Розрахунок об"ємного гідроприводу
За вибраним варіантом схеми гідропривода і заданими у, табл. 1, вихідними даними, а також взятим значенням робочого тиску, визначити розміри гідроциліндра і підібрати розподільник, дросель, гідроклапан, фільтр. Розрахувати втрати тиску в магістралях приводу. Вибрати насос. Розрахувати потужність і ККД гідроприводу. Еквівалентну шорсткість гідроліній взяти Е =0,06 мм, а механічний ККД… Читати ще >
Розрахунок об"ємного гідроприводу (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет Кафедра прикладної гідроаеромеханіки.
Курсова робота.
з дисципліни «Гідравліка та гідропневмоприводи».
на тему: «Розрахунок об'ємного гідроприводу».
Суми 2009.
Завдання.
Принципова схема об`ємного гідропривода (схема 8) поступального руху подана на рисунку 1. Робоча рідина з бака Б подається насосом Н через розподільник Р у робочу порожнину гідроциліндра Ц. Шток гідроциліндра навантажений силою F. Надлишок рідини, що нагнітається насосом, відводиться в бак Б через клапан переливний КП чи через дросель ДР. Для регулювання швидкості робочого органу встановлений дросель ДР. Відпрацьована рідина з порожнини гідроциліндра через розподільник Р, i фільтр Ф зливається в бак Б.
За вибраним варіантом схеми гідропривода і заданими у, табл. 1, вихідними даними, а також взятим значенням робочого тиску, визначити розміри гідроциліндра і підібрати розподільник, дросель, гідроклапан, фільтр. Розрахувати втрати тиску в магістралях приводу. Вибрати насос. Розрахувати потужність і ККД гідроприводу. Еквівалентну шорсткість гідроліній взяти Е =0,06 мм, а механічний ККД гідроциліндра.
Вихідні дані:
F=50 кН;
VП=3,2 м/хв=0,0533 м/с;
Р= 2,5 МПа;
Масло — індустріальне 20.
Довжину напірної лінії (м) визначити за формулою:
(1.1).
де N — сума двох останніх цифр номеру залікової книжки,.
N = 11 (Варіант 38).
Довжина зливної лінії дорівнює:
(1.2).
Довжина всмоктувальної лінії:
(1.3).
Принципова схема об'ємного гідроприводу поступального руху показана на рис. 1.
Рисунок 1 — Принципова схема об'ємного гідропривода поступального руху.
1. Розрахунок і вибір параметрів гідроустаткування.
1.1 Розрахунок довжини гідролінії.
Довжину напірної лінії (м) визначаємо за формулою (1.1):
м.
Довжину зливної лінії визначаємо за формулою (1.2):
м;
Довжину всмоктувальної лінії обчислюємо за формулою (1.3):
.
1.2 Вибір робочої рідини.
Вибір робочої рідини виконується залежно від температурних умов, режиму роботи ГП і його робочого тиску.
Нормальна температура робочої рідини складає 50−60 С.
Приймаємо робочу рідину згідно рекомендацій [1, с. 19, додаток А]: масло індустріальне 20.
— густина с = 885 кг/м 3;
— кінематична в’язкість н = 20 10 -6 м 2/с.
1.3 Вибір робочого тиску.
Значення робочого тиску (МПа) вибираємо з ряду нормативних, установлених ГОСТ 12 445–80.
Для умов роботи заданого гідропривода приймаємо значення p=2,5 МПа, згідно рекомендацій.
1.4 Розрахунок розмірів гідроциліндра.
Площу поршня визначаємо за вибраним тиском і розрахунковим навантаженням із співвідношення, [1, с. 8 формула (2.1) ]:
(1.4).
де Sе — ефективна площа циліндра, м;2.
F — зусилля на штоці, Н;
Р — робочий тиск, Па;
— механічний ККД гідроциліндра;
— гідравлічний ККД гідроапаратури;
— визначає втрати тиску в трубопроводах і гідроапаратурі, що входить до складу приводу.
Приймаємо: =0,85; =0,9; p = 2,5· 10 6; F =80•103.
Діаметр поршня гідроциліндра визначається за отриманою ефективною площею поршня гідроциліндра, залежно від схеми гідропривода за формулою:
(1.5).
