Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України (26.06.97)

0401 Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України (26.06.97).

З, А К О Н У К Р, А Ї Н И.

Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України.

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 31, ст.202).

У зв «язку з першою річницею Конституції України, керуючись принципами гуманізму, та відповідно до статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) Верховна Рада України п о с т, а н о в л я є:

Стаття 1. Звільнити від покарання у вигляді позбавлення волі та інших покарань, не зв «язаних з позбавленням волі, засуджених за злочини, що не є тяжкими:

а) неповнолітніх;

б) жінок, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів;

в) чоловіків, які мають дітей віком до 16 років або дітей-інвалідів, мати яких померла або позбавлена батьківських прав;

г) вагітних жінок;

д) чоловіків віком понад 55 років та жінок — понад 50 років;

е) ветеранів війни;

є) інвалідів першої та другої груп, а також хворих на туберкульоз активної форми (підгрупи «А «і «Б «першої групи та підгрупа «А «п «ятої групи диспансерного обліку) і на онкологічні захворювання (друга, третя і четверта клінічні групи);

ж) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Стаття 2. Звільнити від покарання осіб, перелічених у статті 1 цього Закону, засуджених за тяжкі злочини до позбавлення волі та інших покарань, не зв «язаних з позбавленням волі, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку покарання.

Стаття 3. Звільнити від покарання осіб, крім перелічених у статті 1 цього Закону, засуджених за умисні злочини, що не є тяжкими, до позбавлення волі та інших покарань, не зв «язаних з позбавленням волі, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше третини призначеного строку покарання.

Стаття 4. Звільнити від покарання осіб, крім перелічених у статті 1 цього Закону, засуджених за злочини, вчинені з необережності, до позбавлення волі, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше третини призначеного строку покарання.

Стаття 5. Звільнити від покарання осіб, крім перелічених у статті 1 цього Закону, засуджених вперше за тяжкі злочини до позбавлення волі на строк до шести років включно та інших мір покарання, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку покарання.

Стаття 6. Звільнити з дисциплінарних батальйонів осіб, засуджених вперше, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше третини призначеного строку покарання.

Стаття 7. Звільнити з місць позбавлення волі осіб, засуджених вперше, невідбута частина покарання у яких на день набрання чинності цим Законом становить менше одного року.

Стаття 8. Скоротити невідбуту частину покарання наполовину особам, засудженим до позбавлення волі, які не підлягають звільненню від покарання на підставі статей 1−6 цього Закону:

а) засудженим за умисні злочини, що не є тяжкими, незалежно від призначеного строку покарання, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше третини призначеного строку покарання;

б) засудженим за тяжкі злочини на строк до десяти років включно, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку покарання.

Стаття 9. Закрити слідчі справи і справи, не розглянуті судами, про порушення, вчинені до набрання чинності цим Законом особами, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, крім справ про порушення, пов «язані з незаконним усиновленням (удочерінням) дітей, оформленням опікунства над ними.

Стаття 10. Амністія не поширюється на осіб:

а) які визнані за вироком суду, що набрав законної сили, особливо небезпечними рецидивістами;

б) яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі;

в) які мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів;

г) яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

д) які засуджені за вчинення тяжкого злочину і відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання;

е) до яких протягом 1987;1997 років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості і які знову вчинили злочини;

є) які не пройшли призначеного судом повного курсу примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії або лікування від венеричної хвороби;

ж) які злісно порушують режим в період відбування покарання;

з) яких за злісне порушення режиму було переведено до іншої виправно-трудової установи з більш суворим режимом;

и) яким виправні роботи замінено на позбавлення волі, а також тим, щодо яких судом було скасовано умовне засудження чи відстрочку виконання вироку і вони були направлені для відбування покарання, призначеного вироком, якщо після винесення постанови (ухвали) суду про направлення до виправно-трудової установи вони перебували під вартою менше одного року на день набрання чинності цим Законом;

