Таджикистан

Таджикистан

Республика Таджикистан

Площадь: 143,1 тис. км2.

Численность населення: 6,1 млн. людина (1998).

Государсвенный мову: таджицькою; мову міжнаціонального спілкування — русский.

Столица: Душанбе (515,1 тис. жителів, 1998).

Государственный свято: День незалежності (9 вересня, з 1991 г.).

Денежная одиниця: таджицькою рубль.

Член ООН та ОБСЄ з 1992 г.

Таджикистан лежить у південно-східної частини Середню Азію. На заході, і півночі межує з Узбекистаном і Киргизстаном, Півдні — з Афганістаном, але в сході, в високогірній частини, — із Китаєм. У горах Таджикистану — найбільші у Середньої Азії льодовики — Федченко і Зеравшанский. Льодовик Федченко (довжина — 77 км, ширина — 1700 — 3100м) — найбільший горно-долинный льодовик Паміру, названий на честь натураліста А. П. Федченко. На висоті 4169 м — гідрометеорологічна станция.

Таджикистан — багатонаціональна республіка. Основну більшість населення становлять таджики (близько 68%). З IX — X ст. у Середній Азії поширюється западно-иранский мову, який стала основою сучасного таджицького мови. Відтоді відбувається процес поступової консолідації різних іраномовних груп, які населяли Середньої Азії, на єдину націю таджиків. Однак понад 50% таджиків залишилися поза межами російського впливу: в Афганістані, Ірані, Китаї. Антропологічно вони відносяться до південним европеоидам Середньоазіатського межиріччя із певною монголоїдній примесью.

Таджикский мову належить до западно-иранских мов іранської групи індоєвропейській мовній сім'ї. У Горно-Бадахшанской автономної області живуть памірські таджики, чи припамирские народності (загальною кількістю близько 110 тис.), — рушанцы, ваханцы, шугнанцы, бартангцы, ишкашимцы, язгулемцы, які розмовляють восточно-иранских мовами. Ще донедавна на схожих мовами говорили ягноб-цы — одне з локальних груп північних таджиків. У Таджикистані є великі громади узбеків (25%), і навіть кыргызов і туркменів, які говорять різних діалектах тюркських мов. Донедавна помітну частина населення росіяни й російськомовні народи, тепер їхня загальна чисельність — майже п’ять%. Серед інших народів тут живуть араби, середньоазіатські цигани та євреї, татари і немцы.

Для сучасного Таджикистану характерні високих темпів приросту населення: з 20-х рр. чисельність жителів республіки зросла в 6 раз. Це — результат високої народжуваності і снижавшейся в XX в. смертності. Більшість родин у Таджикистані є багатодітними. Певну роль зростанні чисельності населення донедавна грав приплив трудових ресурсів із Росії, України, Білорусі, що у останнє десятиліття прекратился.

Душанбе — столиця республіки, лежить у Гиссарской долині Півдні Таджикистану. У Душанбе («П'ятниця», що означає день проведення базару) перебувала літня резиденція гиссарских беків (правителів). У 20-ті роки. XX в. дома кишлаку був побудований місто, став столицею новоствореної Таджицькій Радянської Соціалістичної Республіки. У 1929 р. місто перейменований на Сталинабад (до 1961 р.). У Києві побудовано багато житлових мікрорайонів, музеїв, інститутів, підприємств машинобудування легкої і харчової промисловості. У Душанбе — Театр опери, і балету імені Айні, Драматичний театр імені А. Лахуті, Російський театр імені У. Маяковського та інших. Довкола міста — мавзолей відомого середньовічного містика Якуба Чархи (XV в.). Неподалік Душанбе — Варзобское ущелье.

Худжанд — друге за величиною й важливості місто Таджикистані, розташований північ від республіки, у західній частині Ферганській долини. Місто має давню історію. Як на думку багатьох історики і археологи, легендарний місто Александр-Эсхата (Олександрія Крайня) побудували Олександром Македонським дома нинішнього Худжанда (V в. до зв. е.) і у історію як місто високої культури, як важливий торговельний і ремісничий центр. З архітектурних пам’яток середньовіччя найвідоміші стара фортеця у центрі і мавзолей (XIV в.) шейха Муслихиддина (жив у XIII в.) — святого та духовної заступника Худжанда. Після завоювання у ХІХ в. російськими місто став осередком повіту, де все швидше почала розвиватися промисловість. Сюди було проведено залізниця. У радянські часи Худжанд (в 1936 — 1990 рр. — Ленінабад) — центр Ленінабадської області. Звідси родом було багато людей відомі представники таджицькій інтелігенції та республіканського керівництва. У місті побудовано 20 великих підприємств, зокрема великий шовковий комбінат, консервний комбінат, бавовноочисний підприємство і ін. Худжандский університет — одне з найкращих вищих навчальних закладів республіки. Ура-Побе розташований північ від Таджикистану, в 70 кілометрів від Худжанда. Під цією назвою місто відома з XV в. У XVIII в.

