Потреба суспільства у обговоренні проекту Закону України «Про загальнообов» язкове державне соціальне медичне страхування

Потреба суспільства у обговоренні проекту Закону України «Про загальнообов «язкове державне соціальне медичне страхування «.

Виноградов Олег, Головний консультант Комітету Верховної Ради України Потреба суспільства у обговоренні проекту Закону України «Про загальнообов «язкове державне соціальне медичне страхування «виникла у зв «язку з невідповідністю цього законопроекту соціальним, економічним, конституційним нормам. Громадськість звернула увагу на те, що з веденням цього Закону є маловірогідним поліпшення медичного обслуговані населення. Також, враховуючи існуючий медичний тіньовий ринок, сумнівним є те, що система охорони здоров «я залучить більше коштів на медичне забезпечення ніж є зараз.

Безумовним є той факт, що форсування прийняття цього законопроекту Верховною Радою Третього скликання підштовхнуло роботу громадської думки у цьому напрямку. Десятки конференцій, в тому числі сьогоднішня, симпозіумів, форумів та інших громадських зібрань, сотні публікацій, телета радіопередач присвячені цій темі формують цілісне розуміння проблеми.

Це насамперед необхідність розуміння того, що Державне фінансування не може бути заміщене Загальнообов «язковим державним соціальним медичним страхуванням, це чітке розуміння необхідності поступового реформування всієї системи фінансування охорони здоров «я України.

Майже стали постулатами такі поняття, як: «ринкові відносини у медицині «, «шлях грошей за хворим », необхідність виплат гонорарів медичним працівникам. Державні програми медичної допомоги, та інше.

Ми часто дивились на реформи Росії, на наслідки, які вони мали на протязі 12 років і можемо сьогодні відверто казати, що захоплення від російської реформи поступово змінились негативним враженням. Повторювати їх помилки — антинародне й антидержавне. Україні вистачило розуму не зробити ці помилки у 90-х, є надія, що вистачить розуму і зараз. Треба зауважити, що за цей час майже всі Держави дальнього й ближнього зарубіжжя провели реформи, чи суттєво удосконалили системи фінансування охорони здоров «я та визначили основні, властиві для них, форми. За цей час сотні українських фахівців ознайомились із закордонним досвідом. І хоча декуди цей досвід має протилежні висновки, ми маємо потенціальні можливості громадськості, для відпрацювання найбільш універсальної для України моделі реформи фінансування охорони здоров «я.

Верховна Рада України — законодавчий орган, від рішень якого залежить майбутній розвиток економіки держави, забезпечення соціальних гарантій. Це дзеркальне відображення громадських поглядів та течій. Тому створення з медицини політичної заручниці не може знайти підтримку у суспільстві.

Необхідна комплексна реформа фінансування охорони здоров «я, яка чітко повинна визначити обсяги медичної допомоги та перелік медичних послуг, що закуповуються за:

1. гарантованим державним забезпеченням (бюджетним фінансуванням);

2. завдяки введенню обов «язкового медичного страхування, та механізмів створення ринкових відносин в охороні здоров «я;

3. кошти громадян та добровільного медичного страхування;

Обов «язкове медичне страхування не може бути приватизоване як і не може бути монополізоване. Добровільне медичне страхування повинно отримати державну підтримку та набути свого розвитку.

Ми часто чуємо, що проведенню реформ заважає 49 стаття Конституції України і її необхідно змінити. Так і я вважав. Але ретельно вивчивши всі об «єктивні умови я надійшов висновку, що ця стаття не тільки не заважає, а навпаки створює умови для найбільш гармонійного й оптимального вирішення проблеми реформи охорони здоров «я України.

Надіюсь і сподіваюсь, що такі конференції, за допомогою громадськості нададуть можливість створити найбільш природну і універсальну систему охорони здоров «я, яка зможе забезпечити нас, наших батьків, наших дітей якісною медичною допомогою, а медичних працівників достойними їх праці заробітками.

За матеріалами Науково-практичної конференції «Проблеми вдосконалення та систематизації законодавства України в галузі охорони здоров’я» 29.10.2002р.