Нові теорії аудиту
Концепція передбачає побудову аудиту на поетапній основіяк послідовність операцій. Що ідуть від загального до часткового. На першому етапі здійснюється аналіз зовнішніх факторів та ризиків, стратегії підприємства; далі аналізуються безпосередньо господарська діяльність та окремі процеси підприємства, його система внутрішнього контралю та управління. На основі аналізу визначаються критічні цілі і… Читати ще >
Нові теорії аудиту (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Нові теорії аудиту
Сучасні аналітики виділяють п’ять найбільших самостійних напрямків в розвитку фінансового аудиту (6.с.182).
1 — Школа емпірічних прагматиків. Представники цієї школи проводять розробки в галузі аулиту кредитоспроможності компаній, намагаючись обгрунтувати вибір набору відносних показників, придатних для такого аналазу. Цей аспект аналізу розглядається ними як найбільш важливий і всі аналітичні викладки будуються на показниках, що характеризують обігові кошти, власні обігові кошти, короткострокову кредитну заборгованість. Як приклад, можна навести розробки Роберта Фоулка для компанії «Дан енд Брендстріт». Ця компанія надає широкий спектр інформаційних послуг, однією з яких є надання клієнтам спеціального рейтінгу, що відображає фінансовий стан фірми та ступінь комерційного ризику при веденні справ з цією фірмою. В наш час фірма «Дан енд Брендстріт» має інформацію про 35 мільонів компаній світу.
2 — Школа статистичного фінансового аудиту. Головна ідея — коефіціенти, що розраховуються за допомогою фінансової звітності, є корисними лише тоді, коли існують критерії з граничними значеннями яких їх можна порівнювати. Розробку таких нормативів пропонується робити в розрізі галузей, підгалузей і груп однотипних компаній шляхом обробки розподіілу цих коефіціентів за допомогою статистичних методів. Досі представники цієї школи обговорюють нагальні питання і нові завдання, що постійно виникають.
3 — Школа мультиваріантних аудиторів. Основоположною ідеєю цієї школи є побудова концептуальних основ фінансового аудиту, який базується на тісному зв’язку окремих коефіціентів, що характеризують фінансовий сстан підприємства і ефективність їх діяльності, а також показників, що узагальнюють діяльність підприємства. Головне завдання, на їх думку, полягає в побудові взаємопов'язаних та взаємозалежних показників.
4 — Школа аналітиків з прогнозування банкрутства компаній. Підхід до аудиту подібен до (Школи емпіричних прагматиків), але основний акцент робиться на фінансову стабільність компаній, приділяється уваги більше перспективному, ніж ретроспективному аналізу. Аналізуючи наявну фінансову звітність, можна передбачити можливе банкрутство, чи, навпаки, завчасно запобігти йому. У найбільш завершеному вигляді ці розробки подані в роботах Едварда Альтмана. Однією з найхарактерніших його розробок є показник «Z Альтмана», розроблений на основі статистичного методу, що називається «аналізом множинних дискримінант» і визначає рівень схильності до банкрутства. На основі показника «Z Альтмана» визначаються групи компаній за ступенем їх наближеності до банкрутства — безпечна зона, зона невизначеності й зона високого ризику банкрутства.
5 — Школа учасників фондового ринку. Це наймолодший напрямок фінансового аудиту. Основне, що відрізняє цей напрямок від інших, це його більш широка теоретична спрямованість; ним займаються, здебільшого, вчені й широкого розповсюдження на практиці цей напрямок поки що не отримав. Суть методу у використанні звітності для прогнозування рівня ефективності інвестування (у цінні папери компаній і оцінці пов’язаного з цим ризику.
В Україні також розроблена власна концепція аудиту, що отримала назву «Аудит — 2000» {4.c.80). Кардинальних змін у здійсненні аудиторської діяльності ця концепція не передбачає, однак доповнює її зміст:
1. Аудит приймає прогнозний характер, спрямований на виявлення підприємницького ризику клієнта і ризику інвестора. Крім констатації фінансового стану, аудиторський звіт повинен розкривати і перспективи розвитку підприємства. Новим є те, що звіт про стан справ виконавчого органу підлягає аудиту на предмет того, чи відображені у ньому майбутні ризики, що загрожують підприємству, і чи відповідає інформація звіту висновкам аудитора.
