Предмет і завдання курсу «Бюджетний менеджмент»

Реферат на тему:

Предмет і завдання курсу.

«Бюджетний менеджмент».

Сьогодні в Україні бюджет і проблеми надійного управління ним належать до найгостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. Поки що фінансовий потенціал і реального, і фінансового секторів економіки, і доходи громадян та держави суттєво обмежені. Зведений бюджет нашої держави значно менший за обсягом від бюджетів окремих європейських країн, що за територією поступаються багатьом областям України. На жаль, як не прикро це констатувати, але нинішня українська бюджетна практика багато в чому продовжує ґрунтуватись на старих засадах адміністративно-командної системи. Про це свідчить відсутність сучасних бюджетних технологій, форм і методів бюджетного менеджменту, реального планування бюджету на середньостроковий і довгостроковий періоди. Водночас фінансова наука Заходу розробила передові технології управління бюджетними потоками, в більшості західноєвропейських країн належне місце зайняла практика середньострокового фінансового планування. Бюджетний менеджмент і в теорії і на практиці досяг відчутних висот.

У цих умовах питання оптимізації складу та структури бюджетних доходів і видатків, раціоналізації бюджетного процесу, забезпечення ефективної діяльності всіх органів законодавчої і виконавчої влади, які наділені бюджетними повноваженнями, набуває особливого значення. Кожна гривня бюджетних коштів має працювати на забезпечення потреб сталого економічного зростання та добробут народу. Відповідно, кожна гривня має бути під постійним і дієвим контролем, що має забезпечити цільове використання бюджетних коштів та належну їх віддачу.

Бюджет як державний інститут складався в процесі тривалої еволюції. Сам термін «бюджет» веде початок від норманського (старофранцузького) слова bоиgеttе (шкіряна сумка, потім — портфель), тобто має алегоричне етимологічне походження. Це слово в часи норманського завоювання (XI ст.) перейшло в Англію, де в епоху Середньовіччя канцлер казначейства приносив у парламент сумку (портфель), котра вкупі з її вмістом (фінансовими документами, а також промовою про стан державних фінансів), власне, і дістала назву бюджет.

Підручник дає можливість читачеві зрозуміти, що в сучасному понятійному і функціональному значенні бюджет є продуктом епохи західної конституційної демократії. Так, у Великій Британії бюджет входить в офіційний і науковий вжиток після епохи буржуазно-демократичних перетворень у 30-ті роки XVIII ст. завдяки тодішньому канцлеру казначейства Роберту Вальполю (1636—1745), який успішно діяв на посаді міністра фінансів 21 рік. Незадовго до Великої французької революції в трьохтомному трактаті «Управління фінансами» його автор Жак Неккер (1732— 1804), відомий тим, що вперше опублікував приголомшливий для сучасників звіт про плачевний стан державних фінансів Франції, слово «бюджет» навіть не вживав.

Отож, у сучасному сутнісно-функціональному призначенні бюджет має порівняно недавнє історичне походження. За своїм змістом бюджет ширший від розпису державних доходів і видатків, який існував задовго до власне бюджету. У західній традиції під бюджетом треба розуміти законодавчий акт, що легітимізує розпис доходів і видатків у формі фінансового документа. У демократично-правовій державі лише вища законодавча влада повноважна надати бюджету будь-якого рівня чинність закону через процес приймання рішень за демократичними процедурами.

У західній фінансовій літературі зустрічаються афоризми, що порівнюють бюджет держави то з каналом, по якому державні кошти «розтікаються» з казначейського резервуару, то з поливальницею — чим більше нею зачерпують і виливають води, тим розкішніше квітне земля. Досить часто бюджет розглядається як важливий засіб реалізації функцій держави, як основний інструмент впливу на різні сторони розвитку економіки та суспільства. Найбільш поширене визначення бюджету як фінансового документа у формі закону, що відображає кошторис державних видатків та джерел їх фінансування. При цьому він розглядається як інформаційний, контрольний та управлінський засіб, що дає змогу ефективно регулювати розподільні й перерозподільні процеси у суспільстві, забезпечуючи оптимальне співвідношення між індивідуальним та суспільним споживанням.

