Житомирська область – економічний потенціал району

Житомирщина — земля прадавня, древлянська, житницька. Розкинулась вона довкола Житомира, знаного з часів Київської Русі, міста, що відзначило свій одинадцятивіковий ювілей. Цей край чудовий будь-якої пори року, та особливо привабливий влітку, коли пишним золотим колоссям вкриваються його поля, синім килимом стелиться льон. Куди не кинь оком — зачаровує багатобарвне вбрання мальовничої поліської природи.

Та не лише ланами й лісами багата область, її скарби сховані й глибоко в надрах землі. Тут видобувають граніти, ільменіти, кварцити, мармур, вугілля… А якої краси самоцвіти! Дивитися на них не можна без захоплення.

В області зосереджені значні потужності з виробництва фарфоро-фаянсового посуду, лляних тканин, панчішно-шкарпеткових виробів, льоноволокна, металорізальних верстатів, пиломатеріалів, паперу, хімічних волокон та ниток.

В умовах структурної перебудови економіки впровадження бізнесу є нелегкою справою. Поступово підприємства області стабілізують свою роботу, а половина з них нарощують обсяги виробництва. Послідовно здійснюється реформування аграрного сектора.

Економічний потенціал Житомирщини має можливості для різнопланового ділового партнерства.

З метою створення сприятливого інвестиційного клімату, 3 грудня 1999 року прийнятий Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області «. Пільгові умови забезпечуються як для національного, так і для іноземного інвестора.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАСТІ ТА ЇЇ ГЕОГРАФІЧНОГО РОЗТАШУВАННЯ Територія, яку займає область, з давніх-давен заселена людиною, про що свідчать численні археологічні пам «ятки палеоліту. Виявлено залишки ранньопалеолітичної Житомирської стоянки, якій понад 100 тис, років.

У добу неоліту (VI-IIІ тис. до н.е.) на території Житомирщини було відомо понад 40 неолітичних поселень.

На початку нашої ери слов «янські племена вже заселяли всю територію області. На північ від Тетерева, в басейні річок Ужа та Случа в IV-VII ст. жила група слов «янських племен, яка вважалася безпосереднім предком відомого з літописів племені древлян. Найдавнішим містом і водночас резиденцією князів у древлянській землі був згаданий під 946 роком Іскоростень (нині Коростень).

З утворенням феодальної держави — Київської Русі, древлянська земля однією з перших увійшла до її складу. У 907 році древляни брали участь у переможному поході Київського князя Олега на Візантію.

Наприкінці XIII і на початку XIV ст. землі області увійшли до Литовського великого князівства. За Люблінською унією 1569 року, якою було оформлено об «єднання Литовського князівства з шляхетською Польщею у федеративну державу, територія Житомирської області в складі Правобережної України потрапила під владу Польщі.

Після Третього поділу Польщі (1795 р.) переважна частина території області увійшла до складу Волинської губернії, центром якої з 1804 року став Житомир.

Область утворена 22 вересня 1937 року. Розташована в центральній частині Східно-Європейської рівнини, на півночі Правобережної України. Площа області 29,9 тис. м2, що складає 4,9% території України. За своїми розмірами область входить до числа найбільших в Україні і поступається лише чотирьом областям: Одеській, Дніпропетровській, Чернігівській та Харківській. Вона більша за площею таких країн, як Вірменія, Албанія, Ізраїль, Кіпр, Ліван. У цілому по Україні за площею посідає 5 місце.

Довжина області із заходу на схід 170 км, із півночі на південь — 230 км. Вона розташована у двох природних зонах. Північна її частина — у зоні Полісся, південна — у межах лісостепу.

На півночі області підноситься Словечансько-Овруцький кряж, утворений з докембрійських кварцитів. Найвища точка його сягає 316 метрів над рівнем моря.

