Історія світової культури та сучасність

Реферат на тему:

Історія світової культури та сучасність.

Одне з дивовижних відкриттів сучасної науки полягає в тому, що давні люди знали значно більше від нас. Картина світобудови, що формується нині, віднаходить контури своїх космогоній в індійському та буддійському тантризмі. Реаніматологія знаходить в Тібетській «Книзі мертвих «опис таких станів свідомості людини, що помирає, яким вона не може дати пояснення. Психологія в пошуках обгрунтування різноманітних фантомів свідомості звертається до шаманізму. Знання прадавніх культур свідчать про те, що власне реальність примарна, що не свідомість створює різні світи: саме буття багатолике й хитке. Для містицизму це само собою зрозуміле; в давньоіндійських вченнях майя виступає як магічна сила творіння, ілюзія, видимість, фантом. За зовнішнім феноменальним світом криється дещо інше. Реальність мінлива й багатолика, але людина звикає до одного з її облич, образів. Ця давня інтуїція знаходиться у фокусі сучасної фізики, що тісно зіткнулася з оманливістю видимості, з ідеєю множини фантомних світів. Культурологія приголомшена провіщеннями, які містять прадавні тексти.

У вік ЕОМ все більшу роль відіграє плідний синтез науки, технології та поезії, бо поезія виплекала всі інші людські знання. Відомий вчений В. Гейзенберг у аналітичній доповіді підкреслює, що «мова поетів повинна бути тут важливішою від мови науки ». Зараз на Заході відбувається інтенсивне проростання «поетичної компоненти «у соціально-економічній структурі інформаційного суспільства. Дослідження Гарвардського університету та фірми «Белл «довели, що випускники гуманітарних факультетів (цікаво, що в США та Японії кількість спеціалістів з вченим ступенем в галузі гуманітарних наук складає відповідно 78% та 74%) виявляються готовими до сприйняття принципово нових економічних, соціальних, наукових й технологічних парадигм «віку ЕОМ »; помітно краще інших соціальних груп. Економіка Заходу все більше потребує висококваліфікованих керівників, спеціалістів, з художнім складом мислення, що пов «язано з необхідністю «прорватися «до майбутнього й увійти у всеозброєнні до ХХІ століття.

Зараз на всій земній кулі знайдено багато пом «ятників астроархеології. Найвідоміші з них — давньоєгипетська пераміда Хеопса, кромлех Стоунхенджа у Великобританії, Вавілонська вежа, уславлена й проклята Біблією, гігантські фігури комах та тварин на поверхні пустелі Наска, курган Висока могила на Херсонщині. Часто їх вважають пам «ятниками «космічних мандрівників », матеріальними знаками перебування на нашій планеті пришельців з космосу, що фігурують у вигляді численних божеств у міфах, повір «ях, легендах. В даний час багатьох ваблять ідеї про можливі палеоконтакти в минулому нашої історії, на користь палеовізитів приводять різні твердження. Скажімо, в одному з тібетських рукописів добуддійської епохи можна прочитати опис зустрічі людини з інопланетянами.

У зв «язку з підключенням комп «ютерів до творчої діяльності людини увагу дослідників привертає так зване «чорне «бачення світу (міфологія, магія та окультизм), притаманне міфології та фольклору африканських народів, американських індіанців, релігійно-містичним вченням Сходу, давньосхідній естетиці, окультизму Заходу та ін. Воно нерозривно пов «язане з багатозначністю образної думки, без чого неможлива творчість, і має суворий психофізіологічний фундамент — функціональну асиметрію мозку.

Асиметрія яскраво виявляється у людини: «праве «та «ліве », «переднє «та «заднє «, «верхнє «та «нижнє «функціонально й психологічно різне. Її розум є єдністю емоціонально-образної системи, пов «язаної в основному з правою півкулею, та лічильно-вирішувальної, логічної та вербальної системи, що асоціюється переважно з лівою півкулею. Існує своєрідна дисиметрія у галузі несвідомого людини — «підсвідомість «з її опорою на минуле, потребою «нужди «та оберігальної функції і «надсвідомість », що грунтується відносно на майбутньому, потребі «росту «та вищих творчих і смисложиттєвих потенціях людини.

Аналіз еволюції культури, систем знаків та мозку предків людини, а також розвитку немовляти (до цього й зародок — ще у череві матері) свідчать про те, що функції лівої півкулі являють собою продукт соціалізації індивіда, а функції правої - народжені. Образи правої півкулі дають охоплення цілісної картини світу, логічні ж схеми лівої півкулі містять лише окремі деталі, що належать до самосвідомості людини. Стає зрозумілим, чому в процесі медитативного переживання індивід немов би зливався з світоустроєм і у нього виникала ілюзія безсмертя: досягнутий екстаз звільняв «спресований «у підсвідомості час, й індивід переживав світосприймання з моменту народження життя взагалі. Різні техніки медитації, наприклад, давали можливість відмикати ліву півкулю, в цьому випадку зникала особистість — умирати було нікому (не випадково існував термін «чаньцзі «- кит.) — «нірвана «або смерть у спогляданні. Істотно для творчості те, що в процесі медитації відбувається виключення мислення — під час зупинки мислення («пауз ») відбуваються всі відкриття.

В другій половині ХХ ст. наука вже нічого не відкидає, не окреслює для себе ніяких кордонів й використовує все можливе. Її цікавлять також і езотеричні знання про людську психіку. Вчені вважають, що це допоможе знайти хоча б якусь стежку, котра привела б до геніальних наукових відкритів. Тому розглядаються й легенди про Атлантиду, про потоп в Біблії, про Великий Блиск з повістей південно-американських індіанців, про дійсно фантастичні можливості окультної, астральної психології, що пов «язані з яснобаченням та телепатією. Досить навести висказування філософа окультизму Рама Чарака: » …одночасно з п «ятьма фізичними почуттями людина володіє п «ятьма астральними почуттями, що функціонують в астральній сфері і дозволяють їй бачити, чути, обоняти, сприймати дотиком та на смак, не користуючись при цьому фізичними органами. Більше того, людина має спеціальний шостий фізичний орган почуттів (для якого у європейців відсутня спеціальна назва), завдяки йому можна одержати знання про думки інших людей, навіть коли вони перебувають на великій відстані «.

У свій час гуманіст епохи Відродження М. Фічино підкреслював, що людина " …є істинним зв «язком Всесвіту, коли переходить в одне, не покидає й іншого, але, перетворюючись на окреме, завжди зберігає ціле, так що вона заслужено може бути названа центром природи, зосередженням Всесвіту, всесвітнім родом, загальним обличчям та узами, і скрепою світу ». Інакше кажучи, являє собою кінцеве буття, що несе у собі нескінченний спектр космічного буття, являє собою синтез вселенського діалогу. Вся людина — це мікрокосм або своєрідна монада, говорячи мовою великого німецького філософа та вченого Г. Лейбніца, складна «копія «Всесвіту, що породив її. Природу людини можна научно уявити в графічному зображенні множинності Мандельброта — грандіозного сплетіння візерунків, які нагадують дерева, туманності, очі та електричні розряди. Зазначене пов «язане з тим, що природа людини є багатомірною, нелінійною та багатоповерховою, має космобіопсихоціокультурний характер. Тому ми говоримо про загальну людську природу, що є такою ж, як і природа рослин та зірок, з їх єдністю впорядкованості та хаотичності.