Бюджетний процес, як предмет бюджетного менеджменту, виступає у вигляді системи поетапного приймання рішень та їх виконання, за допомогою якої повноважні на те представники суспільно-політичних груп та Інститутів пропонують, розглядають І схвалюють бюджет. У свою чергу, державні органи збирають і витрачають бюджетні кошти, передбачені законом. У підручнику детально показується, що в умовах демократії бюджетний процес виконує роль своєрідного торгу, учасники якого — виборці, політики, державні функціонери — через політичний механізм подання голосів і міжпартійне суперництво ведуть боротьбу за доступ до обмежених фінансових ресурсів. У такий спосіб у бюджеті тісно переплітається широчезна гама інтересів та протиріч, а прийняття бюджету завжди є компромісним політичним рішенням. Це, у свою чергу, пояснює, чому таким складним і суперечливим є бюджетний процес і наскільки важливо мати надійні механізми управління ним. Саме цей чинник обумовив прискорений розвиток бюджетного менеджменту на основі розроблення і впровадження сучасних методів і технологій. Адже якщо бюджетний процес не матиме надійного підґрунтя, якщо не будуть визначені цілі й пріоритети, а головне — критерії оптимальності бюджету, то узгодження вказаних інтересів може затягуватись на невизначений період, як це неодноразово спостерігалося в Україні в 90-ті роки минулого століття.

Бюджет відображає масштаби державної діяльності й водночас обмежує її. З одного боку, це кошти, що надходять у розпорядження держави і визначають її фінансовий потенціал. Але, з іншого боку, в бюджеті зосереджені грошові фонди суспільного користування, що перебувають не стільки у власності, скільки в розпорядженні органів державної влади і витрачаються на ухвалені суспільством на основі суспільного вибору цілі. Допитливий читач зрозуміє, що в ідеалі бюджет -— це грошові кошти, довірені платниками податків в управління підзвітному їм персоналу урядових, насамперед фінансових, установ. Однак він також відчує, що у дійсності до цього ідеалу ще далеко. Недарма сучасна фінансова наука розглядає проблеми «бюджет і демократія», «бюджет і бюрократія». У будь-якого користувача та розпорядника тих чи інших коштів, у тому числі й бюджетних, завжди є власні інтереси, які далеко не завжди збігаються з інтересами власника, а то й є Відмінними від них. Завдання ефективної організації бюджетного процесу полягають у тому, щоб мінімізувати ці відмінності інтересів і надати їм одновекторного спрямування. Чим більше вдається реалізувати це завдання, тим більше бюджет служить інтересам усього суспільства, а не окремих політичних сил та бюрократичних кланів.

Якщо слова латинського походження «адміністрація», «адмініструвати» в значенні управляти, керувати, завідувати були відомі вже стародавнім римлянам, маючи більш ніж двохтисячолі-тню історію, то їх сутнісний аналог — «менеджмент», навпаки, має недавнє і штучне походження. Колись у своєму первісному значенні це слово означало «мистецтво верхової їзди або вміння правити кіньми». У сучасному розумінні воно означає управління людьми з метою розв «язання господарських та інших завдань на основі науково обґрунтованих принципів і раціональних мотивацій діяльності.

Зазвичай термін «менеджмент» асоціюється з іменем Фредеріка Тейлора, який створив систему наукових положень і зробив першу спробу перетворити менеджмент у професію. Тема державного менеджменту загалом і бюджетного зокрема активізувалася у другій половині XX ст. й особливо у зв «язку з виходом у США бестселера Девіда Осборна і Теда Габлера «Переосмислення уряду: як дух підприємництва трансформує державний сектор». Згадані економісти належать до піонерів нової теорії державного менеджменту, один із постулатів якої полягає в пошуках небюрократичних стимулів формування бюджету на конкурентних засадах функціонування бюджетних установ .

Ми звертаємо на це особливу увагу наших читачів — сьогодні протиставляти, як це робили раніше, ринкове і неринкове (державне фінансове господарство) середовище вже неможливо і недоречно. Так само як економіка поступово набуває соціальної орієнтованості і далеко не завжди керується виключно мотивами максимізації прибутку, так і в державне фінансове господарювання все більше проникають ринкові елементи. Фінансова результативність діяльності держави вимірюється не стільки кількістю витрачених нею коштів, скільки отриманим ефектом. Центральним у системі бюджетного менеджменту є питання такого контролю над державними фінансами, який спрямований не на обов «язкову мінімізацію видатків чи максимізацію доходів, а на збирання й витрачання коштів з ефективністю, по можливості, максимально близькою до приватного сектору. Розробники сучасних технологій бюджетного менеджменту ставлять перед собою завдання поширити на бюджет базові підходи ринкової економіки, що стимулюють ініціативу, раціональність, доцільність.

