Вищий господарський суд

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Вищий господарський суд (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Зміст

Вступ

1. Господарські суди як елемент судової системи України

1.1 Поняття та ознаки судової системи

1.2 Правова природа та система господарських судів

2. Вищий господарський суд як вищий судовий орган в системі господарських судів

2.1 Поняття та засади діяльності Вищого господарського суду України

2.2 Розгляд справ у Вищому господарському суді

2.3 Правовий статус судді Вищого господарського суду

2.4 Повноваження Голови Вищого господарського суду

3. Касаційна інстанція у господарському судочинстві

3.1 Вищий господарський суд України як суд касаційної інстанції

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Підвищення ролі, яку останнім часом стала відігравати судова влада в системі органів державної влади в Україні, обумовило значне зростання суспільного інтересу до процесів її реформування. В наукових публікаціях, присвячених місцю судової влади в правовій державі, висловлювалась навіть думка, що в сучасних високо розвинутих державах судова влада формально і фактично стала вищою державною владою, яка наділена можливостями здійснювати вплив та контролювати інші гілки влади шляхом винесення рішень у скаргах на їх дії.

Актуальні проблеми функціонування та формування окремих інститутів судової системи в Україні сьогодні є предметом дослідження багатьох вітчизняних науковців, які працюють над питаннями судоустрою. Однією з найбільш актуальних проблем, на якій зосереджена увага дослідників, є проблема створення системи господарських судів, яка б повністю узгоджувалася з вимогами Конституції України та міжнародно-правовими зобов’язаннями, взятими нашою державою при вступі до Ради Європи.

Швидкі темпи, якими здійснюється процес реформування системи судоустрою в Україні є наслідком підвищення ролі системи господарських судів в судовій системі України.

Необхідно зазначити, що в процесі реформи судоустрою особлива увага приділена місцю та функціям суду касаційної інстанції в системі спеціалізованих судів. Вищий господарський суд не став винятком, правовий статус якого як касаційної інстанції в системі господарських судів пропонується піддати суттєвим змінам. Однак не всі із запропонованих змін можна розглядати як позитивні. Дискусійними уявляються питання щодо підстав касаційного оскарження, обсягу повноважень Вищого господарського суду при розгляді касаційних скарг, а також підстав та порядку здійснення повторної касації до Верховного Суду України.

Крім того, слід зважити на можливості об'єднання господарських судів та судів, що здійснюють судочинство у цивільних справах, в межах однієї юрисдикції.

У зв’язку з актуальністю питань, пов’язаних з визначенням місця та функцій Вищого господарського суду в системі господарських судів України, існує потреба також у вивченні механізму касаційного оскарження судових рішень зарубіжних країн, зокрема тих, які належать до романо-германської системи права.

В процесі аналізу ступеня наукової розробки були відзначені праці дослідників господарського процесу, таких як Притика Д. М., Тітова М.І., Гайворонський В. М., Терлецька О., Іванченко О.

Мета даного дослідження полягає у науково-теоретичному та практичному аналізі правової природи господарського процесу, глибокому аналізі його сутності, осмисленні основних інститутів господарського судочинства, а також в аналізі судової практики господарського процесу України.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

визначити поняття та ознаки судової системи;

проаналізувати правову природу та систему господарських судів;

дати аналіз засадам діяльності Вищого господарського суду України;

проаналізувати розгляд справ Вищим господарським судом України;

розглянути правовий статус судді Вищого господарського суду;

зробити огляд повноважень Голови Вищого господарського суду;

провести дослідження питань пов’язаних з касаційною інстанцією у господарському судочинстві, зокрема, надати характеристику Вищому господарському суду як суду касаційної інстанції;

Об'єктом дослідження є правові основи господарського судочинства, які мають визначальне значення для системи господарських судів.

Предметом дослідження є аналіз правового статусу Вищого господарського суду в системі господарських судів України.

Методологічна основа дослідження. Методологія науки дає можливість наукового пояснення правових засад діяльності Вищого господарського суду на сучасному етапі розвитку правосуддя в Україні.