Клімат помірно континентальний — з теплим вологим літом і м «якою хмарною зимою. Середня температура: літня — +18,5°С, зимова — -5,5°С. Середньорічна кількість опадів — 753 мм. На території області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Усі ріки належать до басейну Дніпра. Найбільші ріки в межах області: Тетерів — 247 км, Случ — 194 км, Ірпінь — 174 км, Ірша — 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них — Чорне, Куп «є, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке — розташовані в басейні річки Уборть.

Область має кордон з Республікою Білорусь довжиною 280 км, в основному з Гомельською областю. На кордоні розташовано 2 пункти переходу — Майдан-Копищанський в Олевському і Виступовичі в Овруцькому районах. Крім цього, є пункти пропуску на залізничних станціях в Овручі і Коростені та авіаційний — у селищі міського типу Озерне Житомирського району. Область межує з Київською, Вінницькою, Хмельницькою, Рівненською областями України.

Завдяки вигідному географічному положенню і розгалуженій мережі автомобільних шляхів та залізниць область має зручне транспортне сполучення з Києвом, Львовом, Ужгородом, Харковом, Одесою, Мінськом, Москвою, Санкт-Петербургом, а також країнами Східної та Центральної Європи, Відстань від Житомира до Києва залізницею — 165 км, шосейною дорогою — 131 км.

Житомирщина дала світові академіка Сергія Корольова, поетесу Лесю Українку, всесвітньо відомих письменників Володимира Короленка, Джозефа Конрада, поета-академіка Максима Рильського, визначного вченого, громадського діяча Івана Огієнка, піаніста Святослава Ріхтєра, класика української музики Бориса Лятошинського. Тут жили і творили письменники Оноре де Бальзак, Михайло Коцюбинський і Олександр Купрін, драматург Іван Кочерга і кінорежисер Олександр Довженко, композитори Віктор Косенко та Михайло Скорульський, видатний український поет, перекладач, громадський діяч Борис Тен.

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ Область багата на природні ресурси. Мінерально-сировинний потенціал представленний облицювальним каменем, мармуром, самоцвітами, сировиною для металургії та будівельної промисловості, вапняками, бурим вугіллям, торфом. Розвідані запаси лужних каолінів, їх обсяги і кількість дозволяють виробляти до 0,5 млн. тонн польовошпатних концентратів на рік.

Є запаси будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини. Запаси декоративно-облицювального каменю (лабрадорит, граніт, габро), що користується великим попитом у нашій країні та за кордоном, практично не обмежені. Розвідані поклади лабрадоритів і габро в області становлять 86% запасів цього каменю в Україні. Це визначає необхідність прискореного розвитку каменедобувної і каменеобробної промисловості.

Перспективним є родовище мармуру, що має рисунок надзвичайної краси, добре полірується. Це чудова сировина для виробництва облицювальної плитки, мармурової крихти, смолодоломитів для металургії, різних видів флюсів та наповнювачів, а також мінеральних добрив.

На території області ведеться видобуток кольорового напівдорогоцінного каміння — берилу, топазу, кварцу з подальшою його переробкою та виготовленням ювелірних виробів. Широке застосування у промисловості знаходить п «єзокварц. Є родовища високоякісного пірофіліту, Житомирщина забезпечує потреби України в титановому концентраті, постачає його на експорт. У рудному масиві, крім ільменіту, титану, присутні рідкоземельні елементи; ванадій, скандій, гафній, торій, які користуються значним попитом на світовому ринку. У більшості ільменітових родовищ зустрічаються апатити. Поклади цієї сировини становлять понад 85% усіх розвіданих запасів України.

Унікальним є родовище кварцитів, де сконцентровано майже 89% усіх загальнодержавних запасів. Ця сировина використовується у виробництві вогнетривів для футеровки доменних печей і приготування феросплавів.

Область займає перше місце в Україні по запасах лісових ресурсів. Лісистість складає майже третину території. Переважають хвойні породи — 60%, твердолистяні (дуб) і м «яколистяні (береза, вільха, осика) — по 20%. Загальний запас деревини становить понад 120 млн. м3. Загальний середній приріст — 2,6 млн. м3 щорічно. Найбільшу лісистість мають Овруцький та Олевський райони, де вона складає понад 60%.

