Значення природних травостоїв в забезпеченні тварин кормами

Природні кормові угіддя на Україні займають 6,6 млн. га, однак у зв’язку з низькою продуктивністю -8−9 ц/га кормових одиниць — вони поки що дають не більше 10% валового виробництва кормів [19].

У системі заходів по інтенсифікації лучного кормовиробництва важливе значення має застосування прогресивних способів раціонального використання природних і сіяних травостоїв, впровадження нових форм організації виробництва кормів.

Одним з основних факторів, що впливають на продуктивність лук, підвищення якості і зниження собівартості кормів, а також продуктивне довголіття лучних угідь, є строки і частота скошування травостоїв, зокрема строки першого укосу.

Перший укіс у фазах колосіння злакових і бутонізації бобових трав та окремо у фазі виходу в трубку — стеблування дав змогу провести відповідно три і чотири укоси і забезпечити вищу поживність та якість корму [13].

Строки збирання значною мірою впливають також і на отавність трав. Скошуючи травостої у фазах колосіння і початок цвітіння, в умовах достатнього зволоження можна одержати повноцінний другий укіс, а при збиранні в пізніші фази другий укіс менш продуктивний і становить лише 15−25% першого.

Урожай, якість сіна і отавність трав залежить також від висоти їх скошування. Високе скошування знижує врожайність і якість корму. Так, при скошуванні трав, у яких листя розміщене на висоті 5 см, вихід маси становить 75−80% всього біологічного врожаю, а при висоті 10 і15 см — відповідно 50−69,0 і 30−40%. В результаті втрачається протеїну в 1,5 рази більше, ніж при низькому зрізі. Виходячи з цього, природні кормові угіддя з переважанням у травостої низових злаків доцільно скошувати на висоті 3−4 см, з переважанням напів верхових трав — на 5−6 см і верхових — 8−9 см [13]. Господарська цінність рослин на природних кормових угіддях визначається насамперед їх продуктивністю, поширеністю в ценозах, можливістю введення в культуру та поживністю.

Кормова цінність значною мірою залежить від біохімічного складу маси, зокрема вмісту протеїну, білка, жиру, клітковини, зольних елементів, біологічно активних речовин тощо, поїданності худобою та перетравності.

При оцінці поживності трав важливо враховувати не тільки абсолютну кількість поживних речовин, а й темпи їх витрачання та зниження якості корму в міру проходження рослинами фаз вегетації, а також фітоекстрогенну активність і наявність у них інших біологічно активних чи отруйних речовин, які впливають на поїдання трав, стан здоров’я і продуктивність худоби та якість тваринницької продукції.

Слід відзначити, що оцінка поїдання рослин худобою досить умовна і залежить не тільки від фази розвитку, а й від виду тварин. Багато є рослин, які погано поїдає велика рогата худоба і добре вівці, або вони цінні для дійних корів і малопридатні для коней. Господарська цінність рослин залежить також від способу їх використання. Буває, коли трави не придатні як зелений корм на пасовищі, але добре поїдаються в сіні чи в силосі.

Значення цих особливостей дає змогу точніше визначити кормову цінність природних кормових угідь, планувати і здійснювати найбільш раціональні шляхи їх використання та поліпшення [14].