Мета створення та основні напрямки діяльності Всесвітньої торгової організації (ВТО)

Мета створення та основні напрямки діяльності Всесвітньої торгової організації (ВТО).

.

План.

1. Мета створення та основні напрямки діяльності Всесвітньої торгової організації (ВТО) …. 3.

2. Основні характеристики тарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі …. 8.

3. Завдання …. 12.

Список використаної літератури … 15.

1. Мета створення та основні напрямки діяльності Всесвітньої торгової організації (ВТО).

Світові торгівельні зв «язки регулюються спеціалізованими міжнародними економічними інститутами. Одним із найважливіших з цих інститутів — Всесвітня торгова організація або Світова організація торгівлі (СОТ).

Світова організація торгівлі (СОТ) перекладається на англійську мову як World Trade Organization (WTO) і є головним міжнародним регулятором світової торгівлі. СОТ— це законодавча та інституціональна основа міжнародної торгівельної системи, це механізм багатостороннього узгодження та регулювання політики країн — членів у сфері торгівлі товарами, послугами, інтелектуальною власністю, що займається також вирішенням торгівельних суперечок і розробкою стандартів зовнішньо — торгівельної документації (єдиних технічних стандартів).

СОТ перетворена з Генеральної угоди тарифів і торгівлі (ГАТТ) у 19 995 році.

Ідея СОТ — це утворення міжнародної організації з регулюванням світової торгівлі, яка мала б дієвий характер, спромоглась, нарешті, подолати перешкоди, що муруються протекціоністською політикою держав. Ініціатором виступили США в середині 40-х років, оскільки по закінченню Другої світової війни вони стали наймогутнішою державою світу, обсяг їхньої промисловості становив 51% всього виробництва несоціалістичних каїн. Але американські товари не легко просувались на закордонні ринки, бо скрізь наштовхувались на тарифні й нетарифні бар «єри. А також для США була конкуренція з боку колоніальних країн (Велика Британія, Франція, Португалія та інші), які в торгівлі зі своїми колоніями застосували преференційну систему, тобто мали необмежені пільги, вільний доступ до ринків багатьох країн, чого були позбавлені Сполучені Штати. Тому, в листопаді 1945 р. американці розробили «Пропозиції по розширенню торгівлі й зайнятості», які передбачали скасування деяких обмежень у світовій торгівлі й забезпечення рівних для всіх країн можливостей щодо доступу до світових джерел сировини. На ґрунті цих пропозицій було розроблено статут Міжнародної організації торгівлі, головною метою якої була б лібералізація світової торгівлі.

Через деякі суперечності та неоднаковість підходів до вирішення проблеми серед 23 країн, що зібрались у Гавані на конференції ООН в 1948 р., утворення МТО не відбулося, проте лишився в силі документ — протокол про тимчасову угоду, що регулює міжнародні торгівельні відносини до ратифікації статуту. Цей документ називався Генеральна угода з тарифів і торгівлі (General Agreement on Tariffs and Trade) — ГАТТ.

ГАТТ визначала права та обов «язки країн — учасниць в галузі зовнішньої торгівлі товарами і послугами, валютної політики, міжнародних перевезень, субсидування експорту тощо. ГАТТ провела вісім багатосторонніх торгівельних переговорів (раундів), на яких обговорювались актуальні проблеми торговельної політики і визначались юридичні норми, правила й принципи світової торгівлі. На восьмому Уругвайському раунді (1986;1993 рр.) було прийнято рішення про перетворення ГАТТ у Світову організацію торгівлі.

СОТ налічує 133 держави — члени. Україна поки що не прийнята до цієї організації, хоч заявку до вступу подала. Штаб квартира СОТ знаходиться в Женеві.

Отже, головною метою СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів та послуг, вільний доступ до національних ринків і джерел сировини. Досягнення цієї мети забезпечить зміцнення світової економіки, зростання інвестицій, розширення торговельних зв «язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі.

Основні функції СОТ:

· нагляд за станом торгівлі й надання консультацій з питань управління в галузі міжнародної торгівлі;

· вирішення міжнародних торговельних суперечок;

· розробка й прийняття світових стандартів торгівлі;

· співробітництво з іншими організаціями з питань міжнародної торгівлі і політики;

· обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі.

Основні принципи діяльності СОТ:.

Принцип найбільшого сприяння (принцип недискримінації) полягає в тому, що країна мусить надати своєму партнерові по СОТ такі ж самі привілеї, які вона надає будь-якій іншій державі.

