Типологія систем охорони здоровий " я і організаційно-правове полі медичних послуг

Типологія систем охорони здоровий «я і організаційно-правове полі медичних послуг

Оптимальне функціонування суб «єктів охорони здоровий «зробив у полі суспільних відносин, що спираються на гуманістичні ціності й сучасні правові норми, є відповідності сутності й структури охорони здоровий «я, як системи умовно відособленої, про «єктивним реаліями визначеного зовнішнього середовища, в умовах якої відбувається життєдіяльність цієї системи.

Простіше говорячи, реформована, а тім понад в перспективі остаточно сформована, система охорона здоровий «зробив у цілому, складові її суб «єкти й їхні відносини не повинні входити в протиріччя, як з загальними конституційними основами держави, то й із конституційними гарантіями прав громадян на охорону здоровий «я й медичну допомогу. При виникненні й розкриття таких можливих протиріч необхідно привести систему охорони здоровий «я й, зокрема, зовнішні й внутрішні форми й відносини її суб «єктів, у відповідність із основними умовами суспільного середовища. У цьому змісті, побудова потрібної моделі охорони здоровий «я є процесом у високому ступені активним, а вільний розвиток такої системи стає деякою мірою регульованому процесом.

Таке правове регулювання форм й методів надання медичної допомоги й надання медичних послуг відповідно до визначених основних законодавчих норм, власне кажучи винне відображати про «єктивну сутність й сучасний стан соціально-економічної системи, що забезпечує охорону здоровий «я населення. Концептуальне окреслення такої системи, переказ їй форми, що відповідає визначеним цілям, розкриття й розуміння про «єктивної сутності - наближає становлення нової парадигма охорони здоровий «я і у теж годину визначає побудову адекватної моделі правових характеристик.

У залежності від правильності розуміння Сучасної сутності системи охорони здоровий «я вибудовується логіка її правових визначень. У свою чергу, алогічність таких визначень, зв «язана із наявністю не знятих внутрішніх протиріч системи, указує тих, що представлена сутність системи охорони здоровий «я, її можливі моделі виявляються сам по собі суперечливими й нелогічними.

Розуміння сутності досліджуваної системи охорони здоровий «я як однієї з соціально-економічних структур державного улаштую, побудові адекватних цьому розумінню моделей, у тому числі й правовий, важливо не лише із гносеологічних позицій, але й й є діючим механізмом формування самої системи. Організаційно-правове середовище активно формує структуру й визначають сутність охорони здоровий «я, як системи.

Досліджуючи вітчизняну систему охорони здоровий «я, що функціонує в реаліях соціально-економічної трансформації суспільства і в умовах реально діючого правовим полем, Найговзіна Н.Б. й Ковалевський М. А. [1] розкривають безліч протиріч між дійсною формою й сутністю самої системи охорони здоровий «я й положеннями поточного законодавства. Авторами не безрезультатно починаються спроби зняти ці протиріччя, шляхом відмовлення від про «єктного і організаційного підходу у визначенні охорони здоровий «я. Пропонується наступне зміст поняття «система охорони здоровий «я»: система охорони здоровий «я — це система відношень що мають метою охорону здоровий «я людини, та її сучасна форма в нашій державі представляється як державно-муніципальна (публічна) система охорони здоровий «я Ро-сійської Федерації. За нашим переконанням, такий підхід є прогресивним кроком убік визнання й забезпечення абсолютних пріоритетів суб «єктів системи (лікаря й пацієнта). На шкода, надалі авторами правова модель системи будується і улаштовується, виходячи не з сутності відношень, а із класичного структурування системи й представляється у формі визначених рівнів (підсистем):

•підсистеми охорони здоровий «я федерального рівня,.

•підсистеми охорони здоровий «я рівня суб «єктів Ро-сійської Федерації,.

•підсистеми охорони здоровий «я рівня муніципальних утворень.

Крім того, автори відособлений виділяють й досліджують систему обов «язкового медичного страхування й діяльність приватних заснувань охорони здоровий «я. На шкода, подібний методологічний підхід споконвічно представляє систему охорони здоровий «я як структуровану за формою, а чи не по сутності й не дозволяє зняти безліч протиріч при побудові прийнятної логічно цільної правової моделі.

як показує вивчення літературних джерел, спираючи на подібний принцип, що укладається в основі своєї структурну, формотворну сутність, будуються багато відомі типологій систем охорони здоровий «я.

Так M.G.Field [2] із погляду соціально-політичної структури суспільства умовно виділяє п «ять типів систем охорони здоровий «я: 1) класична (неупорядкована), 2) плюралістична, 3) страхова, 4) національна, 5) соціалістична.