Різноманітний тваринний світ області. В лісах живуть лосі, олені, дикі свині, кози, лисиці, зайці, білки, куниці, бобри; з птахів — дикі качки, куріпки, тетеруки, рябчики, фазани і глухарі. У водоймах водяться щуки, окуні, соми, карасі тощо.

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ТА НАСЕЛЕННЯ Область має: 23 райони; 4 міста обласного підпорядкування: Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський; 5 міст районного підпорядкування: Андрушівка, Коростень, Малин, Овруч, Радомишль; 45 селищ міського типу; 1631 сільський населений пункт.

Населення області становить 1374,2 тис, чол., у тому числі міське населення 769,3 тис. чол. (56%), сільське — 604,9 тис. чол. (44%). Щільність населення (чоловік на 1 км2) — 45,9. Найбільшу кількість населення мають міста обласного підпорядкування: Житомир — 282,3; Бердичів — 86,2; Коростень — 66,5; Новоград-Волинський — 55,9 тис. чол. У містах районного підпорядкування нараховується: в Андрушівці - 12,8; Коростишеві - 25,9; Малині - 31,9; Овручі - 19,6; Радомишлі - 16,3 тис. чол.

xD608FxF103xE8FFx4A12xB513×8025x6E06.

x2403×1103xC584×1202×6864×0101×1300¤x1400¤x5B00 $x245Cx6000xC584×6102×0324x1B00ький — 51,8; Малинський — 51,7 тис. чол.; найменша чисельність у районах: Народицькому — 10,9; Брусилівському — 17,9; Лугинському — 20,4 тис. чоловік.

ЕКОНОМІКА На території регіону сформувалось багатогалузеве промислове виробництво. Житомирщина є лідером в Україні з виробництва окремих видів продукції. Зокрема, в області виробляється: 45% фарфоро-фаянсового посуду, 24% - лляних тканин, 39% - панчішно-шкарпеткових виробів, 13% - пиломатеріалів, 23% - взуття, 12% - облицювальних виробів з природного каменю. Основними галузями є харчова промисловість, частка якої у загальному обсязі промислового виробництва складає 39%, машинобудівна і металообробна — 11%, добувна — 10%, виробництво неметалевих мінеральних виробів — 11%, легка — 6%, деревообробна та целюлозно-паперова — 5%.

Найбільшими підприємствами галузі машинобудування і металообробки є: відкриті акціонерні товариства «Прогрес» у м. Бердичів, заводи «Хіммаш», шляхових машин ум. Коростень, «Новоград-Волинськсільмаш», ВАТ «Прожектор», Овруцьке ВАТ «Приладобудівник». Основна продукція машинобудування і металообробки — верстати металорізальні і деревообробні, устаткування для хімічної промисловості, машини і устаткування для тваринництва і кормовиробництва, шляхові будівельні машини і устаткування, прилади і засоби автоматизації, кріогенне устаткування, електротехнічні вироби, технологічне устаткування для переробних галузей агропромислового комплексу.

Харчова галузь представлена 120 підприємствами хлібопекарної, кондитерської, пиво-безалкогольної, м «ясо-молочної, цукрової, борошномельної, лікерно-горілчаної промисловості, В області діє 6 цукрових заводів — в Андрушівському, Попільнянському, Чуднівському районах, 4 спиртових заводи, а Житомирському лікерно-горілчаному заводу вже 107 років.

Провідні підприємства галузі: ВАТ «Житомирський маслозавод», АТЗТ «Житомирські ласощі», ВАТ «Бердичівський пивзавод», ВАТ «Молочник», ЗАТ «Фаворит», ВАТ «Овруцький молочноконсервний комбінат», ВАТ «Новоград-Волинський м «ясокомбінат».

В області виробляється майже 9% усієї маслосироробної і молочної продукції, понад 3% кондитерських виробів України.

