релігія — вірменська апостольная церква (одна із самих древніх християнських церков).

До початку 90-х років Вірменію відрізняли високі темпи росту населення, чисельність населення за роки Радянської влади збільшилася в 3 рази. Однак, за період з 1990 по 2004 р. чисельність населення зросла лише на 6%, а за останні 7 років не збільшувалася. У 1963 р. природний приріст населення на 1000 чел. складав 18,3, у 1990 — 16,3, а до 2004 р. скоротився до 2,1.

Високими темпами йшли у Вірменії урбаністичні процеси, так, у 1913 р. У містах проживало лише 10% населення, а в 1970 р. — більш половини населення були жителями міст.

Як і в більшості країн світу у Вірменії жіноче населення перевищує чоловіче.

Чисельність чоловіків і жінок.

Усе населення, тис. чіл.

3800.

У тому числі.

Чоловіка.

1846.

Жінки.

1954.

У загальній чисельності населення, відсотків.

Чоловіка.

48,6.

Жінки.

51,4.

ЕКОНОМІКА.

Економіко-географічні райони. У Вірменії виділяються 5 економічних районів, що відрізняються по природних і економіко-географічних умовах, структурі і виробничій спеціалізації. Араратський — район виробництва електроенергії, різноманітного машинобудування, хімічної промисловості, виробництва будматеріалів, зрошуваного землеробства, виноградарства, плодівництва, овочівництва і галузей харчової промисловості, що базуються на них. Ширакський — район текстильної промисловості, видобутку природних будматеріалів, машинобудування, у сільському господарстві переважає тваринницько-зерновий напрямок, мається промислове бурякосіяння. Придебедский — район мідної промисловості, що веде місце в районі займає хімічна промисловість, скотарство і переробка його продукції, плодівництво, виноградарство, розвивалося машинобудування. Севан-Агстевский — район виробництва електроенергії і с.-г. виробництва (з перевагою тваринницького, зернового і тютюнницького напрямків), розвивається гірничодобувна, хімічна і машинобудівна промисловість. Сюнікський (південно-східна частина Вірменії) — район гірничодобувної (мідно-молібденової і мідний) промисловості, сільського господарства тваринницько-зернового і плодово-виноградарського напрямку, розвиваються гідроелектроенергетика і машинобудування.

На початку 20 в. Вірменія була аграрною країною, основу її економіки складали тваринництво і рослинництво. Промисловість була слабко розвита, малися лише невеликі рудники і коньячні заводи. Індустріалізація почалася відразу після встановлення радянської влади. Після розпаду СРСР перестала функціонувати велика частина промисловості Вірменії, зв" язана з обслуговуванням військово-промислового комплексу. У країні багато безробітних (ок. 120 тис. чоловік, чи 10,8% працездатного населення). Основний індустріальний центр Вірменії - Єреван, за ним випливають Гюмри і Ванадзор.

Економіка Вірменії завжди була найбільш уразливої в порівнянні з іншими республіками колишнього СРСР. Там немає нафти (на відміну від Азербайджану), відсутні родючі землі і вихід до моря (на відміну від Грузії). У результаті економічної блокади Вірменія виявилася відрізаної від Туреччини й Азербайджану, а також тимчасово від Грузії, коли там йшла громадянська війна. 90% вірменських вантажоперевезень раніше направлялося по залізниці через Абхазію, але цей шлях дотепер закритий, і Вірменія має єдиний вихід на світовий ринок через Іран. Нинішній стан і перспективи розвитку економіки країни тісно зв" язані з рішенням карабаської проблеми. В даний час велика частина допомоги, що надходить через границю, направляється в Нагорний Карабах. Після висновку перемир" я на карабаському фронті (у травні 1994) і одержання засобів від Міжнародного валютного фонду і Всесвітнього банку економіка країни стабілізувалася.

Зниження обсягів виробництва промислової продукції наочної ілюструє приведений нижче графік.

Відразу після проголошення незалежності почався процес приватизації. Національна валюта тепер досить стабільна, інфляція зменшилася з 5000% до 8−10%, намітився приріст валового внутрішнього продукту на 5−7% (по офіційним даним). У 1997 експорт оцінювався в 300 млн. дол., а імпорт — у 800 млн. дол.

Енергетика. У 1962 р. завершилося будівництво Севано-Разданского іригаційного комплексу і каскаду ГЕС, почате в 1937 р. Були споруджені шість ГЕС на ріці Раздан і безліч зрошувальних каналів і водоймищ, а в горах прокладені тунелі для скидання річкових вод в оз. Севан з метою поповнення його водяних запасів. У результаті частина вироблюваної в республіці електроенергії експортувалася в Грузію й Азербайджан в обмін на природний газ. У Єревані, Раздане і Ванадзоре були побудовані електростанції, що працюють на газовому паливі. У 1970 р. вони давали більше енергії, чим ГЕС.

