Характеристика кошторису бюджетної установи як фінансового плану

РЕФЕРАТ.

на тему:

«Характеристика кошторису бюджетної установи як фінансового плану».

ПЛАН.

1. Поняття кошторису.

2. Кошторисне фінансування.

3. Функції та етапи складання кошторисів Література.

1. Поняття кошторису.

Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетних установ — це основний документ, що визначає загальний обсяг цільового надходження і поквартальний розподіл коштів Бюджету України. Формування єдиного кошторису доходів і видатків здійснюється на підставі лімітної довідки асигнувань з бюджету, яку вищестояща організація надсилає всім підпорядкованим установам у 2-х тижневий термін після затвердження бюджету. Лімітна довідка повинна враховувати потреби кожної установи, виходячи з її виробничих показників. Єдиний кошторис доходів і видатків складається всіма установами і затверджується керівниками вищестоящої організації.

Одночасно з кошторисами подається на затвердження штатний розпис.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається з трьох розділів:

1) бюджетних асигнувань,.

2) інших коштів,.

3) видатків за рахунок спеціальних та інших позабюджетних коштів.

Кожен з цих розділів ділиться на дохідну і видаткову частини. Дохідна частина: планові обсяги бюджетних асигнувань, а також надходження з інших доходних джерел. Формування доходної частини бюджету здійснюється на підставі індивідуальних розрахунків, а також платежів і відрахувань до бюджету.

Видаткова частина: загальна сума витрат з розподілом за категоріями видатків економічної класифікації, а також встановлення витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань та за рахунок позабюджетних надходжень .

У бюджетному фінансуванні крім єдиного кошторису доходів і видатків застосовують такі кошториси :

· загальні кошториси, які складаються по однотипних малих установах (клуби, бібліотеки) з невеликим обсягом фінансування, а також по однотипних великих установах, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано,.

· зведені кошториси — це злиті в єдині індивідуальні кошториси однотипних установ.

2. Кошторисне фінансування.

Кошторисне фінансування — за його допомогою забезпечується фінансування грошовими коштами установ і організацій невиробничої сфери. Ті установи, які фінансуються за кошторисною формою називаються бюджетними установами.

Державне фінансування інвестицій — з бюджету у відповідності з бюджетною класифікацією видатків, фінансування будівництва включає в себе державні інвестиції на основні об'єкти економічного і соціального розвитку. Фінансування капіталовкладень з бюджету в умовах ринку, на відміну від планової системи мають свої особливості :

— вони не носять постійного характеру,.

— держава втручається в процес фінансово-кредитного забезпечення капіталовкладень державних підприємств багаторазовими або одноразовими діями, Позички з бюджету державним підприємствам — фінансова підтримка державних підприємств у майні, яких частка державної власності більше 50% здійснюється з бюджетних асигнувань на поворотній основі, ці позики надає Міністерство Фінансів України.

Дотації держави — державні дотації застосовуються при фінансуванні планово-збиткових підприємств чи установ, які виробляють необхідну народногосподарську продукцію, і витрати на виробництво якої вище цін реалізації (вугільна галузь).

Методи бюджетного фінансування :

· метод єдиного казначейського рахунку. Він використовується для фінансування установ, організацій, підприємств з ДБУ. Це система бюджетних рахунків органів державного казначейства, які відкриті в банку і з яких органами державного казначейства здійснюються платежі,.

· метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів.

Основною формою планування витрат підрозділів як центрів відповідальності є складання їх кошторисів. Кошторис охоплює всі витрати підрозділу на виробництво продукції (надання послуг) за плановий період незалежно від ступеня її готовності. У підрозділах з коротким виробничим циклом виготовлення продукції кошторис і виробнича собівартість кінцевої продукції за певний період, як правило, збігаються. Якщо виробничий цикл тривалий і змінюються залишки незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду, такої відповідності немає.

3. Функції та етапи складання кошторисів.

Кошториси підрозділів виконують такі важливі функції, як організуюча, контролююча і стимулююча. Організуюча функція кошторису полягає в тому, що, маючи встановлену планову величину витрат, працівник, відповідальний за їх рівень, намагається дотримуватись чинного регламенту і норм використання ресурсів. Кошториси підрозділів дають змогу контролювати роботу працівників, відповідальних, за рівень витрат. Це здійснюється порівнянням фактичних витрат з плановими, передбаченими в кошторисах. Відхилення аналізуються, що є основою для реалізації стимулюючої функції щодо працівників, які впливають на величину витрат і відповідають за неї. Стимулювання здійснюється через відповідальність за необгрунтовані витрати і заохочення в їх зниженні.

Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділу та відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси. Структурно він може будуватися за статтями й елементами витрат.

Кожний із цих аспектів побудови кошторису має свої позитивні сторони і призначення. Постатейний кошторис дає змогу узгодити його з кошторисом непрямих витрат (загальновиробничими витратами), а також калькуляціями на окремі вироби підрозділу. Побудова його за елементами витрат показує їх ресурсну структуру, матеріале-, зарплатоі капіталомісткість виробництва і, що важливо, дає змогу чіткіше ув «язати витрати підрозділу (цеху) в цілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робочих місць), оскільки останнім плануються лише окремі їх елементи. На практиці для центрів відповідальності високого рівня домінує постатейна структура кошторисів. Такий кошторис цеху показано в табл. 6.1. Шахматна форма кошторису, у якій витрати групуються постатейно і поелементно, є більш інформативною, вона подана в табл. 6.2. На її основі досить легко розподілити всі витрати на змінні та постійні, що є необхідною умовою «адання кошторису властивості гнучкості при поваріантних обчисленнях і визначенні планових витрат на фактичний обсяг виробництва.