де D — діаметр поршня гідроциліндра, м;
відношення діаметра штока до діаметра поршня:
При цьому вибираємо залежно від величини робочого тиску, а саме:
приймаємо = 0,5 згідно [1, с. 9] при Р<5 МПа.
Отримане значення діаметра поршня округляю по ГОСТ 12 447–80 у відповідності з рядом розмірів діаметрів.
Приймаємо D=220 мм.
Діаметр штока (мм) знаходимо зі співвідношення [1, с. 10, формула (2.4)]:
(1.6).
де — відношення діаметра штока до діаметра поршня (=d/D); приймаємо в залежності від робочого тиску при Р<5 МПа, =0,5;
.
Отримане значення діаметра штока округляю по ГОСТ 12 447–80 до нормативних вимог у відповідності з рядом розмірів: d=110 мм.
За вибраними стандартними значеннями діаметрів поршня D і штока d уточнюємо значення ефективної площі напірної SE і зливної SEзл. порожнин гідроциліндра:
Напірна (зливна) лінія:
; ;
; (1.7).
1.5 Розрахунок необхідної витрати рідини.
Необхідну витрату рідини QНОМ, що надходить у гідроциліндр, знаходимо за формулою[1, с. 10 формула (2.5)]:
(1.8).
де VП — швидкість руху поршня, м/с;
SЕ — ефективна площа поршня гідроциліндра, м 2;
м 3/с = 90,6 л/хв.
Вибираємо необхідну подачу насоса за формулою (2.6):
(1.9).
де К=1,1 згідно рекомендацій;
Необхідну витрату рідини Qном (зл) (м3/с), що виходить зі зливної порожнини гідроциліндра, знаходять за формулою:
м3/с=120,84 л/хв.
1.6 Вибір гідрозподільника.
Тип і марку гідророзподільника вибирають за робочим тиском p=2.5 МПа і максимальною витратою через розподільник QН =120,84 [2, с. 78 табл. 4,4].
Приймаємо за графіком [2, с. 77, рис. 4.3] розподільник В22.
QНОМ =160 ;
pНОМ =0,1 МПа.
1.7 Вибір дроселя.
Типорозмір дроселя вибираємо по робочому тиску p=2,5 МПа і витратою рідини QДР = 120,84 [2, с. 146, табл. 5.13].
Приймаємо дросель МПГ55−15.
QНОМ = 160 ;
pНОМ =0,2 МПа.
1.8 Вибір фільтра.
Фільтр і його типорозмір вибирають за витратою робочої рідини в зливній гідролінії і необхідною для даного гідропривода тонкістю фільтрації. Тонкість фільтрації визначаеться залежно від типу привода [2, с. 296, табл. 8.2]. Вибір фільтра [2, с. 300, табл. 8.6.].
м3/с=120,84 л/хв.
Фільтр ФС, Номінальна тонкість фільтрації 40 мкм.
QНОМ =400 л/хв.;
pНОМ = 0,1 МПа.
2. Гідравлічний розрахунок системи привода.
2.1 Гідравлічний розрахунок трубопроводів.
Розрахунок трубопроводів полягає у визначенні їх діаметрів. Розрахунок виконується по ділянках: всмоктувальній (бак-насос), напірний (насос-гідроциліндр), зливній (гідроциліндр-бак), виділених у гідравлічній схемі.
Діаметри трубопроводів визначають, виходячи із забезпечення допустимої швидкості течії Vдоп, (м/с) рідини, що повинні бути в таких межах [1, с. 11 — 12]:
— всмоктувальні гідролінії: 0,5 — 1,5;
— зливні гідролінії: 1,4 — 2,0;
— напірні гідролінії: 3,0 — 5,0.
З урахуванням допустимих швидкостей за відомою витратою визначаєм діаметри трубопроводів d, м:
(2.1).
де Q — витрата рідини на даній ділянці гідромережі, м3/с.
Отримані діаметри округлюють до значення по ГОСТ 6540–68. Для всмоктувальної гідролінії QВС = QН:
=0,0650 м;
=0,0375 м.
Приймаємо dвс=0,05 м.
Для напірної гідролінії, (2.2).
де — ефективна площа поршня в напірній порожнині гідроциліндра, м 2;
VП — швидкість руху поршня, м/с.
м 3/с;
=0,0253 м;
=0,0196 м.
Приймаємо dн=0,025 м.
Для зливної гідролінії ,(2.3).