Легка промисловість представлена в основному підприємствами швейної, взуттєвої, трикотажної галузей. Серед основних підприємств галузі: акціонерні товариства — Коростенська фірма «Арсанія», «Бердичівська фабрика одягу», Новоград-Волинська ВКФ «Леся», які спеціалізуються на виробництві чоловічого, жіночого одягу; Житомирське ВАТ «Крок» і Бердичівське СП «РИФ-1», які виробляють чоловіче, жіноче та дитяче взуття; Житомирське акціонерне товариство закритого типу «Україна», Бердичівське ТОВ «Трикотажний комбінат», які випускають панчішно-шкарпеткові, рукавичні та трикотажні вироби.

Підприємства лісової, целюлозно-паперової і деревообробної промисловості виробляють меблі, столярні вироби, папір, картон, лісоматеріали тощо. Провідні підприємства: державне лісогосподарське об «єднання «Житомирліс», до складу якого входять 11 держлісгоспів, ВАТ «Житомирдерев», ЗАТ «Бердичівмеблі», ТОВ «Класум», ВАТ «Малинська паперова фабрика».

Скляна і фарфоро-фаянсова промисловість представлена 10 підприємствами. Продукцією є фарфоро-фаянсовий посуд, дзеркальні вироби, склотара. В галузі працює понад 10 тис. чоловік, або 12% загальної кількості працівників промисловості. Найстарішим є колективне підприємство «Баранівський фарфоровий завод», заснований у 1802 році французьким підприємцем М. Мезером, а у 1815 році російський уряд надав власникові цього підприємства право ставити державний герб на виробах заводу. З 1823 року працюють Довбиський та з 1903 року — Коростенський фарфорові заводи. Великими підприємствами також є КП «Городницький фарфор»; ВАТ «Біомедскло»,.

Промисловість з виробництва будівельних матеріалів нараховує понад 60 підприємств і об «єднань. Серед них — переважна кількість щебеневих кар «єрів, каменедробильних заводів, які розташовані в основному в Коростенському, Овруцькому, Новоград-Волинському, Черняхівському, Малинському, Олевському, Володарсько-Волинському Попільнянському, Житомирському районах.

Основними виробниками залізобетонних виробів є: ВАТ «Житомирський комбінат будівельних матеріалів», виробниче об «єднання «Агробудіндустрія», дочірнє підприємство «Буддеталь», КФ «Житомирінвест-ВАТ».

Хімічною промисловістю області виробляються волокна та нитки хімічні, вироби лакофарбові, вироби із пластмаси. Значні обсяги виробництва продукції галузі - на ВАТ «Коростенський завод «Янтар «» та «Ліктрави», СП «Житомирполісакс».

Житомирщина має розвинуте багатогалузеве сільськогосподарське виробництво. Частка аграрного сектора у валовій доданій вартості області становить 29%. Поряд з вирощуванням зернових і зернобобових культур, цукрових буряків, картоплі, овочів, виробництвом молока, м «яса та яєць область посідає провідне місце серед Інших регіонів України з вирощування хмелю (77% загальних державних обсягів виробництва) і льону-довгунця — 29%.

Значна питома вага сіножатей і пасовищ у структурі угідь області (22,4%) дозволяє господарствам утримувати понад 500 тис. голів великої рогатої худоби (5,2% від усього поголів «я в державі).

Виробництвом сільськогосподарської продукції в області займається 721 сільськогосподарське підприємство, 638 фермерських господарств, 7,2 тис. індивідуальних селянських господарств та близько 340 тис. особистих підсобних господарств. Під сільськогосподарськими угіддями зайнято 1599,8 тис. та, в т. ч. під ріллею — 1076,3 тис. га.

Селекціонери Житомирщини активно працюють над створенням високопродуктивних сортів рослин та порід тварин. Ефективність їхнього застосування довели ряд господарств, зокрема агрофірма «Єрчики», ВАТ «Колодянський бекон» та інші, які отримують до 70 ц/га зернових культур, 700 ц/га цукрових буряків, 8 тис. кг молока на корову, 400 г привісу свиней.

