Ліки

Лики.

Лики (Leakey), сім'я палеоантропологов і письменників, що відіграли ключову роль пошуках останків найдавнішого людини у Східної Африці.

Лики, Луїс Сеймур Базетт (Leakey, Louis Seymour Basett) (1903−1972) народився 7 серпня 1903 в Кабете (Кенія) у ній місіонерів Англіканській церкві. З дитинства говорив мовою народу кикуйю англійською, внаслідок чого у прийняв його племені отримав назвисько «білий африканець». Планам послати його за навчання зарубіжних країн завадила вибухнула Перша світова війна, але у 16 років він вступив до школи в Веймуте, а ще через кілька днів став студентом Сент-Джонз-колледжа Кембриджського університету. О 20-й років очолив отправлявшуюся шукати копалин останків експедицію Британського музею у Танганьику, потім, повернувшись у Кембридж, отримає учений ступінь по антропології.

В 1931 Луїс запрацював в Олдовайском ущелині в Танганьике (нині Танзанія), а наступного року повідомив про віднайдених ним поблизу озера Вікторія найдавніших черепах Homo sapiens. Відомі як черепа з Канжеры, ці знахідки стали предметом багаторічних дискусій ще й зрештою були датовані більш пізнім періодом. Протягом більш ніж 40 років Луїс разом з другий дружиною Мері працював у умовах, прагнучи знайти доісторичні стоянки в ущелині Олдовай й інших містах. У 60-х — 70-х роках у пошуках коріння людської поведінки він залучив трьох молодих жінок до нагляду за людиноподібними мавпами в ареалах їх лісового проживання — Джейн Гуддолл (за шимпанзе), Дайану Фосси (за гірськими горил) і Біруте Галдикас (за орангутанами). До його публікацій — Предки Адама (Adam «p.s Ancestors, 1933), Білий африканець (White African, 1966), Олдовайское ущелині: попереднє повідомлення про геології і фауні (Olduvai Gorge, vol. 1, Preliminary Report on the Geology and Fauna, 1967). Помер Луїс у Лондоні 1 жовтня 1972.

Лики, Марі Дуглас (Leakey, Mary Douglas) (1913−1996), прямий нащадок першого британського фахівця з доісторичної епосі Джона Фрира (1740−1807), народилася 6 лютого 1913 у Лондоні. Отримавши неофіційну підготовку археолога, брала участь у розкопках. Мері зустріла свого чоловіка — Луїса Лики — в 1933 у Лондоні і його вірної соратницею у пошуках слідів найдавнішого особи на одне території Африки. У 1959, коли Луїс через хворобу залишався у таборі, Мері виявила Олдовайском ущелині останки зинджантропа (Zinjanthropus). Це перший викопний гоминид, якого можна було застосувати новий на той час калий-аргоновый метод датировки. Отриманий внаслідок вік знахідки — в 1,75 млн. років — в корені змінила наукові ставлення до тимчасової шкалою еволюції людини (череп зинджантропа був згодом реклассифицирован як череп австролопитекового «обезьяночеловека», Australopithecus boisei).

Другой важливою знахідкою М. Лики стала щелепу, виявлена під час розкопок в Летоли — місцевості, що у 40 кілометрів від ущелини Олдовай. Цей примірник було названо австролипитеком афарским (Australopithecus afarensis). У 1976−1978 Мері виробляла розкопки в Летоли, знахідки у тому числі, на її думку, були цікавими у її наукову кар'єру. Це затверділі відбитки ступнів трьох гоминид, які залишили сліди в м’якому вулканічному попелі більш 3,65 млн. років як розв’язано, що доводило найдавніші витоки прямоходіння. Мері Лики — автор багатьох наукових публікацій, серед яких — Олдовайское ущелині: розкопки в горизонтах I і II (Olduvai Gorge, vol. 3, Excavations in Beds I and II, 1971), Олдовайское ущелині: мої пошуки древнього людини (Olduvai Gorge: My Search for Early Man, 1979), Зникаюче африканське мистецтво (Africa «p.s Vanishing Art, 1983). М. Лики померла Найробі (Кенія) 9 грудня 1996.

Лики, Річард Эрскин Фрир (Leakey, Richard Erskine Frere) народився 19 грудня 1944 у Найробі (Кенія). Вирішивши не вступати у університет, став фотографом і гідом, займаючись супроводом туристів в далекі природні заповідники і організацією кінозйомок. Однак поступово втягся на пошуки слідів древнього людини. Разом із своїм іншому — археологом Айзеком Гинном — він орга-нізував у 1964 експедицію до озера Натрон (північна Танзанія). У 1968 Національне географічне суспільство виділило Річарду субсидію у вигляді 25 тис. доларів для археологічних досліджень, у районі озера Туркана (північна Кенія).

В 1972 на стоянці Кооби Фора на схід озера Туркана група Річарда виявила череп, ідентифікований їм, як Homo habilis — вид раннього людини.

В 1988 Річард потрапив у перші шпальти газет по тому, як звинуватив чиновників кенійського уряду у угоди з браконьєрами й одержанні прибуток від знищення живої природи. Річард змушений був відмовитися від постів директора Національного музею Тараса Кенії і археологічного департаменту; проте вже тиждень президент Кенії відновив їх у колишніх посадах. У 1989 Річард залишив музей, зайшовши у уряд у ролі директора Служби живої природи. У цьому посаді він зробив енергійну кампанію проти браконьєрів. До його публікацій дві книжки на співавторстві з Роджером Левиным: Витоки (Origins, 1971) і Люди Озера: Людство та його джерела (People of the Lake: Mankind and Its Beginnigs, 1978); і навіть Становлення людства (The Making of Mankind, 1981); Людські витоки (Human Origins, 1982); Перегляд витоків (Origins Reconsidered, 1991).

Лики, Мив (Leakey, Meave) народилася 28 липня 1942 в Лондоні. Вивчала зоологію в університеті Північного Уельсу (Бангор), закінчила їх у 1965. Відгукнувшись на оголошення, вміщене Луїсом Лики у лондонській «Таймс», працювала такі двох років у центрі приматів в Тигони (Кенія).

Мив провела дослідження морфології передніх кінцівок мавп Східної Африки. Докторську ступінь по зоології вона отримало 1968 в університеті Уельсу. У 1969 повернулося у Тигони, де зустрівся Річардом Лики, який запросив її на свій загін, який працював тоді у районі озера Туркана. Через рік вони почали подружжям.

Когда 1989;го Річард був призначений керівником кенійського Служби живої природи, Мив взяла на себе керівництво експедиційної роботою. Посада ця стала після того, як Річард в 1993 втратив обидві ноги в авіакатастрофі. Згодом Мив очолила й відділення палеонтології у музеї Кенії.

Наиболее значної її знахідкою був виявлений у 1995 Australopithecus anamensis. Датування знахідки в 4,1 млн. років відсунула час походження австралопітеків і прямоходіння поки що не півмільйона років.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.