Село Добротів

Реферат.

СЕЛО ДОБРОТІВ АРХЕОЛОГІЧНІ ЗНАХІДКИ СЕЛА ДОБРОТОВА Про те, що на території села Добротів проживали стародавні люди, свідчать залишені ними знаряддя праці. Найдавнішим з них 15−20 р. Це кремнієві скребки, ножі, проколки. Всі вони білі за кольором. До наступного періоду мезаліту належать які мають форму вербового листка (верболисті). Це наконечники стріл, різці, ножі. В цей час відбулося потепління і на території нашого села появилися звірі, які водяться сьогодні. Ще було винайдено лук.

ЗАСНУВАННЯ ДОБРОТОВА На превеликий жаль цей період життя нашого села залишається ще дуже маловивченим. Але і ті скупі дані свідчать про нелегке життя селан. Голодні роки, пошесті, стихійні лиха погіршували їхній стан. Найбільшою бідою того часу були напади татар.

В ІІ-ІІІ ст. н.е. предки-язичники обожнювали незнайомі їм сили природи, поклонялися сонцю, вогню, деревам. До сьогодні в тій чи іншій мірі, збереглися аграрно магічні елементи Коляди на Різдво, Купала в веснянках і гаївках на Великдень. Відмінність і самобутність таких святкувань від традицій інших сіл говорять про якийсь, особистий, відокремлений шлях і час розвитку нашого села.

Про княжі часи, і те, що діялося на території нашого села ми дізнаємося із археологічних знахідок. Наприклад, сокира, ножиці і наконечники стріли — яскраві свідки про землеробів воїнів, наших предків.

З переказів старожилів відомо, що на горі Валиковиця проживала родина, в котрій крім батьків було 12 дітей. Це підтверджує топонім Валиковиця із характерним, для того часу наголосу на першому від кінця складі.

Перша письмова згадка про Добробротів припадає на 1460 рік. В цей час селами від Делятина до Саджавки володіють брати Делятинські. З 1578 р. селами від Микуличина до Ланчина володіють польські пани Яків Хотомірський та Христофор Биздницький.

В кінці ХVІ ст. До брилів переходить у власність Костянтина Белзецького — галицького стольника.

Село До брилів було пільним, і майже все населення займалося і майже все населення займалося землеробством та вирощуванням худоби.

Проживали селяни за дворищною системою п два господарства в дворі в однокімнатних будинках «бур деяк».

ДОБРИЛІВ В ПЕРІОД МІСТА Село До брилів було власністю панів Безлецьких. Це були багаті люди, великі землевласники, власники соляних помислів у мали неабиякий вплив у короні. На кінець ХVІ поч. ХVІІ ст. припадає період найбільшого розвитку в селі ремесел та торгівлі. На цьому фундаменті зводяться політичні та економічні привілеї Белзецький. Збагачуючись вони вимагають від польських королів права перебудувати свої найбільш розвинуті села в місті, за рахунок яких можна б було збільшувати прибутки від доходів з ремесла і т.д.

З 1616 р. с. До брилів одержує статут міста. Мабуть дуже переконливими були дані про торгівельні можливості в цьому маленькому села, мабуть добре були розвинені ремесла, щоб домогтися в короля дозволу на заснування міста. Більше як 100 років це мікро містечко відігравало важливу роль в економічному та культурному розвиткові краю.

В 1923 р. в Добрилові зводиться замок-укріплення. Як форпост перед Делятином, де проживали Белзецькі: батьки — Константин сини: Олександр; Станіслав, Єварист, Ян, Теодор — Андрій, Боневентура — Константи. Замок обноситься валами, ровами з водою, деревяним частоколом, вежами.

В 1624 р. в містечку До брилів проживало 228 осіб, це найменше місто в Польщі. Поряд з ним, на карті Біплана бачимо тільки 4 міста, виділених ним в долині річці Прут. Тільки розвинуті були торгівля та ремесла могли більше як 100 р. процвітати. До брилів славився на всю округу своїми ваговими ярмарками.

Після смерті в 1643 р. Канстянтина Белзецького, сини розпочали п’ятилітню міжусобну війну за спадок батька.

Жителі Добрило ва Івась Велзівський, Федір Сміганов, Пецлаще, Михайлович, Федик, Кушнір, Квасник та інші були в загоні Андрія намісника, який в 1648 р. із своїм загоном підтримав національно-визвольний рух Семена Височана.

В 1670 р. місту належало 30 моргів землі, було 38 хат де проживали 209 жителів. Функціонував 1 млн. Селяни утримували 20 корів і волів.

З 1661 по 1717 рр. місто управляється за Магдебурзьким правом.

ДОБРИЛІВ У ХVІІІ СТ.