У 1977−1979 р. у Мецаморе біля Єревана була здана в експлуатацію могутня атомна електростанція з двома енергоблоками, що цілком задовольняла потреби республіки в електроенергії. Зокрема, забезпечувалися запити алюмінієвого комбінату і великого комбінату по виробництву синтетичного каучуку й автомобільних шин. Вірменська АЕС була зупинена незабаром після Спитакского землетрусу з побоювання, що повторні поштовхи приведуть до катастрофічних наслідків у самій Вірменії і суміжних районах Туреччини. У зв" язку з енергетичною кризою АЕС була знову пущена в хід у 1996.

Сільське господарство. У сільському господарстві Вірменії використовується 1340 тис. га земель. Однак великі масиви орних земель маються тільки в трьох районах: на Араратской рівнині, де звичайно збирають по двох-трьох врожаю в рік, у долині р. Аракс і на рівнинах навколо оз. Севан. Ерозія ґрунтів — одне із серйозних перешкод для розвитку землеробства. Тільки 1/3 сільськогосподарських земель придатна для обробки. Основні культури — овощебахчевие, картопля, пшениця, виноград, плодові дерева. Тваринництво спеціалізується на молочно-м" ясному скотарстві й особливо вівчарстві, розповсюдженому в гірських районах. У 1987 у Вірменії нараховувалося 280 колгоспів і 513 радгоспів. Після 1991 майже 80% земель було передано селянам. Однак за 1992−1997 посівні площі скоротилися на 25%, а обсяг реалізації сільськогосподарської продукції в 1997 склав 40% від рівня 1990. Біля половини сільськогосподарської продукції споживається самими селянськими господарствами.

Гірничодобувна промисловість. У Вірменії в широких масштабах ведуться видобуток і обробка будівельних матеріалів: базальту, перліту, вапняку, пемзи, мармуру й ін. Виробляється багато цементу. Мідна руда, що добувається в Кафане, Каджаране, Агараке й Ахтале, направляється на металургійний комбінат в Алаверди, що виплавляє мідь. Кольорова металургія Вірменії робить також алюміній і молібден.

Обробна промисловість. Після 1953 р. центральні планові органи СРСР орієнтували Вірменію на розвиток хімічної промисловості, кольорової металургії, металообробки, машинобудування, текстильної промисловості, виробництва будівельних матеріалів, а також виробництва вин, бренди і коньяків. Пізніше до цього переліку додалися точне приладобудування, виробництво синтетичної гуми і пластмас, хімічного волокна й електроприладів. По обсязі електротехнічної продукції, що випускалася, Вірменія займала третє місце серед союзних республік СРСР, а по обсязі продукції верстатобудування — п" яте. Однак найважливішу роль грала хімічна промисловість, що випускала мінеральні добрива, синтетичні камені для виробництва інструментів і годин і скловолокно (на базі переробки місцевих туфів і базальтів).

Дані про виробництво найважливіших видів промислової і сільськогосподарської продукції в 2000 р. приведені нижче.

Промислова продукція.

Найменування продукції.

Електроенергія, млрд. квт/год.

Вивезення деревини, млн. щільних м2 У тому числі ділової деревини.

Пиломатеріали (включаючи шпали), млн. м2.

Цемент, млн. т.

Вовняні тканини, млн. м2.

Взуття, млн. пара.

5.7.

0.05 0.01.

0.004.

0.3.

0.03.

0.05.

Сільськогосподарська продукція і продовольство, тис. т.

Найменування продукції.

Олії рослинні.

Макаронні вироби.

Сіль поварена (видобуток).

Зерно (у вазі після доробки).

у тому числі пшениця.

Картопля.

Плоди, ягоди і виноград.

Овочі і баштанні.

Молоко.

0,3.

0.7.

28,8.

Фінанси. У листопаду 1993 р. була введена нова грошова одиниця — драм. Спочатку він був украй хитливий, що породило значну інфляцію, однак іноземна допомога сприяла швидкому поліпшенню фінансового положення. Тільки в 1993 р. Вірменія одержала кредити на мільйони доларів від країн Заходу. Всесвітній банк дав кредит у розмірі 12 млн. дол., США асигнували 1 млн. дол. для закупівлі насінної пшениці, Росія дала кредит у розмірі 20 млрд руб. (ок. 5 млн. дол.) для закупівлі російської нафти і сільськогосподарських продуктів. Драм поступово стабілізувався і став основою грошового обігу в республіці. У 1994 р. у Вірменії здійснювали операції 52 місцевих і 8 іноземних банків. Фінансову допомогу Вірменії продовжують робити ООН, США, Японія й інші країни.

Транспорт.

