Стародавній єгипет

СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ

Єгипет — стародавня рабовласницка держава, що протягом години досягла такого рівня розвитку, якого не мала жодна держава того години. Єгипет розташувався на пн. Сході Африки. Виникла ця держава в період палеоліту. Наявність родючих грунтів, будівельних матеріалів сприяла розвиткові землеробства, будівництва, а також ремесел та торгівлі, що допомагало збагачувати державу та розвивати науки. Уявіть собі державу, котра вміє будувати греблі, системи штучного зрошування, зводити приміщення висотою 146,6 метрів (піраміда Хеопса) та підкорювати інші держави, матір власну писемність користуватися сонячними та водяними годинниками. Древні египтяни використовували знання математики фізики, астрономії в будівництві, живописі та в архітектурі. Дивовижні прикраси із золота, срібла, скульптури й сьогодні вражають своєю вишуканістю. У наше годину цими технологіями володіє кожна велика держава у світі, а ві уявіть, що така цивілізація існувала кілька тисяч років тому.

Єгипетська нація складалась із 40 невеликих держав. У другій половині 4-го тис. д.н.е. ці держави утворили два царства: на півночі - Нижній Єгипет, на півдні - Верхній Єгипет. На цих теріторіях почалася так кликана династична єпоха (До 343 років. буд. зв. е. Правило близько 30 династій).Суспільний розвиток вимагав з‘єднаннаня двох держав в єдине ціле та встановлення монархії.

Мова в єгиптян належить до семіто-хамітських мов. Найдавніші пам‘ятки єгипецькою мовою датуються 3-му тисячоліттям до н.е. Характерною рисою єгипецької літератури, як й багатьох інших народів того години, є анонімність. З ціеї заподій ніхто не знае точно, хто являється авторами стародавніх літературних творів. Основними жанрами єгипецької літератури були казки, міфи, оповіді, гімни і молитви, епічні твори, любовна лірика тощо. Єгипецькі казки сповнені симпатії до людини та впевненості в перемозі добра над злом, що є найголовнішим. Всі тексти написані чи на папірусі, чи вибиті на камені. Єгипецьке лист також одна із найдавніших систем листи. Вона існувала в трьох різновидах: ієрогліфічне, ієритичне і демотичне.

Ієрогліфи являють собою здебішого схематичні зображення тварин чи предметів, котрі із годиною могли перетворитися на фонетичні знаки. На цей годину відомо усього бл. 5 тис. єгипецьких ієрогліфів. Загалом ієрогліфи це людські почуття, емоції, котрі висловлюються умовними позначеннями. Ці позначення не мають нічого спільного із промовами та їхнього властивостями.

Ієрогліфи існували приблизно із 30 по 18 століття до н.є. Після чого писемність перейшла до более простих позначень — ієратичного писма. (13 — 2 ст. до н.є.). Потім єгипецке лист стало ще более удосконаленим — демотичним. Кожний із символів щось означає. Наприклад овал та три дерева з нього означає повінь, видозмінене зображення хижака означає якусь небезпеку.

Завдяки вірі єгиптян в життя после смерти, у яких розвивалося образотворче мистецтво. Єгиптяни вірили що окрім тілесної оболонки та душі, кожна людина травні «КА». Нам невідомо точно що це за КА, але й люди вважають що КА — це можливо, життева енергія, чи свідомість людини, чи й ті й інше. Щоб це не було б, але й КА винне було б повернутися в тіло й розпочати нове життя. Алі як може КА после довгої мандрівки знайти свою тілесну оболонку? Єгиптяни вирішили цю проблему. Біля гробниць ставили статуетки чи скульптури з зображенням людини, Яка померла. Ці образи повинні якнайбільше бути схожими на померлого, бо інакше КА не знайде своє тіло.

Були й інші види мистецтв, як наприклад живопис. Найчастійше малювали на стінах гробниць та храмів. Також малювали на глиняних посудинах, горщиках тощо. Найчастіше на давньоєгипецьких зображеннях ми бачимо фараонів — верховних правителів країни. За давньоєгипецькими віруваннями фараона вважали сином бога сонця РА, земним втіленням бога Гора та спадкоемцем Осіріса. Тому самоправство фараона ніким не осуджувалося. Найбілшь великого розвитку єгитптяни досягли в створенні портретних скульптур із із каменю й дерева.

