Відмінність судово-бухгалтерської експертизи від ревізії

План

Вступ

1. Поняття, предмет та метод судово-бухгалтерської експертизи, її призначення та проведення, класифікація судових експертиз

2. Відмінність судово-бухгалтерської експертизи від ревізії.

Висновок Список літератури

Вступ

На стадії досудового розслідування та судового розгляду важлива роль належить науковим методам збору доказів. Одним з таких методів, що застосовується у процесі розслідування або судового розгляду справ про розкрадання та привласнення майна, інші корисливі господарські злочини, є судово-бухгалтерська експертиза.

Судово-бухгалтерська експертиза належить до найпоширеніших видів судових експертиз. її застосовують при розслідуванні та розгляді кримінальних і цивільних справ, коли виникають питання, для розв’язання яких необхідні спеціальні знання з бухгалтерського обліку та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Судово-бухгалтерська експертиза на стадіях провадження дізнання, досудового слідства і судового розгляду складається з дослідження матеріалів справи фахівцем-бухгалтером і надання, у відповідності до його спеціальних знань, висновку за поставленими питаннями, що відносяться до господарської діяльності і знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку.

1. Поняття, предмет та метод судово-бухгалтерської експертизи, її призначення та проведення, класифікація судових експертиз

Як визначено в Законі України «Про судову експертизу», судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Правовою основою призначення і проведення судових експертиз є Закон України «Про судову експертизу», Кримінально-процесуальний (КПК), Цивільний процесуальний (ЦПК), Господарський процесуальний (ГПК) кодекси України. Законодавство встановлює, що судові експертизи по кримінальних і цивільних справах призначаються в тих випадках, коли для вирішення питань при провадженні за цими справами необхідні спеціальні пізнання.

Судово-бухгалтерська експертиза характеризується процесуально-правовим і фінансово-господарським змістом.

Процесуально-правовий зміст судово-бухгалтерської експертизи — це система правил, встановлених чинним кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним законодавством та Законом України «Про судову експертизу», які регулюють порядок її призначення та проведення, права і обов’язки експерта-бухгалтера, а також інших учасників процесу у зв’язку з проведенням експертизи.

Фінансово-господарський зміст судово-бухгалтерської експертизи полягає в реалізації нею знань з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності, у специфіці предмета та методів дослідження. Ці особливості виділяють її у самостійний вид судової експертизи.

Необхідно розрізняти поняття предмета судово-бухгалтерської експертизи як дослідження явищ господарської діяльності і предмета судово-бухгалтерської експертизи, що проводиться по конкретній справі.

У першому випадку предмет експертизи становлять питання, які взагалі входять у компетенцію експерта-бухгалтера, у другому — предметом експертизи є питання слідчого або суду, поставлені бухгалтеру-експерту з конкретної справи.

Предмет судово-бухгалтерської експертизи визначається конкретно поставленими завданнями і змістом питань, які вона вирішує. Як правило, основні питання, на які повинен дати відповіді експерт у своєму висновку, пов’язані з обґрунтуванням висновків проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства що перевіряється. Предметом судово-бухгалтерської експертизи є стан і результати економічної діяльності підприємств, установ і організацій. Тому в спеціальній літературі (на відміну від Інструкції Мін'юсту) клас експертиз, що характеризується застосуванням різнобічних спеціальних знань у галузі економіки і суміжних наук, більша кількість науковців називає судово-економічною експертизою. Однак єдина наукова класифікація судово-економічних експертиз поки що не сформувалась.

Серед основних завдань, що вирішуються судовими експертами, можна виділити такі класи:

завдання, пов’язані з ідентифікацією об'єктів. Наприклад, встановлення посадової особи, відповідального за здійснення і документальне оформлення незаконної господарської операції;

діагностичні завдання — складаються у виявленні механізму події, встановленні часу, способу і послідовності дій, що привели до правопорушення, якісних і кількісних характеристик здійснених діянь. Наприклад, розкриття механізму розкрадання товарно-матеріальних цінностей і коштів, розрахунок суми заподіяного збитку;

завдання, пов’язані з експертною профілактикою, тобто діяльністю з виявлення обставин, що сприяють здійсненню злочинів (правопорушень) і розробці заходів щодо їх усунення. Наприклад, розробка на основі експертного дослідження рекомендацій з удосконалювання первинного обліку товарно-матеріальних цінностей і організації контрольних перевірок окремих груп матеріалів з метою забезпечення їх схоронності на складах і в коморах підприємства.