Серцевиною сучасних теоретичних уявлень про економіку є догмат, що економічна наука — це вчення про сукупність методів розподілу (алокації) та перерозподілу обмежених ресурсів між альтернативними застосуваннями, а також про господарські та соціальні ефекти, породжувані розподільними й перерозподільними процесами. Іншими словами, економічна наука — це та з суспільних наук (на Заході їх називають гуманітарними), що вивчає способи, за допомогою яких суспільство здійснює вибір стосовно використання обмежених ресурсів для задоволення необмежених потреб. Отже, серцевину управління економікою і фінансами становить чинник дефіцитності ресурсів та імператив вибору.

Відповідно домінантний чинник бюджетного менеджменту як процесу вибору, приймання рішень і відповідних їм дій — іманентна скінченність фінансових ресурсів, розподіл яких між численними претендентами на бюджетні кошти набуває дуже значної суспільно-державної важливості. Бюджетний менеджмент як на державному рівні, так і в межах окремого відомства чи установи виконує роль цивілізованого механізму управління розподілом обмежених коштів між безліччю застосувань без надто гострих політичних конфліктів чи руйнівних соціальних потрясінь. Технології бюджетування, бюджетного планування, контролю та аудиту, про які йдеться в підручнику, підпорядковані саме цим засадам.

Сучасний бюджетний менеджмент розвивається на основі принципів і процедур творчого вирішення проблем фінансування державного сектору. У цьому контексті у підручнику розглядається світовий досвід удосконалення бюджетних процедур і технологій. Вивчення його допоможе зрозуміти, що вчення про державний бюджет на Заході створене на основі методології, породженої ринковими та демократичними ідеями, спирається на постулат відповідальності властей перед істинними власниками і розпорядниками бюджетних коштів — платниками податків, народом у цілому. У центрі західних моделей економіки і державних фінансів інтереси людей — громадян і споживачів. Цим імперативам підпорядковані як теоретичні тлумачення фінансових явищ, так і технології практичної бюджетної роботи.

Крім суто прагматичної інформації про побудову бюджету й організацію бюджетного процесу, специфіку бюджетної роботи в Україні, уважний читач знайде в підручнику амальгаму ідей і знань, що розкривають досягнення світової теорії та практики бюджету і бюджетного менеджменту. У результаті формуються уявлення про оптимальний, за певними критеріями, бюджет і прийоми управління ним, що в сукупності відповідають вимогам інформованих, суспільне свідомих виборців та кваліфікованих, державне мислячих офіційних осіб, які приймають бюджетні рішення. Ідеальна модель бюджетного менеджменту передбачає дотримання правил формування й виконання бюджету на основі загальноприйнятих принципів, які відповідають цінностям демократичної і правової держави, громадянського суспільства, ринкової економіки. До цих принципів, сформованих у процесі еволюції фінансової теорії та практики як фундаменту побудови бюджету й організації бюджетного процесу, належать повнота, єдність і періодичність бюджету, його реальність, прозорість і відкритість.

Повнота бюджету означає не тільки повне зосередження в бюджеті доходів і видатків, а й делегування фінансовим органам повноти повноважень і відповідальності щодо надходження та витрачання бюджетних коштів, що і входить, власне, до завдань бюджетного менеджменту.

Єдність бюджету передбачає необхідність співвіднесення видаткової та дохідної частин бюджету, а також документоване зведення всіх статей видатків і джерел доходів до єдиного всеохопного кошторису.

Принцип періодичності означає регулярну перевірку надходження бюджетних доходів і використання видатків, чітке дотримання встановленої частоти та невідворотності контролю.

Реальність, або точність, полягає в оцінці державних потреб і наявних фінансових ресурсів на основі обґрунтованих розрахунків, а не добрих побажань чи кон «юнктурних міркувань.