де — ефективна площа поршня в зливній порожнині гідроциліндра, м 2;
VП — швидкість руху поршня, м/с.
м 3/с;
=0,0428 м;
=0,0358 м;
Приймаємо dзл=0,04(м).
Після вибору стандартних діаметрів трубопроводів визначаємо фактичні швидкості в гідролініях.
Фактична швидкість при робочій подачі у всмоктувальній гідролінії визначається за формулою:
(2.4).
=0,846 м/с.
Фактична швидкість у напірній гідролінії складає:
(2.5).
=3,076 м/с.
Фактична швидкість у зливній гідролінії дорівнює:
(2.6).
=1,603 м/с.
Отримані швидкості робочої рідини відповідають рекомендованим межам, а значить діаметри трубопроводів визначені вірно.
2.2 Визначення втрат тиску в гідросистемі.
Втрати тиску визначають на всмоктувальній, напірній і зливній гідролініях.
Величина втрат на кожній ділянці визначається за формулою:
(2.7).
де — втрати на тертя по довжині трубопроводу, МПа;
— втрати в місцевих опорах, з урахуванням втрат в гідроапаратах, МПа.
Втрати тиску (Па) на тертя по довжині трубопроводу обчислюють за формулою Дарсі-Вейсбаха:
(2.8).
де — густина рідини, кг/м3;
— коефіціент гідравлічного тертя по довжині;
l, d — довжина і діаметр трубопроводу, м;
VФ — середня швидкість течії рідини, м/с.
Коефіцієнт гідравлічного тертя (коефіцієнт Дарсі) визначаємо, виходячи з режиму руху рідини і відносної шорсткості труби Е/d, де Е — еквівалентна шорсткість.
Режими руху рідини визначають за числом Рейнольда:
(2.9).
де V — фактична швидкість у всмоктувальному, напірному чи зливному трубопроводі, м/с;
d — діаметр трубопроводу, м;
— кінематичний коефіцієнт в’язкості, м 2/с.
Розрахунок числа Рейнольдса для ділянок трубопроводу:
— для всмоктувальної гідролінії:
;
Так як — режим руху ламінарний;
— для напірної гідролінії:
;
Так як — режим руху турбулентний;
— для зливної гідролінії:
;
Так як — режим руху турбулентний.
Якщо рух ламінарний, коефіцієнт гідравлічного тертя визначають за формулою [1, с. 14, формула (3.10)]:
(2.10).
Якщо рух турбулентний, коефіцієнт гідравлічного тертя визначають за формулою Альтшуля [1, с. 15, формула (3.11)]:
(2.11).
Коефіцієнт гідравлічного тертя на ланках трубопроводу:
— для всмоктувальної гідролінії:
;
— для напірної гідролінії:
;
— для зливної гідролінії.
.
За формулою (2.8) знаходимо:
=116,927 Па;
=18 026,841 Па;
=3629,271 Па;
Сумарні втрати тиску на тертя.
pТР=p +p +p, (2.12).
де p — втрати тиску на тертя на всмоктувальній лінії;
p — втрати тиску на тертя на напірній лінії;
p — втрати тиску на тертя на зливній лінії.
РТР=116,927 +18 026,841 +3629,271 =21 773,039 (Па).
Місцеві гідравлічні втрати pМ (Па) визначаємо за формулою Вейсбаха:
pм=, (2.13).
де — коефіціент місцевого опору;
V — середня щвидкість у місці перерізу з місцевим опором, м/с;
— густина рідини, кг/м 3.
До місцевих опорів стосовно до заданого гідропровода відносять: раптове розширення потоку (вхід у циліндр), раптове звуження потоку (вихід із циліндра), плавні повороти гідроліній, штуцерні приєднання трубопроводів, трійники, а також втрати в гідроапаратах: розподільнику, дроселі, фільтрі.
Значення коефіцієнтів місцевих опорів можна орієнтовно визначити, користуючись [1, с. 20, додаток Б]:
ВХ=0,5 — вхід у трубу;
ШТ=0,6 — штуцерні приєднання трубопроводів;
ВИХ=1,0 — вихід із труби;
ПОВ=0,21 — плавний поворот труби;
ТР=1,0 — трійник.