Об'єктом судово-бухгалтерської експертизи є документи, бухгалтерські регістри та бухгалтерська звітність, в яких відображена господарська діяльність підприємств, у тому числі і протиправна. Саме документи створюють специфічний об'єкт судово-бухгалтерської експертизи. На підставі дослідження документів експерт робить висновки щодо законності господарських операцій та правильності відображення їх у бухгалтерському обліку. При цьому він не повинен виходити за межі спеціальних знань, тобто давати документам юридичну оцінку і визначати їх доказове значення у справі.Методом судово-бухгалтерської експертизи є сукупність прийомів та способів, які застосовуються бухгалтером-експертом при дослідженні документів та інших матеріалів справи, надісланих йому слідчим або судом.

У загальнонауковому розумінні метод — це спосіб дослідження, що характеризується сукупністю прийомів і засобів, що визначають шлях наукового пізнання і встановлення істини. У цьому змісті методом судово-бухгалтерської експертизи є сукупність загальнонаукових і власних методичних прийомів, що застосовуються експертом-бухгалтером при дослідженні документів і інших наданих йому матеріалів.

Власні науково-методичні прийоми судово-облікової експертизи — це специфічні прийоми експертного дослідження, розроблені на основі досягнень економічних і юридичних наук, досвіду слідчої, контрольно-ревізійної і судово-експертної практики. До них відносяться розрахунково-аналітичні, документальні, органолептичні прийоми, а також прийоми узагальнення і реалізації результатів експертиз.

Розрахунково-аналітичні прийоми містять у собі: економічний аналіз, статистичні розрахунки і економіко-математичні методи.

Економічний аналіз у загальному вигляді можна визначити як вивчення системи показників, що характеризують господарську діяльність підприємств і організацій, яка передує прийняттю раціональних управлінських рішень.

Використання методів економічного аналізу в ході експертного дослідження є ефективним засобом для виявлення окремих невідповідностей, які виявляються в ході протікання економічних процесів і отримали своє відображення в обліковій інформації. Економічний аналіз широко застосовують у юридичній і слідчій практиці для виявлення й оцінки причин, що впливають на відхилення від нормального протікання виробничих процесів.

Систему показників можна поділити на три великих групи:

1) дані контролюючих, статистичних і фінансово-кредитних органів про роботу підприємства яка аналізується; висновки і пропозиції вищих організацій за підсумками роботи за визначений звітний період; повідомлення в засобах масової інформації;

2) дані самого підприємства: планові документи, інформативна, проектно-кошторисна, технологічна і фінансова документація, дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, звітність;

3) додаткові дані: протоколи зборів засновників і акціонерів; інформація, отримана від працівників підприємства; дані, отримані в ході оперативно-розшукових заходів тощо.

При аналізі економічних показників можуть бути помічені ознаки порушення планової, фінансової, кошторисної і бюджетної дисципліни, виявлені факти нераціонального, неощадливого і нецільового використання засобів і інші відхилення. Все це знаходить своє відображення в, так званих, економічних невідповідностях.

Використання тих чи інших прийомів дослідження документів залежить від особливостей злочинів, документообігу в галузі, в якій скоєно злочин, та обліку господарських операцій на конкретному підприємстві.

Коли слідчий приходить до висновку щодо необхідності проведення судово-бухгалтерської експертизи, він, керуючись статтями 75, 196 КПК України, складає про це постанову. Судово-бухгалтерська експертиза призначається лише з порушеної кримінальної справи, яка знаходиться у провадженні відповідного органу.

Перелік матеріалів, що направляються експерту-бухгалтеру, залежить від питань, поставлених перед ним слідчим чи судом за конкретною справою.

Основна діяльність експерта-бухгалтера пов’язана з дослідженням бухгалтерських документів, що згідно з КПК України передбачені як джерела доказів по справі, що знаходиться у впровадженні. Якщо ж такий документ є знаряддям злочину (наприклад, підроблене доручення і накладна, за якими отримані і привласнені товарно-матеріальні цінності) чи зберіг на собі сліди злочину (інвентаризаційний опис і порівнювальна відомість, що встановлюють нестачу цінностей), то він, згідно зі ст. 78 КПК України, являє собою речовий доказ.

