Фізичні властивості.
Агровиробнича характеристика підзолистого-буроземного кислого поверхнево глейового грунту та заходи щодо покращення його родючості
Усадка — скорочення обсягу ґрунту при його висиханні. Це явище зворотне набуханню, залежне від тих самих умов, що й набухання. Вимірюється в об'ємних % по відношенню до вихідного об'єму. При усадці ґрунт може покриватися тріщинами, можливі формування структурних агрегатів, розрив коренів, посилення випаровування. Усадка викликає зміну процесів розкладання органічних речовин, збільшення аеробіозу… Читати ще >
Фізичні властивості. Агровиробнича характеристика підзолистого-буроземного кислого поверхнево глейового грунту та заходи щодо покращення його родючості (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Фізичні властивості ґрунтів — це один за найважливіших факторів їх родючості. Контроль змін фізичних параметрів, які відображають зміни фізичних процесів ґрунту, є необхідним елементом моніторингу з метою оцінки стану земель і визначення найбільш ефективних прийомів її збереження і підвищення родючості. Агрофізична характеристика є важливою складовою частиною теоретичного обґрунтування всіх основних заходів землеробства і меліорації, основними завданнями яких є, покращення ґрунтово-фізичних умов у відповідності з вимогами сільськогосподарських рослин.
Щільність складення (dc) — це маса абсолютно сухого ґрунту в одиниці об'єму в непорушеній будові. Визначається методом ріжучого циліндра.
Таблиця 2.6.
Оцінка щільності суглинкових та глинистих ґрунтів (за М.О. Качинським)
Щільність складення, г/см3 | Оцінка. | ||||||||||||
< 1,00. | Надмірно розпушений або багатий на органіку ґрунт. | ||||||||||||
1,00−1,19. | Типові показники для культурного свіже виораного ґрунту. | ||||||||||||
1,20−1,29. | Ущільнена рілля. | ||||||||||||
1,30−1,40. | Дуже ущільнена рілля. | ||||||||||||
1,41−1,60<… Ґрунти за величиною липкості поділяють на п’ять категорій (табл. 2.8). Таблиця 2.8. Класифікація ґрунтів за липкістю (за М.О. Качинським).
Грунти супіщані і піщані, оструктурені, багаті органікою мають меншу липкість. За липкістю ґрунти поділяються на гранично липкі (> 147 Па), сильно в’язкі (49,0−147 Па), середні (19,6−49,0 Па), слабо в’язкі (19,6 Па). Набухання — властивість ґрунтів і глин збільшувати свій об'єм при зволоженні. Воно залежить від вмісту мулистої частини ґрунту, її мінерального складу, складу обмінних катіонів. Більше набухають глини, особливо складені монтморилонітом і насичені Na або Li. Набухання виражають в об'ємних % по відношенню до вихідного об'єму. Усадка — скорочення обсягу ґрунту при його висиханні. Це явище зворотне набуханню, залежне від тих самих умов, що й набухання. Вимірюється в об'ємних % по відношенню до вихідного об'єму. При усадці ґрунт може покриватися тріщинами, можливі формування структурних агрегатів, розрив коренів, посилення випаровування. Усадка викликає зміну процесів розкладання органічних речовин, збільшення аеробіозу ґрунту. Зв’язність — здатність ґрунтів чинити опір розриваючому зусиллю. Вона обумовлена силами зчеплення між частинками і залежить від складу колоїдів і катіонів. Найбільш зв’язними є глини, мало оструктурені ґрунти, насичені одновалентними катіонами. Зв’язність вимірюється в Па при випробуванні зразків на зсув, розрив, вигин, розчавлювання. У легких ґрунтах органічна речовина і деяка вологість збільшують зв’язність, в суглинистих, навпаки, зменшують. Зв’язність ґрунту впливає на якість обробки і опір впливу машин і знарядь. Твердість ґрунту — здатність чинити опір стисненню і розклинюванню. Вимірюється за допомогою твердоміру і виражається в Па. Твердість ґрунту залежить від механічного складу, складу катіонів та вологості. В міру зволоження ґрунту його твердість зменшується, при насиченні одновалентними металами — збільшується, малогумусні ґрунти твердіші сильно гумусованих, оструктурені ґрунти менш тверді, ніж неоструктурені. Твердість може бути використана при визначенні необхідної сили тяги при обробці ґрунту. Питомий опір ґрунту — це сила тяги (тягове зусилля), віднесена до одиниці поперечного перерізу шару ґрунту при оранці. Визначають його динамометрами і виражають в кг/смІ. У різних ґрунтах їх питомий опір варіює в межах від 0,2 до 1,2 кг/смІ. Ф.-м. в. г. мають важливе значення у житті рослин, зокрема впливають на характер розподілу кореневої системи. Стиглість ґрунту — такий стан, при якому він не прилипає, добре кришиться, має найменший питомий опір і не пилить. Розрізняють фізичну і біологічну стиглості. Фізична стиглість спостерігається при оптимальній вологості, яка коливається в межах 40−60% повної вологоємності. Біологічна стиглість — це такий стан ґрунту, при якому він «підходить, як тісто» від наявності в ньому вуглекислого газу або максимальної біологічної активності мікроорганізмів (розкладання та переробки органічних речовин, вивільнення елементів живлення). Плужна підошва — це щільна частина ґрунту, яка відмічається на деякій глибині при багаторічній оранці. Плужна підошва знижує водопроникність, обмін повітря, ускладнює переміщєння коренів рослин вниз по ґрунтовому профілю. Для попередження плужної підошви необхідно змінювати глибину оранки і руйнувати підошву ґрунтопоглиблювачем, вапнуванням кислих і гіпсуванням лужних ґрунтів. Підзолисто-буроземно кислі поверхнево глейові грунти мають такі фізико — механічні властивості: Пластичність ; Липкість ; Зв’язність ; Твердість ; Питомий опір ; Стиглість ; Слід зазначити, що від вологості ґрунту, за якою проводять обробіток, залежить і структурний його стан. Коли обробляють стиглий ґрунт, то в ньому буде найбільше агрономічно цінних агрегатів діаметром від 0,5 до 10 мм і найменше пилу та брил. У виробничій діяльності необхідно враховувати, що стиглість ґрунту на кожному полі настає неодночасно, тому розпушення поверхні ґрунту проводять спочатку вибірково в міру підсихання окремих ділянок. Крім того, необхідно пам’ятати, що ґрунт на південному схилі поспіває на декілька днів раніше, ніж на західному, а тим більше на північному. |