2. Посилюється роль аудиторів як консультантів, оскільки саме вони мають найбільш повну інформацію про діяльність клієнта, а також порівняльні дані по галузі.
3. Акцент аудиторської діяльності значно зміщується в бік аналізу діяльності клієнта та сфери його діяльності; виявлення притаманнх їй ризиків, для чого аудитору потрібні не тільки глибокі спеціальні, але й галузеві знання. Особливістю є те, що недотримання діючого законодавства також стає об'єктом перевірки аудиторів, так як вона може призвести до наслідків, що загрожують існуванню підприємства. Перевірка та аналіз системи внутрішнього контролю клієнта, її дієвості стають обов’язковою складовою при здійсненні аудиторської перевірки.
4. Основними є ризикота системно орієнтовані методи проведення аудиторських перевірок. Детальні перевірки стають лише допоміжним засобом при їх здійсненні. При чому ризикоі системно орієнтовані методи отримали подальший розвиток. Так, якщо раніше вихідною точкою була звітність підприємства і пов’язані з нею ризики, то тепер такою виступають процеси на підприємстві, середовище, яке його оточує, і пов’язані з нею ризики.
5. Дедалі більшого значення набуває участь керівництва і працівників клієнтів у проведенні перевірки, їх усвідомлення та обрахування ризиків підприємства.
Концепція «Аудит — 2000» являє собою спробу розвинути методи аудиторської перевірки відповідно до вимог сьогоднішнього дня. Ця концепція вимагає від аудиторів в першу чергу :
— глубокого знання и розуміння господарської діяльності клієнтів, а також сфери їх діяльності і притаманних їй ризиків;
— використання не тільки спеціальних економічних, а і галузевих знант аудиторів, а також галузевого ноу-хау аудиторських фірм;
— використання нових методів при проведенні перевірки, у тому числі подальшого розвитку ризикоі системноорієнтованих підходів, використання інформаційних технологій.
«Аудит — 2000» розглядає звітність тільки у нерозривному зв’язку з самим підприємством і умовами його функціонування в зовнішньому середовищі. У зв’язку зцим аудиторська перевірка націлюється не на аналіз окремих статей звітності, а на рівень принципового розуміння економічного середовища і господарської діяльності підприємства.
Концепція передбачає побудову аудиту на поетапній основіяк послідовність операцій. Що ідуть від загального до часткового. На першому етапі здійснюється аналіз зовнішніх факторів та ризиків, стратегії підприємства; далі аналізуються безпосередньо господарська діяльність та окремі процеси підприємства, його система внутрішнього контралю та управління. На основі аналізу визначаються критічні цілі і методи перевірки. У відповідності «Аудитом- 2000» млжна виділити наступні взаємопов'язані складові аудиторської перевірки:
— стратегічний аналіз;
— аналіз на рівні підприємства:
а) аналіз господарських процесів;
б) аналіз господарських ризіків;
в) аналіз господарської діяльності.
— проведення перевірки та обговорення її результатів з клієнтом.
Стратегічний аналіз спрямований на отримання уяви про економічне середовище, орієнтаціїї підприємства та його потенціалі в сучасних економічних умовах. У першу чергу провадиться аналіз зовнішнього середовища підприємства, його становище в галузі, політики підприємства, потреб і бажань клієнтів і т. д. Особливість стратегічного аналізу в рамках «Аудит — 2000» полягає в тому, що найбільша увага приділяється:
факторам, котрі суттєво впливають на ризики підприємства (тим самим на ризики аудитора);
відповідність стратегії підприємства вимогам економічної реальності, оскільки від цього залежить життєздатність підприємства;
аналізу основних акціонерів та їх впливу на формування стратегії та цілей підприємства. Крім того, встановлюється, чи не існує конфлікту інтересів, чи не виконані очікування акціонерів, оскільки це все може призвести до збільшення ступеню ризиків підприємства.
При проведенні цього аналізу використовуються різні методи аналізу і збиранню інформації. Основними з них є:
модель «п'яти сил конкуренції» портера (аналіз по п’яти факторах: загроза з боку конкурентів, загроза появи продуктів — субститутів, тиск постачальників, тиск і цінова реакція споживачів, а також інтенсивність конкуренції);
ПЕСТ (PEST) — аналіз (аналіз політичних, економічних, соціальних і технологічних факторів);
SWOT — аналіз (аналіз сильних і слабких сторін, шансів і ризиків підприємства).