Принцип національного режиму базується на тому, що країни — учасниці для своїх партнерів по СОТ повинні встановлювати для товарів такий самий режим, як і для своїх товарів, на власному ринку.

Принцип захисту національної промисловості полягає в тому, що узгоджені в рамках СОТ тарифні рівні не можуть переглядатись окремою державою — членом в односторонньому порядку.

Принцип сприяння справедливій конкуренції має відношення до субсидій і демпінгу. Якщо країна ці заходи застосовує, то її торговельний партнер має право використати компенсаційні заходи, які нівелювали б ці дії. Ці заходи СОТ засуджує.

Принцип дій у надзвичайних ситуаціях має місце, якщо країна потерпає від непередбачуваного лиха (стихійного, соціальних заворушень), то з дозволу СОТ вона може тимчасово вийти за межі взятих на себе торговельних обов «язків (наприклад, може підвищити тариф або ввести квоти).

Принцип регіональних торговельних домовленостей означає, що для регіональних інтеграційних угрупувань може встановлюватись особливий режим, виняток з узгоджених правил. Наприклад, в ЄС країни — члени встановили між собою найсприятливіший торговельний режим без усяких обмежень. Такі надзвичайні пільги жодна країна ЄС не надає іншим партнерам по СОТ, що є порушенням принципу найбільшого сприяння. Вирішення цієї суперечливості вбачається у створенні міжрегіональних зон вільної торгівлі. Де всі торгівельні бар «єри будуть усунені. Наприклад, ЄС і ЄАВТ утворили в 1994 р. Європейський економічний простір (по суті, зону вільної торгівлі).

Організаційна структура СОТ:

· Конференція міністрів.

· Генеральна рада.

· Рада з торгівлі товарами.

· Рада з торгівлі послугами.

· Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

· Галузеві комітети, робочі групи.

· Секретаріат.

Конференція міністрів є вищим органом, складається з міністерств, скликається раз на два роки, усі члени мають один голос, а рішення приймається консенсусом. Найактуальніше питання для розгляду — підтягування країн, що розвиваються до рівня трудових й екологічних стандартів розвинених країн.

Генеральна рада — виконавчий орган, здійснює поточну роботу, складається з представниць країн-членів.

Раді з торгівлі товарами підпорядковано 14 комітетів, які компетентні щодо питань доступу до ринків, сільського господарства, заходами щодо санітарії й фітосанітарії, інвестицій, субсидій і компенсацій, мита, технічних перешкод у торгівлі, антидемпінгової практики, ліцензування імпорту тощо.

Рада з торгівлі послугами надає допомогу групам переговорів з таких питань: базові телекомунікації, рух фізичних осіб, послуги з морських перевезень. Їм підпорядковані Комітет з торгівлі фінансовими послугами й Робоча група з професійних послуг.

Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) здійснює контроль за дотриманням інтелектуальної власності (права на літературні твори, твори мистецтва, винаходи тощо), а також бореться з міжнародною торгівлею підробленими товарами.

Секретаріат виконує поточну адміністративну роботу; очолюється генеральним директором. Сюди входить відділ технічного співробітництва й професійно підготовки; він надає допомогу країнам, що розвиваються, в формі інформації, довідкової документації, посилання місій, організації семінарів. Діють курси підготовки кадрів в галузі торговельної політики.

2. Основні характеристики тарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі.

Вибір інструментів, які застосовуються для обмеження торгівлі, залежить від двох чинників: співвідношення сил груп тиску, що наполягають на реалізації тих чи інших заходів, а також від можливих заходів у відповідь з боку урядів інших країн.

Регулювання зовнішньої торгівлі здійснюється на двох рівнях: 1) державний (за допомогою інструментів зовнішньо — економічної політики); 2) наддержавний (здійснюється шляхом різного роду домовленостей між країнами про зняття перешкод для вільного руху товарів).

Зовнішньо — економічна політика напрямлена на захист ринку або на стимулювання обсягу зовнішньої торгівлі, зміни її структури і напрямку товарних потоків.

Існує два види зовнішньо — економічної політики:

1)протекціонізму (захист внутрішнього ринку);

2)вільної торгівлі (політика лібералізації).

Інструментами зовнішньої торгівлі є тарифні і не тарифні методи.

Нетарифні методи впливають на ціни або безпосередньо на обсяг товарів. Тарифні методи регулювання впливають на ціни і передбачають застосування мита і митної квоти, що регулюють переважно імпорт.

Мито — це державний податок, який сплачуються з митної вартості товару при перетині даного товару кордону країни.

