Державна символіка

Державна символіка.

.

.

ПЛАН.

1.Вступ.

2.Українська державна символіка .

3.Висновок.

.

ВСТУП.

Історія національно-визвольних рухів свідчить, що в моменти їхнього піднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел історії та симантики національної символіки. Це цілком природно, бо національні символи — не випадкові значки і барви. Вони постають внаслідок історичного та культурного розвитку народу і тісно пов`язані з його духовністю, з його прагненням до єднання, готовністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів .

.

Українська державна символіка Українська державна символіка,-як у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР,;

відображує традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Ключем до її розуміння є чільний їїсимвол, нині відомий під назвою «Тризуб» .

Перша літописна згадка про тризуб як про вели-кокнязівський знак стосується ХХст. Його зображен;

ня відоме із печатки Святослава Ігоревича.Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря, а з іншоготризуб.

Тризуб символізує туж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто.

Мудрість, Знання і Любов (або Вогонь, Воду й Життя).Тож тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної.

церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі;

Волинському, його зображення знайдено на варязь;

кому мечі, в гербі французької королеви Анни, на надробку св. Еріка у Швеції та ін.

Тризуб на час прийняття Руссю-Україною христи-янства був настільки популярним, що хрест дове-лось об`єднати з ним в один знак , — для сприйман;

ня широкими верствами народу .Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт, на маківках Володи-мирського собору (де тризуб уже ледь помітний).

Кожен символ ставить акценти на різних аспек-тах світобудови, графіка кожного знаку лаконічна чітка і промовиста. Якщо хрест концентрує увагу назначимості для світобудови третьої сили, то тризуб, відображаючи як триєдність світобудови, так і троїстість полум`я-енергії, принцип вогню.

і поступу .

У прямих предків сучасних українців-слов`янсь;

кого племені полян, званих також «русь» і «сколоти», як і у їхніх попередників, паувала триком-понентна структура суспільства і була поширена легенда про походження полянської(Київської) дер-жави від трьох братів, що «сіли» на трьох київсь;

ких горах. Зверхники полян-русів, київські князі,.

так само, як і царі скіфів, карбували на своїх монетах знак ТрійціТризуб .

Поряд з офіційною функцією державного і релі-гійного символів Тризуб має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберега. Тризуб зоб-ражався як в орнаментах тканин, килимів, карбу-вання, так у рукописних текстах книг, на монетах.

і печатках, на ювілірних виробах, державних від;

знаках, підвісках і навіть на посуді.

Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає, на жаль, у XVIIст. разом із заміною рукописів друкованими книжками. Однак у народному побуті найменш денаціоналізованих, гірських районів України він живе й досі.Так у Карпатах, під Різдво чи Йордань, селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба .

.

Крім містичного знака-тризуба українська дер-жавна символіка включає жовто-блакитні барви.

На відміну від однозначного слова «колір», сло-во «барва» багатозначне. В старовину воно озна-чало не лише певний колір, але й уніфікований одяг, тобто належність до певної групи людей .Один з діалектних варіантів слова"барва" набув значен;

ня матеріального барвника, це слово «фарба», інший «варна» — зберіг лише його друге значення: певної групи людей.

У давніх аріїв було три барви (варни): біла ;

старшина, жреці - правителі, яких звали рахмани.

(брахмани); червоно — малинова — воїни (шатри, кшаттії) ;чорна — сіячі та скотарі (вайш`ї і шуд;

ри).

Запорожці, як люди, що повністю присвятили себе священній війні за Україну, дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів — зодягались у червоно-малиновий одяг і мали, мрім мирного жов-то-блакитного, бойовий, червоно-малиновий стяг;

гетьман мав срібно-білого прапора, військово-маг;

натськи формування — червоно-білого, а військово;

народнічервоно-чорного .Оскільки гетьман у пев;

них ситуаціях мав виступити то від старшини, то від козацтва, то від селян, а то й від усіх зра;

зу — він мав бунчуки білого, червоного, та чор-ного кольорів.Біло-червоно-чорна символіка кольо;

рів збереглася і до сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по бі-лому, що символізує єдність усіх груп (барв, варн).

у одному народі .

Можна наводити чимало пикладів популярності біло-червоно-чорної барви на Україні, але жоден зцих традиційних кольорів не став державною бар-вою в силу двох причин. Перша полягає в тому, що ця барва є спільною для десятків націй і на-родностей, які розвинулися з єдиної давньоарійсь;

кої спільності, а друга — в тому, що за цими ко;

льорами протягом тисячоліть, міцно установилася соціальна функція. В українців національною бар-вою стала інтегруюча релігійна блакитно — жовта .

Після батиївського погрому на Київських землях завмерла усяка національна і державна діяльність.

Коли ж нація почала оживати , — відродилась і сим;

воліка .Національна барва з`являється по всій Ук;

раїні і, насамперед, у розписах церков та у цер-ковних речахризах, фарбованій різьбі іконоста;

сів. Ця барва оживає також у творах мистецтва — мініатюрах і прикрасах, у масовому виготовленні жовто — блакитних тканин, у гербах українських земель. Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотолтою підковою і золотим кавалерським хрес-том .

Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною блакитно;

жовтою барвою, яка виразно виявилася за середньо;

віччя, коли почалась повсюдна фіксація та форма-лізація національної символіки. Як відомо, Київ;

щина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі, Галичина — золотого лева на голу-бому полі.Так на землях України узаконилась одна-кова національна барва. Збіг досить промовистий, якщо зважити, що ці землі на той час не були об`єд нані в єдиній Український державі .

Жовто-блакитна барва була наствльки усвідом-леною як національна українська, що узаконення Центральною Радою жовто — блакитного прапора як.

державного символа, яке сталось 22 березня 1918р., не викликало ні в Україні, ні в Росії жодного сумніву, що до правомврності цього акту.

.

Висновок Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв ,.

Ельбрусу і Кіліманджаро, а жовто — блакитна барва, як Укра;

їнська національна символіка, утвердилась на всіх материках планети.

.

.

_.

.