Інвестиційна діяльність. Основним джерелом інвестицій були кошти господарських суб «єктів — 67,0% загального обсягу. Поступово зростає активність іноземних інвесторів. В області працюють 130 підприємств з іноземним капіталом. Серед галузей економіки найбільш привабливими для інвесторів є харчова, добувна, деревообробна, целюлозно-паперова та хімічна. Зростають інвестиційні вкладення у сільськогосподарське виробництво та готельно-ресторанний бізнес.

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ Господарськими суб «єктами області здійснювалася з партнерами 88 країн світу. Тісні стосунки підтримувалися з країнами СНД та Балтії. Непогані зв «язки підприємства області мають з партнерами Італії, Німеччини, США та Чехії. Обсяг зовнішньої торгівлі становить 422,6 млн. дол. США, в т. ч. експорт — 176,6 млн. дол. США, імпорт — 246 млн. дол. США. В експортних поставках найбільша питома вага припадає на текстильний одяг, мінеральні продукти, деревину та вироби з неї, папір та картон, продукти тваринництва та рослинництва, взуття. Основу імпортних надходжень в область складають мінеральне паливо, нафта та продукти її переробки, фотографічні та медичні прилади і апарати, машини та устаткування, текстиль.

Інституціональні перетворення. З 1992 року — початку проведення роздержавлення і приватизації - змінили форму власності 2107 об «єктів, з яких 939 загальнодержавної та 1168 — комунальної власності. Реформування здійснювалося майже всіма діючими способами. Поширеним став продаж об «єктів на аукціоні. Шляхом викупу товариством покупців реформовано 102 об «єкти, що знаходились у комунальній власності. Шляхом продажу на аукціоні реформовано 156 об «єктів незавершеного будівництва.

СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА ОБЛАСТІ.

До послуг населення майже 4 тис. магазинів, понад 1 тис. підприємств громадського харчування, 580 ательє І майстерень служби побуту, 1278 клубних установ, 1038 масових бібліотек, 2 театри, філармонія, 32 дитячі музичні і 6 художніх шкіл та 2 школи мистецтв, 4 парки культури і відпочинку, 4 державні і 43 музеї на громадських засадах.

В області працює 939 державних та 4 приватні загальноосвітні школи, 2 гімназії, 2 ліцеї, в яких навчається майже 205 тис. учнів.

Про здоров «я населення піклується понад 5 тис, лікарів. Профілактику, оздоровлення та лікування жителів здійснюють 4 обласні спеціалізовані центри радіаційного захисту населення, ЗО дільничних лікарень, 5 міських та 23 районні територіальні медичні об «єднання, 185 лікарських амбулаторій, 844 фельдшерсько-акушерські пункти.

Колективи Обласного музично-драматичного театру імені Івана Кочерги, ансамблю пісні і танцю «Льонок», хорової капели «Орея», Поліського ансамблю національного обряду «Родослав», дитячого танцювального ансамблю «Сонечко», популярна естрадна співачка Ірина Шинкарук та інші - відомі далеко за межами держави.

Обласна організація Спілки художників України об «єднує майже 50 високопрофесійних спеціалістів різних жанрів образотворчого мистецтва, твори яких експонувалися не лише в Україні, а й за її межами.

Збереглися унікальні види народних промислів: виготовлення з дорогоцінного каміння жіночих прикрас, килимарство, гончарство, склоробство, різьба по дереву тощо.

Розвивається фізкультура і спорт. Діє 32 стадіони, 502 спортивні зали, 5 плавальних басейнів, 558 різних спортивних майданчиків, працює 405 колективів фізкультури, 36 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, 2 спортивні школи Олімпійського резерву, школа вищої спортивної майстерності, центр інвалідного спорту, в яких займається понад 12 тис. дітей та підлітків.