Системний метод вживався при аналізі різних понять. Застосування діалектичного методу дало можливість проаналізувати становлення господарського процесу в Україні як складний динамічний процес, в якому завдяки виникненню і розв’язанню внутрішніх суперечностей здійснюється перехід до нового якісного стану судової системи. Методом порівняльно-правового аналізу досліджувалися питання пов’язані із системою господарських судів. Застосування системного методу дало змогу проаналізувати засади діяльності касаційної інстанції у господарському судочинстві. На підставі методу прогнозування формувалися пропозиції щодо перспектив розвитку касації в господарському судочинстві. Окрім загальних методів використовувалися і спеціальні, до яких належить історичний метод соціологічних досліджень.

Отже, в даній курсовій роботі слід буде визначити поняття та ознаки судової системи, проаналізувати правову природу та систему господарських судів. А головне, дати аналіз основним засадам діяльності Вищого господарського суду України, його структурі, правовому статусу судді та Голові Вищого господарського суду, а також особливостям касаційного розгляду справ у даному суді. Розгляд та аналіз цих питань, як вже вище зазначалось, безсумнівно є актуальним.

1. Господарські суди як елемент судової системи України

1.1 Поняття та ознаки судової системи

Судова система становить сукупність усіх судів держави, що здійснюють судову владу.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, що складається із загальних та спеціалізованих судів.

Відповідно до ст. 125 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до системи судів загальної юрисдикції належать: місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Судова система загальних судів складається з таких ланок:

1. Місцеві загальні суди — районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.

2. Апеляційні суди з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення — апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Апеляційні суди з розгляду господарських справ, апеляційні суди з розгляду адміністративних справ — відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

3. Вищі спеціалізовані суди.

4. Верховний суд України.

Як слушно відмічає Макаренко Г. «Господарські та адміністративні суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції».

Система господарських судів складається з чотирьох ланок:

1. Місцеві господарські суди.

2. Апеляційні господарські суди.

3. Вищий господарський суд.

4. Верховний Суд України (Судова палата у господарських справах).

Діяльність ланок судової системи визначається тим, які функції виконує суд залежно від стадії розгляду справи. Судова інстанція — це стадія розгляду справи в суді з певною компетенцією. Справи в судах розглядаються у першій інстанції, другій інстанції - апеляційній та третій інстанції - касаційній. Справи можуть переглядатися в порядку виключного провадження.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної Законодавством системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою.

Всі суди України є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного герба України й своїм найменуванням.

1.2 Правова природа та система господарських судів

Система господарських судів засновується на загальних принципах і положеннях судоустрою і судочинства, здійснюючи судову владу шляхом вирішення господарських та інших справ, віднесених до їх ведення.

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди.

Основними завданнями господарського суду, що визначають зміст його діяльності, є:

захист прав і законних інтересів учасників господарських правовідносин;

сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин;

внесення пропозицій, спрямованих на удосконалення правового регулювання господарської діяльності.

Господарські суди становлять єдину триланкову систему спеціалізованих судів, яка складається з місцевих господарських судів, апеляційних господарських судів та Вищого господарського суду України. Має місце також судова палата у господарських справах у Верховному Суді України.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місцевий господарський суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені Господарським процесуальним кодексом України до його підсудності, а саме: справи, що виникають з господарських правовідносин, та інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції всі справи, підвідомчі господарським судам. Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

— спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

— спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо дані ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

— інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

У місцевому господарському суді може запроваджуватися спеціалізація суддів відносно окремих категорій справ.

Місцевий господарський суд складається із суддів місцевого господарського суду, голови та заступника голови суду. У місцевому господарському суді, у якому кількість суддів перевищує п’ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Притика Д. М. відмічає, що «Голова місцевого господарського суду виконує такі обов’язки»:

здійснює організаційне керівництво діяльністю господарського суду;

визначає обсяг обов’язків заступника (заступників) голови суду;

3) на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддею безстроково або припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;

організовує ведення судової статистики;

організовує роботу щодо підвищення кваліфікації працівників апарату суду;

представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова місцевого господарського суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.

