Виховання майбутніх матерів й батьків

Виховання майбутніх матерів й батьків

Виховання майбутніх матерів й батьків — одне із найважливіших завдань школи.

Батько і матір дали тобі життя і живуть у тому щастя, — вчимо ми дітей. — Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждання. Усі, що дають батько і матір, — це їхні праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері й батька — твоє чесне життя, працьовитість, а шкільні рокта — любов до навчання, повага до старших, активна доля в суспільно корисній роботи. Принось у дім щастя, оберігай щастя сім'ї. Якщо люди вважають тобі недоброю людиною — це велике горі для твоєї матері й батька. По-справжньому любити матір й батька — означає приносити в дім світ, спокій.

Дорожи честю сім'ї. Твоя сім'я — це не лише батько і матір. Це і ві, діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. З усіма людьми треба бути правдивими, та для матері і батька найменша краплинка неправди — якщо лише смердоті дорожчати власною честю і честю сім'ї, велике нещастя. Запитуй у батька і матері дозволу тих, що без їхнього волі робити не можна чи ж безтактовно. Справжня свобода сина і доньки — бути слухняними дітьми. Підкорення волі батьків — перша школа громадянського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо ти не навчився підкорятися волі батьків й в цьому підкоренні вбачати справжню свою свободу, — ти не зможеш статі стійким, несхитним громадянином, мужнім воїном, — дисциплінованим трудівником, вірним батьком своїх дітей.

Бути хорошими дітьми — означає не допустити, щоб старість батька і матері був отруєна твоєю поганою поведінкою. Будь-яке бажання своє піддавай контролю розуму, думи, свідомості: а як це бажання відіб'ється в духовному світі на моїх батьків? Коли воно та дасть їм й що відбере від них?

«Хороші діти — спокійна старість, лихі діти — старість перетворюється в пекло», — говорити українська народна мудрість. Пам’ятайте: як ві, діти, ставитеся до своїх батька — матері, то й ваші діти ставитимуться до вас, коли ві станете батьками і матерями. «Без любові і відданості дітей батьківство перетворюється в гірке похмілля, якому кінець приносити лише смерть», — запам’ятай ці слова, котрі народна легенда приписує великому українському мислителеві Григорію Сковороді. Любити людство легше, ніж допомогти сусідові. Якщо доблестю є творення добра для сусіда, то бути добрим сином, доброю дочкою — це має бути в крові дитинства, отроцтва, зрілості і старості. До кінця своїх днів людина мусить лишатися сином. Чим більша її відповідальність за власних дітей, тім вищий її синовній обов’язок, — навіть тоді, — коли уже немає в живих її матері і батька. Пам’ятай, що в світі завжди є і будуть люди старші від тобі - не було за віком, а й за моральним багатством, життєвим досвідом, правом на повагу. Будь здатним по-синовньому ставитися людям, котрі є твоїми батьками і матерями.

Вмій відчувати найпотаємніші душевні рухи матері і батька. Їхня кісточка — твоє горі. Їхні невдачі і неприємності на роботі - твоя біда. Їхня ганьба — не лише твоя ганьба, а і твоє нещастя, позбавитися його можна лише подолавши його. Якщо в сім'ї горі, нещастя, неприємність, твоя відповідальність за благополуччя сім'ї зростає на 100 раз. Лише наполегливою працею ти можеш полегшити життя своїх батьків. Ця твоя праця — найскладніша і найтонша людська справа. Це працю душі. Нещастя, горі, біда матері і батька перемагаються і полегшуються часто уже тім, що й як ти думаєш. Умій думати добро. Вмій бути добрим у думках й почуттях. Це не означає, що доброта твоя має бути сліпою. У поведінці, в житті своїх батьків діти можуть побачити і зло. До зла треба бути непримиренним. Справжня відданість батькам не прощає їм зло.

Бережи здоров’я батьків. Пам’ятай, що ранню старість й хвороби твоїй матері й батькові приносять не скільки праця, втома, стільки сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає серце батька і матері синовня невдячність, байдужість сина, доньки доти, як відбиваються на здоров'ї батьків їхні праця, поведінка.

Проблема батьків й дітей, сім'ї й школи — одна із найскладніших у вихованні; в ній скільки граней, стільки перед вами життєвих, неповторних вихованців. Передусім треба сказати, що усі спроби батьків впливати на дітей виявляються марними, якщо смердоті, батько і матір, не є тими людьми, для які моральна культура і повнота життя дітей становить істинну потребу. Право веліти й любов до дітей — речі залежні. Відчуваючи справжню любов, знаючи, що ця любов оберігає і захищає її, дитина із розумінням переносити до вимогливості, строгості батька і матері, розуміє, що в поведінці неприпустиме свавілля. А справжня любов — це мудре управління дитячими бажаннями, вміння не лише задовольняти, а і обмежувати їхнього. Повелівання без любові перетворює життя дитини в борошна. І ще одна залежність: чим ніжніша і щедріша батьківська любов, тім мудрішою і непохитнішою має бути воля. Любов без уміння веліти, особливо обмежувати бажання, виховувати свідоме ставлення до власних бажань перетворює дитину в примхливу, свавільну істоту на якої, як швидко переконуються в цьому батько і матір, немає ніякої управи. Неслухняність — в пере важність більшості випадків є порушенням гармонії любові і волі.

Треба вчити батьків й майбутніх батьків любити і вміти пильно стежити за тим, щоб не порушувалися гармонія цих дуже важливих промов. Паралельно із вихованням батьків іде етична освіта дітей, підлітків, юнаків й дівчат, Яка за суттю і метою своєю підготовкою до майбутнього батьківства і материнства.

Вважають винятково важливим, щоб у школі панував культ матері. Звичайно, для гармонійного виховання важливий спільний вплив на дитину батька і матері як духовного співдружб, товариства. Любов й дружба, взаємна підтримка батька і матері є для дитини наочним прикладом, що вводити її в світло складних людських відносин. Батько й матір взаємно доповнюють одне одного; дитина по-справжньому бачить батька, якщо в нього хороша дружба із матір'ю… Та усе ж таки Перші джерела, Перші найтонші корінці морального розвитку дитини — в розумі, почуттях, душевних поривах матері. Людина в своєму моральному розвиткові стає такою, котра в неї тами, точніше, Яка гармонія любові і волі в її духовному світі. Мудрість материнської любові полягає до того, як, образно кажучи, воля управляє любов’ю й справжня любов одухотворює головний благородний стимул волі - почуття відповідальності за майбутнє людини.

Утвердження культури матері в духовному житті дітей — культу. в якому повага пройнята глибоким розумінням й розуміння надихає повагу, пошану, любов, благоговіння, — вимагає від педагога мудро і піднесено говорити із дітьми про високу материнську місію. Чутливим й співчутливим, здатним по-справжньому любити й жаліти матір й батька може лише ті дитя, яку знає не лише радість. Дитина винна знаті, що таке важко. Якщо вона не знатиме, що таке материнський біль, вон може ввійти в життя легковажною, байдужою людиною. Громадянин, трудівник, мужній й несхитний воїн, готовий покласти голову упродовж свого віру і свої переконання, починається з самовідданої, безкорисливої любові до матері. Без матері - найдорожчої в світі людини — світа має здатись людині убогим й порожнім. Треба вбачати важливу виховну місію до того, щоб дитина уміла жаліти, оберігати серце матері, бо воно та невичерпно щедре і нескінченне в своїй любові.