Основна заробітна плата виробничих робітників. Стаття включає оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції. Вона складається з відрядної та почасової заробітної плати згідно з установленими розцінками та тарифними ставками (посадовими окладами).

(2).

де Св. з — витрати на відрядну заробітну плату основних виробничих робітників, грн.;

п — кількість найменувань виготовлюваної продукції;

Nі — випуск продукції і-го найменування в плановому періоді у натуральному виразі;

Зрі — агрегована відрядна розцінка за і-й виріб, грн.

Сп.з= Чоб Тп Зт .г (6.3).

де Сп. з—витрати на почасову оплату праці основних виробничих робітників, грн.;

Чоб — середньооблікова кількість основних виробничих робітників на почасовій оплаті праці, осіб;

Тп — фонд часу роботи одного основного виробничого робітника в плановому періоді, год.

Зт г — годинна тарифна ставка, грн.

Зауважимо, що на практиці частина почасової основної заробітної плати виробничих робітників є незначною або взагалі вона відсутня, тому цю статтю, як правило, без застережень відносять до змінних витрат.

Додаткова заробітна плата виробничих робітників. До неї належать додаткові виплати понад установлені норми за трудові успіхи (премії), особливі умови праці (наприклад, у нічний час), за відпустки та інші доплати, передбачені законом та трудовою угодою. Планова величина цих виплат обчислюється згідно з передбаченими умовами оплати праці в плановому періоді, а у разі їх відносної стабільності — у відсотках від основної заробітної плати за даними звітного періоду.

Відрахування на соціальні заходи. Вони охоплюють відрахування в Пенсійний фонд і фонди соціального страхування та сприяння зайнятості. Обчислюється їх сума у встановлених відсотках від заробітної плати (основної і додаткової) виробничих робітників.

Другою частиною кошторису загальновиробничих витрат є витрати на організацію та управління виробництвом. Склад цих витрат значною мірою залежить від економічного статусу підрозділу. Для підрозділу рівня цеху, діяльність якого обмежується внутрішніми відносинами, до таких витрат належать:

•витрати на управління виробництвом, що включають оплату праці управлінського персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи, а також витрати на інформаційне забезпечення управління;

витрати на службові відрядження, що стосуються роботи даного підрозділу, у межах установлених норм;

амортизаційні відрахування від балансової вартості основних засобів підрозділу, що не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі та його транспортному обслуговуванні (будівлі, споруди, інвентар, офісне устаткування тощо). Ці об «єкти амортизації мають, як правило, загальновиробниче призначення і створюють належні умови для здійснення операційної.

діяльності;

•некапітальні витрати на удосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції. Це такі витрати, як оплата праці інженерів, що зайняті відповідними роботами, вартість потрібних матеріалів, оплата послуг сторонніх організацій;

• витрати на обслуговування виробництва, у тому числі оплата праці з відповідними відрахуваннями обслуговуючого персоналу (контролерів, складських робітників, прибиральників та ін.), витрати на охорону праці та техніку безпеки (на спецодяг, спецхар;

чування, інструктаж, захисні пристрої тощо);

•витрати на утримання і ремонт будівель, споруд, інвентарю (опалення, освітлення, прибирання, поточний ремонт та ін.).

• витрати на швидкозношуваний інвентар;

•витрати на пожежну і сторожову охорону (оплата праці відповідних працівників, вартість матеріалів і послуг сторонніх організацій та ін.);

•страхові платежі зі страхування майна, окремих категорій працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою для здоров «я тощо;

•інші витрати загальновиробничого призначення: орендна плата за орендовані будівлі та приміщення, вартість матеріалів, витрачених при випробуванні робітників на відповідність певній кваліфікації, утрати від простоїв, недостач матеріалів (у звіті) та ін.

Витрати за всіма статтями цієї частини кошторису обчислюються в такому самого порядку, як і витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування. За кожною статтею підсумовуються поелементні витрати з додаванням вартості послуг інших підрозділів і сторонніх організацій. Окремі елементи витрат обчислюються на основі відповідних специфікацій, нормативів і лімітів, установлених відділами і службами центрального апарату управління (заводоуправління).

Оскільки зазначені витрати в межах даної виробничої і організаційної структури є постійними й досить стабільними у часі, то на практиці їх планова величина здебільшого визначається певним коригуванням фактичного рівня за минулий (звітний) період.

Література:

Бюджетний кодекс України. — К.: «АрТек», 2001.

Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. — К.: Наукова думка, 1997.

Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика).- К.: НІОС, 2000.

Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навчальний посібник. — К.: Т-во «Знання», КОО, 1999.

Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. — К.: НІОС, 1998.

Пасічник Ю. В. Бюджетна система: Навчальний посібник. — Черкаси: Відлуння. — 1999.

PAGE.

PAGE 9.