Визнання слідчим документа речовим доказом оформлюється відповідною постановою і це відбивається в протоколі його огляду. Потім цей документ може бути залучений до справи чи залишений на зберігання в тій чи іншій організації. При цьому у справі залишається протокол огляду документа і розписка особи, що прийняла документ на зберігання.

У зв’язку з впровадженням комп’ютерних технологій в обліковий процес, для оцінки і вивчення інформації, що зберігається в комп’ютері і на магнітних носіях, можуть бути використані дані іншого виду судових експертиз, що формується — комп’ютерно-технічної.

Оскільки результати коп’ютерно-технічної експертизи, особливо програмного забезпечення, прямо залежать від збереження інформації на внутрішніх і зовнішніх носіях, необхідно при вилученні об'єктів і підготовці їх для експертизи дотримуватися ряду правил, що виключають навмисне псування чи знищення даних, що зберігаються в коп’ютерах.

Важливим джерелом інформації для правильної оцінки наданих даних при проведенні обліково-бухгалтерської експертизи є нормативно-правові акти України. Оскільки ці законодавчо-правові акти в Україні зазнають частих змін і доповнень, експерт повинен чітко визначити, до якого періоду дії нормативного документа відноситься до-сліджувальна подія. Для цього він повинен мати доступ до повної бази даних правових актів України, що діяли на її території і в окремих регіонах протягом різних періодів часу.

Експерт-бухгалтер може досліджувати тільки ті документи, що вже оглянуті, знаходяться у справі і надані йому слідчим чи судом. Якщо в основу дослідження покладена тільки ксерокопія документа, то експерт повинен згадати про це у своєму висновку.

Постанова про призначення експертизи як процесуальний документ складається з трьох частин: вступної, описової і резолютивної

Перелік матеріалів, що надсилаються експерту-бухгалтеру для дослідження, залежать від питань, які на вирішення експерта ставить слідчий, а також від кримінальної справи, порушеної проти осіб підприємства тієї чи іншої галузі народного господарства.

Як правило, слідчий направляє для експертного дослідження такі документи:

акти документальних ревізій, в яких на підставі документів відображено рух товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів за досліджуваний період;

документи інвентаризації (інвентаризаційні описи, порівняльні відомості, акти інвентаризації);

товарні, касові звіти, а також інші звіти матеріально відповідальних осіб з усіма первинними прибутково-видатковими документами;

первинні документи, що відображають господарські операції, стосовно яких перед експертом поставлені питання;

розрахунково-платіжні відомості, депонентські відомості, особові картки та інші касові документи;

трудові договори, договори про матеріальну відповідальність, накази на призначення та звільнення з посади;

протоколи допитів звинувачених та свідків, протоколи очних ставок та огляду документів:

висновки експертів інших спеціальностей;

неофіційні документи та інші матеріали, які мають значення для судово-бухгалтерської експертизи.

Документи, що надходять на дослідження експерта, повинні бути перевірені як з формальної сторони, так і на предмет відбитих у ньому операцій. Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.95 р., щоб документ мав юридичну чинність і доказовість, він повинен мати всі передбачені обов’язкові реквізити. Перелік обов’язкових реквізитів затверджено Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» .

Всі документи, з якими працює експерт, можна класифікувати на доброякісні (правильно оформлені і правильно відбивають здійснену операцію) і недоброякісні (неправильно оформлені, що не відбивають дійсно виконаної операції чи відбивають її у перекрученому вигляді).

Недоброякісні документи можна розділити на недоброякісні за формою і за відбитими у них операціями.

Недоброякісні за формою документи, у свою чергу, поділяються на неоформлені (недооформлені), де відсутні деякі реквізити, і неправильно оформлені (наприклад, на бланках не встановленої форми).

Документи, недоброякісні за сутністю змісту, можна поділити на три групи: що утримують випадкові помилки, що відбивають незаконні операції і підроблені.

До випадкових помилок, що мають місце в документах, можна віднести перекручування в найменуванні організації, якій адресовано документ, чи номери їх поточного рахунку, у номенклатурному номері відпущених товарно-матеріальних цінностей тощо.

До документів, що відображають незаконні операції, відносять такі правильно оформлені документи, у яких зафіксовані операції, які не відповідають чинному законодавству чи нормативним документам. Наприклад, видатковий касовий ордер на видачу матеріальної допомоги без додатка до нього відповідних документів.