Для зручності дослідження усіх видів мита я використовую класифікаційну систему, яка поділяє їх на групи в залежності від:

1) функцій:.

· фіскальне (застосовується з метою поповнення державного бюджету по відношенню до експортних і імпортних товарів);

· протекціоністське (захисне) (застосовують до імпортних тарифів, щоб скоротити або усунути небажану іноземну конкуренцію для державних виробників).

· балансувальне (відноситься до експортного мита, встановлюється з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни якого по тим чи іншим причинам нижче світових).

2) напрямку товарних потоків, що оподатковуються:.

· експортне (вивізне мито);

· імпортне (ввізне мито);

· транзитне (провезення товару через територію країни).

3) об «єкту оподаткування:.

· адвалерне (стягується у відсотках під митною вартістю, тобто вартістю товару на момент перетину кордону, яка включає вартість товару за контрактом, всі витрати погрузки, розгрузки і страхування, комісійні брокерам, декларанту та інші).

· специфічне (стягується у вигляді чітко фіксованої величини з натурального виміру товару);

· комбіноване (поєднання двох попередніх митного стягування. Наприклад, 20% від митної ціни, але не більше 10 доларів за 1 т).

4) характеру тимчасовості:.

· сезонне (стягується з митної вартості товарів, здебільше сільськогосподарського призначення. Як правило, строк їх дії не перевищує декількох місяців на рік і на цей період дія звичайного митного тарифу призупиняється);

· антидемпінгове (мито, яке покликане підняти ціну даного товару до ціни, яка склалася на ринку даної країни).

Демпінг — це процедура продажу товару за ціною, яка нижче середньої нормальної ціни на даному ринку. Існують такі фори демпінгу:

1. Епізодичний, що має одноразовий характер і застосовується здебільше для продажу залишків товарів.

2. Навмисний (тимчасовий захід фірми з метою засвоєння даного елементу ринку та витіснення конкурентів).

3. Взаємний (застосовується при операціях зустрічної торгівлі і передбачає взаємне зниження ціни за домовленістю між контрагентами).

· компенсаційне (накладаються на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо або побічно використовувались субсидії, якщо їх імпорт наносить збитки національним виробникам таких товарів).

5) за походженням:.

· автономне (приймається державними органами — міністерством торгівлі, фінансів чи економіки);

· конвенціонне (договірне) (встановлюються на базі двостороннього або багатосторонньої згоди, такої як ГАТТ або згоди про митний союз);

· преференційне (мають низькі ставки порівняно із звичайно діючим митним тарифом, які накладаються на основі багатосторонніх згод на товари країн, що розвиваються).

6) за типами ставок:.

· постійні (встановлюються одночасно органами державної влади і не можуть змінюватись в залежності від обставин);

· змінні (ставки тарифу можуть змінюватись в установлених органами державної влади випадках (при зміні рівня світових чи внутрішніх цін, рівня державних субсидій).

7) за способом ви числення:.

· номінальні (тарифні ставки вказані в миті);

· ефективні (реальний рівень мита на кінцеві товари, вирахувані з врахуванням рівня мита, накладеного на імпортні вузли і деталі цих товарів).

Податок на імпорт може стягуватись різними способами. У зв «язку з цим виділяють вартісний тариф і специфічне мито.

Вартісний тариф — це податок, представлений у вигляді відсотка від вартості товару.

Специфічне мито — це податок, який стягується у відповідності з фізичною величиною імпорту.

Рівень митного тарифу при імпортних операціях розраховується за такою формулою: ((Ціна внутрішня — Ціна імпортна)/ Ціна імпортна) х 100%.

Рівень митного тарифу при експортних операціях розраховується за такою формулою: ((Ціна світова — Ціна експортна)/ Ціна експортна) х 100%.

Ціна мита = Митна вартість + Ставка мита на даний товар.

На митниці крім мита оплачуються такі платежі: акциз (для підакцизних товарів) та ПДВ.

Сума платежів становить: Ціна мита + Ціна акцизу + Ціна ПДВ + Митні збори.

Ціна акцизу = (Митна вартість + Ціна мита) х Ставка акцизного збору.

Ціна ПДВ = (Митна вартість + Ціна мита + Ціна акцизу) х ПДВ.

Митний збір = Митна вартість х Ціну митного збору.

Завдання.

1. Дати визначення терміну «валютне котирування».

Торгівля на валютному ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют. Однією з характерних рис валюти є її котирування, тобто здатність оцінюватись. На практиці під валютним котирування розуміють встановлення курсів іноземних валют у згідності з діючими законодавчими нормами і практикою. Розглядають пряме і непряме котирування.

Пряме котирування — це вираження одиниці іноземної валюти (базова валюта) у національній (валюта, що котирується).

Наприклад, 1долар США = 5,3 гривні.

База котирування — це базова валюта, тобто валюта, відносно якої котирується інші валюти. Переважно долар США використовується у вигляді базової валюти. Але окремі валюти, зокрема євро (EUR), англійський фунт стерлінгів (GBR), австралійський (AUD) та новозеландський (NZD) долар, ірландський фунт (ІЕР) завжди є базою котирування для всіх валют, в тому числі і для долара США. В випадку, коли котирування необхідно провести між вище наведеними валютами, базою буде виступати євро, потім англійський фунт стерлінгів, далі валюти з вищою купівельною спроможністю. Наприклад, коли необхідно прокотирувати евро та англійський фунт стерлінгів, запис буде таким: EUR/GBR. А коли необхідно прокотирувати австралійський долар та англійський фунт стерлінгів, запис матиме такий вигляд: GBR/AUD.

Валюта котирування — валюта, що котирується. Непряме котирування — це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях: 1фунт стерлінгів = 0.7доларів США. Між двома цими методами немає економічної різниці, сутність валютного курсу єдина. Різні методи котирування створюють практичні зручності для валютних операторів, тому що виключають необхідність в додаткових розрахунках. Котирування по прямому методу на двох ринках повинні бути оберненими, тобто вартість курсового перерахунку валюти рівна 0. Пряме котирування = 1/ Обернене котирування.

2. В даному котируванні вказати і назвати, яка валюта є валютою котирування, а яка базою котирування.

CHF/UAH, де.

UAH — валюта, що котирується, а CHF — база котирування.

3. Банк встановив наступне котирування. Визначити, скільки буде отримано: а) базової валюти при обміні 100 одиниць валюти котирування; б) валюти котирування при обміні 100 одиниць базової валюти?

EUR/USD.

1,6480−1,6520.

а) EUR — база котирування, USD — валюта, що котирується.

Тоді при обміні 100 USD ми отримаємо:

100 /1,6520 = 60, 5327 EUR.

б) При обміні 100 EUR, отримаємо:

100×1,6480 = 164,8 USD.

4. Банк встановив наступне котирування. Визначити вид котирування та значення курсу оберненого котирування.

EUR/USD.

1,6480 — 1,6520.

Це прямий вид котирування.

Обернений курс буде виглядати так:

USD/EUR 1/1,6480 — 1/1,6520.

USD/EUR 0,6068 — 0,6053.

5. Яким буде курс для а) базової валюти; б) для валюти котирування, якщо курс виражено у формі:

1,5932 $ (USD) за 1£ (GBP).

GBP/USD.

а) для USD — пряме котирування;

б) для GBP — зворотнэ котирування.

6. Розрахувати крос-курс:

GBP/CAD, якщо.

GBP/USD.

1,5864 — 1,5900.

USD/CAD.

1,5652 — 1,5659.

Bid (базова валюта) = bid / offer =1,5864 / 1,5659=1,0131.

Offer (валюта котирування) = offer / bid = 1,5900 / 1,5652=1,0159.

GBP/CAD.

1,0131 — 1,0159.

7. Розрахувати реальний валютний курс канадського долара.

За січень місяць En канадського долара по відношенню до долара США виріс з 0,6388 до 0,6372 канадського долара до американського. За цей самий місяць ціни в США виросли на 0,4%, а в Канаді на 6,3%.

Розв «язок: En CAD/USA 0,6388.

CAD/USA 0,6372.

En = En х Pt/Pd= 0,6372 х ((100+ 0,4)/ (100+6,3))= 0,6018.

В реальному вираженні курс канадського долара дійсно виріс, оскільки реальний валютний курс враховує інфляційні процеси як всередині країни, так і в країні, до валюти якої котирується національна.

Список використаної літератури.

1)Киреев А. П. Международная экономика. В 2-х ч. — Ч. І. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. — М.: Междунар. отношения, 1998. — 416 с.

2)Козак Ю.Г., Лук «яненко Д.Г., Макогон Ю. В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — Київ: Центр навчальної літератури, 2004. — 672 с.

3)Козак Ю.Г., Лук «яненко Д.Г., Макогон Ю. В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, Видавництво «АртЕк», 2002. — 436 с.

4)Овчинников Г. П. Международная экономика: Учебное пособие. — СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2000. — 384 с.

_.