Транспортна мережа складається з електрифікованої залізниці довжиною 830 км, що веде в Іран, Грузію, Туреччину, і безлічі автомобільних доріг загальною довжиною 9500 км, що перетинає границі республіки в 12 пунктах. Основні магістралі з" єднують долину Араксу й Араратскую долину через Агстев з долиною Кури (Грузія), Єреван і Зангезур через південну Вірменію, Єреван, Гюмри й Ахалкалаки (Грузія). Єреванський аеропорт Звартноц обслуговує рейси в Москву, Бейрут, Париж, Тбілісі й інші міста.

Зовнішня торгівля Вірменії в 2004 році.

Зовнішньоторговельний оборот Вірменії склав 1363,1 млн. доларів США, у тому числі з країнами далекого зарубіжжя — 1051,3 млн. доларів США, із країнами СНД — 311,8 млн. доларів США.

Сальдо торгового балансу склалося негативне в розмірі 406,7 млн. доларів, у тому числі з країнами далекого зарубіжжя — 264,3 млн. доларів, із країнами СНД — 142,3 млн. доларів.

У географічній структурі зовнішньої торгівлі Вірменії в 2002 році на країни СНД приходилося 22,9% вірменського зовнішньоторговельного обороту, на країни Європи — 40,1%, на країни Азії - 27,6%, Америки — 9,1%.

Основними торговими партнерами Вірменії були Росія, на яку в 2002 році приходилося 14,2% усього зовнішньоторговельного обороту Вірменії, Бельгія — 13,4%, Ізраїль — 12,5%, США — 7,1%.

Експорт Вірменії в 2004 році склав 478,2 млн. доларів, у тому числі в країни далекого зарубіжжя — 393,5 млн. доларів, у країни СНД — скоротився до 84,7 млн. доларів.

Основними експортними товарами Вірменії в 2002 році були продовольчі товари — 12% (коньяк — на суму 42,7 млн.дол. США), мінеральні продукти — 6% (руди і концентрати молібденові - 15,0 млн. дол., руди і концентрати мідні - 12,2 млн.дол.), текстильні матеріали — 5,9% (пальто, плащі - 2,2 млн.дол., жіноча нижня білизна — 1,5 млн.дол.), дорогоцінні метали, камені і вироби з них — 54,0% (дорогоцінні камені - 198,3 млн. дол., дорогоцінні метали — 42,1 млн. дол., ювелірні вироби — 15,3 млн долл.), недорогоцінні метали — 9,3% (феросплави — 8,8 млн. дол., алюміній і вироби з нього — 17,7 млн. дол., мідь і вироби з її - 11,6 млн. доларів,).

Імпорт Вірменії в 2004 році склав 884,9 млн. доларів, у тому числі з країн далекого зарубіжжя збільшився до 657,8 млн. доларів, із країн СНД — до 227,1 млн. доларів.

Основними імпортними товарами Вірменії в 2004 році були продовольчі товари — 21,8% (зерно — на суму 48,9 млн.дол., цукор — 16,7 млн.дол.), мінеральні продукти — 11,9% (нафта і нафтопродукти — 88,3 млн. дол. США), дорогоцінні метали, камені і вироби з них — 24,1% (дорогоцінні камені - 186,1 млн.дол., дорогоцінні метали — 24,6 млн.дол.), машини, устаткування і механізми — 16,6%.

Висновки.

Площа — 29,8 тис. кмг. Населення -3,7 млн чоловік. Столиця — Єреван.

Вірменія — гірська країна. Майже 40% її території лежить на висоті понад 1 500 метрів. Вся господарська діяльність сконцентрована в теплих, але недостатньо зволожених рівнинах, де вирощування сільськогосподарських культур потребує штучного зрошення. Гірські території використовуються під пасовища.

Вірменія — найгустіше заселена країна Закавказзя з середньою густотою понад 120 чол. на 1 км². Це моноетнічна країна, де понад 90% становлять вірме-ни. Переважає міське населення. Найбільші міста — Єреван, Гюмрі.

Запаси руд кольорових металів є базою для розвитку мідної, алюмінієвої, свинцево-цинкової промисловості. Набула розвитку хімічна промисловість, особливо виробництво синтетичного каучуку, пластмас, мінеральних добрив. Провідними галузями машинобудування є електротехнічне, електронне, приладе-, верстато-, автомові лебудування.

Агропромислове виробництво розвивається на базі переробки рослинницької (вино-коньячна, виноградарська, плодоконсервна галузі) та тваринницької продукції. Провідну роль у сільському господарстві відіграє тваринництво.

В територіальному поділі праці Вірменія завжди спеціалізувалась на продукції машинобудування та харчової промисловості. Між Вірменією й Україною завжди існували досить розвинуті економічні зв" язки з обміну продукцією металургії, машинобудування, сільського господарства.

Список використаної літератури.

Збірник «Митна статистика зовнішньої торгівлі Вірменії в 2002 році». Єреван, 2003.

Соціально-економічний розвиток Росії і країн СНД у 2002 році, Держкомстат Росії, М., 2003.

Країни світу. М., 1998.

Економічна географія СРСР. М., 1974.