До підроблених документів відносяться такі, у яких фальсифіковані їх реквізити (печатки, підписи посадових осіб), а також ті, у яких перекручено сам зміст операції, арифметичні дані документа.

Часто підроблені документи називають «фіктивними». Однак у кримінальному законодавстві такого терміна немає, а говориться лише про службові підробки (ст. 358 КК України), тобто внесення посадовою особою в офіційні документи свідомо помилкових даних, складання і видача свідомо помилкових документів. Слово ж «фіктивний» означає «не існуючий в дійсності». Документ, що відбиває фіктивну, не існуючу операцію, сам по собі є реальним підробленим документом.

Підроблені документи, що містять свідомо помилкові дані, поділяються на безтоварні і безгрошові (цілком чи частково). Документи, якими оформлений рух товарно-матеріальних цінностей, їх надходження чи витрата, у той час коли ці цінності були викрадені чи залишилися без руху, називають безтоварними, а документи, якими оформлено рух грошових коштів — безгрошовими.

Для експертного дослідження мають велике значення і неофіційні документи (чернетки). При виконанні експертиз їх використовують для порівняння з даними офіційного бухгалтерського обліку. їх варто враховувати, наприклад, при визначенні нестач і надлишків товарно-матеріальних цінностей, розподілу сум збитків між організаціями і матеріально-відповідальними особами тощо. Але використання експертом неофіційних записів можливе тільки за таких умов:

якщо встановлено їх походження і однозначний зміст;

якщо вони надані експерту як первинні дані.

Така класифікація має важливе практичне значення при дослідженні господарських операцій і документів, якими вони оформлені. Встановлення недоброякісних документів дає можливість експертубухгалтеру дати експертну оцінку, а слідчому і суду — розкрити незаконні операції.

Проведення судово-бухгалтерської експертизи передбачає тісну взаємодію слідчого з експертом-бухгалтером, яка виявляється у тому, що:

слідчий контролює дотримання експертом строків проведення експертизи та створює йому необхідні умови для успішного виконання роботи;

експерт знайомить слідчого зі своїм планом роботи і вибраною методикою дослідження;

додаткові матеріали збираються як за ініціативою слідчого, так і за клопотанням експерта;

експерт і слідчий спільно визначають строки проведення етапів експертизи.

У відповідності до ст. 312 КПК України суд мотивованою постановою може призначити також додаткову чи повторну експертизу.

Додаткова судово-бухгалтерська експертиза призначається у випадках, коли:

а) даний висновок недостатньо ясний чи неповний;

б) перед експертом-бухгалтером, слідчим і судом поставлені нові питання;

в) обвинувачуваний дає пояснення, що має істотне значення для справи.

Додаткова експертиза призначається постановою слідчого або ухвалою (постановою) суду, у якій вказуються додаткові питання. Постанова пред’являється обвинувачуваному. Додаткова експертиза доручається тому ж чи іншому експерту.

Додаткова експертиза призначається в разі суттєвої зміни попередніх обставин виконання проектів на час проведення експертизи на вимогу замовника експертизи. Відповідно до ст. 75 КПК чи ст. 61 ЦПК експертиза призначається після розгляду судом (слідчим) висновку первинної судової експертизи, коли з’ясовується, щоб усунути неповноту або неясність висновку через допит експерта неможливо. Неясність висновку полягає у тому, що за ним не можна точно встановити, чи є висновок експерта категоричним чи вірогідним. Якщо експерт досліджував не всі надані в його розпорядження об'єкти і документи, а тільки частину з них, чи відповів не на всі поставлені перед ним питання, то така експертиза є неповною. Таким чином, додаткова експертиза, в основному, призначається для роз’яснення, уточнення і конкретизації результатів первинної експертизи. І тому в більшості випадків вона доручається експерту, що проводив основну експертизу і вже добре знайомому з конкретними обставинами справи. Однак для проведення додаткової експертизи може бути призначений і інший експерт.

В постанові (ухвалі) про призначення додаткової експертизи необхідно обов’язково вказати, які обставини обумовили необхідність розширення експертного дослідження.

При цьому слід мати на увазі, що у випадках, коли виникає необхідність проведення дослідження нових об'єктів або інших обставин справи призначається нова експертиза, що не є додатковою.