В 1729 р. До брилів втрачає статус міста, відміняються всі привілеї, занепадає торгівля. Видобування та переробка солі носить місцевий характер. Поряд з Добриловом впевнено зростають Делятин та Ланчин.

ПРИЧИНИ ЗАНЕПАДУ ДОБРИЛОВА Причина перша: зміцненя фільварково-панщинцької системи та подальше закріплення селян.

З 1612 по 1633 р. відбулося 26 нападів. За переказами старожилів, після одного такого напад село зазнало непоправних людських і матеріальних втрат.

З 1616 до кінця ХVЫЫЫ ст. село носить дві назви Обрилів і Добротів.

Назва Добротів прижилася лише в цьому столітті. І в цей час занепадає торгівля, ремесла, соледобування. Розвивається сільське господарство, тваринництво. Про повну картину стану тваринництва в Добротові дізнаємося із квитанцій рогового податку Делятинського ключа за 1738 р.

На початку ХVІІ ст. арена система стала основною формою господарювання магнатсько-шляхетської верхівки. В 1739 р. в Добротові орендарем був єврей, котрого вбив О.Довбуш. Орендар керував збором податків, панщиною, збирав мито, давав у борг і навіть опікувався церквою.

Добротів у І світову війну.

З початку вибуху війни 1 серпня 1914 р. наш край стає ареною двобою двох монстрів, які прагнули вирішити свої імперіалістичні плани руками підвладних народів. І в цьому горищі нещасної бойні загубилося село Добротів, яке і не догадувалося про ті випробування. Що йому приготували Августівні особи.

1 серпня 1914 р. в селі Добротів було об’явлено про мобілізацію до Австрійського війська чоловіків від 21 до45 років. На дверях Гміни урядовці вивісили маніфест цісаря «До моїх вірних народів», закликаюч народ до самопожертви в ім'я імерсії. Більшість добротівчан воювали на Італійському фронті стрільцями, окремі дослужилися до інтерофіцерських звань.

18 жовтня 1914 р. після жорстокого рукопашного бою с. Добротів був зайнятий російським черкаським кавалерійським ескадроном. Нова влада закрила школу, знищила бібліотеку «Просвіти», розпочала арешти, обшуки.

На початку лютого 1915 р. внаслідок австралійського контнаступу росіяни покинули село. І знову почалися арешти. Австріяки арештували О.І.Лятишевського та ряд невинних селян.

У травні 1916 року австралійський уряд вдруге об’явив мобілізацію віком від 18 до 55 років. Чоловіків в селі не залишилося.

Після мобілізації у військо розпочалася евакуація мирного населення у район австралійських міст Пиєнд, Цветіль, Імендордо, Літом 1916 р. село знову зайняли росіяни, цього разу донські козачі полки 9-ої армії. Про їх перебування в селі залишились найкращі спогади.

ДОБРОТІВ ЗА ПОЛЬЩІ.

За вимушеним підступом Галицької армії за Збруч і збройним поваленням влади ЗОНННР західні землі України опинились під владою Польщі. Всі демократичні здобутки, які надала Австро-Угорщина Галичині були втрачені. З березня 1920 р. було заборонено вживати назви Галичина «Україна», натомість запроваджувались назви «Мало польська Всходня», «Русин». Українська мова усувалась з урядових постанов. В середині літа 1919 р. в с. Добротів ввійшли польські війська. Населення Добротова зменшилося на 200 чоловік. Залишилося декілька хат, лази вирубані, господарство занепало, земля пустувала. 90% добротівчан займалися виключно сільським господарством, решта — працювали на державних роботах, євреї - займалися дрібною торгівлею, ремеслом. Поляки працювали службовцями в Ланчині та Делятині, видавали соровицю, служили в маєтку «Огруд», який належав Хутковському. На початку 30 років внаслідок важкої щоденної праці, розорено господарювання кількох родин. В 1934 р. селяни Добротова утримували 760 голів худоби, 159 коней і 306 враховуючи 839 свине, 236 овець та 28 кіз.

ДОБРОТІВ ЗА АВСТРІЇ.

Кінець ХVІІІ ст. ознаменувався рядом подій, які викликали важливі зміни. Галичина увійшла до складу Австро-Угорщини та дістала назву Галіція і Володимирія.

Великих збитків завдало селові природними катаклізмами. Дуже багато селян вимерло через морози. № 1664 по 1781 рр. зросло лиш на 52 чоловіка.

На одну селянську родину припадало 17,7 морга землі. Жителі Добротова щорічно косили 4150 центнерів сіна. Всі відробляли панщину.

З початку ХХ ст. до 1905 року частина селян працює на будівництві залізниці Коломия-Делятин, заробляючи немалі гроші.