Вирахуємо значення коефіцієнтів місцевих опорів на кожній з гідроліній:
всмоктувальна лінія:
ВС=ВХ+ШТ;
ВС=0,5+0,6=1,1;
=348,375 Па;
напірна лінія:
Н=4ШТ+ТР+ВИХ;
Н=40,6+1,0+1,0=4,4;
=18 422,078 Па;
зливна лінія:
ЗЛ=4ПОВ+ВИХ +7ШТ+ВХ;
ЗЛ=40,21+1+70,6+ 0,5=6,54;
=7436,319 Па;
Сумарні місцеві втрати:
pМ=p+p+p, (2.14).
де p — місцеві втрати на всмоктувальній лінії;
p — місцеві втрати на напірній лінії;
p — місцеві втрати на зливній лінії.
РМ=348,375 +18 422,078 +7436,319 =26 206,772 Па.
Втрати тиску в гідроапаратах можна знайти за формулою:
(2.15).
де pном — табличне значення втрат тиску на даному опорі при номінальній подачі (наводиться в паспортних даних);
Qф — фактична витрата;
Qном — номінальна подача.
Визначаємо втрати на гідророзподільнику:
Відповідно до графіку [2, с. 77, рис. 4.3] втрати на розподільнику.
pРОЗ =0,1 МПа = 10 000 Па.
Втрати в фільтрі:
;(2.16).
=10 374,841 Па.
Визначаємо втрати в дроселі:
;(2.17).
=114 080,512 Па.
Сумарні втрати тиску в гідроапаратах:
pАП = p+p+p, (2.18).
=100 000+26206,772 +114 080,512 =224 455,353 Па.
Сумарні втрати тиску в гідросистемі:
21 773,039 +26 206,772 +224 455,353 =272 435,164 Па.
Сумарні втрати тиску не повинні перевищувати 20% тиску, що розвивається насосом:
(2.19).
Па.
Умова виконується.
3. ВИБІР ПАРАМЕТРІВ НАСОСА І ГІДРОКЛАПАНА ТИСКУ.
3.1 Вибір параметрів насоса.
гідролінія дросель фільтр трубопровід Необхідний тиск насоса pН обчислюють за рівнянням:
;(3.1).
де p — сумарні втрати тиску в гідролініях, Па;
=2,22 МПа.
Тип насоса вибирають відповідно до значень необхідної подачі QН = 99,66 л/хв і розрахункового тиску pН = 2,22 МПа [2, с. 18, табл. 2.1]:
насоc Г12−25АМ (QНОМ=110,4 л/хв, pНОМ=6,3 МПа, pМAX=7 МПа, Н=0,92) — пластинчастий нерегульований.
4.2 Вибір гідроклапана тиску Гідроклапан тиску вибирають за значеннями необхідного тиску pН=2.22 МПа і подачі вибраного насоса QH = 90,6 л/хв [2, с. 124, табл. 5.3 ]:
Гідроклапан Г54−34М:
Витрати масла: Qном=125 л/хв;
p=0,6 МПа.
4. РОЗРАХУНОК ПОТУЖНОСТІ І ККД ГІДРОПРИВОДА.
Ефективна (корисна) потужність Nп, Вт, гідроциліндру визначається за формулою:
(4.1).
Nп==2666,667 Вт.
Повна потужність N, Вт, гідроприводу дорівнює потужності, спожитої насосом:
(4.2).
де pН — розрахунковий тиск насоса, Па;
QH — подача вибраного насоса, м3/с;
Н — повний к.к.д. вибраного насоса.
N = =4008,065 Вт.
Повний к.к.д. гідроприводу [1, с. 17.формула (5.3)]:
(4.3).
=0,665.
Висновок: к.к.д. гідропривода низький, а тому для його підвищення необхідно замінити фільтр або взяти насос із меншою потужністю. Також підвищення к.к.д. можна досягнути шляхом зменшення поворотів і колін гідросистеми, що призведе до зменшення місцевих опорів у системі.
Список використаної літературИ.
1. Методичні вказівки до курсової роботи з курсу «Гідравліка та гідропневмоприводи» для студентів бакалавратури 6.0902 «Інженерна механіка» усіх форм навчання. /Укладачі: В. Ф. Герман, С.П. Кулініч. — Суми: СумДУ, 2000. — 20 с.
2. Свешников В. К., Усов А. А. Станочные гидроприводы: Справочник. — 2-е изд. перераб. и доп. — М.: Машиностроение, — 512 с.