Повторна експертиза призначається у випадку необґрунтованості висновку чи сумнівів у його правильності. При проведенні повторної експертизи обвинувачуваний користується правами, наданими йому законом при призначенні і проведенні експертизи.

Повторний висновок експерта-бухгалтера необхідно, якщо первісний висновок суперечить документам і матеріалам справи, якщо обвинувачуваний опорочив висновок експерта-бухгалтера, якщо первісний висновок складений особою, кваліфікація чи ділові якості якого ставляться під сумнів слідчим чи судом, а також якщо по закінченню роботи експерта-бухгалтера у слідчого з’являються нові матеріали, що суперечать тим, що спочатку були досліджені і покладені в основу висновку Повторний висновок потрібно, якщо експерт-бухгалтер порушив свої процесуальні права чи вийшов за межі своєї компетенції.

Виконання повторної судово-бухгалтерської експертизи доручається іншому експерту чи іншим експертам. При призначенні повторної судово-бухгалтерської експертизи слідчий (суд) виносить постанову, яка пред’являється обвинувачуваному. У постанові слідчий (суд) обґрунтовує свою незгоду з первісним висновком експерта-бухгал-тера, посилаючись на обставини справи і конкретні матеріали, і після цього формулює питання, по яких повинно бути наданий висновок.

Якщо слідчий не згодний з висновком першого експерта-бухгалтера і не вважає потрібним призначати повторну експертизу, він викладає мотиви своєї незгоди в обвинувальному висновку чи в постанові про припинення справи. Суд мотивує свою незгоду з висновком експерта-бухгалтера в рішенні чи в ухвалі (ст. 62 ЦПК).

Коло питань, які вирішуються в процесі судово-бухгалтерської експертизи, визначаються її завданнями, до яких належать:

перевірка та підтвердження за допомогою документів розміру нестач або лишків матеріальних цінностей і грошових коштів, визначення періоду та місця їх створення;

документальне підтвердження розміру матеріальної шкоди, заподіяної посадовими та матеріально відповідальними особами у результаті скоєння корисливих правопорушень;

виявлення недоліків в організації бухгалтерського обліку, звітності і контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, які сприяли утворенню матеріальної шкоди;

визначення кола осіб, на чиїй відповідальності в період створення нестачі або лишків, знаходилися товарно-матеріальні цінності та грошові кошти;

визначення кола посадових осіб, які зобов’язані були забезпечити виконання вимог бухгалтерського обліку та контролю, недодержання яких установлено в ході проведення експертизи;

документальне підтвердження господарських операцій по прийманню, реалізації і збереженню товарно-матеріальних цінностей та руху грошових коштів;

встановлення правильності методики проведення документальної ревізії та достовірності її результатів;

вивчення та аналіз змісту документів для експертного висновку щодо обґрунтованості списання на виробництво сировини та матеріалів та законності руху готової продукції;

встановлення фактів порушення фінансової дисципліни, правильності розрахунків з постачальниками та покупцями, ухилення від сплати податків;

документальна перевірка чинних правил емісії цінних паперів;

документальне підтвердження фактів фіктивного банкрутства тощо.

Різниця у процесуальному становищі ревізора і експерта-бухгалтера полягає в тому, що ревізор не є самостійним учасником кримінального процесу.

2. Відмінність судово-бухгалтерської експертизи від ревізії

Судово-бухгалтерська експертиза багато в чому подібна до ревізії, що проводиться за ініціативою органів внутрішніх справ. Так, і перша і друга ґрунтуються на використанні знань з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності. Як ревізія (ініціатором проведення якої є органи внутрішніх справ), так і судово-бухгалтерська експертиза застосовуються при розслідуванні корисливих злочинів, скоєних у галузях економіки.

Цілком закономірно, що спільні риси властиві й діяльності осіб, які проводять ревізію та експертизу. Ревізор і експерт-бухгалтер працюють в основному з однаковими документами, досліджують господарські операції, які відображено у бухгалтерському обліку. У ході своєї діяльності вони тісно контактують із слідчим. Більше того, план роботи і ревізора, і експерта визначається завданням слідчого.

Але разом з цим у діяльності ревізора та експерта-бухгалтера є суттєві відмінності процесуального характеру, які необхідно знати працівникам органів внутрішніх справ.

