Характеристика проблематики в Україні

Характеристика проблематики в Україні.

Економічні перетворення в Україні повинні бути націленими на вирішення найважливішого заподіяння — це радикальні зміни в системі управління економікою як на макрорівні, то й на мікрорівні (рівні підприємств й про «єднань). Зміни на мікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управління діяльність підприємств, створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній. Необхідність створення й розвитку нових в Україні форм підприємництва про «єктивно обумовлена потребою підприємств у более гнучких структурних формах, здатних адаптуватися до швидких змін зовнішнього середовища.

Розв’язання проблем трансформації національної економіки України на ринкових засідках, перехід до нових прогресивних технологічних процесів вимагає залучення значних обсягів інвестицій. За оцінками спеціалістів для створення повноцінної експортноорієнтованої економіки Україні необхідно 40−50 млрд.дол. США. Внутрішні можливості інвестування наразі обмежені й залежать від загальноекономічної ситуації в Україні, Яка на сьогодні негативно позначається на всіх інвестиційних процесів. У нинішніх умовах господарювання практично припинився процес оновлення основних фондів — коефіцієнт їхні вибуття становить менше 1%. Знос основних фондів в ряді галузей становить 70−80%. Це свідчить про зниження технічного рівня та конкурентоздатності виробництва. За оцінками фахівців Україна має потенційні можливості для ефективного освоєння зовнішніх інвестицій у сумі 2−2,5 млрд. дол. США за рік. Така сума достатня для реконструкції пріоритетних галузей економіки впродовж 5 років. При орієнтації лише на власні резерви цей процес неминуче триватиме 20 й понад років.

Інвестиції, у тому числі іноземні, є не лише механізмом розвитку, але й і способом регулювання економіки шляхом переливання капіталу. На сучасному етапі розвитку ринку іноземні інвестиції виступають основним джерелом отримання новітніх конкурентоздатних технологій. Купівлю українських підприємств чи їхнього частки, тобто здійснення процесів злиття (поглинання), іноземні інвестори розглядають як привабливий спосіб інвестування із тихий позицій, що зменшується ризик із-за неефективного менеджменту. разом із тім збільшуються шанси застосування передового досвіду у сфері отримання нових технологій та оборотних коштів в період затяжної кризи.

З вище сказаного випливає, що на сьогодні в Україні потрібні дієві механізми залучення іноземних інвестицій, інвестицій із високотехнологічних держав заходженню. Саме таким механізмом ми вважаємо холдингову систему.

Однією із найпоширеніших структур, характерних для розвиненої ринкової економіки, є така форма організації, як холдинг (холдингова система). Функціонування холдингових систем, із одного боці, має ряд переваг перед звичайними акціонерними товариствами, а із іншого боці - характеризуються особливостями, що породжують нові проблеми й труднощі, що не є характерні для окремих компаній.

У Україні немає великого досвіду формування холдингових систем. За даними Антимонопольного комітету України за період із 1994 по 1999 рокта в Україні було б сформовано із дозволу Комітету близько 900 холдингових компаній та об'єднань підприємств, що малі ознаки холдингової системи. Ефективність процесу створення холдингів залежить від державного регулювання підприємницької діяльності та від розробки й впровадження в практику відповідних сучасним холдингам інструментів менеджменту організацій. Важливим складовим менеджменту в даному випадку є механізм інвестиційної взаємодії холдингу й дочірніх компаній, методи планування інвестицій, організаційного забезпечення інвестиційної діяльності та розподілу прибутків.

Такі запитання, як формування структури холдингової компанії у взаємозв «язку із її життєвим циклом, створення ефективного механізму взаємодії холдингової групи із інвесторами, активізація діяльності менеджерів у розробці й реалізації інвестиційних проектів, потребувають розвитку із урахуванням особливостей національної економіки України.