Принцип прозорості (транспарентності) вимагає чіткого, зрозумілого і ясного доведення до всіх і кожного інформації про те, хто і скільки вноситиме та витрачатиме бюджетних коштів. Не випадково символом Європейської організації вищих органів фінансового контролю є кристал, за образом і подобою якого бюджети мають бути прозорими. До речі, існує спеціальний міжнародний стандарт вимог до транспарентності, який включає необхідність забезпечення прозорості, гласності та відкритості державних фінансів. Він був прийнятий Радою керуючих Міжнародного валютного фонду ще в 1998 р. у формі «Кодексу (декларації принципів) щодо забезпечення прозорості в бюджетній і податковій сферах». Цей кодекс був рекомендований до застосування насамперед у країнах із перехідною економікою. На жаль, в Україні, де питання транспарентності, з одного боку, бюджету і бюджетної системи, податків і податкової системи, а з іншого — бюджетного і податкового менеджменту стоять особливо гостро, головні принципи і позиції кодексу не знайшли реального втілення в практиці роботи фінансових і податкових органів.

Принцип відкритості не обмежується гласністю бюджету, тобто його обнародуванням, а й означає відкритість для громадськості самого процесу складання бюджету, що передбачає врахування в бюджетних призначеннях національних проблем і заявлених потреб громадян, як і відображення позицій делегованих виборцями представників їхніх інтересів у парламентах.

Віддаючи належне цим класичним принципам, не можна, утім, не погодитися з Джессі Буркхед (США), яка звела традиційні принципи до одного. Свого часу вона писала: «Вірогідно, єдиним принципом, який може виявитися корисним, є принцип операційної адекватності. Бюджетний цикл і бюджетний процес мають забезпечувати розв «язання нагальних проблем уряду. Це означає, що головну увагу варто приділяти гнучкості та адаптивності, а не мірі відповідності [бюджету] певному абстрактному незмінному ідеалу» .

Протягом XX ст. масштаби економічної і соціальної діяльності прямо чи опосередковано контрольованої державою на різних рівнях юрисдикції (центральному, регіональному, місцевому) істотно зросли. За останні сто років відношення консолідованого бюджету до національного продукту в розвинених країнах зросло з 10 до 30—50%, сягаючи в окремих випадках майже 60%. Як наслідок, функції бюджетів адміністративно-територіальних і відомчих структур зазнали значної диверсифікації, вийшли далеко за межі простого розпису доходів і видатків. Оскільки бюджети перетворилися у кардинально важливий чинник економічних ефектів, соціальних і політичних перетворень, постала необхідність посилення ефективності бюджетного планування, менеджменту і контролю довгострокових багатомільярдних програм. Для того щоб справитися з наростаючою складністю та масштабністю бюджетної роботи, на Заході розробили експериментальні форми бюджетів й адекватні їм технології бюджетного менеджменту, їх загальне призначення полягає в підвищенні ефективності витрачання бюджетних коштів, що рівнозначно збільшенню асигнувань, а також у застосуванні альтернативних методів реалізації програм, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів під кутом зору їх вартості, обсягу задіяних ресурсів, термінів виконання.

Взаємообумовлені і взаємозв «язані сучасні прийоми, форми і методи бюджетного менеджменту включають і планування та прогнозування, і контроль та порівняння фактичних результатів із запланованими, й оцінку альтернативних методів досягнення бажаних наслідків. Тією чи іншою мірою ці риси простежуються в розглянутих у підручнику технологіях бюджетного менеджменту, які налічують уже не одне їх покоління, від найпростіших із них — на зразок постатейного бюджету як рудиментарного способу оцінки видатків і джерел їх фінансування до найскладніших — типу довгострокового програмного бюджету, що приділяє головну увагу оцінці кінцевих результатів діяльності на перспективу, а також бюджету на нульовій основі.

Унікальність останнього полягає в способах обробки інформації та прийняття рішень. Складання бюджету на нульовій основі базується на оцінці альтернатив. Детальний аналіз наявних даних дає можливість зробити вибір на основі вивчення та зіставлення виконання певної функції при різних рівнях її бюджетної підтримки. При цьому щоразу менеджери починають працювати ніби з чистого аркуша, не беручи до уваги усталені показники витрат. Для того, наприклад, щоб виключити всі зайві видатки, моделюють припинення певного виду діяльності. Як наслідок, виникає можливість оцінити відмінності у виконанні даної функції при різних рівнях фінансування: на нульовому рівні (звідси назва), за збереження нинішнього рівня, у разі його зменшення чи збільшення. Щоправда, метод розроблення бюджету на нульовій основі не користується популярністю у фінансових органів, його вважають занадто складним і трудомістким. Тому, за влучним зауваженням одного менеджера, цей метод — «дуже корисна, але рідко виконувана вправа».