Мережа апеляційних господарських судів утворена за апеляційними округами відповідно до указу Президента України і включає такі суди:

Дніпропетровський апеляцiйний господарський суд;

Донецький апеляцiйний господарський суд;

Київський апеляційний господарський суд;

Львівський апеляцiйний господарський суд;

Одеський апеляцiйний господарський суд ;

Рівненський апеляційний|господарський суд ;

Севастопольський апеляцiйний господарський суд;

Харківський апеляцiйний господарський суд;

Москаленко В. зазначає, що зміст діяльності апеляційних господарських судів:

розгляд справ у апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

ведення та аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики;

надання методичної допомоги місцевим судам у застосуванні законодавства;

здійснення інших повноважень, передбачених законом.

До складу апеляційного господарського суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. В апеляційному суді, кількість суддів в якому перевищує тридцять п’ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду.

У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів апеляційного суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати

організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до діяльність судової палати.

Суддя апеляційного суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Голова апеляційного господарського суду:

представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

визначає адміністративні повноваження заступників голови апеляційного суду;

контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність з дня їх утворення;

забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду;

контролює ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, дбає про якості судочинства;

забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів апеляційного суду;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова апеляційного господарського суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.

У разі відсутності голови апеляційного суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення — заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду — суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді. Голова апеляційного господарського суду має першого заступника та заступників голови суду — голів судових палат.

Наступною ланкою системи господарських судів України є Вищий господарський суд.

2. Вищий господарський суд як вищий судовий орган в системі господарських судів

2.1 Поняття та засади діяльності Вищого господарського суду України

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України. Отже, Вищий господарський суд України є Вищим спеціалізованим судом.

Вищий господарський суд України є вищим судовим органом у системі господарських судів, який утворений Президентом України і складається із суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників. У ньому можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Склад цих судових палат формується за поданням голови Вищого господарського суду.

Для вирішення організаційних питань Вищого господарського суду діяла президія суду у складі голови суду, його заступників, заступників голів палат, а також суддів даного суду, обраних до складу президії. З моменту набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втратив чинність Закон України «Про судоустрій України», у зв’язку з чим президія Вищого господарського суду України припинила свою діяльність.

Для вирішення загальних питань діяльності Вищого господарського суду України у ньому діє пленум Вищого господарського суду.

Пленум Вищого господарського суду України діє у складі всіх суддів Вищого господарського суду України для вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах господарської юрисдикції, та інших питань, віднесених до його повноважень Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Правові засади, організація і порядок діяльності пленуму Вищого господарського суду визначається Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», іншими правовими актами та Регламентом пленуму Вищого господарського суду України.

До повноважень пленуму Вищого господарського суду України належить:

призначення за поданням голови Вищого господарського суду України з числа суддів Вищого господарського суду України та звільнення з посади секретаря пленуму;

узагальнення практики застосування матеріального і процесуального закону з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ господарськими судами;

заслуховування інформації про стан правосуддя у господарських судах та практику вирішення окремих категорій справ;

прийняття рішення про звернення до Верховного Суду України про направлення конституційного подання щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;

затвердження Регламенту пленуму Вищого господарського суду України та внесення до нього змін і доповнень;

за результатами узагальнення судової практики надання роз’яснення рекомендаційного характеру з питань застосування господарськими судами законодавства при вирішенні підвідомчих їм справ;

затвердження положення про Науково-консультативну раду Вищого господарського суду України та визначення її персонального складу;

визначення персонального складу редакційної колегії офіційного друкованого органу Вищого господарського суду України «Вісника господарського судочинства» ;

здійснення інших повноважень, передбачених законом.

Пленум Вищого господарського суду України скликається головою Вищого господарського суду України в разі потреби або на вимогу не менш як п’ятої частини від складу суддів Вищого господарського суду України, але не рідше двох разів на рік. Про день і час скликання пленуму його учасники повідомляються не пізніш як за десять днів до засідання. У цей же строк надсилаються матеріали щодо питань, які виносяться на розгляд пленуму.