М.Фотакі [3] розглядає сучасні системи охорони здоровий «я, спираючи на категорію країн, віднесених до різних рівнів соціального розвитку. Таким чином, виділяються наступні моделі: 1) універсальна (модель Бевериджа), 2) соціального страхування (модель Бісмарка), 3) «південна модель» (Іспанія, Португалія, Греція й частково Італія), 4) інституціональна чи соціал-демократична «скандинавська модель», 5) ліберальна (залишкового соціального забезпечення), 6) консервативна корпоративна (Японія), 7) латиноамериканська, 8) системи охорони здоровий «я індустріальних держав Східної Азії, 9) системи охорони здоровий «я країн із перехідною економікою.

Ближче усього до сутності взаємин у охороні здоровий «я наближаються О. П. Щепин, В.Б.Філатов, Я.Д.Погорєлов й ін. [4], пропонуючи розрізняти три основних типи систем охорони здоровий «я: а) утилітарну, б) комунітарну, в) ліберальну, відповідно доти, як Г. Жаркович зі співавторами [5] визначає суспільні ціності «благополучного суспільства».

На нашу думку, у сучасному підході до типології систем охорони здоровий «я, споконвічно повинні переважати правові характеристики універсальних відносин лікаря й пацієнта, у свою чергу визначені фундаментальними (конституційними) свободами особи.

Адекватну цим волям сучасну модель системи охорони здоровий «я, описану і укладену в законодавчу «оболонку», необхідно будувати виходячи саме їхні такого принципового підходу.

Шлях ж споконвічного пошуку прогресивних правових визначень у рамках консервативних форм системи охорони здоровий «я й її підсистем — неминуче дослідницьку думку приведе в тупик.

З погляду наукової методології не має значення, котра формалізована структурна одиниця сутності взаємин лікаря й пацієнта, у найменшому ступені обмежуюча свободу особини, якщо покладена основою моделі системи охорони здоровий «я. Важливим є те, щоб конкретна форма таких взаємин суб «єктів системи, із одного боці, не порушувала конституційних прав будь-якої особистості, як громадянина й суб «єкта системи, із іншого боці - дозволила побудувати модель системи охорони здоровий «я, як за формою, то й по змісту котра відповідає логіці організаційно-правових аспектів, визначених ліберальними сутностями.

З різноманіття форм й змісту відношень у системах охорони здоровий «я пропонується взяти в основі маркетингові (ліберальні) ставлення суб «єктів системи й на основі цого спробувати представити типологію й правові характеристики систем охорони здоровий «я.

Такий підхід, на форумі нашу думку, цілком закономірний й виправданий. Тім понад, що він дозволяє врахувати, зокрема, про «єктивні реалії наповнення Сучасної вітчизняної системи охорони здоровий «я економічними складовими. Крім того, деякою мірою забезпечує дослідження систем охорони здоровий «я на основі розумного сполучення теоретичного й практичного досвіду соціальної гігієни й керування охороною здоровий «я із науковими основами маркетингу, новітніми інформаційними технологіями математичного і економічного моделювання. Подібна інтеграція є одним із можливих шляхів сучасних підходів до розуміння про «єктивної сутності систем охорони здоровий «я, розробці й застосуванню новітніх форм й методів у керуванні (регулюванні) такими системами.

Виходячи із подібного підходу, пропонується наступна концептуальна типологія моделей систем охорони здоровий «я:

I.Натуральні («примітивні») моделі системи охорони здоровий «я — системи, що характеризуються відсутністю, чи вкрай низьким ступенем правової упорядкованості ставлення лікаря й пацієнта;

II.Ринкові (маркетингові) моделі системи охорони здоровий «я — системи, що спираються у своєму функціонуванні і еволюції на про «єктивні дії економічних й інших суспільних законів, що визначають цільові взаємодії виробника й споживача медичних послуг;

III.Не ринкові (соціалістичні) моделі системи охорони здоровий «я — системи невиробничого економічного принципу функціонування, у які надання медичної допомоги забезпечується тотальною роллю держави;

IV.Моделі системи охорони здоровий «я змішаного типу — системи, що сполучать у собі як патерналістичних відносин між лікарем й пацієнтом, то й ліберальну маркетингову сутність таких взаємин.

Пропонований типологічний підхід, перш на, дозволяє закласти основою функціонування всіх можливих систем охорони здоровий «я принцип волі, охарактеризувати ступінь вільного розвитку без винятку системах, а чи не лише реалізувати цей принцип у приватних медичних організаціях. Крім того, при подібному підході знімаються визначені протиріччя зовнішньої відособленості системи охорони здоровий «я, що не розв «язні в поглядах на систему у межах про «єктного і організаційного підходів. Представляється можливим вибудувати логічну систему організацій охорони здоровий «я, відвівши законну роль конкретним усіляким формам надання медичних послуг, таким як відомчі організацій охорони здоровий «я, система обов «язкового медичного страхування і ін. І, нарешті, із наукових позицій методологічно улаштовується роль можливому встановленні й прикладній реалізації гарантій права на вільне одержання безкоштовної медичної допомоги.