Ура-Тюбе — центр самостійної держави (бекства), на чолі якого стояли узбецькі правителі з племені юз. На початку ХІХ ст. місто став «яблуком розбрату» між Бухарским эмиратом і Кокандским ханством, а 60-ті рр. в XIX ст. був завоеван російських військ. Уратюбинцы здавна славилися як неперевершені мастера-ремесленники. Їх вироби — тканини, взуття, ножі, прикрашені різьбленням, посуд, художня вишивка — високо цінувалися у Середній Азії. У сучасному Ура-Тюбе створена й успішно розвивається фруктоперерабатывающая і виноробна промисловість. Місто стало важливим центром оптової торгівлі. З архітектурних пам’яток найвідоміша побудована XVI в. мечеть Кок-Гумбез («Блакитний купол»). На північ від міста збереглися залишки багатокілометрової насипу Кампырдувал, що у давнини захищала місто від набігів кочевников.

Территория республіки майже збігаються з гірської системою Памиро-Алая, що займає 9/10 її площі. Природні ландшафти змінюються залежно від висоти: внизу — пустелі і долини, вище — передгір'я, покриті лісами, в високогір'ях — альпійські луки, ще вищий — вічна мерзлота. Клімат — різкоконтинентальний, засушливий. У долинах літо палке й тривале. Середня температура липня +29… +31° З. Що в гори, тим нижче температура. Сповнений Багатоманітністю рослинний і тваринний світ. Тут живуть 50% рідкісних тварин і звинувачують 15% птахів, занесених в Червоної книги. У льодовиках Памиро-Алая зосереджено до 1300 км.куб. прісної води. Тут беруть свій початок багатоводні і бурхливі гірські річки. У Таджикистані — 947 річок, мають довжину понад десять км. Більшість стоку (88%) посідає басейн річки Амудар'ї. Великий приплив Амудар'ї — ріка Зеравшан, її води повністю витрачають на зрошення. Північну частина республіки перетинає ріка Сырдарья.

Территория Таджикистану — одне із центрів світової цивілізації. У І тис. до зв. е. тут жили восточно-иранские народності. У IV в. до зв. е. в Середньої Азії зробив похід Олександр Македонський. З його ім'ям пов’язано багато перекази. Наприкінці VII — початку VIII в. держави, які були біля нинішнього Таджикистану, завойовані арабами. Розквіт державної влади і культурної мощі посідає епоху правління династій Тахиридов і Саманидів (IX — X ст.). Протягом усієї подальшої часу біля Таджикистану існувала безліч дрібних князівств. У 1868 р. північну частина Таджикистану завоювали російські. У 1929 р. була створена Таджицька РСР. У 1991 р. проголошена її независимость.

Верующие таджики, узбеки, кыргызы, туркмени та інших народності сучасного Таджикистану в переважній більшості є мусульманами-суннітами ханифитского толка.

Таджикистан відомий багатьма визначними пам’ятками глибинної історії та культури. У тому числі є унікальні пам’ятки. Однією з них розташований північ від республіки, в долині річки Зеравшан, місто Пенджикент. У V — VIII ст., до арабського завоювання, Пенджикент був центром однієї з согдийских князівств. Тут археологами знайшли залишки житлових і громадських споруд, цитадель з палацом, некрополь, прекрасні настінні розписи (сцени зі життя місцевого суспільства до приходу у Верховну Середньої Азії арабів). На місці розкопок створили музей-заповідник. Неподалік Пенджикента, на горі Муг, знайдено архів документів пенджикентского правителя, написаних на согдийском мові. Розшифровка цих документів дозволяє будувати висновки про соціальної, економічної і політичною життя населення Середню Азію в VIII в. На півдні Таджикистану, у містечку Аджинатепе, біля р. Курган-Тюбе, археологи виявили сліди древнього буддійського монастиря VII — VIII ст., зокрема 12-метровую постать лежачого Будди. Високі гори, важкі воєнні та небезпечні сходжень схили, льодовики — усе це приваблює у Таджикистан спортсменов-альпинистов.

Законодательная влада належить парламенту — Маджлиси Олий (Верховне збори), виконавча — президенту. Президент за узгодженням із парламентом формує уряд. У республіці є безліч політичних партій та об'єднань. У 90-х рр. Таджикистані між різними політичним силам розгорнулася боротьба влади, яка перетворилися на громадянську війну. У 1997 р. між основними суперниками укладено Загальне угоду встановити світу і національної згоди, вироблені умови політичного урегулирования.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.