Музична культура Єгипту налічує понад 5 тисячоліть. Алі записи єгипецької музики не були виявлені. Джерелом свідчень про неї є археологічні пам‘ятки, а саме: були знайдені дугоподібна арфа, повздовжня флейта, систр (металеве брязкальце). Найчастійше музика був одноголосною, синкретичною, тісно пов‘язаною із танцем, пантомімою, драматичними виставами тощо. Згодом виникли три напрями в музиці Єгипту. Релігійно-культова, придворна та народна музика. Удосконалювались форми виконання. Утворювались ансамблі та зародилася так кликана хейрономія — рання форма керування хором за допомогою жестів та міміки. У процесі подальшого розвитку виникла ліра, кутова арфа, подвійний гобой, дерев‘яні й бронзові сурми, різноманітні барабани, та що дуже важливо — пневматичний та гідравлічний органи. Це самі із кращих винхаходів Єгиптян. Після завоювання Єгипту Римом, знання й технологія поширились в Римській імперії. В частности єгипетський орган ставши попередником європейського органу. Також розвивалися примітивні форми багатоголосся, створювались невеликі хори.

Після встановлення монархії держава зміцніла та мала змогу здійснити ряд походів: на півдні до Нубії, на заході проти Лівійців. Після таких походів, війскові полонені а також цивільне населення перетворювали на рабів. Вони працювали на будівництві пірамід, гробниць, храмів, та цивільних поселень.

Архітектура Єгипту у своєму розвитку пройшла кілька етапів. У 5−4 тис. до н.е. будували прямокутні приміщення із дерева та сирцевої цегли. Значне місце належало архітектурі пов‘язаній із культом померлих. Для погребение знаті і фараонів будували так звані «мастаби» — прямокутні в плані, наземні гробниці. Потім для погребение фараонів споруджували градіозні піраміди (фараона Джосера в Саккарі, Хеопса й Хефрена в Гізі). Храми будувалися із прямокутними залами, стелі які опиралися на масивні чотиригранні стовпи, храми присвячені Богу сонця РА були із відкритим подвір‘ям, з святилищем та обеліском. У епоху розквіту цивілізації архітектура втратила колишню грандіозність. Піраміди уже малі лише кам‘яний каркас з стін, проміжки між якими заповнювалися цеглою, піском, та іноді уламками каменю. Мастаби поступилися місцем скельним гробницям, вхід до які оформлювали у вигляді портика із 2 чи 4 колонами. Розширилося будівництво іригаційних споруд, (іригація — обмивання, зрошування) зростали і розвивалися міста. Тогочасні храми складалися зі святилища гіпостильного (колонного) залі і замкненого подвір‘я оточеного колонадою та двома двома масивними пілонами із одним входом посередині (храми бога Амона-РА в Карнаку (16−12 ст. до н.е.) та Луксорі (15−13 ст). Колі на трон вступивши фараон Аменхотеп IV, було б збудовано нову столицю Єгипту — Ахетатон (кін. 15 ст. до н.е.). Традиції епохи Аменхотепа продовжували його наступники. У 2-ї половині 14 ст. розширилося храмове будівництво. Знову запанував скельний тип храму (великий храм Рамзеса ІІ Абу-Сімбелі).

Після завоювання Єгипта арабами, в його архітектурі як й в музиці формувалися риси арабської культури.

Піраміди (3-є тис. до зв. е.) це самі із найвеличнійших споруд стародавньої цивілізації. Кожна із пірамід збудована із великою математичною точністю. Вони споруджувалися із гладко обтесаних вапнякових голив, між якими не можна будо просунути навіть лезо ножа. Спочатку піраміди будували ступінчастими, а згодом — геометрично правильної пірамідальної форми. Найбільша із них — піраміда Хеопса. (висота 146,6 м., збудована в 28 ст. до зв. е.) У середині пірамід знаходилися тіла померлих фараонів. разом із фараоном клали в гробницю усі його багатства, а також прислугу, рабів та наближених до фараона людей, які вбивали, коли фараон помирав. Єгиптяни здогадувались що піраміди будуть грабувати, тому у яких видовбували тунелі, котрі за свою формою нагадують лабіринт, із численими пастками та додатковими коридорами. Ці коридори то звужуються то росходяться й переходять в зачи, чи просто глухий кут. Деякі люди, котрі заходили в пераміду, так ніколи й не побачили сонця, й назавжди залишилися із вічно сплячими богами. Горе тому, хто наважиться зайти в гробницю, адже послання фараонів провіщає - хто зайде в гробницю на того впаде прокляття й вічне страждання. Справді вчені спочатку було невідомо від чого помирали археологи, котрі входили в гробницю Тутанхамона. Алі потім вчені виявили, що це був вірус, який пролежавши в гробниці кілька тисяч років. За такий довгий годину грибок почав мутувати та ставши небеспечним для людини. Алі вчені визначили його, та знайшли протиотруту.