Інформація, яку отримано в ході аналізу, є основою формування так званої бізнес-моделі, своєрідного паспорту клієнта. Бізнес-модель відображає точку зору аудитора і включає в себе уявлення аудитора про стан процесів на підприємстві, їх зв’зки із зовнішніми факторами. Бізнес-моделі дозволяють визначити дієвість структури і керування підприємством, її відповідності вимогам оточуючого середовища. До традиційних складових бізнес-моделі можна віднести наступне:
— огляд ринку і його сегментування, розвиток галузі, конкуренція;
— зовнішні фактори, релевантні для підприємства;
— процес вироблення стратегії прийняття рішення;
— ключові продукти та послуги, життєвий цикл продуктів і час розробки нових, доля нових продуктів у коефіцієнті, що пропонується;
— комп'ютерна інтеграція процесів на підприємстві;
— використання комп’ютерної техніки, можливість комунікації і швидкого надання інформації;
— наявність програм поліпшення функціонування підприємства;
— наявність нематеріальних активів: імені фірми, патентів, ліцензій, кваліфікованих кадрів;
— оцінка рівня мотивації робітників підприємства;
— оценка клієтом власних позицій та перспектив.
Крім того, великі аудиторські фірми розробляють так звані сегментні бізнес-моделі. Вони надають наступну інформацію:
— структуру і загальне сегментування галузі;
— рушійні сили розвитку в середині галузі;
— критичні проблеми, притаманні галузі;
— суутєві господарські риски галузі;
— типові ключові процеси і процеси підпримки галузі.
Сегментні бізнес-моделі дозволяють провадити порівняльний аналіз та виявляти ризики, недоліки в організації діяльності, структури оргацізації підприємтсва. Так, можна визначити небезпеку того, що виробнича програма виявиться застарілою, и неохіні відповідні коректировки у вартістній оцінці запасів.
По матеріалах аудиту на Заході готується лист керівництву, в якому відображені проблеми та ризики, пов’язані в першу чергу з бухгалтерським обліком на підприємстві та іншими економічними сферами діяльності підприємства. Згідно з новою концепцією знання аудиторів про вирішальні загальноекономічні та галузеві фактори, які дозволяють здійснити незалежну експертизу діяльності і оцінку потенціала підприємства, повиння знайти своє віддзеркалення в листі керівництву, а також при обговоренні з ним результатів аудиту.
«Аудит — 2000» передбачає існування зворотнього зв’язку з керівництвом підприємства за результатами аудиту. Аудиторська фірма проводить аналіз ефективності проведення аудиту на основі розгляду слідуючих аспектів:
— особистої участі керівника аудиторської фірми та відносини длвіри з керівництвом підприємства;
— оцінка аудиторської фірми клієнтом (як консультанта чи аудитора звітного року);
— можливість залучення до роботи вузьких спеціалістів;
— принципова готовність клієнта прийняти додаткові послкги, що надаються аудиторською фірмою;
— ступінь сприйняття керівництвом підприємства можливих змін.
В основі концепції «Аудит — 2000» містяться значні внутрішні передумови розвитку аудиторської діяльності у найближчі роки. Практичне використання принципів, покладених в основу конценції, залежить від ряду факторів, основними з яких є:
— наявність глубоких галузевих знань. Посилення орієнтації на економічні умови галузі і ризики говподарчої діяльності клієнта потребують високого рівня спеціалізації аудитора. Крім того, необхідним може бути залучення експертів різних галузей (наприклад, для розвитку власної бізнес-моделі), створення комп;ютерних баз даних для накопичення та обробки специфічної галузевої інформації;
— міждисциплінарний склад аудиторської групи. Згідно з «Аудит — 2000» профеційна підготовка групи аудиторів, що проводять перевірку, повинна задовільняти очікування клієнта і включати в себе володіння не тільки аудиторськими процедурами, податковим та бухгалтерським законодавством, а й знаннями, методикою розрахунків економіччних показників внутрі галузі, питань організації управління підприємства;
— впровадження «Аудит — 2000» на підприємствах. Крім внутрішніх факторів для використання «Аудит — 2000» на практиці необхідно розуміння і активне залучення працівників та керівництва клієнта при проведенні аудиту і здійснення аналізу.