Крім того, діє Науково-консультативна рада, яка утворюється при вищому господарському суді з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов Вищого господарського суду, підготовка яких потребує наукового забезпечення.

Вищий господарський суд України:

розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених Господарським процесуальним кодексом України;

веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику;

надає методичну допомогу апеляційним та місцевим господарським судам з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

здійснює інші повноваження, передбачені законом.

2.2 Розгляд справ у Вищому господарському суді

Розгляд справ у Вищому господарському суді здійснюється колегіально в кількості не менше трьох суддів у порядку, визначеному процесуальним законом. Вищий господарський суд України є вищим судовим органом у системі спеціалізованих господарських судів та касаційною інстанцією у господарській юрисдикції.

У ВГСУ утворено чотири палати:

з розгляду справ про банкрутство;

з розгляду справ між господарюючими суб'єктами;

з розгляду справ, що виникають з податкових та інших відносин, пов’язаних з державним регулюванням діяльності господарських суб'єктів;

з розгляду справ, пов’язаних із захистом права на об'єкти інтелектуальної власності.

Наприклад, судова палата з розгляду справ про банкрутство розглядає справи про банкрутство. Судова палата з розгляду справ між господарюючими суб'єктами розглядає справи по господарських спорах про:

право власності та інші речові права;

укладення, зміну і розірвання договорів;

визнання угод недійсними і застосування наслідків їх недійсності (за винятком справ за участю податкових органів);

розрахунки за продукцію, товари, послуги;

невиконання чи неналежне виконання зобов’язань, що виникають з договорів;

цінні папери, корпоративне управління та реалізацію корпоративних прав;

захист ділової репутації суб'єктів підприємницької діяльності;

інші справи у господарських спорах, що виникають між господарюючими суб'єктами.

Судова палата з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом права на об'єкти інтелектуальної власності, розглядає справи у господарських спорах про захист авторського права і суміжних прав, захист права на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, сорти рослин, інші об'єкти).

Судова палата з розгляду справ що виникають з податкових та інших відносин, щодо державним регулюванням діяльності господарських суб'єктів, розглядає справи у господарських спорах, що виникають з податкових відносин, а також про:

— визнання недійсними актів органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших установ і організацій, що здійснюють контроль за підприємницькою діяльністю;

— спонукання органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших установ і організацій видати акт або вчинити дії, необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

— стягнення штрафних санкцій за порушення встановленого порядку підприємницької діяльності;

— про повернення стягнутих з суб'єктів підприємницької діяльності у безспірному порядку сум штрафних санкцій, тощо.

Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів вищого господарського суду про діяльність судової палати.

З метою належної організації роботи (з урахуванням навантаження, відряджень, відпусток, хвороби суддів та інших поважних причин) справи касаційного провадження за розпорядженням Голови Вищого господарського суду України або його першого заступника можуть передаватися до судової палати незалежно від її спеціалізації.

2.3 Правовий статус судді Вищого господарського суду

господарський суд справа касаційний Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

До складу Вищого господарського суду входять судді, обрані на посаду судді безстроково, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. У вищому господарського суді, кількість суддів у якому перевищує сорок п’ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду.

Суддя Вищого господарського суду України:

здійснює правосуддя в порядку, визначеному господарським процесуальним законодавством;

провадить процесуальні дії та здійснює організаційні заходи, необхідні для забезпечення своєчасного та якісного розгляду справ;

здійснює відповідно до закону контроль за своєчасним зверненням до виконання винесених за його участю судових рішень;

4) здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Суддя Вищого господарського суду України має помічника, яким може бути громадянин України, що має вищу юридичну освіту.

Абрамов Н.А. відмічає, що суддя господарського суду зобов’язаний:

при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;

додержуватися вимог, передбачених ст. 5 Закону України «Про статус суддів» (втрата чинності Закону відбудеться 01.01.2012 року), службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи на судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Необхідною умовою для зайняття посади судді є складання кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років.