На наш погляд, у новітніх формах бюджетного менеджменту відображена та ідея, що управлінська стратегія первинна, а виконавча структура вторинна — державний фінансовий апарат існує для того, щоб реалізовувати відповідні плани і програми, забезпечуючи їх належну ефективність. У цих формах багато елементів теорії управління на основі поставлених цілей, розробленої живим класиком наукового менеджменту — знаменитим Пітером Друкером. Однак допитливий читач зрозуміє, що не все так просто, адже відповідну стратегію і тактику її реалізації розробляє той самий фінансовий апарат, а він керується, і не може не керуватися, своїми мотивами, які далеко не завжди збігаються із суспільними інтересами. Очевидно, що створити ідеальну систему взагалі навряд чи комусь коли-небудь вдасться. Ступінь наближеності до неї визначається рівнем розвитку демократії, наявністю у суспільстві механізмів стримування і противаг, професійним рівнем фінансового апарату. Тож одним із найважливіших чинників удосконалення бюджетного менеджменту є розвиток демократичних устоїв суспільства.

Сучасна західна наука про бюджет і бюджетний менеджмент має одночасно і позитивний, і нормативний характер. Тобто нарівні із пізнанням існуючих реалій, яке ґрунтується на реальних фактах, ураховуються й відповідні вимоги до дійсності, виходячи з наукових чи професійних міркувань, суспільних настроїв, індивідуальних мотивацій, а також передбачаються зміни, котрі можна реалізувати через волевиявлення електорату та демократичні процедури приймання бюджетних рішень. Якщо позитивний аналіз задовольняється тими знаннями, які дають можливість краще пристосуватися до реальних обставин, то нормативна наука закликає до змін дійсності з метою усунення її негативних проявів чи досягнення бажаних результатів.

Автори були сповнені бажання написати як корисний для студентської молоді — неофітів фінансової науки — підручник, так і повчальну книгу для досвідчених фахівців. Наскільки це вдалося, судитиме наш читач. Підручник торкається злободенних питань і проливає світло на прийдешні проблеми. Перед нами — потрібне для багатьох зосередження усталених теоретичних положень, прагматичних знань, а також актуальних ідей та концепцій, що витають у розумних головах не тільки в Україні. Тим самим підручник може виконати роль каталізатора щодо переосмислення застарілих поглядів на бюджет і бюджетний менеджмент, сприяти утвердженню нового фінансового світогляду, формуванню нових продуктивних підходів до бюджетної роботи. А це, у свою чергу, відповідає меті підвищення ролі бюджету і бюджетного менеджменту в економічному зростанні. Використання багатого світового досвіду служитиме вдосконаленню підготовки економістів, озброєних сучасними знаннями з теорії і практики управління державними фінансами.

Список використаної літератури:

Арутюнов В. X., КірикД. ТІ., Мішин В. М. Логіка. 144 с. Береза А. М. та ін. Електронна комерція. 326 с.

Береза А. М. Основи створення інформаційних систем. Вид. 2-ге, перероб. і дон. 214с.

Білик М.Д. Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств. 628 с. Бойко Н. А. Економічна і соціальна географія. Рос. мовою. 239 с.

Болюх М. А., Горбаток М. І. Збірник задач з курсу «Економічний аналіз». 232 с. Бондар М.І. Аудит в АПК. 188 с.

Боярська 3. І. Міжнародне комерційне право. 143 с.

Брусіловський Б. Я. Інформатика інвестування. 497 с.

Валєєв К. Г., Джалладова І. А. Вища математика. Ч. II. 451 с.

Валютні операції / За ред. Л. П. Петрашко. 144 с.

Васильков В.Г. Організація виробництва. 524 с.

Вітлінський В. В. Економічний ризик: ігрові моделі. 446 с.

Верба В. А., Решетняк Г. І. Організація консалтингової діяльності. 244 с.

Власова А. М., СавчукЛ. М., Савінова В. Б. Організаційна поведінка. 96 с.

Войчак А. В, Павленко А. Ф. Маркетинг. 246 с.

Герольд Мус, Рольф Ханшманн. Бухгалтерський облік (основи — завдання — розв «язання)! Пер. з нім., рос. мовою; за ред. В. В. Сопка. 368 с. Гончарук Я. А., Павленко А. Ф., Скибінський С. В. Маркетинг у тестах. 392 с.

Голуб Н.М., Шамхалова Н. А. Фінанси англійською мовою. 426 с.