С удово-бухгалтерська експертиза. Експертиза — це спосіб доведення протиправних дій осіб, що проходять по кримінальній справі, шляхом використання спеціальних знань експерта-бухгалтера. Правовою підставою призначення експертизи є статті 75, 196 КК України. Безпосередньою підставою є постанова органу дізнання, слідства чи суду. Порядок призначення і проведення експертизи, права та обов’язки експерта-бухгалтера регламентуються кримінально-процесуальним законодавством України та Законом України «Про судову експертизу». Судово-бухгалтерська експертиза це слідча дія, яка призначається після порушення кримінальної справи. Експерт-бухгалтер — процесуальна особа, шо бере участь у досудовому розслідуванні і в судовому процесі, яка має право бути присутньою під час проведення слідчих дій і ставити допитуваним питання. Діяльність експерта-бух-галтера обмежена рамками матеріалів, надісланих йому слідчим. Ніяких самостійних дій щодо збору і пошуку додаткових матеріалів експерт-бухгал-тер здійснювати не може. За результатами експертного дослідження екс-перт-бухгалтер складає висновок, який він підписує сам. Висновок експерта-бухгалтера — процесуальний документ, що є самостійним джерелом доказів (ст. 200 КПК України).

Ревізія, яка проводиться за ініціативою органів дізнання та досудового слідства. Ревізія — це спосіб збору доказів органом дізнання та слідчим шляхом використання спеціальних знань ревізора. Ревізія призначається відповідно до статті 66 КПК України. Проведення її регулюється Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україно). Безпосередньою підставою проведення є наказ керівника підрозділу державної контрольно-ревізійної служби або керівника вищого (у відношенню до підприємства) органу управління. Порядок призначення і проведення ревізії, права та обов’язки ревізора регламентуються Законом України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні». (Кримінально-процесуальне законодавство України лише застерігає право певних органів вимагати проведення ревізії.) Ревізія, яка проводиться за ініціативою органів внутрішніх справ, — це використання адміністративно-правового інституту з метою розслідування. Вона може бути призначена до і після порушення кримінальної справи. Ревізор є учасником досудового слідства, але не має ніяких процесуальних прав на стадії кримінального процесу. У суді він може бути допитаний як свідок. Ревізор, крім аналізу одержаних від слідчого матеріалів, може здійснювати самостійні дії щодо пошуку і збору додаткових матеріалів про корисливі зловживання шляхом проведення інвентаризацій, застосування інших методів фактичного контролю, має право вилучати документи, опечатувати місця зберігання матеріальних цінностей, коштів та документів. За результатами ревізії ревізор складає акт, який підписує він, а також керівник і головний бухгалтер підприємства. Акт затверджується особою, що призначила ревізію. Акт ревізії відповідно до статті 65 КПК України належить до розряду «інших документів».

Таким чином, істотні відмінності між судово-бухгалтерською експертизою і ревізією, що призначається за ініціативою органів дізнання та досудового слідства, стосуються їх правової природи, цілей та вирішуваних завдань.

Висновок

Судово-бухгалтерська експертиза належить до найпоширеніших видів судових експертиз її застосовують при розслідуванні та розгляді кримінальних і цивільних справ, коли виникають питання, для розв’язання яких необхідні спеціальні знання з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності.

Як визначено в Законі України «Про судову експертизу», судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду.

Судово-експертну діяльність у нашій країні здійснюють спеціалізовані установи та відомчі служби:

науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України;*

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

У системі Міністерства юстиції України діють два науково-дослідні інститути судових експертиз: у Києві (з Львівським відділенням) та у Харкові (з Донецьким відділенням). Для виконання судово-бухгалтерських експертиз у системі Міністерства юстиції створено Бюро державної судово-бухгалтерської експертизи з обласними філіями.

судова бухгалтерська експертиза ревізія

Список літератури

1. Кримінальний кодекс України

2. Кримінально-процесуальний Кодекс України

3. Цивільний кодекс України

4. Закон України «Про судову експертизу» // Відомості Верховної Ради, 1994, № 28.

5. Судово-експертна діяльність: довідник для суддів (за ред. С.Р.Станік, Л.М. горбу нової, О. Г. Пушенко, Л.М. Головченко).

6. Лазаренко В. И., Волошин А. Г. Аудит, ревізія, судебно-бухгалтерськая експертиза в работе контролирующих органов.