Єгипет перетворився на могутню рабовласницьку державу із необмеженою владою фараона. Алі таке становище в стране було б не довго. Соціально політична боротьба та численні повстання рабів і бідноти спричиняли до нових й нових розколів держави на кілька царств. Єгипет ставши вразливим, що дало змогу племенам Гіксосів робити набіги на Країну. Панування Гіксосів припало на другий перехідний період — XIII -XVII династії, 1786−1575 до зв. е. Гіксоси заволоділи в основному північними областями. У Фівах продовжували правити місцеві царі, котрі змушені були визнати зверхність гіксосів й сплачувати їм данину.

Фіванські фараони XVII династії - Секененра й Камос почали боротьбу проти поневолювачів. А учредитель XVIII династії - Яхмос I завершивши Визволення країни й об‘єднав її знову в централізовану державу. (нове царство XVIII — XX династії близько 1575−1087 до н.е.). Єгипет продовжив свій розвиток. Єгиптяни почали застосовувати бронзу, залізо та ін. метали у виробництві, в військовій справі, удосконалювались знаряддя роботи (плуг, вертикальний ткацький верстат замість менш продуктивного горизонтального). У армії було б створено колісничні війська. Фараони Тутмосе І, Тутмосе ІІІ, Аменхотеп ІІ приєднали до Єгипту Сірію і Палестину, после чого Єгипет ставши наймогутнішою Державою стародавнього Сходу, кордони якого сягали 4-го порога Нілу на півдні та середина течії Євфрату на півночі. Не зліченна данина людьми, золотом, сріблом та іншими цінностями надходила від народів Палестини, Сірії й Нубії. Фараон Аменхотеп IV запровадив замість культу верховного бога Амона, якого малі вшановувати не лише єгиптяни, а і підкорені народи. Алі жерці й знати усеж таки домоглися відновлення старої релігії. Це відбувалося за часів правління Тутанхамона і Хоремхеба. Фараони Сеті І та Рамзес ІІ частково відновили могутність Єгипту, що занепадав за Аменхотепа IV та його наступників, але й боротьба за Сірію проти Хеттської держави закінчилася підписанням мирного договору, за яким Єгипет поступився безроздільним пануванням у Передній Азії.

Єгипет знову поринув в безкінченну боротьбу. Країна розорювалась. Загострення соціальних суперечностей призвело до економічного, політичного та військового ослаблення Єгипту. У 1087 році до н.е. уладові фактично захопив Херіхор — верховний жрець бога Амона.

У третій перехідний період (XXI — XXV династії, близько 1087 — 664 до н.е.)В середині 10 ст. до зв. е. Єгипет завоювали Лівійці. Потім у другій половині 8 століття до зв. е. Єгипет був завойований Ассірією. Нове об‘єднання країни відбулося в 664 році до н.е. За правління XXVI Саїської династії (заснований правтелем Саїсу Псаметіхом І). У 525 до н.е. Єгипет підкорили Персі й включили у склад Перської імперії. Близько 404 року до н.е. Єгипет тимчасово ставши незалежним, але й в 343 році його знову завоювали Персі. У 332 році до н.е. Єгипет завоював великий полководець Олександр Македонський. Країна стала частиною елліністичного світу. Алі после смерти Олександра Македонського (323 до н.е.) в Єгипті правила династія Птолемеїв. У 30 роках до зв. е. Країну завоював стародавній Рим, який перетворив її зважується на власну провінцію. Після поділу Римської імперії 395 року нашої ери, Єгипет ставши провінцією Східно римскої імперії - Візантії. У 619 році територію Єгипту захопила Персія, а 639 — 652 Араби. Вісь то й закінчується історія древньої цивілізації, Яка якщо жити ще довго, в своїх творах мистецтва в своїй гордовитості та винахідливості.