Незалежність суддів забезпечується:

встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади;

передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;

таємницею прийняття судового рішення й забороною її розголошення;

забороною під загрозою відповідальності втручання в здійснення правосуддя;

відповідальністю за неповагу до судді;

правом судді на відставку;

недоторканністю суддів;

створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;

особливим порядком фінансування судів;

системою органів судового самоврядування.

Суддя господарського суду звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: закінчення строку, на який його призначено; досягнення суддею шістдесяти п’яти років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; у разі його смерті.

Про наявність підстав для припинення повноважень судді господарського суду та про висунення кандидатур для обрання суддею голова суду, в якому працює суддя, або голова вищого суду повідомляє орган, який призначив або обрав суддю, у строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених Законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді.

Вплив на суддю в будь-якій формі з метою перешкодити всебічному, повному і об'єктивному розгляду конкретної справи тягне за собою відповідальність за законодавством України.

2.4 Повноваження Голови Вищого господарського суду

Адміністративними посадами в суді вважаються посади Голови суду та заступника (заступників) Голови суду. Голова Вищого господарського суду, його заступники призначаються на посади строком на п’ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів. Суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки підряд.

Голова Вищого господарського суду України:

здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

розподіляє обов’язки між заступниками голови суду;

на підставі акта про обрання суддею Вищого господарського суду або припинення повноважень судді цього суду видає відповідний наказ;

утворює судові палати;

скликає Пленум Вищого господарського суду України, вносить на його розгляд питання та головує на його засіданнях;

інформує Пленум вищого господарського суду про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ;

може головувати в судових засіданнях колегій суддів Вищого господарського суду при розгляді будь-якої справи, що належить до юрисдикції даного суду;

керує організацією роботи судових палат, здійснює керівництво роботою апарату Вищого господарського суду;

організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного господарського суду справи, судові рішення у яких набрали законної сили;

приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця в порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення; погоджує подання щодо утворення та ліквідації відповідних місцевих та апеляційних господарських судів;

вносить подання про призначення та обрання безстроково суддів відповідних місцевих і апеляційних господарських судів, Вищого господарського суду, а також про звільнення їх з посад;

затверджує штатний розпис і кошторис витрат на утримання Вищого господарського суду;

організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату Вищого господарського суду;

подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;

представляє Вищий господарський суд та систему господарських судів у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами і організаціями, органами влади та організаціями інших держав;

здійснює інші передбачені законами повноваження.

У разі відсутності Голови Вищого господарського суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення — заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду — суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді. Заступники Голови Вищого господарського суду здійснюють адміністративні повноваження, визначені Головою суду.

3. Касаційна інстанція у господарському судочинстві

3.1 Вищий господарський суд України як суд касаційної інстанції

Відповідно до ст. 108 та 109 ГПК України «Судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України. Касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову».

Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Отже, основним завданням Вищого господарського суду України як суду касаційної інстанції є перевірка правильності застосування (на підставі встановлених фактичних обставин справи) судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, тобто здійснення юрисдикційних функцій судовоо органу.

Чернадчук В.Д., Сухонос В. В. відмічають, що «Касаційна інстанція є третьою судовою інстанцією з розгляду господарських спорів».

Таким чином, якщо об'єктом першої інстанції є спірне правовідношення, яке належить вирішити, об'єктом апеляційної інстанції - судовий акт першої інстанції, який ще не набрав законної сили, то об'єктом касаційного розгляду є рішення першої або постанова апеляційної інстанції, що вже набрали законної сили. Причому касаційний суд перевіряє лише обґрунтованість рішень попередніх судів з точки зору наявності чи відсутності в них порушень норм матеріального і процесуального права.

Така «багатоступінчатість» судового розгляду господарських спорів покликана забезпечити його всебічний, повний та об'єктивний характер, гарантувати сторонам у справі належний захист їх прав та законних інтересів.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити:

1) найменування касаційної інстанції;

2) найменування місцевого або апеляційного господарського суду, судове рішення якого оскаржується, номер справи та дату прийняття рішення або постанови;

3) найменування особи, що подає скаргу, та іншої сторони (сторін) у справі;

4) вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права;

5) перелік доданих до скарги документів.

У касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право:

1) залишити рішення першої інстанцій або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції якщо суд припустився порушень;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне рішення із раніше прийнятих рішень або постанов.

За результатами розгляду касаційної скарги (подання) касаційна інстанція вправі вчиняти щодо рішень місцевого суду чи постанов апеляційного суду ті самі дії, що й апеляційна інстанція щодо рішень місцевого суду: залишати їх без змін, а скарги (подання) без задоволення; скасовувати повністю чи частково ці акти і приймати нові або припиняти провадження у справі чи залишати позов без розгляду повністю або частково та змінювати їх. Але на відміну від апеляційного суду касаційна інстанція може скасувати рішення місцевого суду чи постанову апеляційної інстанції, передати справу на новий розгляд до місцевого суду, якщо він припустився порушень, передбачених статтею 111−10 ГПК. Зокрема, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі;

4) рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 17 ГПК.

Наслідком розгляду касаційної скарги (подання) є постанова касаційної інстанції. В ній зазначаються: вихідні дані; підстави оскарження рішення, постанови; доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (подання); мотиви, за якими касаційна інстанція вважає помилковим застосування законів та інших нормативних актів, якими керувався суд, приймаючи рішення; висновки за результатами розгляду касаційної скарги (подання). У разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд у постанові касаційної інстанції вказуються дії, які повинні виконати сторони та суд першої інстанції.

У випадках, коли судом касаційної інстанції за результатами перевірки касаційної скарги (подання) буде встановлено, що судом першої або апеляційної інстанції не повно з’ясовані фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і прийняте судове рішення у зв’язку з цим недостатньо обґрунтовано або судом першої і апеляційної інстанції прийнято судовий акт про права і обов’язки осіб, не залучених до участі у справі, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і постанову апеляційної інстанції та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові касаційної інстанції мають бути обов’язково зазначені дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд. Ці дії мають бути спрямовані виключно на встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з’ясовані у рішенні або постанові господарського суду.

Здійснивши системний аналіз повноважень Вищого господарського суду України, можна сказати, що головна роль касаційної інстанції полягає у формуванні єдиної практики здійснення господарського судочинства шляхом забезпечення одноманітного тлумачення норм матеріального та процесуального права.

Також, Вищий Господарський суд України видає інформаційні листи, хоча закон не визначає окремо такого виду актів, їх слід розглядати як такі, що видані на виконання повноваження з надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою однозначного застосування норм Конституції України та законів.

Постанова Вищого Господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття, вона надсилається сторонам у справі у триденний строк. Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Висновок

Судову систему України представляють суди, які від імені держави, в порядку, встановленому законом, здійснюють правосуддя, наділені владними повноваженнями, завданням яких є забезпечення гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Характерними ознаками судової системи України є її пристосованість до адміністративно — територіального устрою, різні рівні провадження, стабільність і єдність.

Місцеві суди як суди першої інстанції вирішують зараз 90 відсотків цивільних і кримінальних справ.

Верховний Суд України розглядає в касаційному порядку рішення судів загальної юрисдикції, переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку.

Вищий господарський суд України є вищим судовим органом у системі господарських судів, який утворений Президентом України в порядку, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», і складається із суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників.

Для вирішення загальних питань діяльності Вищого господарського суду України у ньому діє Пленум Вищого господарського суду.

Вищий господарський суд України: розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених Господарським процесуальним кодексом України; веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику; надає методичну допомогу апеляційним та місцевим господарським судам з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції; здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Пленум Вищого господарського суду України дає роз’яснення з питань застосування господарськими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції.

