Розмноження. 
Анатомія та фізіологія акули

Відкладають великі яйця (від одного до 500), вкриті роговидною капсулою, або народжують водночас від 2 до 100 живих малят, завдовжки від 5 (у карликової акули) до 150 см (акула-лисиця).

Терморегуляція

Більшість акул є холоднокровними тваринами: їх температура тіла приблизно дорівнює температурі навколишнього середовища. Винятками з цього правила є деякі види пелагічних акул — наприклад, мако, біла і блакитна акули (усього близько 8 видів). Вони частково теплокровні і можуть мати температуру тіла на 8−11 °C більше, ніж температура навколишнього середовища, за рахунок інтенсивної роботи м’язової системи. Безліч дрібних вен обплітає великі м’язи, які віддають в кров вироблене тепло. Більш висока температура тіла дозволяє акулам швидше і ефективніше рухатися.

Поведінка

Небезпечними для людини є близько 50 видів акул, що полюють на велику здобич. Із них найвідоміші — акула тигрова завдовжки до 9 м і риба-молот, названа так тому, що її голова розширена в боки на подобі молота.

Нервова система і органи чуття

Органи чуттів різних видів акул розвинені в різній мірі в залежності від їх місця існування. Спинний мозок акул має велику функціональну самостійність. У акул особливо добре розвинені сенсори фото-та хімічної рецепції, а також акустико-латеральна система. Є електрорецептори (ампули Лоренцині), що дають можливість відчувати електромагнітні поля інших організмів, а також, ймовірно, орієнтуватися за допомогою магнітного поля Землі[2].