і) які засуджені за дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ; контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів; виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів при обтяжуючих обставинах; умисне вбивство (крім умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, або вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони, або умисного вбивства матір «ю своєї новонародженої дитини); умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах; згвалтування при обтяжуючих обставинах; захоплення заложників; відкрите викрадення державного, колективного майна або індивідуального майна громадян (грабіж) при обтяжуючих обставинах; розбій з метою заволодіння державним, колективним майном або індивідуальним майном громадян при обтяжуючих обставинах; вимагательство державного, колективного майна або індивідуального майна громадян при обтяжуючих обставинах; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти; заподіяння тілесних ушкоджень судді або працівникові правоохоронного органу; умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді чи працівникові правоохоронного органу; посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу у зв «язку з виконанням ними службових обов «язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця у зв «язку з діяльністю, пов «язаною з охороною громадського порядку; особливо злісне хуліганство; угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна; блокування транспортних комунікацій при обтяжуючих обставинах; розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин; розкрадання радіоактивних матеріалів; незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а так само незаконний збут наркотичних засобів або психотропних речовин; розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин; розкрадання прекурсорів, а також за злочини, передбачені пунктом «б «статті 232, пунктами «б «і «в «статті 234, пунктом «а «статті 236, пунктом «в «статті 238, пунктом «в «статті 241, пунктом «а «статті 243, пунктами «в «і «г «статті 249, пунктом «в «статті 251, пунктом «б «статті 254, пунктом «б «статті 254−1, пунктом «в «статті 254−2, пунктом «б «статті 254−3 Кримінального кодексу України (2002;05).

Стаття 11. Цей Закон застосовується до осіб, засуджених судами України, а також судами колишнього СРСР на території України, незалежно від місця відбування ними покарання.

Стаття 12. Виконання цього Закону покладається:

а) на суди:

щодо засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі.

Застосування цього Закону проводиться за поданням начальника виправно-трудової установи, командування дисциплінарного батальйону, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх. До подання додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії. Питання про застосування амністії вирішує суд;

B*.

®.

°.

;

AE.

x3700 $x2438×4800 $x6467×1702Ex1C00 щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких перебувають у провадженні судів і до набрання цим Законом чинності не розглянуті, а також осіб, справи про злочини яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили;

щодо осіб, виконання вироків яким відстрочено у випадках і в порядку, передбачених законом, та умовно засуджених (питання про застосування амністії вирішує суд за поданням органу внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкою засудженого);

щодо засуджених до штрафу, якщо на день набрання цим Законом чинності штраф не стягнуто (питання про застосування амністії вирішує суд, який постановив вирок);

щодо осіб, яким невідбуту частину покарання замінено більш м «яким покаранням до набрання цим Законом чинності (питання про застосування амністії вирішує суд за місцем відбування більш м «якого покарання);

щодо осіб, яких засуджено судами України і які відбувають покарання на території іншої держави — учасниці СНД (питання про застосування амністії вирішує суд, який постановив вирок);

щодо осіб, яких засуджено до позбавлення волі і які не перебувають під вартою, але вироки відносно них набрали законної сили;

щодо осіб, яких засуджено до виправних робіт без позбавлення волі, а також до інших покарань, не зв «язаних з позбавленням волі;

питання про застосування амністії суд вирішує з власної ініціативи, з ініціативи державних органів і громадських організацій, а також засуджених;

б) на органи дізнання та попереднього слідства — щодо осіб, справи і матеріали про злочини яких перебувають у провадженні цих органів.

Стаття 13. Рішення про застосування або незастосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально, після розмови з нею і на підставі ретельної оцінки матеріалів особової справи, даних про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання.

У разі відсутності необхідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до одержання додаткових матеріалів.

Судам та органам, на які покладено виконання цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ кримінальні справи та інші матеріали, необхідні для вирішення питань, пов «язаних із застосуванням амністії. Такі вимоги мають бути виконані негайно.

Стаття 14. Постанови про застосування амністії, винесені органами дізнання і попереднього слідства, санкціонуються прокурором. Кримінальну справу може бути закрито на підставі цього Закону лише в разі письмової на це згоди обвинуваченого. В іншому разі закінчена розслідуванням справа надсилається до суду, який розглядає її та вирішує питання про можливість застосування амністії до винної особи. В такому ж порядку розглядаються судами справи, не розглянуті ними до набрання чинності цим Законом.

Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов «язковою.

Стаття 15. При застосуванні амністії до осіб, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового терміну покарання обчислюється з дня набрання чинності цим Законом і про дату закінчення відбування покарання сповіщається засудженому протягом місяця після опублікування цього Закону.

Стаття 16. Під дію цього Закону підпадають особи, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Стаття 17. При застосуванні амністії:

а) під дію статті 1 цього Закону підпадають:

неповнолітні - особи чоловічої та жіночої статі, яким не виповнилось 18 років на день набрання чинності цим Законом;

не позбавлені батьківських прав жінки, що мають дітей, яким не виповнилось 16 років на день набрання чинності цим Законом, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку;

не позбавлені батьківських прав чоловіки, що мають дітей, яким не виповнилось 16 років на день набрання чинності цим Законом, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку, мати яких померла або позбавлена батьківських прав;

жінки, які є вагітними на день набрання чинності цим Законом;

чоловіки, які досягли 55-річного віку, та жінки, які досягли 50-річного віку на день набрання чинності цим Законом, а за відсутності документів, що підтверджують день і місяць народження,.

— чоловіки, які народилися до настання 1942 року, і жінки, які народилися до настання 1947 року;

ветерани війни — учасники бойових дій, інваліди війни і учасники війни, яким видано посвідчення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту «(3551−12) та аналогічних законів інших держав — учасниць СНД;

особи, які у встановленому порядку визнані інвалідами першої чи другої груп до набрання чинності цим Законом;

особи, які до набрання чинності цим Законом відповідно до рішення медичної комісії визнані хворими на туберкульоз активної форми (підгрупи «А «і «Б «першої групи та підгрупа «А «п «ятої групи диспансерного обліку) та онкологічні захворювання (друга, третя і четверта клінічні групи);

до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, яким видано документи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи «(796−12) та аналогічних законів інших держав — учасниць СНД;

б) до тяжких належать злочини, перелічені в статті 7−1 Кримінального кодексу України.

Стаття 18. Злісними порушниками режиму є:

засуджені до позбавлення волі особи, зазначені у статті 47 Виправно-трудового кодексу України (3325−07);

засуджені до позбавлення волі умовно з іспитовим строком або з відстрочкою виконання вироку, щодо яких застосовано заходи адміністративного стягнення або дисциплінарного чи громадського впливу за систематичні (не менше трьох разів) порушення громадського порядку чи трудової дисципліни;

засуджені до направлення в дисциплінарний батальйон; особи, яких піддано дисциплінарним стягненням за систематичні (не менше трьох разів) порушення вимог режиму відбування покарання.

Стягнення, які було достроково знято або погашено до набрання чинності цим Законом, не враховуються.

Стаття 19. Підставою для визнання закінченим курсу лікування венеричної хвороби засудженого є медичний висновок, а щодо осіб, яким призначено судом примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії, — постанова (ухвала) суду про припинення примусового лікування, винесені до набрання чинності цим Законом чи в період його виконання.

Стаття 20. При застосуванні амністії до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, слід виходити з строку покарання, встановленого відповідно до цих актів.

Стаття 21. Особи, які підпадають під дію цього Закону, від додаткових мір покарання не звільняються, крім осіб, відносно яких на день набрання чинності цим Законом вироки суду в частині додаткових мір покарання не було виконано.

Стаття 22. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям забезпечити:

а) організацію своєчасного обліку осіб, звільнених від покарання на підставі цього Закону, сприяння трудовому влаштуванню працездатних та контроль за поведінкою цих осіб;

б) трудове влаштування звільнених на підставі цього Закону неповнолітніх або передачу їх під нагляд батьків, органів опіки та піклування, влаштування в необхідних випадках до дитячих виховних закладів; здійснення необхідних заходів, спрямованих на проведення серед цих осіб виховної роботи, недопущення вчинення ними повторних злочинів;

в) влаштування до закладів соціального захисту населення звільнених інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання.

Стаття 23. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і підлягає виконанню протягом трьох місяців.

Президент України Л.КУЧМА.

м. Київ, 26 червня 1997 року.

N 401/97-ВР.