Суддя Вищого господарського суду України: здійснює правосуддя в порядку, визначеному господарським процесуальним законодавством; провадить процесуальні дії та здійснює організаційні заходи, необхідні для забезпечення своєчасного та якісного розгляду справ; здійснює відповідно до закону контроль за своєчасним зверненням до виконання винесених за його участю судових рішень; здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Голова Вищого господарського суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази та розпорядження. Він призначається на посаду з числа суддів Вищого господарського суду і звільняється з посади Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів. Одна і та сама особа може бути призначена на цю посаду повторно У разі відсутності Голови Вищого господарського суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення — заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду — суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

Касаційна інстанція є третьою судовою інстанцією з розгляду господарських спорів. Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Основним завданням Вищого господарського суду України як суду касаційної інстанції є перевірка правильності застосування (на підставі встановлених фактичних обставин справи) судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, тобто здійснення юрисдикційних функцій судового органу.

Головна роль касаційної інстанції полягає у формуванні єдиної практики здійснення господарського судочинства шляхом забезпечення одноманітного тлумачення норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, в даній роботі було розглянуто та проаналізовано засади функціонування Вищого господарського суду України, визначені основні особливості касаційного розгляду справ у даному суді, розглянуто правовий статус судді та Голови Вищого господарського суду, за допомогою чого, можна побачити роль та значення Вищого господарського суду в системі судів України.

Щоб громадяни були в курсі справ, Вищий господарський суд має офіційний друкований орган, в якому публікуються матеріали судової практики вищого спеціалізованого суду та інших судів відповідної судової юрисдикції, матеріали з питань організації діяльності судів відповідної судової юрисдикції та інші матеріали.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 г. № 254к/96-вр // Відомості Верховної Ради, 1996, N 30, ст. 141.

2. Господарський процесуальний кодекс України вiд 06.11.1991 р. № 1798-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 6, ст. 56.

3. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2010, N 41−42, N 43, N 44−45, ст. 529.

4. Закон України «Про статус суддів» вiд 15.12.1992 № 2862-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 8, ст. 56.

5. Указ Президента України «Питання мережі господарських судів України» вiд 12.08.2010 № 811/2010.

6. Постанова Пленуму Вищого Господарського Суду України «Про затвердження нової редакції положення про Науково-консультативну раду Вищого господарського суду України та визначення її персонального складу» від 25 лютого 2011 року № 4.

7. Бондаренко І.А. Судова система України та її реформування у сучасних умовах // Право України. — 2010. — № 23. — 41−52 с.

8. Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины. — Харьков, Эспада, 2009. — 159 с.

9. Васильев С. В. Господарський процес України: ПідручникХарьков, Эспада, 2010. — 201- 237 с.

10. Господарське процесуальне право України: Підручник / В. Д. Чернадчук, В. В. Сухонос, В. П. Нагребельний, Д.М. Лук’янець; За заг. ред. к.ю.н. В. Д. Чернадчука. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2010. — 231 с.

11. Горевий В.І., Куліш А.М., Чернадчук В. Д. Навчальний посібник: Господарський процес. Практикум. / Для студентів вищих юридичних навчальних закладів — Університетська книга, 2010. — 283 с.

12. Кравчук В. М. Стратегія і тактика господарського процесу. — К.: Атіка- 2009 — 364 с.

13. Макаренко Г. Розвиток системи правосуддя у контексті судової реформи // Юридичний вісник України. — 2005. — № 10, 6−12 березня. — с. 5.

14. Осетинський А. В. Порівняльно-правовий аналіз функцій касаційної інстанції в судових системах країн романо-германської системи права та перспективи розвитку касації в господарському судочинстві України // Право України, 2010, № 8, 34−40 с.

15. Москаленко В. Споры с ГНАУ — компетенция хозсудов // Юридическая практика — 2007. — № 16 (326), 23 марта. — 5 с.

16. Притика Д. М. Вищі спеціалізовані суди та конституційна гарантія демократизації судової влади // Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція — Одеса: Юрид. літ., 2009. — 143−151 с.

17. Притика Д. М. Господарські суди України в умовах судово-правової реформи // Право України, 2009, 22−31 с.

18. Чернадчук В. Д., Сухонос В. В. Основи господарського процесуального права: Навчальний посібник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2009. — 11−43 с.

19. Абрамов Н. А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учебное пособие (курс лекций).- X.: Одиссей, 2009, 111 с.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою