Аналітична геометрія на площині
Приклад. Нехай ринкова ціна за одиницю деякого виробу становить p=10. Витрати, пов’язані з випуском кожної одиниці цього виробу в деякій фірмі, Vc=5 (змінні витрати). Постійні витрати фірми становлять Fc=40. Визначити обсяг виробництва Q, за якого фірма матиме прибуток. Приклад. Попит Q (кількість товару, що буде куплено) на товар залежно від його ціни p на ринку задається формулою p=p… Читати ще >
Аналітична геометрія на площині (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Аналітична геометрія на площині.
Пряма лінія на площині найчастіше задається у вигляді рівняння.
y = k (x + b (2.3).
де k=tg (- нахил цієї прямої до осі OX (рис 2.3,а).
Часткові випадки розташування прямої (y=kx, x=a, y=b) показані, відповідно, на рис. 2.3б-г.
y y y y.
b.
b.
x 1350 x x x.
a.
а б в г.
Рис. 2.3.
Загальне рівняння прямої на площині має вигляд.
Ax + By + C = 0 (2.2).
Якщо B (0, то рівняння (2.2) можна перетворити у (2.1).
Приклади. Побудувати графіки прямих y=1-x та 2x-y+2=0. У першому прикладі k=tg (= -1, отже (=1350 (рис. 2.4,а). В другому прикладі маємо y=2x+2, отже, k=tg (=2 (рис. 2.4,б).
y y.
2x-y+2=0.
y=1-x 2.
(=1350.
1 x -1 x.
а б.
Рис. 2.4.
Наведемо ще деякі з рівнянь, які задають пряму на площині.
Пряма, яка проходить через дві задані точки (x1;y1) та (x2;y2):
(2.3).
або, що те саме,.
. (2.3().
Пряма, яка проходить через задану точку (x1;y1) паралельно до заданої прямої y=ax+b :
y-y1=a (x-x1) (2.4).
Пряма, яка проходить через задану точку (x1;y1) перпендикулярно до заданої прямої y=ax+b :
(2.5).
Рівняння прямої у відрізках.
(2.6).
Переходи від одного вигляду рівняння прямої до іншого виконують за допомогою нескладних перетворень.
Приклад. Загальне рівняння прямої має вигляд 2x-y+2=0.
Перейдемо до рівняння прямої у відрізках:
— 2x+y=2,.
.
Перейдемо до рівняння з кутовим коефіцієнтом:
y=2x+2.
Візьмемо на нашій прямій дві точки, наприклад, (x1;y1)=(-1;0) та (x2;y2)=(0;2),і побудуємо рівняння прямої, яка проходить через ці дві точки:
.
Наведемо ще декілька формул щодо прямих на площині.
Кут між прямими y=a1x+b1 та y=a2x+b2 обчислюється за формулою.
Прямі y=a1x+b1 та y=a2x+b2 отже, є паралельними, якщо a1=a2, та перпендикулярними, якщо a1(a2 = -1.
Точка перетину прямих є розв’язком системи рівнянь.
.
Відстань від точки M (x1;y1) до прямої Ax+By+C=0 визначають за формулою.
.
Приклад. Попит Q (кількість товару, що буде куплено) на товар залежно від його ціни p на ринку задається формулою p=p (Q)=500−10Q. Пропозицію Q (кількість товару, що потрапить на ринок) залежно від ціни задає формула p=p (Q)=50+5Q.
Зобразити графічно криві попиту та пропозиції і визначити ціну рівноваги.
Маємо такий графік (рис. 2.5).
p.
Пропозиція.
p*.
Попит.
Q* Q.
Рис. 2.5.
Ціну рівноваги p* (а також рівноважний випуск Q*) визначаємо як точку перетину прямих попиту та пропозиції, тобто розв’язуємо систему лінійних рівнянь.
.
Помноживши друге рівняння на 2 і додавши до першого, отримаємо p*=200 та Q*=30 .
Приклад. Нехай ринкова ціна за одиницю деякого виробу становить p=10. Витрати, пов’язані з випуском кожної одиниці цього виробу в деякій фірмі, Vc=5 (змінні витрати). Постійні витрати фірми становлять Fc=40. Визначити обсяг виробництва Q, за якого фірма матиме прибуток.
Загальні витрати фірми на виготовлення Q одиниць продукції описуються залежністю.
Tc = Fc + Q (Vc = 40+5Q .
Доход фірми від виготовлення і реалізації Q одиниць продукції становить.
TR = p (Q =10Q .
Визначимо такий випуск Q*, за якого доход фірми збігається з її витратами:
TR = TC ,.
10Q = 40+5Q ,.
Q* = 8 .
Отже, прибуток (різниця між доходом і витратами) в цій моделі починається при Q*>8 і далі необмежено зростає (рис. 2.6).
Tc, TR.
TR (доход)=10Q.
Tc (витрати)=40+5Q.
Q*=8 Q.
Рис. 2.6.
Розглянемо також основні криві другого порядку та їхні рівняння. Це такі криві, рівняння яких містять змінні x2 і/або y2.
Рівняння кола з центром у точці (a;b) та радіусом r має вигляд.
(x-a)2+(y-b)2=r2 .
У частковому випадку (коло одиничного радіуса з центром у початку координат) це рівняння спрощується:
x2+y2=r2 .
Рівняння еліпса (геометричного місця точок, сума відстаней до яких від двох заданих точок є сталою) записується так (рис. 2.7):
A (x;y).
c.
F1 F2.
Рис. 2.7.
Точки F1(-c;0) та F2(c;0) називаються при цьому фокусами.
Виконуються такі властивості:
;
c2=a2-b2.
Рівняння гіперболи (геометричного місця точок (x;y), для яких різниця відстаней до фокусів F1 та F2 є сталою) має вигляд (рис. 2.8):
Для гіперболи виконуються такі властивості:
;
c2=a2+b2.
y.
A (x;y).
x.
F1(-c;0) F2(c;0).
Рис. 2.8.
) є таким (рис. 2.9):
y = 2px.
B A (x;y).
p/2 p/2.
F.
Рис. 2.9.
.